ВАКАНСІЇ ТА СПІВРОБІТНИЦТВО

Актуальність і ступінь наукової розробленості теми дослідження. Одним з найбільш важливих засобів забезпечення екологічної безпеки та гарантій реалізації закріпленого Конституцією України права кожної особи на безпечне для життя і здоров’я довкілля є екологічна експертиза. В процесі формування державної екологічної політики громадськість здобуває реальні можливості впливати на процес прийняття рішень, що підтверджується наявністю ряду правових норм та формуванням практики їх застосування. У зв’язку з цим право громадян України на участь у проведенні громадської екологічної експертизи є одним із елементів закріпленої у ст. 9 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 26 червня 1991 р. системи екологічних прав громадян, а повноваження громадських організацій екологічного спрямування на проведення зазначеного дослідження є одним з видів їх статутної діяльності (ст. 21).

Законодавче закріплення правових засад громадської екологічної експертизи зумовлене підвищеною заінтересованістю громадськості у безпосередньому вирішенні екологічних проблем, в усуненні прогалин, які мають місце в законодавстві, а також, у кінцевому результаті – у відверненні аварій і катастроф техногенного походження, попередженні та ліквідації проявів стихійних сил природи. З прийняттям Закону України “Про екологічну експертизу” від 9 лютого 1995 р. реалізація громадянами права на участь в проведенні громадської екологічної експертизи та обнародування її результатів законодавчо гарантована.

Правові питання екологічної експертології, теоретичний аналіз системи екологічних прав, гарантій їх реалізації та захисту, а також правових форм участі громадськості у вирішенні екологічних проблем знайшли своє відображення у ряді робіт дисертаційного рівня, науково-теоретичного й публіцистичного характеру. Однак на сьогоднішній день відсутнє комплексне дослідження правового інституту громадської екологічної експертизи в межах екологічного права України. Це зумовило необхідність дослідження таких питань, як поняття, правові ознаки, мета, завдання, принципи громадської екологічної експертизи, особливості та гарантії реалізації і захисту права громадян на участь в її проведенні, а також виявлення перспектив розвитку та вдосконалення законодавства, що регулює відносини у сфері здійснення громадської екологічної експертизи.

Актуальність та недостатність висвітлення зазначених проблем і сприяли вибору теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконання дисертаційного дослідження здійснено в контексті науково-дослідної роботи з теми “Формування механізму реалізації і захисту прав та свобод громадян в Україні”, яка виконується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (номер теми БФ 042-01, номер державної реєстрації 0101U003579). Дисертантом, зокрема, досліджено правові проблеми здійснення громадської екологічної експертизи, гарантії реалізації права громадян на участь у проведенні громадської екологічної експертизи. Запропоновані положення та висновки за темою відображені у дисертації та були апробовані у наукових статях.

Виконання дисертаційного дослідження пов’язане також із здійсненням науково-дослідної роботи з теми “Розробка нормативно-правового механізму передачі територій зон відчуження і безумовного (обов’язкового) відселення” (по договору з Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (номер теми 98512, номер державної реєстрації 0198U008028), яка здійснювалась під керівництвом проф. В.І. Андрейцева та у співавторстві з проф. Г.І. Балюк, доц. Т.Г. Ковальчук, доц. М.В. Красновою та іншими вченими. Окремі результати дослідження були використані автором під час розробки наукової моделі постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про порядок проведення і склад експертизи матеріалів щодо зміни меж радіаційно забруднених зон”, зокрема, при обґрунтуванні необхідності участі громадськості у проведенні зазначеної державної експертизи.