ПРЕДИКАТИВНО-АТРИБУТИВНІ КОНСТРУКЦІЇ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету і завдання, наукову новизну, теоретичне та практичне значення, охарактеризовано матеріал і методи дослідження.

1. У першому розділі “Теоретичні засади вивчення синтаксичної семантики” здійснено огляд теоретичних питань дослідження синтаксичних одиниць з погляду їхнього змістовного наповнення в сучасній лінгвістиці, охарактеризовано різні підходи до класифікації семантичних типів речень, що переважно базуються на предикативній семантиці, наведено приклади таких класифікацій, розглянуто різні визначення кваліфікативних речень і подано критерії відбору матеріалу.

1.1. Одним із ключових положень семантичного синтаксису є виділення в семантиці речення пропозиції, яка віддзеркалює загальну частину змісту всієї комунікативної парадигми речення, та пропозиційної настанови або модальної рамки, що вказує на відповідність чи невідповідність основного змісту речення реальності, виражає відношення мовця до цього змісту або вказує на джерело повідомлення (Ю. Апресян, Н. Арутюнова, Ш. Баллі, О. Вольф, У. Квайн, Ю. Степанов). Дослідження пропозиційної семантики та виділення семантичних типів речень ґрунтується передусім на вивченні семантичного наповнення предикатів (А. Загнітко, Т. Шмельова).

1.2. Синтаксичні дослідження виходять із того, що в реченні виділяються декілька організаційних рівнів: денотативний або логічний, семантичний, комунікативний або рівень логіко-граматичного членування та формальний або структурний. На кожному з цих рівнів можна виділити елемент – відповідник того, що повідомляється про суб’єкта думки – предикату. На денотативному рівні мова йде про логічний предикат, на рівні семантичному – про предикат пропозиції. Предикат комунікативного рівня інакше називається ремою. Відповідником предиката на формальному рівні зазвичай є присудок (Н. Алефіренко, М. Всеволодова, Г. Золотова). При пошуку та відборі речень для аналізу в цій роботі до уваги береться зміст логічного предиката та пропозиційна семантика.

1.3. Семантична класифікація речень проводилася багатьма лінгвістами (Н. Арутюнова, Т. Булигіна, І. Вихованець, М. Всеволодова, А. Загнітко, Г. Золотова, О. Селіверстова, Ю. Степанов, В. Ярцева та ін.) на матеріалі російської та української мов, причому загалом набір основних семантичних типів речень збігається, але водночас спостерігаються відмінності, зокрема, щодо віднесення речень до кваліфікативного типу, коли предикат називає атрибут суб’єкта. Під атрибутивним змістом предикатів ПАК розуміється те, що вони виражають ознаку суб’єкта, властиву конкретному предмету або особі; вона є невід’ємною від нього і виділяє цей предмет або цю особу з-поміж інших.

1.4. Дослідники синтаксичної семантики серед предикатів на позначення певних ознак суб’єкта виділяють такі, що співвідносяться з протіканням у часі, і такі, що абстраговані від протікання у часі, називаючи їх відповідно предикатами стану та властивості (Т. Булигіна, О. Селіверстова). До ПАК у цій роботі належать як речення, що називають перманентну характеристику предмета, так і речення, що вказують на тимчасову його ознаку. Згідно з уявленням, яке постає базовим у цій роботі, до складу ознак суб’єкта входять разом з тими, що визначають його самобутність увесь час (перманенті), і ті, які є для нього характерними протягом лише певного періоду (тимчасові). У роботі припускається, що предикати якості та предикати стану знаходяться у відношеннях не привативної, а градуальної опозиції, і існує цілий спектр предикатів, які заповнюють увесь простір між двома полюсами – якістю та станом. На одному полюсі перебувають предикати якості (незалежність від часових характеристик), а на другому знаходяться предикати стану (неможливість існування безвідносно до часу), між ними – предикати, що позначають тимчасові характеристики осіб чи предметів.

1.5. У структурному відношенні ПАК – двоскладні або односкладні прості речення, у яких можна виділити структурні елементи – відповідники семантичним суб’єкту та предикату. Як ПАК розглядаються і речення з еліпсисом головних членів.

2. У другому розділі “Структурні характеристики предикативно-атрибутивних конструкцій в англійській та українській мовах” здійснено аналіз ПАК у двох мовах з метою виділення структурних типів ПАК, наведено дані кількісного аналізу щодо частотності кожного з цих типів ПАК, виконано порівняльний аналіз їх частотності в обох мовах.

2.1. Основою для аналізу структури ПАК і виділення відповідних типів виступають засоби репрезентації предикату атрибутивної семантики на синтаксичному рівні. Предикат може бути виражений одним чи кількома членами речення при тому, що одним із них у більшості випадків є присудок. Виділено 7 структурних типів ПАК, 6 з яких представлені в обох мовах (див. табл. 1).