ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ДО РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ОБДАРОВАНОСТІ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет та мету, гіпотезу та головні завдання, викладено теоретичні засади дослідження, сформульовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, висвітлено напрями впровадження та апробації результатів експериментальної роботи.

У першому розділі – "Інтелектуальна обдарованість учнів початкової школи як наукова проблема" – здійснено теоретичний аналіз досліджуваної проблеми, проаналізовано сутність обдарованості як інтегральної характеристики особистості, визначено структуру та ознаки інтелектуальної обдарованості; особливості її прояву у молодшому шкільному віці та специфіку навчання таких учнів.

На основі аналізу наукового доробку вітчизняних та зарубіжних учених обґрунтовано низку положень, які складають теоретичне підґрунтя дослідницької роботи. Виявлено різні підходи до розуміння природи і сутності самого феномену обдарованості. З'ясовано, що у дослідженні окресленої проблеми можна виокремити три основних площини її розгляду: пошук об'єктивних способів, методик виявлення і типізації обдарованих дітей; розробка й експериментальна апробація умов та способів роботи з такою категорією дітей; відбір і підготовка вчителя до роботи з інтелектуально обдарованими учнями.

Зроблено висновок, що обдарованість являє собою комплекс задатків і здібностей особистості, які за сприятливих умов їх розвитку дозволяють досягати значних успіхів у певному виді діяльності (чи кількох близьких її видів) порівняно з іншими людьми. Тобто, обдарованість виступає динамічною інтеграцією різних здібностей особистості, завдяки чому досягаються позитивні результати у конкретному виді діяльності.

Ураховуючи думку ряду вітчизняних дослідників, доведено, що здібності й обдарованість – це феномени одного порядку, які підпорядковані загальним законам розвитку здібностей. Таким чином, обдарованість має здатність постійно розвиватися і вдосконалюватися впродовж життя людини за умови врахування впливових чинників, що сприяють цьому процесу на кожному з вікових етапів становлення особистості. При цьому ефективному розвитку обдарованої особистості сприяє не стільки вимірювання кількісних показників тих чи інших здібностей, скільки вивчення їх якісного прояву та тих чинників, що впливають на процес їх становлення (когнітивних, особистісних, соціальних).

Установлено, що дослідники виділяють кілька сфер обдарованості, зокрема інтелектуальну, яка передбачає високий рівень розвитку інтелектуальних здібностей та дозволяє учневі швидко оволодівати поняттями, легко запам’ятовувати та зберігати інформацію, досягати успіхів у багатьох галузях знань. Доведено, що інтелектуальний розвиток особистості розпочинається задовго до вступу дитини до школи, в якій інтелектуальні здібності продовжують інтенсивно розвиватися, переростаючи у процесі навчання в інтелектуальну обдарованість. Молодший шкільний вік є сенситивним для розвитку інтелектуальних здібностей, проте, на думку багатьох дослідників, на цьому етапі ще передчасно вести розмову про високий розвиток інтелектуальної обдарованості.

Доведено, що вчителю необхідно розуміти та враховувати особливості інтелектуально обдарованої дитини, навчання якої потребує поглиблення змісту матеріалу для узагальнень, можливості реалізуватися в спеціальних навчальних програмах через самостійну роботу та завдання відкритого типу, що призводить до розвитку необхідних пізнавальних умінь. З'ясовано, що організація навчального процесу, спрямована на розвиток вищих пізнавальних процесів, підносить розумові здібності інтелектуально обдарованої дитини на якісно новий рівень.

У другому розділі – "Розробка структури готовності майбутнього вчителя початкової школи до навчання інтелектуально обдарованих учнів" – проаналізовано стан готовності вчителів-практиків та студентів педагогічного факультету до роботи з інтелектуально обдарованими учням; визначено та обґрунтовано теоретичні підходи до побудови структури готовності майбутнього вчителя початкової школи до навчання інтелектуально обдарованих дітей, виокремлено критерії оцінювання рівня сформованості її компонентів

Аналіз наукових досліджень у сфері професійної підготовки майбутнього вчителя до педагогічної діяльності та результати констатувального етапу експерименту дозволили виявити тенденції та сформулювати певні висновки.

Доведено, що вчителі не завжди готові до роботи з обдарованими дітьми, зокрема, у сфері інтелектуального розвитку. Більшість з них не здатні враховувати у своїй діяльності специфічні особливості та проблеми обдарованого учня. У результаті неспроможності вчителів виявити певні обдарування дитини і допомогти реалізувати їх у практичній діяльності особистість не завжди може правильно обрати життєвий шлях, що, зрештою, негативно позначається на реалізації наукового та інтелектуального потенціалу держави в цілому і рівні її економічного та соціального розвитку.

Отже, і педагоги-практики, і студенти виявляють досить низький рівень знань з проблеми обдарованості, що вказує на необхідність введення спеціального навчального курсу, спрямованого на підготовку вчителя до встановлення педагогічно доцільних стосунків з інтелектуально обдарованими дітьми.

На основі узагальнення поглядів вітчизняних і зарубіжних дослідників зроблено висновок, що підготовка майбутнього вчителя до професійної діяльності розглядається як процес формування готовності до неї. Сформульовано авторське визначення поняття готовності майбутнього вчителя початкової школи до розвитку інтелектуальної обдарованості учнів, що тлумачиться як цілісне внутрішнє особистісне утворення випускника педагогічного ВНЗ, яке ґрунтується на засвоєних професійно значущих (психолого-педагогічних, фахових, методичних) знаннях, уміннях, навичках, способах діяльності, набутому досвіді та особистісних якостях і забезпечує його ефективну взаємодію з інтелектуально обдарованими учнями щодо розвитку їх розумових можливостей у навчально-виховному процесі.