ПРИНЦИП СВОБОДИ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, розкривається зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, окреслюється мета й задачі дослідження, його об’єкт і предмет, визначається методологія роботи, формулюється наукова новизна отриманих результатів, зазначається їх практичне значення, апробація та вказуються публікації за темою дисертації.

Розділ 1 "Теоретико-методологічні підґрунтя свободи фізичної особи в цивільному праві" складається з двох підрозділів, що присвячені аналізу ідеї свободи фізичної особи у гносеологічному аспекті та свободи фізичної особи як цивільно-правової категорії з метою з’ясування її ознак, формулювання авторського поняття "свобода фізичної особи" для подальшого дослідження принципу свободи фізичної особи в цивільному праві.

У підрозділі 1.1 "Ідея свободи фізичної особи в цивільному праві: гносеологічний аспект" зосереджено увагу на ідеї свободи фізичної особи в цивільному праві, проаналізовано основні етапи її розвитку. З античних часів і донині свобода фізичної особи в цивільному праві пройшла шлях привілею, належного певній категорії осіб, що обмежено охоплює майнові відносини, з часом як засіб оформлення взаємин у цивільних правовідносинах і, нарешті, це універсальна, абсолютна цінність, що має загальний характер у сфері особистих немайнових і майнових відносин.

Дослідження гносеологічного аспекту ідеї свободи фізичної особи в цивільному праві дозволило виявити певні елементи категорії "свобода фізичної особи": воля, юридична рівність, юридична автономія, невідчужуваність, можливість вибору. Зазначене є підґрунтям для подальшого з'ясування змісту свободи фізичної особи як цивільно-правової категорії. Таким чином, гносеологічний аналіз ідеї свободи фізичної особи має значення для виявлення загальної тенденції розвитку й вирішення проблеми: 1) її прояву у поведінці учасників правовідносин; 2) закріплення в актах законодавства.

У підрозділі 1.2 "Свобода фізичної особи як цивільно-правова категорія: ознаки та поняття" досліджено правові проблеми свободи фізичної особи як цивільно-правової категорії: неоднозначність формулювання цивілістами визначення "свобода фізичної особи", деякі визначення повною мірою не відображають її специфіку, висловлені вченими погляди свідчать про різне тлумачення свободи фізичної особи, відсутність на законодавчому рівні легального визначення як засадничої категорії, яка може бути використана сучасним цивільно-правовим інструментарієм.

Оскільки категорія "свобода фізичної особи" не є лише цивільно-правовою, то на основі стислого, але комплексного підходу розглянуто лінгвістичне, філософське, соціальне та правове тлумачення поняття "свобода" з метою з'ясування того, що розуміється під свободою взагалі, під свободою у філософії та свободою у праві. Такий підхід зумовлений завданням виділити на підставі вищезгаданих понять ознаки свободи, з тим щоб сформулювати цивільно-правове визначення поняття "свобода фізичної особи". Це дозволило виокремити загальні ознаки свободи особи: можливість вибору, можливість і здатність діяти, причому дії мають бути усвідомленими і з власної волі, але в певних межах.

Далі аналізуються цивільно-правові підходи до визначення поняття "свобода фізичної особи". Незважаючи на відмінності в поглядах щодо вказаного поняття, знайдено деякі загальні точки зіткнення: можливість вибору варіантів поведінки, можливість здійснення цивільних прав, безпосередній зв’язок свободи фізичної особи зі ступенем її ґарантованості державою та відсутність такої риси, як абсолютність. З урахуванням цього автор обґрунтовує думку, що можна виділити конститутивні ознаки свободи фізичної особи. У зазначеному аспекті свобода фізичної особи не досліджувалася. Обґрунтовано, що в цивільному праві сталими й істотними ознаками свободи фізичної особи є: а) існування як природного, невід'ємного, невідчужуваного на користь інших фізичних осіб стану; б) можливість фізичної особи робити вибір; в) діяння (дія або бездіяльність), що відповідає вимогам права і моральним засадам суспільства; г) її юридична рівність для всіх незалежних осіб.

На основі проведеного аналізу й ураховуючи відсутність у чинному цивільному законодавстві визначення "свобода фізичної особи" сформульовано авторське визначення свободи фізичної особи: це природний, невід'ємний, невідчужуваний на користь інших осіб стан, за якого норми цивільного права ґарантують незалежним учасникам цивільних правовідносин рівну, визначувану власним вибором можливість вчиняти діяння (дії або бездіяльність), що не завдають шкоди іншим особам.

Розділ 2 "Трансформація ідеї свободи фізичної особи в принцип цивільного права і його місце в системі принципів цивільного права" складається з чотирьох підрозділів, у яких аналізується принцип свободи фізичної особи, елементи його змісту та сфера дії.

У підрозділі 2.1 "Принцип цивільного права – форма вираження ідеї свободи фізичної особи" розглядаються питання трансформації ідеї свободи фізичної особи в правову форму – принцип свободи фізичної особи.

На основі співвідношення понять "принцип" та "ідея" з’ясовується, що за змістом поняття "ідея" є ширшим, ніж "принцип", і може розкриватися не через один, а через цілу низку принципів. На цій підставі обґрунтовується, що однією з форм вираження ідеї свободи фізичної особи в цивільному праві є принцип свободи фізичної особи, оскільки основним об’єктом правової охорони є людина, основними учасниками цивільних правовідносин є особи (фізичні та юридичні), дії інших учасників цивільних правовідносин – результат волевиявлення фізичних осіб тощо.

Автор конкретизує поняття "принцип" за допомогою категорій "можливе" і "належне", зокрема, принципи цивільного права пропонується розглядати як сформульовані основоположні ідеї, що фіксують уявлення про можливе і належне, відповідно до яких цивільне право розвивається, а також на їх основі здійснюється правове реґулювання, охорона й захист особистих немайнових і майнових відносин. Такий підхід дозволив обґрунтувати об’єктивні чинники формування принципу свободи фізичної особи в цивільному праві:

- по-перше, це набуття ідеєю свободи фізичної особи статусу базової ідеї правової системи в цілому, що юридично закріплює свободу у сфері приватного життя й у приватних справах. Свобода в такому розумінні складає зміст цивільного права. Зазначені процеси неминуче породжують чіткі юридичні конструкції, які є формою вираження правової дійсності. Автор обґрунтовує положення про те, що таку роль можна покласти на принцип свободи фізичної особи;

- по-друге, наявність правової основи свободи фізичної особи – конституційний принцип свободи людини, загальноправовий принцип соціальної свободи, ліберальна концепція прав людини. Це створює належні юридичні можливості для здійснення, охорони й захисту свободи фізичної особи в цивільному праві.

Робиться висновок, що, отримавши визнання як принцип, ідея свободи фізичної особи набуває об’єктивного втілення в усіх поєднаних з її реалізацією сферах цивільного права. Крім цього, об’єднуючим чинником категорій "свобода фізичної особи" і "принципи" виступає визначення за їх допомогою місця та ролі цивільного права в суспільстві. Відповідно, свобода характеризує стан особи в суспільстві та як фундаментальна цінність визначає напрями реґулювання цивільно-правових відносин. Принцип, що охоплює змістом ідею свободи фізичної особи, є тією формою зовнішнього її закріплення та вираження, яка здатна реалізовуватися в механізмі цивільно-правового реґулювання. Можливість односпрямованості зумовлюється найбільш загальними, спорідненими сторонами категорії "принципи" та ідеї свободи фізичної особи в цивільному праві, тобто на першому плані цінності незалежної, вільної особи.

У підрозділі 2.2 "Видова самостійність принципу свободи фізичної особи" зосереджено увагу на характеристиці принципу свободи фізичної особи. Автор поділяє позицію тих цивілістів, що розглядають принцип свободи фізичної особи як самостійний принцип цивільного права. Назва вказаного принципу – це авторська позиція. Наведено арґументи на користь саме такої назви, на відміну від назви принципу "свобода особистості", яку було прийнято в цивілістиці. На основі співвідношення понять "особистість" і "особа" обґрунтовано положення про те, що в назві принципу доречнішим є слово "особа", оскільки воно має ширше смислове навантаження.

Аналізуються висловлені в юридичній літературі пропозиції щодо класифікації принципів цивільного права на "основоположні", "важливі", "визначальні", "головні", "парасолькові", "фундаментальні", "основні" тощо. Наведені класифікації містять різноманітний перелік принципів, який не є вичерпним. Проте автор доходить висновку, що потрібно не доводити пріоритетність одних принципів над іншими, а обґрунтувати ту ідею, яка тією чи іншою мірою об’єднує принципи цивільного права, тобто ідею свободи фізичної особи. Вона в концентрованому вигляді виражена в принципі свободи фізичної особи.

Обґрунтовується доцільність розгляду процесів формування принципу свободи фізичної особи в цивільному праві на основі об'єктивної та суб'єктивної характеристики. Суб'єктивне в принципі виявляється в тому, що він є результатом свідомої діяльності фізичних і юридичних осіб, держави тощо. До об’єктивної умовно віднесено так звані "генетичну", гносеологічну, онтологічну, функціональну характеристики. У генетичному аспекті принципу свободи фізичної особи властива змішана соціально-юридична природа, тобто йдеться про загальнометодологічний вплив конституційної основи на баланс інтересів особи та суспільства, а також характер цивільно-правових відносин, заснований на ідеї свободи фізичної особи. Це виражається, по-перше, у соціальних закономірностях, які закріплено в загальносоціальних принципах, серед яких є і свобода комерційної діяльності, свобода наукової, художньої та іншої творчої діяльності тощо, по-друге, у юридичних принципах, а саме у принципах приватного права, де суб’єкти є незалежними, вільними, юридично рівними тощо, та безпосередньо в принципах цивільного права. У гносеологічному аспекті принцип характеризується правовою конструкцією, яка виражає суть сучасного цивільного права. В онтологічному аспекті принцип свободи фізичної особи має різні форми свого існування: цивільне право як принцип, цивільне законодавство (від фактичного вираження до нормативного закріплення як загальної засади), наука – як концепція, правова свідомість – ідеал. У функціональному аспекті досліджуваний принцип виконує внутрішню (впливає на цивільно-правові норми, наповнюючи їх ідеєю свободи особи – ст.ст. 12, 20, 201, 271, 288, 309, 310, 313, 314, 319 ЦК України тощо) і зовнішню (безпосередня поведінка учасників цивільних правовідносин – вільно, незалежно, на власний розсуд) функції в цивільному праві.

Автор підтримує позиції цивілістів стосовно того, що під час характеристики принципів необхідно звертати увагу на ознаки, наявність яких обґрунтовує віднесення того чи іншого правила до принципів цивільного права. На цій підставі виділено ознаки принципу свободи фізичної особи: загальний характер; наявність ідеї свободи фізичної особи в цивільно-правовій дійсності (звичаї ділового обороту, щоденні стосунки між людьми, принцип приватного та цивільного права, норми національного законодавства тощо); одна з основ практичної діяльності у ході розроблення нових цивільно-правових актів.

У роботі також обґрунтовано існування родових і видових ознак принципу свободи фізичної особи. Родові ознаки розглядаються в площині ознак, які об’єднують принципи цивільного права – напрям постійного демократичного розвитку цивільно-правових відносин. Видові особливості досліджуваного принципу зумовлюють правила поведінки учасників цивільних правовідносин, здатність визначати правила впливу держави на цю поведінку та межі компетенції державних органів, узагалі межі свободи фізичної особи тощо. На підставі вказаних положень робиться висновок про те, що принцип свободи фізичної особи можна розглядати і як конструктивну (ідейно-правову) основу цивільного права. Остання впливає на елементи прояву свободи фізичної особи, що походять із цього принципу, та його сферу дії.

У підрозділі 2.3 "Принцип свободи фізичної особи: його структурні елементи" здійснюється виявлення та правовий аналіз структурних елементів досліджуваного принципу. Вирішення зазначеного завдання розпочато з визначення компонентів сфери свободи особи в цивільному праві. У цивілістиці немає єдиного підходу до цього питання. Автор поділяє думку тих цивілістів, які вважають, що з принципу свободи особи виникає свобода власності, свобода підприємництва, свобода договору. Однак обґрунтовуються підстави доповнити вказаний перелік іншими елементами, в основі яких лежить ідея свободи фізичної особи. Це робиться з метою якнайповніше передати смислове навантаження принципу свободи фізичної особи.

Дослідження компонентів сфери свободи фізичної особи дало можливість зробити висновок, що перелік елементів свободи, які виникають із принципу свободи фізичної особи, доцільно доповнити такими свободами, як: свобода правоздатності; вільне волевиявлення; вільне переміщення капіталів, товарів і послуг на території України; свобода особистого життя, свобода вибору та свобода дії. Обґрунтовується авторське розуміння особистого немайнового права фізичної особи – "права на свободу" (ст. 288 ЦК України). Через те, що цивільне законодавство не запроваджує свободу, яка забезпечує природний стан фізичної особи, а тільки дає їй необхідне правове оформлення, автор уважає, що доцільнішим є таке формулювання особистого немайнового права фізичної особи, як "свобода права". У такому вигляді останнє було включено до переліку вищевказаних свобод.

Визначено взаємозв'язок свобод, що виникають із принципу свободи фізичної особи, і з'ясовано основу принципу – свобода вибору і свобода дії, тому що вони пронизують усі види свобод фізичної особи.

Зроблено висновок, що принцип свободи фізичної особи має всеохоплюючий характер, це зумовлює його здатність впливати не лише на зміст цивільного права, але й на стан і розвиток цивільного законодавства. Він змістовний і складний за своєю юридичною конструкцією і водночас модифікований, цілком пристосований до цивільно-правової сфери і перебуває в єдності з іншими принципами цивільного права, в основі яких лежить ідея свободи фізичної особи.

Підрозділ 2.4 "Сфера дії принципу свободи фізичної особи" присвячено аналізу сфери дії принципу свободи фізичної особи.

З’ясовано, що сфера дії досліджуваного принципу первісно зумовлена сферою дії цивільного права загалом, а також можливістю застосування положень ЦК України для вреґулювання відносин, які виникають в інших сферах, якщо вони не вреґульовані іншими актами законодавства. Такий підхід дозволив відзначити, що сфера принципу свободи фізичної особи охоплює: а) окремі інститути цивільного права, загальні правила здійснення цивільних прав і стадію формування конкретного цивільного правовідношення; б) особисті немайнові права фізичної особи, де принцип виявляється у вільному, незалежному визначенні своєї поведінки у сфері свого приватного життя, а також безпосередньо впливає на зміст цих прав, їх класифікацію, але в межах, установлених законом. Запропоновано доповнити перелік засад, якими необхідно керуватися під час установлення обмежень у сфері свободи особистих немайнових прав, такими: основи конституційного ладу, моральність, здоров'я, права та законні інтереси інших осіб, забезпечення оборони країни й безпеки держави; в) майнові права фізичної особи, де принцип полягає в праві здійснювати будь-які дії, які не суперечать закону, з допустимими обмеженнями, межами й обтяженнями свободи фізичної особи.

Державні органи у взаєминах з учасниками цивільних відносин мають право здійснювати тільки те, що їм дозволяє закон, така схема взаємин має гарантувати дію принципу свободи фізичної особи. Доведено, що сфера приватного правозастосування ідеї свободи фізичної особи включає декілька сторін існування фізичної особи: а) внутрішню (духовну, ця сфера свободи менше зазнає державного втручання, тут можливе її максимальне розширення); б) зовнішню (пов’язана з матеріальними благами, достатньо легко зазнає впливу – межі, обмеження, заборони тощо; ці способи впливу здатні не тільки звужувати сферу дії принципу свободи фізичної особи, але й перешкоджати її розширенню). Автор пропонує визначити ті межі, до яких можливе максимальне обмеження свободи фізичної особи, з тим щоб вона не перетворилася на декларовані гасла.

Аналіз чинного цивільного законодавства свідчить про трансформацію ідеї свободи фізичної особи в загальну засаду цивільного законодавства – свободу фізичної особи.

Отримало подальший розвиток положення про свободу у сфері договірних відносин. Під впливом принципу свободи фізичної особи сфера договірних відносин перестала бути монолітною, її можна поділити на два види: свобода договору приватних осіб і свобода договору у сфері підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Обґрунтовується положення про те, що визнання на законодавчому рівні свободи договору приватних осіб дозволяє розширити сферу дії свободи фізичної особи, зокрема у спадковому, сімейному та земельному праві, у житлових і трудових відносинах.

Уточнені й отримали подальший розвиток положення щодо реалізації принципу свободи фізичної особи – "вільно", а стосовно особистих немайнових прав ще й "незалежно". Додатково обґрунтовується положення про те, що є підстави розглядати категорію "розсуд" як передумову реалізації свободи фізичної особи.

Автор робить висновок, що принцип свободи фізичної особи має свою сферу дії, яка свідчить, що цивільно-правове реґулювання можна розглядати у площині забезпечення вільному суб'єктові права вільної сфери життєдіяльності, у межах якої він діє, керуючись своїми інтересами, своєю волею і закріпленим у праві обсягом свободи.