У першому розділі “Теоретичні засади податкового стимулювання агропромислового комплексу”досліджено ретроспективу податкового стимулювання активізації економічних процесів, здійсненоаналіз сутності механізмів податкового стимулюваннярозвитку агропромислового комплексуй узагальнено методичні підходи до здійснення податкового стимулювання економіки аграрного сектору.
Ретроспективний аналіз стимулювання економічних процесів за допомогою податків дозволив аргументувати, що розвиток будь-якої держави відбувається під впливом взаємопов’язаних факторів і дає можливість передбачити зміни в майбутньому. Сплата податкових платежів до казни країни виникла з появою державних інституцій.
Різнобічний підхід до визначення системи податкового стимулювання економічного розвитку дав можливість уточнити, що податкове стимулювання економічного розвитку повинно здійснюватися за такими домінантами: проводиться моніторинг результатів діяльності суспільства, встановлюється рівень впливу держави на отримання цих результатів; окреслюються компоненти податково-економічної політики, направленої на покращення здобутків, з'ясовуються податкові прийоми з досягнення намічених цілей; визначаються податкові заходи і система формалізації, управління, контролю з втілення намічених заходів у практичне буття.
Доведено, що податкове стимулювання економічного розвитку – це сукупність податкових прийомів і механізмів, направлених на підтримку ділової активності суб’єктів господарювання на макро- і мікрорівнях. Аргументування такого визначення сприятиме процесу розробки системи податкового стимулювання економічного розвитку з наукової точки зору.
При проведенні формалізації розрахунків податкових надходжень слід виходити з того, що визначення податкового зобов'язання – це в загальному вигляді є величина, яка розраховується як добуток показника бази оподаткування (базового показника) та відповідної ставки податку. Причому, якщо застосовуються різні ставки податків, то кінцеву формулу можна представляти або як суму окремих добутків базових показників на відповідні ставки, або ж застосовувати середню ставку податку. Відповідно при необхідності врахування різних груп баз оподаткування кінцева формула матиме вигляд алгебраїчних сум добутків за різними базовими показниками. Залежно від виду податку можлива і комбінація групування показників як за їх різними групами, так і за ставками оподаткування. Тому варто окремо визначати величини базових показників, які або не оподатковуються взагалі згідно з чинним податковим законодавством, або ж до них застосовуються пільгові ставки.
Модернізація податкового стимулювання повинна супроводжуватися наступними заходами: на мікрорівні з точки зору господарюючих суб’єктів – це не тільки мінімізація податкових сплат, а й вибір оптимальних видів діяльності, спрямування інвестицій, що в майбутньому приноситиме максимум прибутку; на макрорівні – це максимальне, стабільне наповнення бюджетів усіх рівнів протягом трьох, п’яти, десяти років і більше, але насамперед за умови поступального економічного розвитку підприємницької діяльності і особливо, агропромислового комплексу, оскільки активізація останнього, прямо пропорційно впливає на продовольчу, а звідси й економічну безпеку країни.
Аргументовано, що методи податкового стимулювання активізації підприємницької діяльності в АПК мають такі складові: введення диференційованих ставок оподаткування; звільнення від сплати податку на визначений термін; зменшення розміру бази оподаткування; усунення подвійного оподаткування.
Обґрунтовано, що податкові пільги можна розбити на групи: вилучення – це податкова пільга, направлена на виведення з-під оподаткування окремих предметів оподаткування; ставки – це пільги, які направлені на скорочення податкової бази; податкові кредити – це пільги, направлені на зменшення податкової ставки або загальної суми. Залежно від форми надання пільги мають наступні види: зниження ставки податку, скорочення загальної суми, відстрочення або розстрочення сплати податку, повернення раніше сплаченого податку, залік раніше сплаченого податку, заміна сплати податку натуральним виконанням.
Визначено, що податкове стимулювання розвитку агропромислового комплексу країни повинно виконувати роль підтримки, сприяння, активізації економічного розвитку, що включає: заходи з підсилення інвестиційної мотивації (зменшення податкового тягаря інвесторам, що направляють фінансові потоки в агропромислову галузь), елементи податкового менеджменту (відміна авансових платежів), забезпечення соціальних потреб суспільства (зменшення рівня сплати податків при відрахуванні частини коштів на благодійництво), стимулюючу зовнішню і цінову поведінку (режим нульової ставки при експортно-імпортних операціях, акумуляції, дотації переробним підприємствам за молоко та м'ясо).
Розкрито, що систему податкового стимулювання, яка базується на загальновідомих принципах: загальності, законності оподаткування; єдності податкової системи України; платоспроможності платників податків, соціальної справедливості; ефективності системи оподаткування; податкоспроможності адміністративних територій та співвідношення між поточними доходами і захищеними витратами державного і місцевих бюджетів, необхідно доповнити, зважаючи на трансформативні процеси в економіці, принципами гнучкості й оптимізації податкових сплат на макро- та мікрорівнях.
У другому розділі “Становлення системи податкового стимулювання розвитку агропромислового комплексу України” здійснено аналіз податкового стимулювання агропромислового комплексу України, обґрунтовано рівень впливу податкового стимулювання на економічний розвиток та проведено оцінку існуючої системи податкового стимулювання розвитку агропромислового комплексу на мікрорівні.
Результати аналізу податкового стимулювання розвитку агропромислового комплексу дали змогу аргументувати, що розмір податкового тягаря, рівень податкових ставок повинні сприяти активізації економічного розвитку, а не створювати умови, коли бізнесові структури намагаються знайти «податкові ями» і перейти в режим отримання доходів не в правовому полі. Результати дослідження вказують на взаємозв’язок обсягів податкової підтримки, динаміки макроекономічних показників та податкових сплат (табл. 1).
Різнобічний підхід до оцінки стану податкового стимулювання виробничо-економічних процесів, дав змогу довести, що системне застосування елементів податкового стимулювання, в першу чергу, повинне бути спрямовано для створення умов до активної дії бізнес структур, що безпосередньо працюють в агропромисловому комплексі або його обслуговують. Позитивні показники діяльності останніх створять передумови для наповнення бюджетів усіх рівнів.
