ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження та його методичні й теоретичні основи, розкрито наукову новизну, практичне значення дослідження, сформульовано висновки про впровадження та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі – „Теоретичні засади фізичного виховання учнів та підготовка до його організації вчителя початкової школи” – на підставі аналізу психолого-педагогічної літератури розкрито суть дефініцій досліджуваної проблеми; визначено місце та основний зміст діяльності вчителя початкових класів у фізичному вихованні молодших школярів; охарактеризовано його професійні та особисті якості; висвітлено завдання фізичного виховання у початковій школі, а також засоби, методи, принципи та форми, які використовує вчитель у ході цієї діяльності; з’ясовано складові підготовки майбутніх учителів початкових класів до фізичного виховання молодших школярів.

Аналіз науково-методичної літератури дав змогу визначити, що головними завданнями фізичного виховання у початковій школі є: озброєння учнів необхідними знаннями, уміннями та навичками цієї дисципліни; сприяння розвитку фізичних якостей; забезпечення стійкої звички до щоденних занять фізичними вправами упродовж життя; формування та зміцнення здоров’я.

Важлива роль у фізичному вихованні молодших школярів належить вчителю початкових класів, педагогічна діяльність якого вимагає володіння специфічними особистими та професійними якостями. До нього ставляться підвищені вимоги, адже він повинен бути прикладом для наслідування. Серед особистих якостей педагога школи першого ступеня виділяємо гуманність, доброту, щедрість, повагу до людей, оптимізм, порядність, відповідальність, чесність, доброзичливість, справедливість, емоційну врівноваженість. Для організатора фізкультурно-оздоровчої діяльності важливо бути працьовитим, кмітливим, справедливим; мати приємний зовнішній вигляд та здатність до прогнозування, володіти управлінськими якостями, а також мати належне фізичне здоров’я.

У розділі визначено специфіку професійної діяльності вчителя початкових класів у роботі з фізичного виховання, яка полягає у реалізації ним специфічних принципів фізичного виховання (свідомості та активності, наочності, доступності та індивідуальності, систематичності, міцності та прогресування, емоційності, поступовості, послідовності); використання специфічних засобів (фізичні вправи, оздоровчі сили природи, гігієнічні фактори), методів (практичні методи, словесні методи, методи демонстрування) та форм (урок, позаурочні форми занять) фізичного виховання.

Процес підготовки фахівця школи першого ступеня до фізичного виховання учнів передбачає дидактичний та методичний компоненти, поєднання яких (у ході вивчення інтегрованого курсу „Фізичне виховання з методикою викладання”) сприяє формуванню інтегрованого дидактико-методичного вміння.

З’ясовано, що сьогодні є актуальною проблема дослідження готовності фахівця до професійної діяльності як комплексного інтегративного стану, що передбачає взаємодію теоретичного та практичного компонента його підготовки. На жаль, у процесі підготовки майбутніх учителів початкових класів до фізичного виховання учнів існує неузгодженість між цими складовими, що негативно позначається на загальній готовності студентів до цього виду діяльності. Допомогти поєднати теоретичний та методичний компоненти та підвищити якість готовності майбутніх учителів початкових класів до фізкультурно-оздоровчої діяльності покликаний інтегрований курс „Фізичне виховання з методикою викладання”.

У другому розділі – „Діагностика готовності майбутніх учителів початкових класів до фізичного виховання учнів” – проаналізовано зміст професійної підготовки педагога школи першого ступеня до фізичного виховання учнів; визначено компоненти, критерії та рівні його готовності; подано результати констатувального експерименту.

Результати спостережень, бесід, аналізу уроків, анкетування професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів України, вчителів початкових класів і фізичної культури Тернопільської області та студентів – майбутніх учителів початкових класів допомогли зробити висновки про те, що:

– знання засобів, методів і форм фізичного виховання молодших школярів, психолого-педагогічних особливостей дітей, основ методики вдосконалення фізичних якостей та основ навчання рухових дій є стержневими для організатора фізкультурно-оздоровчої діяльності молодших школярів;

– педагог повинен уміти на належному рівні проводити урок фізичної культури, добирати адекватні засоби, методи та форми навчання й виховання учнів початкових класів. Важливе місце респонденти надають майстерності організовувати рухливі ігри, проводити позакласні заняття фізичними вправами, на належному технічному рівні володіти вправами шкільної програми з фізичної культури та прийомами страхування, знаходити спільну мову з дітьми та їх батьками з питань фізичного виховання, оперувати формами і методами контролю фізичного стану молодших школярів;

– базовими у підготовці майбутніх учителів початкових класів до фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку є такі навчальні дисципліни: „Теорія і методика фізичного виховання”, „Педагогіка”, „Анатомія і фізіологія людини, фізіологія фізичних вправ” та предмети спортивно-педагогічного циклу.

У структурі підготовки майбутнього вчителя початкових класів до фізичного виховання учнів виділяють компоненти, критерії та рівні оцінки їх сформованості. З’ясовано, що усім видам діяльності притаманні мотивація до діяльності, знання про діяльність і практичне виконання цієї діяльності. Відповідно до цього виділено мотиваційний, змістовий та діяльнісний компоненти. Мотиваційний компонент є підґрунтям, у його основі лежить позитивне ставлення до навчання, стійкий інтерес до освітнього процесу, потреба використовувати набуті знання, уміння й навички у майбутній професійній діяльності. Змістовий компонент передбачає оволодіння педагогом школи першого ступеня необхідним обсягом знань. Діяльнісний компонент полягає у майстерності організовувати процес фізичного виховання молодших школярів за допомогою специфічних для цієї галузі методичних умінь. Фізична підготовленість розглядається як окрема складова загальної підготовки.

Ураховуючи специфіку діяльності вчителя школи першого ступеня, виділено критерії, визначено рівні його готовності до фізичного виховання учнів. Мотиваційний компонент готовності оцінювався за такими критеріями: мотивація на оволодіння професією вчителя початкових класів; інтерес до засвоєння нового матеріалу; активність на заняттях; бажання отримати високу оцінку. Змістовий компонент оцінювався за глибиною та міцністю здобутих студентами знань; здатністю їх використовувати у практичній діяльності; цікавістю до отримання необхідної інформації зі спеціальної, методичної та науково-популярної літератури; вмінням висловлювати власні думки. Діяльнісний – за якістю оволодіння методичними вміннями та навичками; їх застосуванням у практичній діяльності; показом і виконанням технічних елементів шкільної програми та методикою їх навчання.

На основі названих вище критеріїв було охарактеризовано рівні сформованості мотиваційного, змістового та діяльнісного компонентів (високий, середній, низький).

Високий рівень мотиваційного компонента відзначається яскраво вираженою у студента спрямованістю до оволодіння професією вчителя початкових класів; активністю його на заняттях та цікавістю до вивчення нового матеріалу; виконанням завдань з інтересом; намаганням отримати високу оцінку; середній – відсутністю яскраво вираженої потреби в оволодінні професією вчителя; зниженою активністю та бажанням до засвоєння навчального матеріалу; виконанням навчальних завдань без особливої ініціативи; намаганням студента бути оціненим без прагнення до здобуття найвищого бала; низький – небажанням оволодіти професією вчителя; пасивністю на заняттях, відсутністю бажання виконувати навчальні завдання; байдужістю до оцінювання власних досягнень.

Високий рівень змістового та діяльнісного компонентів характеризується ґрунтовними знаннями з теорії і методики фізичного виховання, педагогіки, психології (загальної, вікової, педагогічної), анатомії та фізіології, гігієни, спортивно-педагогічних дисциплін, методики фізичної культури в спеціальній медичній групі, валеології, біомеханіки; вільним, творчим та варіативним оперуванням цими знаннями в ході практичної діяльності. Студенти, що знаходяться на цьому рівні, вільно володіють методичними уміннями та навичками, можуть творчо використовувати їх у процесі фізичного виховання молодших школярів, доцільно застосовують навчально-освітні прийоми відповідно до кожної конкретної ситуації. Середній рівень передбачає володіння студентами теоретичним матеріалом із фізичного виховання; вміння вільно застосовувати набуті знання на практиці під час виконання характерних, стандартних навчальних завдань у типових ситуаціях; володіння практично всіма необхідними методичними уміннями та спеціальними прийомами, що стосуються фізичного виховання молодших школярів. У більшості випадків технічно правильно виконують необхідні вправи. Особливістю середнього рівня є те, що студенти володіють лише окремими елементами методики фізичного виховання учнів. Низький рівень відрізняється тим, що у знаннях студентів простежуються суттєві прогалини, які стосуються фізичного виховання молодших школярів. Вони володіють лише окремими теоретичними поняттями не в змозі об’єднати їх у цілісну систему, можуть застосовувати набуті знання на практиці лише за допомогою викладача. Елементи шкільної програми виконують технічно неправильно, під час показу допускають суттєві неточності, при цьому наявні слабка практична та методична підготовка.

Фізична підготовленість оцінювалася нами відповідно до „Державних тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України” і передбачала п’ять рівнів, а саме: високий, вище середнього, середній, нижче середнього та низький. Для кожного рівня був характерний певний відсотковий показник, межі якого визначалися за допомогою перцентильної шкали.

Результати констатувального етапу експерименту дали змогу оцінити готовність майбутніх учителів початкової школи до фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку за такими рівнями: теоретична та методична готовність – на середньому; фізична підготовленість – на низькому.

Серед причин, які вплинули на такий результат, є незадовільна підготовка майбутніх студентів у школі, недостатня кількість годин, відведених на дисципліну „Фізичне виховання”, низький рівень мотивації та ставлення до цього предмету, неузгодженість теоретичного та методичного компонентів підготовки, неоптимальний розподіл навчального матеріалу за роками, відсутність належного методичного забезпечення та сучасних інформаційних технологій, незадовільна матеріально-спортивна база, низький рівень знань, вікових та індивідуальних особливостей молодших школярів.

У третьому розділі – „Експериментальна перевірка моделі підготовки вчителів початкової школи до фізичного виховання учнів” – розроблено модель підготовки вчителів початкових класів до фізичного виховання учнів; представлено наслідки педагогічного експерименту. Результати впровадження авторської моделі підготовки майбутніх учителів початкових класів до фізичного виховання учнів виявили її перевагу над традиційними підходами, про що свідчать показники готовності.