ПРАВОВА ПРИРОДА ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ

Короткий зміст

Актуальність теми дослідження. Україна з визначенням новітньої державної політики демонструє неабияке прагнення до створення розвинутого сучасного законодавства, ринкової економіки та інтеграції у світове співтовариство.

Але в цьому процесі багато що залежатиме від того, наскільки вдасться забезпечити відповідність стандартів української економіки світовим стандартам. І вкрай важливо те, що економічні реформи, спрямовані на інтеграцію ринкової економіки України у світову економічну систему, повинні бути обов’язково підтримані відповідним рівнем розвитку законодавства. У цій площині набувають важливого значення поява, утворення і належний розвиток правових інститутів, які не були характерними для колишньої правової системи. Одним із таких інститутів є інститут лізингу.

Лізинг є особливою, новою сферою цивільно-правового регулювання і підприємницької діяльності. Він широко розповсюджений за рубежем, а сьогодні досить активно розвивається і в Україні. Розвиток ринкових відносин та звернення учасників цивільного обороту до лізингу як до одного з найбільш ефективних і перспективних нетрадиційних джерел фінансування зумовили необхідність визначення правової бази лізингового ринку.

Тому важливого значення набуває необхідність приведення української законодавчої бази у відповідність до загальноєвропейських стандартів і визначення її чітких правових критеріїв. Як показує практика початкового етапу правового регулювання лізингу в Україні, тільки в умовах досить високого рівня правового забезпечення лізингових відносин цей процес просуватиметься успішно. Правова невизначеність відносин між партнерами, а в ряді випадків – незахищеність лізингодавців або лізингоодержувачів, різко збільшують ступінь ризику лізингових правочинів і є перешкодою для їх розвитку.

Штучне запозичення норм звичаєвого права в континентальну систему права, до якої, безперечно, належить і право України, без відповідної адаптації, негативно позначилося на розвитку лізингового законодавства України. Як наслідок – існування великої кількості поглядів на правову природу лізингу свідчить про остаточну нез’ясованість цього явища, що не сприяє і формуванню однакової правозастосовної практики.

Крім того, розбіжності в правовому регулюванні сфери лізингових відносин обумовлені необхідністю дотримання ряду важливих принципів: рівності сторін, автономії волі, самостійності і відповідальності суб’єктів відносин, оскільки дані положення становлять основний зміст договору. В сучасних умовах особливого значення набуває проблема забезпечення дисципліни договірних (у тому числі лізингових) відносин, яка може бути досягнута лише шляхом чіткого, прозорого і стабільного правового регулювання.

За таких обставин вивчення сутності, умов, змісту та правової природи лізингу в Україні, чітке визначення законодавчої конструкції лізингу  є особливо актуальними.

Ступінь дослідження теми. У вітчизняній цивілістичній науці дослідження проблем правової природи лізингу не набуло особливої ваги. Зокрема, окремі аспекти цивільно-правових питань лізингу висвітлювалися в дисертаційних дослідженнях таких вітчизняних вчених, як Р.П. Бойчук (“Договор лизинга” Харків, 1997 р.), О.І. Баєва “Лізингові відносини в аграрному секторі економіки України” (Мелітополь, 2004 р.), А.Г. Барабаш “Правове регулювання лізингових відносин в Україні” (Донецьк, 2004 р.) та інших. Більш конкретно це питання розглядалось у дослідженні І.Є. Якубівського “Договір фінансового лізингу” (Львів, 2003 р.). Але треба зауважити, що в роботах вищезгаданих авторів дослідження лізингу ґрунтується на вже не діючій законодавчій базі, адже в 2004 році набрали чинності такі важливі для лізингової сфери нормативні акти, як Цивільний кодекс України (далі – ЦК України) та Закон України “Про фінансовий лізинг”, які кардинально змінили правила регулювання лізингу, що існували на той час в Україні.

Таким чином, вирішення зазначених питань з урахуванням зміни законодавчої бази та відповідно до нового етапу розвитку лізингових відносин визначило необхідність новітнього комплексного наукового дослідження правового інституту лізингу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає основним напрямам цивільно-правової реформи в Україні та загальній темі науково-дослідної роботи кафедри цивільно-правових дисциплін економіко-правового факультету Одеського національного університету імені І.І. Мечникова “Правове забезпечення підприємницької діяльності” (Державний реєстраційний номер 01014008293).