ПОДГОТОВКА БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ К ПОЛИЭТНИЧЕСКОМУ ВОСПИТАНИЮ МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ В АВТОНОМНОЙ РЕСПУБЛИКЕ КРЫМ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету та завдання дослідження, виділено його об’єкт і предмет, розкрито теоретико-методологічні засади, методи дослідження, його етапи, висвітлено наукову новизну та практичне значення роботи, подано дані про апробацію та впровадження здобутих результатів у практику, структуру та обсяг дисертаційної роботи.

У першому розділі – „Теоретико-методичні основи підготовки майбутніх учителів до поліетнічного виховання молодших школярів” – проаналізовано стан досліджуваної проблеми в теорії сучасного наукового знання й у практиці вітчизняної та зарубіжної школи; уточнено сутність і зміст поняття „поліетнічне виховання”, вивчено й науково обґрунтовано феномен „підготовка майбутніх учителів до поліетнічного виховання молодших школярів”; визначено концептуально-теоретичні засади професійно-педагогічної підготовки студентів до поліетнічного виховання молодших школярів; теоретично обґрунтовано модель підготовки майбутніх учителів до поліетнічного виховання молодших школярів.

Аналіз та систематизація психолого-педагогічних досліджень, у яких опосередковано вивчалися певні аспекти підготовки майбутніх учителів до поліетнічного виховання, дозволили констатувати, що необхідність удосконалення процесу підготовки студентів до окресленого аспекту педагогічної діяльності випливає з вимог, які висуваються до університетської освіти у становленні фахівця.

Дослідницьким шляхом на основі аналізу сучасних психолого-педагогічних концепцій подано визначення феномену „поліетнічне виховання”, який виник унаслідок трансформації понять: а) полікультурного виховання (пошана до людей різних національностей, мови, віри, культури), б) кросс-культурного виховання (діалог культур, виховання етнопсихологічних відмінностей і менталітету різних національностей); в) глобальної освіти (підготовка молоді до корисної та ефективної діяльності, формування планетарного мислення, розуміння особистості як невід’ємної частини єдиного світового простору).

Поняття „поліетнічне виховання” може бути конкретизовано як міждисциплінарне за своїм змістом у контексті будь-якої професії (педагог, юрист, лікар): воно є одним із завдань національного виховання; від його ефективності багато в чому залежить політична ситуація в регіоні; воно блокує негативне відношення до виявів шовінізму; сприяє становленню світогляду людини, відображає тільки ті явища, що регулюються нормами міжнародного права, включаючи відчуття громадянськості й високої відповідальності за свої дії, вчинки, поведінку.

Поліетнічне виховання у психолого-педагогічних, філософських джерелах розглядають у двох контекстах: по-перше, у рамках ціннісного ставлення до людей взагалі (безвідносно до їх культурної приналежності); по-друге, у контексті ціннісного відношення до людей як представників інших соціокультурних (етнічних, конфесійних, субкультурних) груп.

У нашому дослідженні надавалась перевага в розгляді сутності поліетнічного виховання як ціннісного відношення людини до інших, що виражається в ухваленні, визнанні й розумінні представників інших культур, де: ухвалення – це позитивне відношення до інаковості; визнання – здатність бачити в представникові іншого етносу, іншої культури носія інших цінностей і поглядів, іншого способу життя, а також усвідомлення його права й можливості бути іншим; розуміння – здатність на рівні смислового усвідомлення життя сприймати світ очима іншої людини, з її точки зору. Результативність поліетнічного виховання молодших школярів значною мірою визначається рівнем готовності вчителя до її проведення.

Вихідна позиція дослідницького пошуку полягає в тому, що готовність студентів до поліетнічного виховання молодших школярів розглядається з позицій системного підходу, який дозволяє отримати знання про неї як про цілісний динамічний об’єкт. У межах такого підходу під готовністю розуміємо і стан особистості, який постійно трансформується в процесі переходу від одного етапу формування до іншого, а при забезпеченні відповідних умов може переходити в готовність – якість, і складну якість особистості, формування якої зумовлене дією зовнішніх і внутрішніх чинників, і систему зі складною структурою, що характеризує готовність зі змістової сторони, і відображає процес її становлення.

Готовність студентів до поліетнічного виховання молодших школярів як складова більш загального поняття „готовність до педагогічної діяльності”, охоплює народознавчу, культурологічну спрямованість, позитивну мотивацію, професійно важливі риси особистості, знання, вміння й навички, оцінку, адекватну самооцінку та рефлексію результатів власної праці, забезпечуючи ефективність поліетнічного виховання.

Структура зазначеного особистісного утворення об’єднує такі складові компоненти: ціле-мотиваційний, який виконує спонукальну функцію; змістовно-операційний, що визначає інформаційну та трансляційну функції; емоційно-вольовий, якому властиві орієнтаційна й регулятивна функції та оцінно-рефлексійний, що виконує експертну функцію.

У підготовці студента до педагогічної діяльності з поліетнічного виховання молодших школярів значну роль грають професійний і загальнокультурний аспекти. Що стосується професійного аспекту, то студент, професійно готовий до роботи з поліетнічного виховання молодших школярів на основі набутих знань і загальнокультурного розвитку – це особа, яка має яскраво виражену спрямованість на набуття нових наукових знань, генерацію нових ідей при рішенні навчально-творчих, дослідницьких, професійних завдань; володіє великим обсягом інформації в галузі етнопедагогіки, етнопсихології, народознавства, історії педагогіки; має критичне мислення, відчуття нового, високу допитливість, установку на сприйняття нового, незвичайного; уміє встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки; аналізувати інформацію, вчинки, поведінку; особа чуйна до розбіжностей і суперечностей, організована, наполеглива в досягненні мети, здібна до інтуїції, передбачення, творчості, відкритого спілкування з учнями, колегами, батьками, представниками різних націй і віри; особа, яка володіє професійними вміннями й навичками, готова використовувати педагогічну спадщину минулого в своїй діяльності.

Загальнокультурний аспект підготовки майбутнього педагога до поліетнічного виховання сприяє формуванню принципово нової технології навчання студентів, що припускає становлення новаторського, науково-педагогічного мислення; визначенню норм, принципів, змісту інноваційної діяльності в підготовці фахівців педагогічної професії; служить засобом навчання новаторської педагогічної діяльності; є основою в проектуванні й організації виховної роботи з молодшими школярами в ракурсі реалізації концепції національного та громадянського виховання; сприяє розвитку інтелектуально-творчих якостей майбутнього педагога.

У дослідженні виявлено та охарактеризовано три основні компоненти підготовки майбутнього вчителя до поліетнічного виховання молодших школярів. Перший компонент припускає формування нового світогляду як способу визначення власної позиції людини з соціально-політичними, науково-теоретичними, філософськими, релігійними, етико-естетичними, культурологічними орієнтаціями в сучасному світі. Другий компонент – створення умов для самовдосконалення й розвитку особистості, що визначаються як здатність до самоосвіти, саморозвитку, самопізнання своєї індивідуальності, творчого потенціалу, готовність до інноваційної діяльності та професійної майстерності з урахуванням потреб Криму. Третій компонент – забезпечення гармонійного об’єднання нового світосприймання й умов для самовдосконалення, розвитку особистості з метою становлення педагогічного професіоналізму як духовної, інтелектуальної, культурологічної, емоційної, фізичної готовності до фундаментального оволодіння обраною спеціальністю й уміннями, навичками роботи в умовах полікультурного Криму.

Тому діяльність внузу, спрямовану на забезпечення якісної підготовки майбутніх учителів до поліетнічного виховання молодших школярів, можна розглядати таким чином:

1-й етап (навчання на 1-2 курсі) – загальнотеоретичний блок (загальнопрофесійна підготовка) – базова підготовка, що включає вступ до спеціальності, загальну, вікову, педагогічну психологію, педагогіку, історію вітчизняної та зарубіжної педагогіки і психології, основи етнографії, світової художньої культури, народознавство з методикою викладання й окремі методики.

2-й етап (навчання на 3-4 курсі освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр”) – блок спеціальної підготовки, це дисципліни, перелік яких може змінюватися залежно від практичної спрямованості підготовки педагогів і обраної спеціалізації. Сюди можуть бути введені спецкурси та спецсемінари: етнопедагогіка та етнопсихологія, народознавство Криму з методикою викладання.

3-й етап (навчання на 5 курсі освітньо-кваліфікаційного рівня „спеціаліст”) – блок закріплення теоретичних знань, формування практичних умінь і навичок у процесі педагогічної, фольклорної, народознавчої практики.

4-й етап (навчання на 6 курсі освітньо-кваліфікаційного рівня „магістр”) – блок науково-практичний, формування науково-практичних, дослідницьких умінь і навичок, удосконалення набутих знань, умінь і навичок майбутньої професійної діяльності.

Така робота з підготовки вчителів до поліетнічного виховання молодших школярів покликана забезпечити міжнаочний синтез знань про культурну спадщину етносів Криму; розвиток професійного мислення й вироблення стилю професійної діяльності; побудова системи, що забезпечить організацію та реалізацію цілісного процесу формування знань про культурну спадщину основних і малих етносів Криму та виховання культурного, позитивного відношення до них; удосконалення вже існуючих соціальних, педагогічних, методичних систем для більш ефективної їх реалізації.

Розв’язанню зазначених завдань сприяє розробка та апробація моделі, що розкриває процес підготовки майбутніх учителів до поліетнічного виховання молодших школярів і складається з мети, компонентів, педагогічних умов, принципів, засобів їх реалізації та результатів. Реалізація означеної моделі дозволила розкрити механізм готовності майбутніх учителів до поліетнічного виховання молодших школярів, виявити закономірні тенденції цього процесу на основі взаємозв’язків між суб’єктами. Таким чином, підготовка фахівців до педагогічної діяльності, що включає використання етнопедагогічної спадщини малих етносів у процесі поліетнічного виховання повинна здійснюватися на основі інтеграційної концепції практики міждисциплінарних досліджень, практико-орієнтованих моделей навчально-виховної роботи в школі, створення гнучких, пристосованих до специфіки Кримського регіону моделей діяльності з підготовки фахівців для освітньої сфери.

Підготовку вчителя до поліетнічного виховання молодших школярів розглядаємо як багатогранний навчально-пізнавальний процес, спрямований на оволодіння професійними знаннями, вміннями, навичками, на якісний рівень готовності вчителя до поліетнічного виховання молодших школярів у Автономній Республіці Крим.

У другому розділі – „Експериментальна перевірка моделі підготовки майбутніх учителів до поліетнічного виховання молодших школярів в умовах Автономної Республіки Крим” – викладено та обґрунтовано змістовий аспект підготовки майбутніх учителів до поліетнічного виховання молодших школярів, задля чого розкрито методику підготовки, визначено педагогічні умови, критерії, показники готовності майбутніх учителів до поліетнічного виховання молодших школярів, зроблено кількісний та якісний аналіз результатів експериментального дослідження.

У констатувальному експерименті визначалися наявність рівнів сформованості готовності майбутніх учителів до поліетнічного виховання молодших школярів у вербалізованій та наочній ситуаціях. Задля цього застосовувалися такі методики: дослідження етнічної самоідентифікації студентів факультету педагогіки і психології та відношення їх до малих народів України; анкетування й опитування студентів III–V курсів очної форми навчання і VI курсу заочної форми навчання спеціальності „Початкове навчання”; аналіз організації та проведення аудиторних занять і практичної підготовки студентів під час педпрактики; анкетування молодих фахівців за місцем роботи.

Аналіз понять, які характеризують підготовку студентів до поліетнічного виховання молодших школярів, дозволив виділити в готовності, що розглядається, три основні компоненти: мотиваційний, когнітивний і операційний, яким відповідають шість критеріїв готовності майбутніх учителів до поліетнічного виховання молодших школярів. Кожний із критеріїв оцінювався за п’ятьма показниками.

Мотиваційний компонент характеризується однойменним критерієм, який має такі показники: прагнення до творчої самостійної роботи; наявність позитивних мотивів професійної діяльності; зацікавленість результатами своєї роботи, усвідомлення необхідності у виховній роботі з дітьми використовувати досягнення духовної та матеріальної культури народів Криму; прагнення до саморозвитку й самовдосконалення; сформованість відчуттів національної гордості, етичних якостей особистості – патріотизму, толерантності, справедливості, пошани, гостинності, терпимості, оптимізму в спілкуванні з іншими людьми.

Когнітивний компонент визначається культурологічним і змістовним критеріями. Культурологічний критерій характеризується знаннями основ матеріальної та духовної культури народів Криму; усвідомленням її ролі у вітчизняній і світовій культурі; розумінням ціннісного значення поліетнічного середовища у вихованні підростаючого покоління; здатністю примножувати в професійній діяльності національні культурні цінності; умінням гармонізувати національні, регіональні особливості вияву культури, у тому числі й педагогічні, у змісті навчального матеріалу; умінням організовувати розвиваюче середовище початкової школи на підставі культурно-історичних традицій регіону.

Показниками змістовного критерію були: знання принципів гуманного, демократичного відношення до людей, особливо до дітей молодшого шкільного віку, цілей, задач, принципів, форм і методів поліетнічного виховання молодших школярів; розуміння психологічних особливостей дітей молодшого шкільного віку, впливу їх національно-релігійної приналежності на виховання й навчання, поведінку дітей в умовах загальноосвітньої школи; знання сучасних форм, методів навчання й виховання, можливостей їх використання в поліетнічному вихованні молодших школярів; усвідомлення виняткової ролі та прикладу першого вчителя в житті дитини.

Операційний компонент визначається соціокультурним, комунікативним і оцінним критеріями. Соціокультурний критерій характеризується наявністю науково-гуманістичного світогляду; усвідомленням соціальної відповідальності за якість і результати своєї професійної діяльності; здатністю максимально наблизити навчальний матеріал до реалій сучасного життя в регіоні й у державі; умінням організувати освітньо-виховне середовище в класі на основі культурно-історичних, педагогічних традицій Криму; володінням технологією соціально-педагогічної підтримки й захисту учнів різних національностей і віросповідання.

З-поміж показників комунікативного критерію можна виділити такі: здібність до діалогу з учнями й батьками, колегами, незалежно від їхнього статусу в суспільстві, віри, національності; здібність до організації позитивного міжетнічного спілкування учнів у класі та поза школою; прагнення до діалогу засобами народної педагогіки; уміння встановлювати контакти з людьми, викликати інтерес до своєї діяльності й виховної роботи з молодшими школярами; уміння створювати інтерес до міжособистісного й міжетнічного спілкування державною та рідною мовами.

Оцінний критерій характеризується адекватною оцінкою своєї майбутньої професійної діяльності; осмисленням власних дій, спрямованих на розвиток і вдосконалення своїх професійних якостей; самооцінкою результатів своєї навчальної діяльності; умінням оцінювати знання, норми, навички молодших школярів, ступінь їх вихованості в процесі роботи з поліетнічного виховання; здатність реально оцінювати своє відношення до національно-релігійної приналежності учнів.

За результатами констатувального експерименту виявлено три рівні готовності майбутніх учителів до поліетнічного виховання молодших школярів: достатній, середній, початковий. Студенти достатнього рівня характеризуються усвідомленням необхідності поліетнічного виховання молодших школярів; володінням понятійним апаратом, сучасними методиками організації та здійснення поліетнічного виховання; прагненням до творчої самостійної роботи з дітьми й батьками; самоконтролем у професійній діяльності; знанням культурно-історичних, педагогічних традицій виховання представників основного та малих етносів Криму; установкою на позитивні відносини з дітьми різних національностей і віри; знанням і відповідальним ставленням до врахування в роботі вікових, індивідуально-типологічних особливостей учнів; усвідомленням ролі першого вчителя в поліетнічному вихованні; адекватною оцінкою результатів своєї діяльності; усвідомленням цінностей духовної культури народів Криму й умілим її використанням у поліетнічному вихованні; умінням адекватно оцінювати знання, уміння й навички молодших школярів і контролювати розвиток їх вихованості. Достатній рівень оцінювався в 22-30 балів.

Студенти середнього рівня характеризуються розумінням необхідності поліетнічного виховання молодших школярів. Водночас вони не чітко аргументують мотиви власної професійної діяльності. Майбутні вчителі володіють понятійним апаратом, сучасними методиками організації та здійснення поліетнічного виховання, але частіше використовують у роботі сталі форми й методи навчально-виховної роботи; прагнуть власного стилю педагогічної діяльності. Для них властиві установки на гарні відносини в роботі з дітьми й батьками; самоконтроль у професійній діяльності; знання культурно-історичних, педагогічних традицій виховання представників основного й малих етносів Криму; установка на позитивні відносини з дітьми різних національностей і віри; знання й урахування в роботі вікових, індивідуально-типологічних особливостей учнів. Вони розуміють роль першого вчителя в поліетнічному вихованні учнів; здатні адекватно оцінювати результати своєї діяльності, а також знання, вміння й навички молодших школярів і контролювати розвиток їхньої вихованості. Проте студенти недостатньо чітко усвідомлюють цінності духовної культури народів Криму та можливості її використання в поліетнічному вихованні. У них знижена оцінка власних вольових виявів у професійній діяльності. Означений рівень оцінювався в 11-21 бал.

Студенти початкового рівня – спокійно відносяться до вивчення та збереження культурної спадщини малих етносів; проявляють байдужість до поліетнічного виховання молодших школярів; недостатньо володіють понятійним апаратом, сучасними методиками організації та здійснення поліетнічного виховання. Прагнення до творчої самостійної роботи з дітьми та батьками у них майже відсутнє. Вони погано усвідомлюють себе суб’єктом професійної діяльності. Знання культурно-історичних, педагогічних традицій виховання представників основного й малих етносів Криму поверхневі. Відсутня чітка установка на позитивні відносини з дітьми різних національностей і віри; знання й урахування в роботі вікових, індивідуально-типологічних особливостей учнів. Майбутні вчителі не усвідомлюють ролі першого вчителя в поліетнічному вихованні; не завжди адекватно оцінюють результати своєї діяльності. В етичному розвитку пріоритет віддають діловитості, пристосуванню до умов життя. Знання про культурно-педагогічну спадщину малих етносів одержують для загальної обізнаності. Початковий рівень оцінювався від 0 до 10 балів.

За результатами констатувального експерименту виявлено, що ніхто зі студентів, які брали участь в експерименті, не піднявся до достатнього рівня готовності до поліетнічного виховання молодших школярів. Більшість студентів перебувала на початковому рівні.

На формувальному етапі експерименту реалізовували модель та методику підготовки майбутніх учителів до поліетнічного виховання молодших школярів, що обіймали три етапи: підготовчий (проектувальний), організаційно-діяльнісний, оцінно-результативний.

Підготовчий етап спрямований на розв’язання таких завдань: 1) аналіз змісту навчального матеріалу дисциплін психолого-педагогічного циклу для виявлення тем, що мають відношення до поліетнічного виховання; 2) розробка й застосування в процесі навчання студентів форм організації їхньої діяльності, що дозволяють забезпечити діяльність, яка сприяє формуванню готовності до поліетнічного виховання молодших школярів; 3) складання системи завдань і вправ, що дозволяють забезпечити формування готовності майбутніх учителів до поліетнічного виховання молодших школярів; 4) вибір контрольних і експериментальних груп в організації дослідження.

Організаційно-діяльнісний етап мав за мету створити всі умови для включення студентів в активну діяльність по засвоєнню змісту відповідного навчального матеріалу, оволодінню необхідними вміннями й навиками, а також безпосередньому застосуванню отриманих знань у період практики.

Удосконалення готовності студентів до поліетнічного виховання молодших школярів здійснювалося в рамках професійної підготовки, тобто в процесі внузівського навчання й на тому наочному змісті, що складає основу майбутньої педагогічної спеціальності – на базі оволодіння знаннями основ духовної та матеріальної культури народів Криму, пізнання їхнього менталітету через психокультуру, а також через повноту засвоєння ними рідної культури.

Організаційно-методичне забезпечення експериментальної діяльності здійснювалося в роботі зі студентами факультету педагогіки і психології Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта), яка передбачала вироблення в майбутніх учителів умінь і навичок виховної роботи в полікультурному соціумі Криму, здібності до подолання власної егоцентричної позиції, розвитку в учнів усвідомленої потреби в творчій праці, у систематичному самоаналізі й мотивації до саморозвитку, у підвищенні професійно-культурного рівня, в оволодінні новими технологіями виховної роботи з урахуванням етнічної ситуації в Автономній республіці Крим.

Започатковуючи експериментальну роботу, ми розробили регіональну програму, що виступила стрижнем побудови експериментальної методики. Запропонована методика передбачала доцільне поєднання різних форм роботи зі студентами: лекції (наприклад, „Поліетнічне виховання – основа миру і спокою в Криму”, „Екологічна стежка – засіб поліетнічного виховання”, „Урахування національно-релігійної приналежності дітей у роботі оздоровчих таборів у період канікул”, „Мусульмани Криму про моральне виховання”, „Кодекс козацької честі – закон морального виховання молоді”), практичні та лабораторні роботи (наприклад, „Розробка нетрадиційних конспектів ознайомлення молодших школярів з культурою греків (вірмен, німців)”, спостереження й аналіз класної години в 3 класі „Легенди Криму”, „Діагностика знань і ставлення дітей молодшого шкільного віку до людей іншого етносу”); семінари (тема „Педагогічні переконання кримчан і їх роль у сучасній педагогіці”), захист анотованих альбомів (наприклад, „Декоративно-прикладне мистецтво болгар Криму”), круглі столи та конференції із залученням членів національних суспільств (наприклад, „Виховне значення фольклору народів Криму”, „Культура і міжнаціональні відносини”); ділові, імітаційні ігри („В гостях у сусідів”, „Урок у музеї”, „Подорож по стародавньому Криму”), диспути („Що спільного у вихованні дітей у татар, греків і українців”, „Хто вони мусульмани або християни”), екскурсій, екологічна стежка (наприклад, Євпаторія, Мангуп, Чуфут-кале, поселення в Євпаторійському і Бахчисарайському районах), захист зібраного фольклорного матеріалу (наприклад, прислів’я, загадки), виставки студентських робіт за мотивами декоративно-прикладного мистецтва народів Криму (живопис, графіка, вишивка). Задля закріплення набутих знань студенти залучалися до самостійного проведення уроків, класних годин, екскурсій, подорожей екологічною стежкою, ігор-подорожей).