ПРИНЦИП ЗМАГАЛЬНОСТІ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Конституція України головним обов’язком держави визначила „забезпечення прав і свобод людини”(ст.3), а однією з засад закріпила змагальність, яка  покликана регулювати діяльність суду та органів досудового слідства, що потягло за собою  кардинальні зміни у формі кримінального судочинства України і принципово новий підхід до регулювання кримінально-процесуальних відносин між державними органами, що здійснюють кримінальне переслідування і особою, яка притягається до кримінальної відповідальності, потерпілого і інших суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності.

Концепція розвитку правосуддя в Україні на 2005-2015 роки сформулювала нові пріоритети: судова процедура повинна бути заснована на засадах законності, рівності учасників процесу перед законом і судом, диспозитивності, і змагальності. Вони повністю відповідають Конституції України, європейським стандартам кримінально-процесуальної діяльності, закріпленим в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (1950 р.). Вищевказані базові документи вимагають переглянути нормативний зміст основних інститутів кримінального процесу з метою найбільш повного захисту прав його учасників,  розширення дії принципу змагальності  як на досудових, так і в судових стадіях. Тому, розширення змагальних засад кримінального процесу виражає сутність правової реформи.

Змагальність, як правове явище, недостатньо досліджена в доктрині українського кримінального процесу. Її значення і роль  досліджували дореволюційні і сучасні вчені: М.С.Алексєєв, Ю.П.Аленін, C.А.Альперт, А.С.Барабаш, В.П.Божьєв, О.Д.Бойков, Т.В.Варфоломеєва, Ю.М.Грошевий, В.Г.Даєв, Т.М.Добровольська, П.С.Елькінд, В.С.Зеленецький, 3.З.Зінатуллін, О.В.Капліна, М.М.Ковтун, В.О.Коновалова, Ю.В.Кореневський, О.М.Ларін, Т.А.Лотиш, В.З.Лукашевич, П.А.Лупинська, В.Т.Маляренко, Ю.В.Мещеряков, М.М.Михеєнко, Т.М.Мірошниченко, В.В.Молдован, Т.Г.Морщакова, Я.О.Мотовиловкер, В.П.Нажимов, В.Т.Нор, І.Д.Перлов, І.Л.Петрухін, Д.П.Письменний, М.М.Полянський,  Р.Д.Рахунов, А.Л.Рівлін, В.М.Савицький, М.І.Сірий, В.П.Смирнов, О.В.Смирнов, Ю.І. Стецовський, М.С.Строгович, В.В.Тищенко, В.Д. Фінько, І.Я.Фойницький, Ю.В.Хоматов, Г.І.Чангулі, М.О.Чельцов-Бебутов, С.Д.Шестакова, В.П.Шибіко, О.Г.Шило,  М.Л.Шифман, М.Є. Шумило, М.Л.Якуб і інші.

Незважаючи на велику кількість наукових досліджень, не вирішеними залишилися проблеми щодо визначення процесуального статусу суду, як органу  здійснення правосуддя по кримінальним справам; нормативного змісту принципу змагальності і його ролі, як однієї із засад організації кримінально-процесуальної діяльності на різних стадіях процесу; розвитку змагальності;дії принципу змагальності на стадії досудового слідства; не достатньо врегульовано питання процесуального статусу захисника; вимагає осмислення роль слідчого судді та введення цієї процесуальної фігури у вітчизняний кримінальний процес; потребує розширення прав потерпілого у різних стадіях процесу. Сучасний рівень законодавчого закріплення і нормативне регулювання принципу змагальності не відповідає вимогам Конституції України. Чинний КПК України не чітко розкриває поняття змагальності, в багатьох принципових концептуальних питаннях не відповідає приписам Конституції України та європейським стандартам, що викликає необхідність приведення норм КПК у відповідність як з Конституцією України, так і з міжнародно-правовими нормами.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є складовою частиною цільової комплексної програми «Проблеми вдосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави» (номер державної реєстрації 0186.0.099031).