ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ВЛАСНИХ НАДХОДЖЕНЬ БЮДЖЕТНИХ НАУКОВИХ УСТАНОВ Автореферат

Актуальність теми. Необхідність розвитку наукових досліджень, формування інноваційної моделі розвитку економіки ні в кого не викликає сумнівів. На вирішення проблем сприяння формуванню інноваційної моделі розвитку впливає багато факторів. Незважаючи на те, що правові основи розвитку інноваційної, наукової та науково-технічної діяльності в Україні визначені Господарським кодексом України, низкою законів та інших нормативно-правових актів, удосконалення правової бази в науковій сфері не перестає бути злободенним. Серед заходів, спрямованих на забезпечення інноваційного розвитку України, значне місце займає вирішення проблем фінансування пріоритетних напрямів наукових розробок шляхом розширення джерел та створення умов для залучення додаткових позабюджетних коштів. Такі кошти залучаються, але на шляху збільшення їх обсягів є різні перешкоди, у тому числі й такі, які можна усунути за допомогою вдосконалення правового режиму тієї частини майна бюджетних наукових установ, що охоплюється поняттям „власні надходження”. У бюджетних наукових установах виконується значний обсяг усіх фундаментальних та прикладних наукових досліджень, які є основною частиною інновацій. У дисертації визнано доцільним досліджувати проблему на прикладі більше ста бюджетних наукових установ, що перебувають у віданні НАН України. Власні надходження бюджетних наукових установ формуються не тільки і не стільки з допоміжної діяльності, як у більшості інших бюджетних установ. Вони формуються в основному за рахунок виконання науково-дослідних і науково-прикладних робіт за господарськими договорами понад план науково-дослідних робіт, фінансованих за рахунок бюджету, із метою реалізації результатів названих науково-дослідних робіт. Власні надходження бюджетних наукових установ використовуються для проведення науково-дослідних робіт, а не тільки на витрати на їх господарське обслуговування. Тому вдосконалення правового режиму власних надходжень бюджетних наукових установ може сприяти поліпшенню фінансування їх основної діяльності – розвитку наукових досліджень і науково-прикладних розробок. Дослідження цього режиму є актуальним з урахуванням необхідності вдосконалення правового забезпечення інноваційної діяльності, вирішення загальнодержавного завдання формування інноваційної моделі розвитку.

Закон України від 29 червня 2004 р. № 1911 „Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук і статусу їх майнового комплексу” і ряд інших нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію його положень, створюють певні передумови для вирішення названого завдання.

Окремі питання, пов’язані з правовим режимом майна бюджетних наукових установ досліджувалися вченими, однак вони лише частково стосуються предмету даного дослідження. Вищевикладеним визначається актуальність теми та доцільність проведення дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України за темою „Економіко-правові проблеми підсилення ролі державного та корпоративного регулювання в стабілізації та розвитку економіки” (державний реєстраційний номер 0199U001838) та темою „Забезпечення взаємозв’язку законодавчих актів, які регламентують економічні відносини” (державний реєстраційний номер 0102U005361). У межах зазначених тем дисертанткою досліджено поняття власних надходжень бюджетних установ, здійснено дослідження правового режиму власних надходжень бюджетних наукових установ, особливостей процесу їх формування, витрачання та відображення інформації про них, визначено шляхи удосконалення діючого законодавства у зазначеній сфері.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка положень і пропозицій щодо усунення недоліків у правовому режимі власних надходжень бюджетних наукових установ на основі комплексного дослідження відповідного правового регулювання та правозастосовчої практики.

Для досягнення зазначеної мети у процесі дослідження було поставлено та вирішено наступні завдання:

розкрито зміст поняття „власні надходження” бюджетних установ, юридичну та економічну природу власних надходжень бюджетних наукових установ;

проведено аналіз нормативно-правових актів, що регламентують джерела власних надходжень бюджетних наукових установ в Україні, та встановлено особливості правового режиму їх формування і планування;

виявлено особливості укладання договорів на створення та передачу науково-технічної продукції понад державне замовлення в умовах казначейської системи виконання бюджету;

обґрунтовано необхідність дерегулювання формування та обліку витрачання власних надходжень бюджетних наукових установ;

визначено особливості правового режиму витрат власних надходжень бюджетних наукових установ;

досліджено існуючий порядок відображення інформації про власні надходження бюджетної установи, установлений Державним казначейством України, та обґрунтовано пропозиції щодо прав бюджетної установи і компетенції державних органів, які здійснюють контроль за витратами власних надходжень бюджетних установ;

на підставі узагальнення практики застосування законодавства України зроблено висновки і конкретні пропозиції щодо вдосконалення правового режиму власних надходжень бюджетних наукових установ.

Об'єктом дослідження є сукупність відносин, які виникають у процесі формування та використання власних надходжень бюджетних наукових установ для виконання їх статутних завдань.

Предметом дослідження є правовий режим власних надходжень бюджетних наукових установ.

Методи дослідження. Методологію дослідження становить сукупність методів, які ґрунтуються на вимогах об’єктивного та загального аналізу процесів формування, планування, обліку та використання власних надходжень бюджетних наукових установ. З урахуванням специфіки теми, цілей і завдань дослідження було використано такі методи: історико-правовий (при дослідженні процесу становлення та розвитку поняття власних надходжень бюджетних установ); системно-структурний (при дослідженні проблеми удосконалення правових основ розвитку наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, у тому числі після переходу на казначейську систему обслуговування, а також дослідженні взаємозалежності норм різних галузей права, класифікації видів договорів на створення та передачу наукової та науково-технічної продукції); аналітико-синтетичний (у процесі розробки пропозицій щодо вдосконалення правового режиму власних надходжень бюджетних наукових установ); формально-юридичний (при аналізі норм чинного законодавства); логічний (при тлумаченні норм права).

Теоретичну базу дослідження склали роботи таких вітчизняних і зарубіжних учених: І.В. Авіліної, Ч.М. Азімова, Д.О. Бекерської, Е.В. Булатова, О.В. Васьковського, О.В. Венедиктова, В.П. Вишневського, К.Г. Грищенка, С.М. Грудницької, В.В. Гусєвої, Р.Т. Джоги, В.А. Дозорцева, З.М. Заменгоф,
Г.Л. Знаменського, С.О. Кузьміної, П.М. Кулікова, Г.О. Нечай, Д.Х. Липницького, В.К. Мамутова, В.П. Марущака, С.О. Михєєва, Б.І. Мінца, О.С. Онищенка, Н.О. Орлової, О.О. Підопригори, Е.Г. Полонського, М.П. Рінга, Б.Г. Розовського, Я.В. Соколова, А.М. Цвєткова, В.С. Щербини, Н.Я. Якимчука й ін.

Емпіричну базу дослідження склали чинне законодавство України, укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, накази й інструкції міністерств і відомств України, практика діяльності бюджетних наукових установ та матеріали судової практики. У процесі дослідження було використано юридичну, економічну і філософську літературу, присвячену проблемам удосконалення правової бази ефективного розвитку наукової діяльності.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним теоретико-прикладним дослідженням правового режиму власних надходжень бюджетних наукових установ, на основі якого обґрунтовано нові наукові положення та розроблено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України стосовно бюджетних наукових установ.

Вперше:

розкрито зміст і обґрунтовано визначення поняття власних надходжень бюджетних установ як майна, придбаного за рахунок доходів, отриманих бюджетними установами від дозволених законодавством платних послуг понад асигнування, виділені їм із загального фонду державного і/або місцевих бюджетів;

обґрунтовано, що власні надходження бюджетних наукових установ, на відміну від власних надходжень інших бюджетних установ, формуються не стільки із надання допоміжних для їх статутної діяльності господарських послуг, скільки із виконання наукових і науково-прикладних робіт у руслі основної наукової діяльності понад тематику, фінансовану з державного бюджету, і витрачаються на стимулювання та розвиток саме інноваційної діяльності;

обґрунтовано, що правовий режим власних надходжень бюджетних наукових установ має враховувати специфіку джерел формування та напрямів витрат цих надходжень, а зазначені установи – мати відносно власних надходжень більші права, ніж інші бюджетні установи;

запропоновано передбачати відповідальність Державного казначейства України за порушення своїх обов'язків у договорі на розрахунково-касове обслуговування, що укладається між казначейством і бюджетною установою;

обґрунтовано, що власні надходження бюджетних наукових установ мають бути об'єктом регулювання, насамперед, господарського права;

аргументовано, що регламентація бухгалтерського обліку як правовий інститут передбачає порядок реєстрації фактів господарської діяльності, який необхідно закріпити у Господарському кодексі України, що дозволить надалі вирішити проблему однакового застосування понять і правил бухгалтерського обліку в усіх галузях права;

запропоновано стимулюючий механізм регулювання оплати праці наукових співробітників за рахунок власних надходжень бюджетних наукових установ, що забезпечує взаємодію норм господарського та трудового законодавства.(

Удосконалено положення щодо:

застосування порядку формування та планування кошторисів спеціального фонду бюджетної наукової установи з урахуванням особливостей наукової діяльності, норм законодавства, що регулюють договірні відносини;)

господарської компетенції бюджетних наукових установ у сфері планування, визначення напрямів витрат власних надходжень відповідно до їх статутних завдань з урахуванням обсягу оперативно-господарської самостійності в майнових відносинах щодо здійснення інноваційно-господарської діяльності.

Дістали подальший розвиток:

визначення складових правового режиму власних надходжень бюджетних наукових установ шляхом доповнення особливими правилами обліку майна, його формування та використання;

питання концепції майнової основи господарювання, відповідно до якої бюджетні установи володіють майном, придбаним за рахунок коштів державного бюджету, на праві оперативного управління, а власними надходженнями – на праві господарського відання, зокрема, визначено шляхи її реалізації в умовах казначейського обслуговування;

шляхи узгодження законодавства на основі ГК України, а саме запропоновано вдосконалення податкового законодавства щодо оподаткування прибутку, доданої вартості доходів від наукової та науково-технічної діяльності, а також плати за землю, що перебуває в безстроковому використанні НАН України, зокрема, тимчасово надані пільги закріпити як норми, що звільняють від оподаткування всі види доходів від наукової діяльності;

господарсько-правове обґрунтування напрямів удосконалення оплати праці науковців, зокрема, запропоновано закріпити доповнення у діючі нормативно-правові акти, які б ураховували особливості наукової діяльності, право науковця на правову оцінку своєї наукової діяльності та одержання винагород, заохочень і пільг, що відповідають його творчому внеску.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що конкретні пропозиції було використано при підготовці проекту Закону України „Про внесення зміни до статті 5 Закону України „Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу”, який було прийнято 5 жовтня 2006 р. (довідка № 299/127 від 15.02.2007 р.).

Результати дослідження застосовувалися також у практичній діяльності Президії НАН України і Донецького наукового центру НАН України у таких напрямах: удосконалення Типового положення про планування, облік і калькуляцію собівартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (довідка № 12/120 від 16.03.2007 р.), сприяння розвитку матеріально-технічної бази бюджетних наукових установ, що перебувають у віданні НАН України (довідка № 17/492-8 від 19.03.2007 р.); сприяння підвищенню якості юридичного забезпечення господарської діяльності бюджетних наукових установ (довідка
№ 201/39 від 20.03.2007 р.).

Особистий внесок здобувачки. Наукові результати дисертаційної роботи отримані особисто авторкою. Особистий внесок здобувачки в роботах, опублікованих у співавторстві, зазначено в переліку публікацій основних результатів роботи.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації доповідалися й обговорювалися на круглому столі „Суб'єкти господарювання й економічна злочинність” (Донецьк, 2001), міжрегіональних науково-практичних конференціях „Оподатковування в промисловому регіоні: теорія, практика й перспективи розвитку” (Донецьк, 2001, 2002), міжнародній науково-практичній конференції „Господарське законодавство України: практика застосування й перспективи розвитку в контексті європейського вибору” (Донецьк, 2005). Результати дисертаційного дослідження неодноразово доповідалися і обговорювалися протягом останнього року на засіданнях вченої ради Інституту економіко-правових досліджень НАН України.

Публікації. Основні результати дослідження викладені в 11 наукових працях, з яких 7 опубліковано в фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, загальним обсягом 5,6 д.а., де 4,1 д.а. належать особисто здобувачці.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, що об’єднують вісім підрозділів, висновків. Загальний обсяг дисертації складає 172 сторінки комп’ютерного тексту. Робота також містить список використаних джерел із 215 найменувань і додатки.