ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОНКУРСНОГО ЗАМІЩЕННЯ ПОСАД ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні за роки незалежності створено інститут державної служби як важливий інструмент формування й реалізації державної політики, управління державою, забезпечення прав та свобод людини і громадянина, а також сформовано відповідну систему національного законодавства в цій сфері. Однак шлях, який пройшла Україна за час свого суверенного, демократичного, правового становлення і світовий досвід переконують, що проведення демократичних реформ потребує постійного розвитку й оновлення в тому числі законодавства, трудового й про державну службу.

Відповідно до Концепції розвитку законодавства про державну службу в Україні, схваленої указом Президента України від 20 лютого 2006 р., №140/2006, сучасне законодавство про державну службу не повною мірою задовольняє зростаючі вимоги забезпечення реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина, ефективного виконання завдань і функцій суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави, не відповідає рівню зрілості громадянського суспільства й перспективам його розвитку. Негативні факти й тенденції в царині державної служби зумовлюються значною мірою тим, що законодавство не забезпечує її стабільності й престижності. Статус, умови матеріального забезпечення й соціального захисту державних службовців не відповідають рівню покладеної на них відповідальності. Невизначеність кар'єрної перспективи, правова незахищеність від суб'єктивізму керівників, напружені умови праці та інші чинники роблять державну службу непривабливою, зокрема для молоді, призводять до відтоку значної частини висококваліфікованих фахівців. Процедура прийняття на державну службу, просування по ній залишаються недостатньо відкритими й прозорими, має місце необ’єктивність при вирішенні певних питань, не забезпечується належний контроль у цій сфері з боку суспільства. Усе перелічене посилює недовіру до органів державної влади й разом із тим створює додаткові можливості для зловживань, корупції, хабарництва й безвідповідальності державних службовців.

Наведеним можна пояснити, що дослідження особливостей виникнення трудових правовідносин з державними службовцями є надзвичайно актуальним.

Науково-теоретичним підґрунтям дисертації стали праці: А.В. Андрушко, В.С. Венедіктова, І.П. Грекова, М.І. Іншина, І.П. Лавринчук, О.В. Лавриненка, В.В. Лазора, Л.І. Лазор, Н.М. Неумивайченко, П.Д. Пилипенка, С.М. Прилипка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, О.В. Смирнова, Б.С. Стичинського, В.М. Толкунової, Г.І. Чанишевої, О.М. Ярошенка та інших знаних учених у галузі трудового права. У той же час, незважаючи на вагомі здобутки вказаних науковців, які досліджували конкурсне заміщення державних службовців в контексті інших проблем державної служби, слід зазначити, що в Україні немає жодного комплексного дослідження в цій царині.

На даний час існує нагальна потреба в удосконаленні вітчизняного законодавства про державну службу в частині порядку прийому на неї громадян. Необхідно підвищити роль кадрового резерву, ефективність роботи з особами, зарахованими до нього, вдосконалити порядок проведення конкурсів, посилити їх вагомість, справедливо оцінювати претендентів на посаду при доборі і прийнятті їх на державну службу й при просуванні по службі, визначити й затвердити загальні вимоги до таких процедур. Успішній реалізації зазначених завдань сприятимуть оновлення й удосконалення законодавства про державну службу, а також розробка теоретичних засад щодо реалізації права громадян на державну службу та гарантій його здійснення.