ПОТРЕБА ВЛАДИ ЯК ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЧИННИК ПОЛІТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ СТУДЕНТІВ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету, об’єкт та предмет дослідження, сформульовано гіпотези і завдання дослідження, розкрито методологічні підходи, висвітлено наукове, теоретичне і практичне значення роботи, наведено дані щодо апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі роботи “Теоретико-методологічні засади дослідження потреби влади та політичної свідомості студентів”  здійснено психологічний аналіз поняття влада; дано загальну характеристику психологічного складника владної взаємодії; висвітлено вітчизняні та зарубіжні підходи до вивчення потреби влади; розглянуто важливість потреби влади у функціонуванні громадсько-політичної дійсності; розкрито зміст і структуру політичної свідомості особистості, зокрема, особливості її формування в період юності. Виділено принципові положення, які визначили напрям дослідження.

У ході аналізу психологічних підходів до трактування співвідношення влади і впливу (В. Васютинський, Є. Вятр, В. Ледяєв, Є. Осіпова, С. Московічі, Х. Хекгаузен) та проблеми актуального й потенційного у владі (Т. Болл, В. Васютинський, В. Ледяєв), останню визначено як здатність суб’єкта (особистості чи групи людей) досягати власних цілей через цілеспрямований, усвідомлений,  асиметричний вплив на інших, який завжди є актом реальної дії.

На основі відомих типологій влади (Т. Бентон, М. Ільїн, Є. Канетті, Н. Кейзеров, В. Ледяєв, А. Мельвіль, О. Тоффлер, Дж. Френч і Б. Равен) виділено два критерії, які покладено в основу класифікації типів влади, зокрема, засоби (психологічні та непсихологічні ресурси) і способи (види владного впливу, такі як санкціонування, переконування, маніпуляція тощо) здійснення влади.

Особистісну потребу влади визначено як складне мотиваційне утворення, компонентами якого є потреба домінування та потреба підпорядкування (В. Васютинський, Б. Рассел, Е. Фромм), пов’язані з базовими потребами (А. Маслоу). Виділено інструментальну та неінструментальну потреби влади, залежно від яких суб’єкт у владній взаємодії узалежнюватиметься від партнера, або ж зберігатиме особистісну автономію (В. Васютинський,  Х. Хекгаузен, К. Хорні).

За допомогою аналізу праць вітчизняних та російських дослідників (М. Ільїн та А. Мельвіль, Н. Коваленко, В. Курбатов, С. Пролеєв, С. Разворотнєва, В. Райх, А. Свенціцький, Т. Шибутані) висвітлено психологічний аспект громадсько-політичної взаємодії, зокрема, роль мотиваційної сфери у процесі формування суб’єкта політики (В. Амелін, Д. Ольшанський, В. Шейнов).

Обґрунтовано трактування особистісної потреби влади як однієї з найважливіших психологічних детермінант політичної сфери (А. Деркач, Т. Парсонс, Д. Ольшанський, А. Тимчишин).

Розкрито зміст діалектичної єдності позицій домінування та підпорядкування у політичній взаємодії через поняття політичної підтримки (В. Крамнік) та легітимності політичної влади (В. Амелін, С. Барматова, М. Вебер, А. Деркач, К. Завершинський, С. Ліпсет, Т. Парсонс, В. Полянська).

Політичну свідомість визначено як опосередковане відображення суб’єктом політичного життя суспільства. Розкрито зміст  компонентів політичної свідомості: когнітивного (Дж. Адельсон, М. Гнатко, О. Малхазов, Н. Хазратова, О. Юдіна), афективного (П. Бублик, О. Попов, О. Резнік, О. Скнар, Н. Хазратова) та регулятивного (В. Амелін, М. Вебер, Г. Дилігенський, Д. Ольшанський, О. Смерічинська).

Розроблено типологію рівнів розвитку громадянськості як громадсько-політичної настанови на основі зіставлення її змісту (М. Алексєєва, М. Гретченко, В. Лола, Л. Лєпіхова, С. Рябов, Л. Татомир, Л. Удодова П. Фролов, Т. Яблонська) з диспозиційною ієрархією особистості (В. Ядов). Висвітлено особливості зв’язку громадянськості й політичної свідомості. Громадянськість розглянуто як своєрідну опосередковувальну ланку між впливом об’єктивних умов громадсько-політичної дійсності та політичною свідомістю особистості.

Розглянуто зміст політичної соціалізації (А. Андрєєв, В. Васютинський, О. Дудченко, І. Жадан, Н. Михальченко, В. Москаленко, Д. Ольшанский, М. Остапенко, В. Панок, О. Проскуріна) і виокремлено дві групи чинників політичної соціалізації: чинники особистості та середовищні чинники (політичні й неполітичні). У ході аналізу основних підходів до вивчення етапів політичної соціалізації (Дж. Адельсон, Д. Істон і Дж. Денніс, Р. Коннелі, Г. Орбан-Лембрик, О. Проскуріна) виділено п’ять етапів політичної соціалізації, обґрунтовано особливе значення юнацького віку у формуванні політичної свідомості особистості.

Узагальнення основних підходів до вивчення потреби влади та політичної свідомості дало підстави зробити висновок про те, що особистісна потреба влади – складне мотиваційне утворення, яке складається з двох компонентів: потреби домінування та потреби підпорядкування, пов’язаних з базовими потребами особистості. Потреба влади – один з найважливіших чинників політичної свідомості особистості, оскільки, боротьба за владу є основою політики. Опосередковувальною ланкою між політичною свідомістю і громадсько-політичною дійсністю є громадянськість як настанова особистості.

У другому розділі роботи “Особливості сприймання та розуміння студентами громадсько-політичної дійсності, зумовлені потребою влади” описано організаційно-методичні засади та результати проведеного емпіричного дослідження.

Дослідження взаємозв’язку особливостей політичної свідомості й особистісної потреби влади ґрунтується передусім на таких загально психологічних принципах, як принцип історизму, комплексності та системно-структурний принцип.

Cхема емпіричного дослідження зв’язку особистісної потреби влади та особливостей політичної свідомості включає два етапи. На першому етапі дослідження метою було: 1) вивчити взаємовплив компонентів потреби влади (потреби домінування та потреби підпорядкування) та їхній зв’язок з базовими потребами; 2) дослідити громадянськість та політичну свідомість студентів (ставлення до держави і влади, інтерес та ставлення до політики, уявлення про народ); 3) вивчити зв’язок потреби влади та політичної свідомості студентів. Метою другого етапу дослідження було з’ясування особливостей впливу потреби влади на розвиток громадянськості та ставлення студентів до політики.

У групі досліджуваних було 236 студентів вищих навчальних закладів міста Львова (Львівський національний університет імені Івана Франка, Національний університет “Львівська політехніка”, Львівський державний інститут фізичної культури, Львівський інститут менеджменту, Міжрегіональна академія управління персоналом) віком від 17 до 22 років. Серед досліджуваних 125 осіб чоловічої статі та 111 осіб жіночої статі, 99 досліджуваних студентів є членами молодіжних громадських організацій (ПЛАСТ, “Українська молодь Христові”, “Обнова”, “Жінки за майбутнє”, Студентське братство Львівщини, “Товариство Лева”, МУ “Птах”, AIESEC, “Молода дипломатія”), а 137 – не входять до жодної громадської організації.

На другому етапі дослідження було вивчено такі аспекти громадянськості, як законослухняність, відповідальність, переживання особистісної причетності до держави, народу, громади, активна громадянська позиція, уявлення про ідеального громадянина та оцінка міри особистої відповідності цьому образові (С. Рябов, М. Гретченко, М. Алєксєєва, Т. Яблонська, Л. Удодова, Л. Татомир, Л. Лєпіхова). Вивчено ставлення студентів до політики як сфери людської діяльності загалом та привабливість політики як сфери майбутньої особистої діяльності. На цьому етапі у дослідженні взяли участь 94 студенти Львівського національного університету імені Івана Франка (факультету іноземних мов, біологічного, фізичного та філософського факультетів другого, третього та четвертого курсів навчання). Серед досліджуваних студентів 41 особа чоловічої статі та 53 – жіночої, віком від 18 до 21 року.

За допомогою мультифакторного аналізу емпіричних даних виявлено, що за яскраво вираженої “ворожості” (агресивність, підозріливість, егоїстичність) та “потреби домінування” (домінантність, спрямованість на владу) особистості притаманні залежність і потреба самоповаги. Цей комплекс психологічних характеристик за змістом відповідає домінантному узалежненню (В. Васютинський). Оскільки дискурс узалежнення зіставляється з неінструментальним типом влади (Х. Хекгаузен), виявлене поєднання психологічних рис названо неінструментальною потребою домінування.

За інструментальної потреби домінування (влада-засіб) особистості властиві спрямованість на свободу та яскраво виражена потреба самоактуалізації.

Встановлено прямий кореляційний зв’язок між потребою безпеки й показниками шкал, які сформували фактор “потреба підпорядкування” (підпорядковуваність, схильність до компромісу, альтруїстичність) та обернений зв’язок між “потребою безпеки” і “потребою домінування”. Виявлені зв’язки свідчать про те, що потреба підпорядкування пов’язана з базовою потребою безпеки. Зміст фактора “потреба підпорядкування” відображає неінструментальну  потребу підпорядкування, оскільки в його межах підпорядковуваність пов’язана із залежністю.

Між складниками потреби влади (потребою домінування та потребою підпорядкування) виявлено обернений кореляційний зв’язок. Проте між потребою домінування і потребою підпорядкування спостерігається прямий зв’язок, якщо особистості властиві  ворожість, залежність та яскраво виражена потреба безпеки. Потребу влади, між складниками якої є прямий зв’язок, названо неінструментальною.

Одержані результати дослідження засвідчили такі особливості політичної свідомості студентів:

1) недостатньо цілісне сприймання політичної системи: більшість   досліджуваних (49,6 %) поняття “влада”,  “держава”, “народ”, “громадянин”, “Я” сприймають як непов’язані між собою;

2) 43 % досліджуваних виявили нейтральне ставлення до влади, лише  16 % досліджуваних сприймають владу позитивно, а 27% – негативно. Переважна більшість (45 з 66 осіб)  досліджуваних студентів, які оцінюють владу негативно, сприймають себе поза зв’язками з нею; серед рис, які студенти визначили як найважливіші для влади: чесність, відповідальність та компетентність;

3) високий рівень цілісності політичної орієнтації та схильність віддавати перевагу центральним позиціям політичного спектра (70 %);

4) позитивне ставлення до держави: 61 % молодих людей, які взяли участь у дослідженні, вважають існування держави доцільним і виправданим.  На думку лише 14 % опитаних, держава “...чинить тиск, накладає обмеження та маніпулює людьми”;

5) низький рівень зацікавлення та негативне ставлення до політики і людей, які нею займаються (понад 50 %). Емоційно забарвлені та раціонально спрощені судження студентів відображають переважно негативне ставлення до політики, тоді як із зростанням когнітивного компоненту судження студентів щодо політики набувають дедалі позитивнішого забарвлення;

6) бажання в майбутньому особисто займатись політикою: майже третина студентів розглядають для себе таку можливість та вважають себе носіями рис, потрібних людині для успішної політичної діяльності; середній бал (у відсотках), за яким досліджувані оцінюють можливість стати у майбутньому відомим та успішним політиком становить 28,96 %;

7) уявлення про народ як історично сформовану цілісність і надавання великої ваги традиціям (середній рівень значущості традицій у житті опитуваних студентів становить 2,8 бала за шкалою від -5 (традиції не мають жодного значення) до 5 (традиції мають дуже велике значення);

8) недостатній рівень розвитку громадянськості: низький рівень ідентифікації з роллю громадянина чи представника конкретної нації (на питання “хто Я?”, лише 8 осіб (8,5 %) відповіли, що вони громадяни, а 13 осіб (13,8 %) – українці), недостатній рівень громадянської відповідальності, низький рівень законослухняності, переживання особистої причетності до держави, народу тощо, низький рівень громадянської активності.

Виявлено зв’язок особистісної потреби влади та політичної свідомості студентів через порівняння підгруп досліджуваних (виокремлених на основі особливостей політичної свідомості) за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу ANOVA та t-критерію Ст’юдента.

Вищий рівень підпорядковуваності й залежності виявлено в юнаків і дівчат, які віддали перевагу цінностям лівого краю політичного спектра порівняно з тими, кому притаманні праві та центристські політичні орієнтації. Прихильникам крайніх правих політичних орієнтацій властиві вищий рівень домінантності, егоїстичності та нижчий рівень схильності підпорядковуватися порівняно з іншими студентами.  Досліджуваним, які обрали цінності крайніх позицій політичного спектра, притаманні яскравіше виражені егоїстичність, агресивність та підозріливість порівняно з тими, хто обрав цінності, які відображають центристські політичні позиції. Найвищий рівень цілісності політичної орієнтації (хс. = 1,25) встановлено у студентів, які обрали цінності центральних сегментів політичного спектра, а найнижчий (хс. = 3,48) – у студентів, які віддали перевагу цінностям лівих сегментів.

Цілісному сприйманню політичної системи суспільства та себе як її частини сприяє особистісна потреба належності. Що більше прагнення молодої людини домінувати пов’язане з ворожістю, то менше вона схильна до цілісного сприймання політичної дійсності. Студенти, які, порівняно із своїми ровесниками, більш схильні підпорядковуватись та ставитись з недовірою до оточення, надають власній особі меншої ваги в політичній системі суспільства. Критичне ставлення молодих людей до влади пов’язане з низьким рівнем  підкорюваності, залежності та високим рівнем потреби самоактуалізації. Студенти, які позитивно ставляться до влади, більш цілісно сприймають “державу”, “владу”, “народ”, “громадянина” та власне “Я”, ніж ті, хто ставиться до влади негативно.

З’ясовано, що позитивне ставлення студентів до політики як сфери людської діяльності супроводжується схильністю до компромісу,  альтруїстичністю та доброзичливим ставленням до інших.

Встановлено, що студентам, які висловили бажання особисто займатись політикою притаманні вищий рівень домінантності, егоїстичності, агресивності, схильності до компромісу та нижчий рівень схильності  підпорядковуватися, порівняно з молодими людьми, які виявили середній чи низький рівень цього прагнення.

Позитивне ставлення до держави та уявлення про народ як історично сформовану цілісність властиві студентам з яскраво вираженою потребою підпорядкування.

У студентів і з високим, і низький рівнем інтересу до політики менш яскраво виражена потреба підпорядкування, ніж у досліджуваних з середнім рівнем інтересу до політичного життя. Проте студентам з низьким рівнем зацікавлення політикою властиве вороже ставлення до оточення, а молодим людям, які цікавляться політикою, притаманні спрямованість на свободу і потреба самоактуалізації.

Виявлено зв’язок потреби влади з такими параметрами громадянськості, як законослухняність, відповідальність, переживання особистісної причетності до держави, народу, громади, активна громадянська позиція. До психологічних особливостей, які характеризують особистість з низьким рівнем розвитку громадянськості, належать яскраво виражена потреба домінування та низький рівень потреби підпорядкування, егоїстичність, підозріливість та низький рівень альтруїстичності.

Виявлено особливості політичної свідомості студентів, пов’язані зі статтю. Дівчата цілісніше сприймають політичну систему суспільства і позитивніше, ніж юнаки ставляться до політики. Проте хлопці значно вище оцінюють особисту можливість у майбутньому стати успішним політиком та більше цінують статус громадянина: 76,8 % опитаних юнаків та 65,8 % опитаних дівчат вважають, що статус громадянина – це “гарантія захисту особистих прав і свобод та належність до великої спільноти людей”. Хлопці схильні частіше, порівняно з дівчатами, вибирати цінності, які відображають крайні позиції  політичного спектра: 51,2 % чоловіків та 36 % жінок віддали перевагу цінностям, які відповідають крайнім (і правим, і лівим) сегментам політичного спектра.

Студенти, які беруть активну участь у громадському житті, виявили вищий рівень зацікавлення і позитивніше ставлення до політики та влади, вищий рівень розвитку громадянськості й вищу схильність віддавати перевагу демократичним цінностям. У студентів, не залучених до громадського життя вивлено вищі показники за шкалами, які формують неінструментальну потребу влади (ворожість та потреби домінування, підпорядкування, безпеки і самоповаги).

Третій розділ “Особистісна потреба влади як психологічний чинник формування громадянськості та ставлення студентської молоді до політичних явищ” містить аналіз та інтерпретацію результатів емпіричного дослідження. У розділі розкрито структуру та зміст особистісної потреби влади. Задоволення потреби влади потрактовано як спосіб взаємодії особистості з оточенням. Розглянуто механізми формування політичної свідомості студентів через призму потреби влади.

Cтосунки домінування-підпорядкування, поряд з іншими типами соціальної взаємодії розглянуто як один із шляхів соціальної адаптації особистості. Вибір позиції у владній взаємодії – вияв ставлення людини до інших. Вороже налаштована особистість, якій властиві труднощі у встановленні довірливих взаємин та егоїстична поведінка, схильна через домінування самостверджуватись і здобувати самоповагу. Втрату домінантної позиції особистість тлумачить як власну поразку, тому домінування для неї перетворюється на самоціль (неінструментальна потреба домінування) та сприяє узалежненню від соціального оточення. Втрата чи відмова від домінантної позиції, яка для суб’єкта є засобом досягнення  вищих цілей (інструментальна потреба домінування) не становить загрози його особистісній цілісності й автономності. Самоактуалізація, пов’язана з інструментальною потребою домінування, передбачає особистісний розвиток та припустима лише за умови конструктивної взаємодії особи з оточенням.

Зв’язок потреби підпорядкування (неінструментальне підпорядкування) з базовою потребою безпеки проінтерпретовано на основі теорії А. Маслоу, де йдеться про мотивованість деяких типів дорослих людей пошуком безпеки, що конкретизується у пошуку захисника – сильнішої людини чи системи, від яких можна залежати.

Описано два типи зв’язку між потребою домінування та потребою підпорядкування. З одного боку, люди більше схильні або підпорядковуватись, або домінувати. З другого боку, за яскраво виражених агресивності, підозріливості та потреби безпеки між потребою домінувати та потребою підпорядковуватись існує прямий взаємозв’язок. Виявлений комплекс характеристик складає основу формування неінструментальної потреби влади та близький за змістом до опису авторитарної особистості (Т. Адорно, Б. Альтмейєр, Дж. Крамер, Д. Олстед, Е. Фромм).

Потреба підпорядкування в поєднанні з доброзичливим ставленням до оточення проявляється в поступливості, слухняному і чесному виконанні своїх обов’язків тощо. Тому вона сприяє переживанню особистістю власної  причетності та толерантного ставлення до держави, народу, громади, розвитку соціального інтересу (А. Адлер) тощо. Природно, що більше особистість схильна домінувати, то критичніше вона сприймає будь-які обмеження щодо власної особи, зокрема, обмеження з боку політичних інститутів.

Лівій ідеології схильні віддавати перевагу люди з яскраво вираженою потребою підпорядкування та залежності, оскільки система ідей та поглядів лівого краю політичного спектра ґрунтується на цінностях колективізму і передбачає державну регуляцію практично усіх сфер суспільного життя, що дає особистості почуття визначеності та задовольняє потребу безпеки. Праві політичні погляди, які ґрунтуються на цінностях індивідуалізму, передбачають високий рівень самостійності й активності соціальних суб’єктів, поділяють молоді люди з яскраво вираженими домінантністю та егоїстичністю.

Членство в громадській організації − один із способів задоволення особистісної потреби належності − дає особі змогу почуватися частиною спільноти, цінності та цілі якої вона поділяє. Громадська активність молодих людей пов’язана передусім із такими психологічними характеристиками, як потреба належності та низький рівень ворожості. Юнакам і дівчатам, які беруть активну участь у громадському житті, властиві вищий рівень зацікавлення, позитивніше ставлення до політики, вищий рівень розвитку громадянськості та більша схильність віддавати перевагу демократичним цінностям.