ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО ТУРИСТСЬКО-КРАЄЗНАВЧОЇ РОБОТИ З УЧНЯМИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, теоретико-методологічну основу та методи дослідження, етапи його проведення, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Підготовка майбутніх учителів фізичної культури до туристсько-краєзнавчої діяльності як педагогічна проблема” викладено результати аналізу літератури з проблеми дослідження, розкрито суть та структурні компоненти професійної підготовки вчителя фізичної культури, проаналізовано основні напрями і підходи до пояснення суті понять “професійна підготовка”, “туристсько-краєзнавча робота”; висвітлено стан та рівень підготовленості випускників факультетів фізичного виховання до здійснення туристсько-краєзнавчої діяльності з учнями.

Сучасні дослідження доводять, що професійна підготовка фахівця – це процес оволодіння ним необхідними знаннями, вміннями і навичками, результатом якого є професіоналізм. З’ясовано, що вчені по-різному підходять до визначення суті професіоналізму. Одні пояснюють його як конкретний рівень сформованості майстерності, інші – як якісну характеристику суб’єкта діяльності. Структура професіоналізму – складна система, до складу якої входять мотивація саморозвитку і професійні досягнення, творчий та інноваційний потенціал особистості, необхідний рівень здоров’я та працездатності, здатність адекватно діяти в нестандартних ситуаціях. Встановлено обсяг необхідних знань, умінь і навичок, якими повинен володіти майбутній фахівець фізичного виховання.

У психолого-педагогічній літературі для характеристики здатності людини до певної діяльності послуговуються поняттям „готовність”. У дисертаційному дослідженні поняття „готовність” характеризується як результат підготовки майбутніх фахівців до означеного виду діяльності. Готовність як психологічний феномен досліджували М. Дьяченко, Л. Кандибович, Л. Кондрашова, Н. Кузьміна, В. Семиченко. Підготовка фахівців фізичного виховання і спорту до окремих видів діяльності стала предметом досліджень А. Артюшенко, В. Лизогуба, Б. Сермєєва, Б. Шияна, Ю. Шкребтія. Наявні наукові дані вказують на відсутність єдиного визначення цієї дефініції та її структурних компонентів. Тлумачення цього поняття відображається у категоріях “структурне утворення”, “властивість особистості”, “якість”, “психічний стан”. Головною умовою якісної та ефективної професійної діяльності є досягнення вчителем оптимального рівня педагогічної майстерності.

Кінцевим результатом професійної підготовки вчителя фізичної культури є його готовність до туристсько-краєзнавчої діяльності. Вона визначається як комплекс об’єднаних в складну структурну систему мотивів, рис характеру, ставлення, інтересу до туристсько-краєзнавчої роботи, професійних знань, умінь і навичок, досвіду, засвоєння технології роботи, операцій, алгоритмів. Аналіз науково-джерельної бази останніх досліджень з порушеної проблеми забезпечив можливість виокремити такі напрями вивчення цього питання: теоретичні основи вивчення краєзнавства; теоретико-практичні основи дослідження туризму; методика організації краєзнавства та туристсько-краєзнавчої роботи; підготовка вчителів до краєзнавчої та туристсько-краєзнавчої діяльності.

Теоретичне дослідження сучасної системи підготовки майбутніх учителів фізичної культури до туристсько-краєзнавчої роботи з учнями доводить домінування незадовільного стану їх підготовленості до означеного виду діяльності. Враховуючи мотивацію учіння, повноту, точність, усвідомленість, глибину знань, уміння застосовувати їх на практиці, зокрема в роботі зі школярами, було виокремлено 4 рівні готовності фахівців фізичного виховання до туристсько-краєзнавчої роботи: високий, достатній, середній і низький. Для виявлення рівня підготовленості фахівців фізичного виховання до туристсько-краєзнавчої діяльності на початковому етапі констатувального експерименту було проведене тестування вчителів фізичної культури, які працюють сьогодні у закладах освіти. Підсумки тестування такі: 53,8% опитаних показали низький рівень, 38,7% респондентів показали середній та 7,5% – достатній рівень готовності до туристсько-краєзнавчої роботи з учнями. Фахівців фізичного виховання з високим рівнем готовності не виявлено.

Результати другого етапу констатувального експерименту свідчать про низький рівень підготовленості майбутніх учителів фізичної культури до туристсько-краєзнавчої роботи. У дослідженні взяло участь 224 майбутніх фахівців фізичного виховання. Жоден студент не виявив високого рівня. Тільки 0,7% мають достатній рівень професійної підготовленості до туристсько-краєзнавчої роботи, 37,7% – середній і 61,6% опитаних показали низький рівень. Детальний аналіз отриманих даних тестування студентів факультетів фізичного виховання по різних вищих навчальних закладах свідчить, що найкращі результати показали студенти Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка. Із загальної кількості респондентів (n=40) 2,5% показали достатній рівень підготовленості до туристсько-краєзнавчої роботи з учнями, 42,5% – середній і 55,0% – низький рівень. Дещо поступаються за рівнем готовності до туристсько-краєзнавчої діяльності студенти Львівського державного університету фізичної культури. Серед них (n=16) жоден не досяг високого і достатнього рівнів, у 68,8% учасників експерименту середній і 31,2% низький рівень підготовленості до туристсько-краєзнавчої роботи з учнями. Студенти-випускники Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (n=60) довели, що для 45,0% із них туристсько-краєзнавча підготовленість відповідає середньому рівню, а 55,0% – низькому. Жоден студент не досяг високого чи достатнього рівня.

Найнижчі результати продемонстрували польські студенти Жешувського університету (n=35): 5,7% досягли середнього і 94,3% – низького рівня готовності до туристсько-краєзнавчої діяльності.

Отже, результати констатувального етапу експерименту підтвердили необхідність вдосконалення професійної підготовки студентів на факультетах фізичного виховання шляхом внесення коректив у технологію навчального процесу.

У другому розділі “Обґрунтування і реалізація моделі підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання до туристсько-краєзнавчої діяльності в школі” розроблено модель підготовки майбутніх учителів фізичної культури до туристсько-краєзнавчої роботи, в основу якої покладено системний підхід (рис.1). Мета і завдання туристсько-краєзнавчої підготовки вчителя фізичної культури спрямовані на розкриття змісту означеного напряму, що визначався взаємодією складових: етапи, компоненти, принципи, методи, форми, педагогічні умови, критерії та рівні сформованості готовності майбутніх учителів до туристсько-краєзнавчої діяльності.

Туристсько-краєзнавча підготовка майбутніх учителів фізичної культури здійснювалася поетапно.

Адаптивний етап передбачав формування професійних інтересів студентів, зацікавленості, усвідомлення ними необхідності та важливості вивчення дисциплін туристсько-краєзнавчого напряму з подальшим застосуванням знань у педагогічній діяльності. З цією метою проводилися індивідуальні та групові бесіди зі студентами для спонукання та вироблення у них мотивів вивчення туристсько-краєзнавчих дисциплін та зацікавлення майбутньою професійною діяльністю.

На репродуктивному етапі в процесі безпосереднього вивчення туристсько-краєзнавчих дисциплін (“Основи туристичної діяльності”, „Основи етнографії”, „Основи екскурсознавства”, „Туризм і спортивне орієнтування”, „Організація туристсько-краєзнавчої діяльності”, „Рекреаційний туризм”, „Туристичне краєзнавство” та „Менеджмент туризму”) формували систему професійних знань майбутніх спортивних педагогів, вчили їх організовувати туристсько-краєзнавчу роботу зі школярами. Специфічними методами для цього етапу були імітаційні вправи та дослідницький методи. Форма занять була різноманітною: від лекцій, конференцій, що забезпечували теоретичну підготовку студентів, до практичних, лабораторних занять, походів, самостійної та навчально-дослідницької роботи. Окрім названих форм роботи, які використовувалися на цьому етапі, також впроваджувалися змагання та табірні збори.

Моделювальний етап був спрямований на формування необхідних професійних умінь: планувати й організувати туристичний похід, екскурсію, змагання, туристсько-краєзнавчі конкурси, вікторини, КВК. Пріоритетом цього етапу була організація самостійної роботи студентів з моделювання форм і методів туристсько-краєзнавчої діяльності, аналізу ситуацій професійного змісту.

Творчий етап передбачав самореалізацію та самовдосконалення студентів під час практичних занять, педагогічної практики, табірних зборів, формування готовності та прагнення до проведення туристсько-краєзнавчої роботи, розвиток дивергентного мислення, умінь генерувати нові ідеї, знаходити нетрадиційні шляхи розв’язання проблемних завдань, активізацію творчого стилю праці, виховання професійних якостей студентів. Специфічними методами тут були практичний, дослідницький, аналіз ситуацій професійного змісту та евристичний.

Підготовка майбутніх учителів фізичної культури до здійснення туристсько-краєзнавчої роботи забезпечувалась взаємодією основних компонентів: мотиваційного, змістового, діяльнісного.

Мотиваційний компонент реалізувався через мобілізацію комплексу взаємопов’язаних мотивів, які передбачають формування свідомого і відповідального ставлення студентів до вивчення дисциплін туристсько-краєзнавчого напряму і формування власної креативності; позитивне, активне налаштування на її виконання. Для розвитку мотивації студентів на успішне засвоєння дисциплін туристсько-краєзнавчого напряму використовувалися групові та індивідуальні бесіди, в яких було обґрунтовано важливість вивчення означених предметів і стимулювалося опанування ними.

Змістовий компонент забезпечував повноту знань теоретичних основ та особливостей практичного застосування форм, способів і методів туристсько-краєзнавчої роботи; знань про етапи та особливості підготовки вчителя до уроку, який передбачає використання туристсько-краєзнавчої інформації. Зміст туристсько-краєзнавчої підготовки майбутніх учителів фізичної культури реалізовувався у процесі вивчення дисциплін туристсько-краєзнавчого циклу: “Основи туристичної діяльності”, „Основи етнографії”, „Організація туристсько-краєзнавчої діяльності”, „Туристичне краєзнавство”, „Основи екскурсознавства”, „Туризм і спортивне орієнтування”, „Рекреаційний туризм” та „Менеджмент туризму”.

Діяльнісний компонент передбачав формування професійних умінь. Практична підготовка майбутніх учителів фізичної культури до здійснення туристсько-краєзнавчої діяльності реалізувалася завдяки формуванню таких умінь як планування, організація, підготовка та проведення уроку з використанням туристсько-краєзнавчого матеріалу, а також позаурочних форм – туристського походу, навчальної екскурсії, експедиції; визначення провідних видів діяльності; раціональному застосуванню різноманітних туристсько-краєзнавчих засобів у процесі фізичного виховання учнів; використанню новітніх технологій навчання у процесі туристсько-краєзнавчої підготовки студентів, зокрема інтерактивних методів.

Ураховуючи специфіку і функції туристсько-краєзнавчої роботи та особливості підготовки до неї під час формування та впровадження експериментальної моделі навчання, дотримано вимог таких принципів: 1) модульності; 2) єдності національного і загальнолюдського (туристсько-краєзнавча інформація, яку пропонували студентам факультету фізичного виховання у процесі вивчення дисциплін туристсько-краєзнавчого напряму, була спрямована на: формування їх національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу; оволодіння діловою українською мовою, використання усіх її багатств і засобів у мовній практиці; прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, традицій і звичаїв народів, що населяють Україну; оволодіння надбанням світової культури); 3) систематичності, послідовності й наступності (навчальний матеріал кожної дисципліни туристсько-краєзнавчого циклу викладали частинами, послідовно, акцентуючи при цьому увагу студентів на вузлових питаннях, відтак здійснювали логічний перехід від раніше вивченої до засвоєння нової інформації); 4) доступності й індивідуалізації (зумовлював пізнавально-практичну діяльність, що планували у процесі вивчення дисциплін туристсько-краєзнавчого циклу. Вона здійснювалася на основі забезпечення відповідності складності навчального матеріалу рівню підготовленості кожного студента. Реалізація даного принципу здійснювалася за дотримання таких правил: від відомого – до невідомого, від простого – до складного, від регіонального – до місцевого); 5) емоційного сприйняття природи.

До групи методів, що сприяли ефективній підготовці вчителя фізичної культури до туристсько-краєзнавчої роботи в школі, належать імітаційні вправи (ігрові та неігрові), аналіз ситуацій професійного змісту, дослідницький, евристичний та практичний методи.

Особливу увагу при цьому звертали на використання методів інтерактивного навчання під час проведення семінарських та практичних занять – рольових та ділових ігор, круглих столів, брейн-рингів, кейс-технологій. Дослідницький метод передбачав усвідомлення студентами закономірностей педагогічного процесу, спрямованого на формування творчої особистості, міжпредметних зв’язків, педагогічних фактів і явищ. Евристичний метод передбачав використання сукупності правил, прийомів, які застосовували студенти для розв’язання поставлених перед ними завдань на основі узагальнення.

Серед форм реалізації туристсько-краєзнавчої освіти майбутніх учителів фізичної культури найбільш ефективними виявилися: 1) лекційні та семінарські заняття, конференції, які забезпечували науково-теоретичну підготовку до проведення походів, екскурсій і змагань; 2) практичні та лабораторні заняття, участь у туристичних табірних зборах, походах, екскурсіях, змаганнях, конкурсах, туристсько-краєзнавчих святах, краєзнавчих вікторинах, КВК, що забезпечували практичну підготовку; 3) самостійна робота студентів з науковою і навчальною літературою та практична підготовка до туристсько-краєзнавчої діяльності, організація шкільних краєзнавчих музеїв; 4) навчально-дослідницька робота майбутніх організаторів туристичної діяльності, яка проводилася із залученням окремих студентів, що готувалися до навчання в магістратурі та аспірантурі; 5) туристсько-краєзнавча діяльність з учнями в літніх оздоровчих таборах.

Для забезпечення успішного функціонування моделі підготовки майбутніх учителів фізичної культури до туристсько-краєзнавчої діяльності були визначені педагогічні умови. З-поміж них: формування національної самосвідомості засобами туристсько-краєзнавчої роботи; поглиблене вивчення краєзнавства та пізнавально-рекреаційних можливостей краю; реалізація міжпредметних зв’язків між туристсько-краєзнавчими та спортивними дисциплінами; навчально-методичне забезпечення викладання туристсько-краєзнавчих дисциплін. Так, головним чинником формування національної самосвідомості майбутніх учителів засобами туристсько-краєзнавчої роботи була навчально-виховна діяльність, а найважливішими ознаками її сформованості – любов до „всього рідного”: краю, мови, традицій, звичаїв, героїчного чи трагічного минулого, пізнання сучасного стану держави і народу, його потреб і прагнень, готовність працювати для блага України та за потреби захищати її.

Поглиблене вивчення краєзнавства та пізнавально-рекреаційних можливостей краю забезпечувалось завдяки включенню краєзнавчого матеріалу до змісту вивчення дисциплін туристсько-краєзнавчого циклу і стало підґрунтям для розроблення програми і змісту навчальної дисципліни ”Туристичне краєзнавство”, оскільки саме краєзнавство має значний потенціал для міцного засвоєння студентами основ наук, унаслідок чого розширюються і поглиблюються їхні знання, розвиваються творчі здібності, інтерес до туристсько-краєзнавчої діяльності, активно формується світогляд.

У підготовці студентів до проведення туристсько-краєзнавчої роботи в школі вагому роль відігравали знання з туристсько-краєзнавчих і спортивно-педагогічних дисциплін. Міжпредметні зв’язки забезпечували інтеграцію змісту, модулів, коли окремі аспекти вивчення одного предмета сприяли розв’язанню завдань іншого. Наприклад, у процесі занять легкою атлетикою у студентів розвивається витривалість, гімнастикою – гнучкість, сила, координаційні здібності, що є вкрай потрібно під час туристського походу. А туристичний похід наочно показує кожному учаснику його слабкі сторони і активізує роботу на заняттях зі спортивно-педагогічних дисциплін та в процесі самовдосконалення.

Для забезпечення ефективної навчально-дослідницької, науково-дослідницької та самостійної роботи студентів в умовах кредитно-трансферної системи організації навчального процесу було розроблено інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення дисциплін, що включає: державні стандарти освіти; навчальні плани; навчальні програми з туристсько-краєзнавчих та спортивно-педагогічних дисциплін, які безпосередньо використовуються для підготовки організаторів туризму; програму туристсько-краєзнавчої практики; підручники і навчальні посібники; інструктивно-методичні матеріали до семінарських, практичних і лабораторних занять; контрольні роботи з навчальних дисциплін для перевірки рівня засвоєння навчального матеріалу; текстові та електронні варіанти для поточного і підсумкового контролю, методичні матеріали для студентів з питань самостійного та індивідуального опрацювання фахової літератури.

Для оцінювання кожного компонента підготовки майбутніх учителів фізичної культури до туристсько-краєзнавчої роботи з учнями визначено критерії сформованості готовності майбутніх учителів фізичної культури до туристсько-краєзнавчої діяльності. Критеріями мотиваційного компонента є: свідоме та відповідальне ставлення до вивчення дисциплін туристсько-краєзнавчого напряму; зацікавленість у здійсненні майбутньої професійної туристсько-краєзнавчої діяльності з учнями; здатність до самореалізації та самовдосконалення. Критеріями змістового компонента є: повнота, глибина і точність знань дисциплін туристсько-краєзнавчого циклу; знання теоретичних основ та особливостей практичного застосування форм, способів, напрямів та методів туристсько-краєзнавчої роботи щодо їх планування, організації та проведення. Діяльнісний компонент забезпечує вміння методично правильно спланувати, організувати та провести урок фізичної культури з вкрапленнями туристсько-краєзнавчої підготовки школярів та позаурочні форми туристсько-краєзнавчої роботи; вміння застосовувати власні креативні здібності під час практичної діяльності та впроваджувати інноваційні технології у процесі здійснення навчання школярів туризму та краєзнавства.

Після впровадження моделі досліджували її ефективність через визначення рівнів сформованості кожного компонента, що перевірялася під час формувального експерименту, в якому взяло участь по 28 осіб контрольної та експериментальної груп.

Отримані дані свідчать про домінування високого рівня студентів експериментальної групи над показниками студентів контрольної групи. Так, значно зріс відсоток опитаних із експериментальної групи з високим (45,3%) та достатнім рівнями (39,4%), у контрольній групі високого рівня та достатнього рівнів досягли відповідно – 10,2% та 26,3% респондентів. Натомість, тільки 15,3% учасників експериментальної та 50,4% контрольної груп досягли середнього рівня. Низького рівня у студентів експериментальної групи не спостерігається, а у контрольній цей показник становить 13,1%.

Таким чином, результати експериментального дослідження підтвердили ефективність впровадження експериментальної моделі підготовки майбутніх учителів фізичної культури до проведення туристсько-краєзнавчої роботи з учнями.