ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗА ВИСЛУГУ РОКІВ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Важливим елементом системи конституційних прав і свобод людини й громадянина в Україні є культурні права, серед яких важливе місце посідає право на освіту.

Освіта сьогодні є важливим чинником створення інтелектуального й морального потенціалу нації, формування громадянського суспільства, економічної могутності та політичної незалежності держави й виступає фундаментом національної безпеки України. На жаль, становище в освітянській сфері погіршує велика плинність кадрів, а саме молодих фахівців. Такий стан справ значною мірою пов’язаний із неналежною оплатою праці педагогічних працівників і низьким рівнем їх соціального захисту. Одним зі шляхів подолання окресленої ситуації може стати належне правове забезпечення трудових і пенсійних прав педагогічних працівників.

Конституція України, закріпивши в ст. 46 право громадян на соціальний захист, створила конституційну базу для системи юридичних гарантій у сфері пенсійного забезпечення. У такий спосіб право соціального забезпечення мало б сприяти прогресу педагогічної діяльності в Україні передусім за допомогою оптимального пенсійного забезпечення педагогічних працівників. Утім, економічні перетворення й реформування вітчизняної системи пенсійного забезпечення спричинили виникнення чималої кількості проблем зокрема при реалізації права на пенсію за вислугу років педагогічними працівниками. Існування цих проблем і зумовлює необхідність їх наукового осмислення з метою вдосконалення теорії й практики пенсійного забезпечення в цілому, у тім числі й в освітянській сфері.

Варто зазначити, що проблеми пенсійного забезпечення постійно перебували в центрі уваги правової науки, про що свідчить значна кількість науково-теоретичних праць таких дослідників, як: М. Г. Александров, С. С. Алексєєв, В. С.Андрєєв, Є. І. Астрахан, В. А. Ачаркан, М. Й. Бару, К. С. Батигін, Н. М. Бодерскова, Н. Б. Болотіна, Ю. В. Васильєва, В. С. Вене­диктов, Г. С. Гончарова, В. Я. Гоц, К. М. Гусов, І. В. Гущін, А. Д. Зайкін, М. Л. Захаров, М. Д. Ждан, В. В. Жернаков, Р. І. Іванова, Л. М. Князькова, Т. А. Коляда, З.А.Кондратьєв, В. В. Лазор, Л. І. Лазор, Р. З. Лівшиць, О. Є. Мачульська, П. Д. Пилипенко, С. М. Прилипко, В. І. Прокопенко, О. І. Процевський, С. М. Сивак, І. М. Сирота, А. В. Скоробагатько, Н. М. Стаховська, Б. І. Сташків, В. А. Тарасова, Е. Г. Тучкова, Я. М. Фогель, Р. О. Халфіна, Н.М. Хуторян та ін. Водночас проблема реалізації права на пенсію за вислугу років педагогічними працівниками ще не здобулася на всебічне й комплексне наукове вивчення, незважаючи на те, що в праві соціального забезпечення існує ціла низка специфічних правових норм, які регулюють пенсійне забезпечення за вислугу років.

Саме недостатня теоретична розробка специфіки норм права соціального забезпечення в частині правового регулювання пенсійного забезпечення за вислугу років й зумовила вибір теми дисертаційного дослідження. Цей вибір значною мірою зумовлений також тим, що останнім часом істотних змін зазнало визначення ознак пенсій, у зв’язку з чим дослідження проблеми реалізації права на пенсію за вислугу років педагогічними працівниками має відбуватися з урахуванням нових підходів до оцінювання трудової й іншої суспільно корисної діяльності, що включається у вислугу років, з детальним аналізом умов надання пенсійного забезпечення, з виявленням механізмів обчислення розмірів пенсій та ін.

Таким чином, існування цілої низки теоретичних і практичних проблем, пов’язаних із реалізацією права на пенсію за вислугу років педагогічними працівниками в умовах докорінних змін в соціально-економічному житті нашого суспільства, зумовлює необхідність поглибленого й комплексного аналізу цих проблем і пошуку шляхів їх розв’язання, чим і визначається виняткова актуальність обраної для дослідження дисертаційної теми.