ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ Статья

Актуальність теми. Перехід економіки до ринкових відносин створив якісно нові соціально-економічні умови розвитку аграрного виробництва. В період трансформаційних перетворень були відмічені як позитивні, так і негативні тенденції розвитку галузей аграрного виробництва. Ринкові відноси-ни ще не стали регулятором міжгалузевих пропорцій, що вплинуло на еконо-мічну стійкість господарюючих суб’єктів аграрного виробництва.

Система державного регулювання агропромислового виробництва не повністю сформована. Недостатньо розвинений ринковий механізм, що склав-ся, підсилив тенденцію привласнення значної частини чистого доходу, вироблюваного в сільському господарстві, промисловістю, торгівлею та іншими галузями суспільного виробництва. Через зниження реальних доходів скоротився платоспроможний попит населення на продовольчу продукцію, що в свою чергу зумовило різкий спад виробництва сільськогосподарської продукції, створило загострення проблеми неплатоспроможності біля 30% аграрних підприємств.

Теоретичні основи економічної стійкості аграрних підприємств в умовах ринку обґрунтовані в працях таких зарубіжних учених, як Ю.Брігхема, Р.Брейли, Б.Єфимова, А. Нельсона, Дж.М. Кейнса, А. Маршалла, Й. Шумпетера, Е.Стоянової, Дж.К.Ван Хорна, Е.Хелферта та вітчизняних учених, таких як В.Андрійчук, В.Амбросов, Л.Анічин, П.Гайдуцький, С.Іванюта, М.Корецький, М.Кропивко, І. Лукінов, П.Макаренко, M.Малік, Л.Мельник, П.Cаблук, В.Юрчишин та інші.

Незважаючи на високий рівень проведених досліджень, окремі проблеми потребують подальшого опрацювання. Так недостатньо вивченими залиша-ються показники оцінювання економічної стійкості аграрних підприємств, потребують методологічних підходів рейтингове оцінювання показників економічної стійкості та подальше обґрунтування напрямів підвищення економічної стійкості аграрних підприємств з урахуванням сучасних умов розвитку ринкової економіки в Україні.

Актуальність проблеми, її практичне значення й недостатня теоретична розробленість зумовили вибір теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були здійснені у межах теми Дніпропетровського державного аграрного університету “Органі-зація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень” (номер державної реєстрації 0102U005022). Роль автора полягає у розробці пропозицій щодо напрямів підвищення економічної стійкості аграрних підприємств Дніпропетровської області.

Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні та виробленні пропозицій щодо підвищення економічної стійкості аграрних підприємств.

Для досягнення визначеної мети були поставлені та вирішені такі завдання:

& ndash; узагальнити теоретичні основи сутності економічної стійкості аграрних підприємств;

– обґрунтувати показники оцінювання економічної та фінансової стійкості підприємств;

– здійснити класифікацію головних чинників зовнішнього і внутрішнього середовища, що впливають на економічну стійкість аграрних підприємств;

– дати оцінку економічної та фінансової стійкості аграрних підприємств;

– визначити чинники забезпечення економічної ефективності і стій-кості розвитку аграрних підприємств;

– розробити методологічні підходи до рейтингового оцінювання економічної стійкості аграрних підприємств,

– розробити організаційно-економічні напрями підвищення еконо-мічної стійкості аграрних підприємств;

– сформувати внутрішньогосподарський механізм забезпечення еконо-мічної стійкості аграрних підприємств.

Об’єктом дослідження є процес виробничо-господарської діяльності різних форм власності аграрних підприємств та їх інтеграційних формувань в умовах ринкового розвитку економіки.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні аспек-ти визначення форм і механізмів забезпечення економічної стійкості аграрних підприємств.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи пізнання явищ і процесів, що ґрунтують-ся на сучасних положеннях економічної теорії та галузевої економіки, а також наукових працях вітчизняних і зарубіжних учених з проблем формування системи економічної стійкості та управління нею в аграрних підприємствах

В роботі використано історичний та логічний методи – для дослідження теоретичних засад стійкості ведення й ефективності сільськогосподарського виробництва; діалектичний і абстрактно-логічний – для теоретичного узагаль-нення й формування висновків; порівняльного аналізу та рядів динаміки – для порівняння фактичних даних звітного періоду та попередніх років, виявлення зміни показників дослідження в часі; економіко-статистичний – для аналізу сучасного стану стійкості роботи аграрних підприємств; абстрагування, аналізу та синтезу, формалізації – обґрунтування напрямів підвищення економічної ефективності та стійкості аграрних підприємств.

Інформаційною базою дослідження були матеріали Державного комітету статистики України в Дніпропетровській області, розробки науково-дослідних установ, дані бухгалтерської звітності, урядові видання, а також результати власних спостережень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше

- запропоновано внести до первинних документів: накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних додаткові параметри оцінки продукції при реалізації її переробним чи заготівельним підприємствам, зокрема реквізити якості продукції: сортність, вміст цукру, крохмалю, клейко-вини, білка, жиру для послідуючого визначення справедливої вартості за вироб-лену продукцію та отримання відповідного доходу товаровиробниками;

удосконалено

– рейтингове оцінювання економічної стійкості аграрних підприємств через використання коефіцієнтів оновлення основного капіталу, внесення добрив на 1 га ріллі та співвідношення оплати праці до прожиткового мінімуму та показників вартості валової продукції, балансового прибутку, що дає можливість провести групування суб’єктів господарювання, як в окремих регіонах, так і в державі;

– методологічний підхід щодо оцінки економічної стійкості аграрних підприємств через систему показників загальноекономічних й фінансових, що дозволяє оперативно впливати на фінансові результати діяльності підприємств та забезпечити фінансову стабільність та упередити від банкрутства;

– оцінку економічної стійкості аграрних підприємств через використання організаційних чинників і зокрема створення територіальної інтеграції підприємств різних сфер АПК в рамках агропромислової фінансової групи та створення внутрішнього кооперативного банку і лізингового підрозділу в банку;

– механізм внутрішньогосподарського забезпечення економічної стійкості аграрних підприємств через створення у складі власного внутрішнього кооперативного банку спеціалізованого лізингового підрозділу та здійснення внутрішньогосподарських розрахункових операцій через застосування чекової форми контролю у центрах витрат;

набули подальшого розвитку

– теоретичне обґрунтування сутності економічної стійкості аграрних підприємств як їх здатність одержувати доходи, протистояти внутрішнім і зовнішнім негативним чинникам, уміння адаптуватися до мінливих умов виробництва й використовувати їх з найвищим ефектом для задоволення суспільних потреб у сільськогосподарській продукції та збереження екологічної рівноваги в природному середовищі;

– проведена класифікація головних чинників зовнішнього і внутрішнього середовища, що впливають на економічну стійкість аграрних підприємств з метою використання їх для внутрішньогосподарської діяльності та різних груп контрагентів;

– виявлені чинники, що вплинули на економічну і фінансову стійкість аграрних підприємств через відсутність механізму згладжування “дефекту” ринку в частині обмеження ціноутворення апробованими у світі методами як ринкового (створення альтернативних ланок аграрної інфраструктури), так і неринкового характеру (підтримка прибутковості аграрного сектора на рівні простого або розширеного відтворення з боку держави); призупинення і руйнація великих агропромислових комплексів з високотехнологічними процесами виробництва та зношеність їх матеріально-технічної бази, для відновлення якої потребує тривалого часу; переоцінка значення реформування відносин власності при виділенні земельних наділів; неврегульованість попиту і пропозиції аграрного виробництва; не конкурентноздатність сільськогоспо-дарської продукції; зміна системи державного регулювання розвитку аграрного сектору, відсутність консолідації політичних сил суспільства щодо проведення аграрної реформи на всіх її етапах та відсутність належної державної підтримки розвитку;

– авторське визначення етапів аналізу фінансового стану аграрних під-приємств, які на відміну від існуючих проводяться в такій послідовності: аналіз коефіцієнтів ліквідності, аналіз основного і оборотного капіталу і коефіцієнта маневрування, аналіз якості активів, аналіз середнього періоду надання кре-диту, аналіз дебіторсько-кредиторської заборгованості, аналіз ліквідності при мобілізації засобів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у застосуванні розроблених пропозицій щодо підвищення економічної стійкості аграрних підприємств Дніпропетровською обласною державною адміністрацією при підготовці проекту Програми розвитку агропромислового комплексу Дніпро-петровської області на 2008-2010 рр. (довідка № 15-2141 від 10.04.2007 р.).

Результати досліджень щодо розроблених автором методологічних підходів підвищення економічної стійкості аграрних підприємств, системи показників оцінювання економічної стійкості аграрних підприємств використані у практичній діяльності ТОВ «Приват-агро», м. Дніпропетровськ (довідка №207/01/1-120 від 15.05.2007 р.), ТОВ «Дукла», Полтавська область (довідка № 326/3 від 30.05.2007 р.), ТОВ «Коновалівське», Полтавська область (довідка № 161 від 05.06.2007 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчаль-ному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету при викладанні таких дисциплін: “Менеджмент”, “Економіка сільського господар-ства” (довідка № 09-01/264 від 06.06.2007р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дисертації розроблено автором особисто і викладені в одноосібних наукових працях. У статтях, опублікованих у співавторстві (номер 8, 11 за списком робіт, що поданий в авторефераті), особисто автору належить: [8] – обґрунтування необхідності кредитування підприємств аграрного сектору, [11] – дослідження розвитку формування категорії «стійкість».

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи та результати досліджень доповідались, обговорювались й одержали схвалення на таких науково-практичних конференціях: “Наука та інновації – 2005” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), “Особливості соціально-економічного розвитку України і регіонів” (м. Запоріжжя, 2006 р.), “Современные аспекты финансового управления экономическими процессами” (м. Севастополь, 2007), “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (м.Одеса, 2007), “Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (м. Харків, 2007).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені в 13 публікаціях загальним обсягом 4,43 обл.-вид. арк., у тому числі в 8 статтях, надрукованих у наукових фахових виданнях.

Структура і зміст роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг дисертації – 160 сторінок. Робота містить 24 таблиці, 21 рисунок, 24 додатка. Список використаних джерел складається з 198 найменувань.