ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОГО МЕХАНІЗМУ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

Короткий зміст

Розділ 1. Валютне регулювання і контроль у системі державного управління в Україні. У розділі розглянуто проблеми теорії й організації системи валютного регулювання і контролю в Україні з позиції державного управління. У ньому, спираючись на класичну теорію міжнародної торгівлі, ярким представником якої є А. Сміт, визначено природу виникнення проблем валютного регулювання і контролю. Проаналізовано теоретичні основи валютного регулювання і контролю,  визначено фундаментальні поняття: валютне регулювання, валютний контроль, механізм валютного регулювання та проведено критичний аналіз тлумачень даних термінів різними вченими. Визначено мету, сформульовано сукупність задач, форм, методів та напрямів здійснення валютного регулювання і контролю державними органами. Доведено недостатню вивченість аналізованої проблеми та визначено шляхи удосконалення.

Обґрунтовано, що вибір методів і напрямків реформування державного механізму валютного регулювання та контролю повинен визначатися виходячи з аналізу трьох взаємопов’язаних аспектів, що беруть участь у побудові валютної політики держави: історичних передумов, факторів зовнішнього та внутрішнього впливу.

Аргументовано і розкрито етапи формування системи валютного регулювання та контролю в Україні в рамках загальнодержавного управління, здійснено аналіз її законодавчої бази на кожному етапі, визначено роль і значення валютного регулювання та контролю в системі державного управління зовнішньоекономічною діяльністю.

Проведений у розділі аналіз формування системи державного управління зовнішньоекономічною діяльністю та його складової – державного механізму валютного регулювання та контролю в Україні дозволив виділити три глобальні етапи його розвитку: від жорсткої державної монополії на здійснення зовнішньої торгівлі у період існування СРСР до сучасної державної системи валютного регулювання та контролю в Україні.

Так, на першому етапі (до 1991 року) до моменту розпаду СРСР така державна система характеризувалась як суворо обмежувальна, директивна та монопольно-біржова.

Усі питання, пов'язані з експортом та імпортом, вирішувалися  на рівні союзних міністерств і відомств через їх всесоюзні господарські розрахункові зовнішньоторговельні організації (об'єднання). Усі валютні розрахунки здійснювалися виключно через установи Зовнішторгбанку та Зовнішеконом­банку СРСР, чим забезпечувався постійний банківський контроль над результатами діяльності цих фірм,  підтримувався необхідний баланс між обсягами експорту й імпорту. Крім того, певні контрольні функції за діяльністю як підприємств і об'єднань, так і їхніх зовнішньоторговельних фірм, виконували відповідні органи Держплану СРСР, Держпостачання і Міністерства фінансів СРСР. Безпосередній і постійний контроль над станом експортно-імпортних операцій підприємств і організацій здійснювали міністерства і відомства, у систему яких вони входили.

На другому етапі (1991 – 1994) після прийняття ряду законодавчих і  нормативних актів, спрямованих на реформування та лібералізацію зовнішньоекономічних відносин, фактично була повністю зруйнована стара державна система контролю. Тобто початок нового етапу було покладено одночасно з прийняттям Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", що наділив усіх суб’єктів підприємницької діяльності рівними правами в цій сфері. Але в умовах відсутності нових державних інститутів управління валютними відносинами та невизначеності чіткої правової бази розпочалися негативні процеси при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, що призвели до відтоку з України валютних цінностей у великих розмірах.