ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ЦЕНТРІВ ПРОФЕСІЙНО-ТРУДОВОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ ТА ІНШИХ МАЛОМОБІЛЬНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

Короткий зміст

У вступі  визначено ступінь наукової розробки теми, обґрунтовані актуальність і соціальна значимість роботи, визначені мета, завдання, об`єкт та предмет дослідження, методика, наукова новизна та практичне значення роботи.

У першому розділі “ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ЦЕНТРІВ ПРОФЕСІЙНО-ТРУДОВОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ” аналізуються науково-дослідні роботи, методичні та проектні матеріали з теми дослідження. Визначаються головні соціальні передумови формування центрів.

Визначено, що зараз в Україні нараховується 2,7 млн. інвалідів. За даними Міністерства праці і соціальної політики України у зв'язку з несприятливої соціально - економічною ситуацією в найближчі роки очікується подальше збільшення кількості інвалідів та інших маломобільних груп населення.  Проведений в дисертації аналіз матеріально-технічної бази центрів показав, що в Україні функціонують 314 будинків-інтернатів, де на державному утриманні перебуває більше 52 тис. непрацездатних інвалідів та престарілих громадян, 749 територіальних центрів обслуговують 700 тис. самотніх громадян похилого віку, діє 159 центрів ранньої соціальної реабілітації інвалідів, 44 реабілітаційні заклади, із яких 23 займаються професійною та трудовою реабілітацією осіб з обмеженими фізичними можливостями. Нажаль їх архітектурна організації не відповідає сучасним функціональним вимогам, тому що більшість із них розташовані у непристосованих будівлях та приміщених. Особливу увагу в дослідженні приділяється інвалідам працездатного віку. Для цієї групи необхідно створювати центри професійно-трудової реабілітації для їх адаптації, навчання, лікування та працевлаштування. Програми реабілітації поширюється на: інвалідів з вадами зору, слуху та тих що пересуваються на візках та милицях.

Історичний досвід зарубіжної та вітчизняної практики проектування зазначених закладів визначено, що існували центри соціального призначення у вигляді малоефективних закладів для примусової праці інвалідів. Нині відбуваються зміни форм діяльності центрів, вони стають центрами надомного обслуговування, тимчасового та денного перебування інвалідів. Відбувається переростання об`єктів лікарняного типу в геріатричні лікарні, вичленення зі структури будинків-інтернатів для людей похилого віку відділень для інвалідів із фізичними вадами та їхню трансформацію у центр.

Натурні обстеження існуючих будинків-інтернатів виявили недоліки, які полягають у створенні соціального відокремлення інвалідів від здорового населення. Архітектурно-планувальна організація цих закладів займають значні за розмірами земельні ділянки у містах, що обумовлено недосконалими архітектурно-планувальними рішеннями. У роботі наголошується формування центру з проведенням соціальної та трудової реабілітації інвалідів, що включає соціально-середовищну і соціально-побутову адаптацію інвалідів; проведення фізкультурно-оздоровчої та професійної реабілітації інвалідів, включаючи професійну орієнтацію, професійний підбір, трудове й професійне навчання та професійно-виробничу адаптацію інвалідів. Визначено, що для проведення цілеспрямованих методично обґрунтованих заходів щодо професійно-трудової реабілітації інвалідів необхідна організація нового типу громадської будівлі - центр професійно-трудової реабілітації. Цей спеціалізований центр призначений для підвищення соціальної адаптації інвалідів за допомогою трудової терапії, педагогіки, медичного обслуговування, лікування, соціально-психологічній реабілітації і профорієнтації для відновлення фізичної можливості до праці, самообслуговування, адаптації до життя.

Проведений типологічний аналіз закладів дав змогу класифікувати центри за такими головними ознаками: за контингентом обслуговування (із порушенням опорно-рухового апарату, для сліпих, для глухих); за видом обслуговування (профільні, спеціалізовані, комплекси); за пропускною здатністю (малі, середні, великі та найбільші); за типологією (надомного обслуговування з відділенням соціально-побутової та медико-соціальній реабілітації денного та стаціонарного перебування, на 30-50 місць; для тимчасового перебування на 51-75 місць; тимчасового та постійного перебування на 76-100 місць); за місцем розташування (житловий комплекс, мікрорайон, житловий район, рекреаційна зона міста).

У другому розділі “АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЦЕНТРІВ ПРОФЕСІЙНО-ТРУДОВОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ” розроблена функціонально-планувальна модель архітектурно-типологічної структури центрів, визначені принципи формування центрів, викладено характеристику функціональних процесів та елементів середовища центрів, з можливістю використання їх інвалідами.

На основі аналізу планувальної структури встановлені такі функціональні зони центру: вхідна, реабілітаційна, фізкультурно-оздоровча,  для відпочинку, господарська. Об’ємно-планувальні вимоги формування центру визначають, що центри повинні складатися з 1-3 поверхів; система візуальної, зорової, та тактильної інформації організовують безпечність пересування інвалідів; безбар`єрне середовище планувальних та технологічних елементів пересування інвалідів, це: пандуси, ліфти, підйомники, сходи, двері.

На основі проведених у дисертації досліджень розроблений функціональний взаємозв'язок приміщень центру (рис. 1). У приміщенні холу-рекреації повинно бути зосереджена інформація щодо послуг центру. У складі медико-профілактичних приміщень повинні входити кабінети лікарів та лікарів-консультантів, кімната старшої медичної сестри.

Фізіотерапевтичний блок центру складається з кабінетів: функціональної діагностики, фізіотерапевтичного та профілактичного.

Глибинна схема складається з реабілітаційних блоків, зв'язаних загальної лінійної комунікацією (коридором).

Центрична схема  з залом багатоцільового призначення і допоміжними приміщеннями групується навкруги планувального ядра.

Фронтальна схема умовно розподіляє центр на дві частини. У першій частині розміщається зал із групою побутових, лікувальних приміщень, у другій - адміністративні, навчально-виробничі та технічні приміщення.

Комбінована схема дозволяє різноманітно розміщати групи приміщень.

Універсальна гімнастична зала організується для лікувальної гімнастики інвалідів в центрі. Зала для глядачів повинна бути багатоцільового використання (конференц-зал, театрально-концертний та кінозал).  Навчання інвалідів здійснюється в класах із навчальних груп не більше 12-14 осіб.

Трудові майстерні є головним планувальним елементом центру, де інваліди зможуть навчатися професійним навичкам та отримати можливість здобути фах та працевлаштуватись. Проектування й оснащення спеціальних робочих місць для інвалідів повинні здійснюватися з урахуванням професії, характеру виконуваних робіт, ступеня функціональних порушень і обмеження здатності до трудової діяльності, рівня спеціалізації робочого місця, механізації й автоматизації виробничого процесу. Розміщення устаткування і меблів на робочих місцях інвалідів повинні забезпечувати безпеку й комфортність праці. Параметри робочих місць наведені в таблиці 1.

Трудові майстерні необхідно розміщувати на першому поверсі або розміщувати їх в окремому блоці. Відділення трудової терапії треба розміщувати поруч із відділенням фізіотерапії, з організацією  безпосереднього виходу до професійного відділення (оцінка фахових можливостей та консультацій з професійних питань), або площадку лікувальної терапії. Матеріали та інструменти для праці знаходяться в окремих складах відділення.

Майстерні для незрячих потрібно планувати симетричними, поблизу блоку соціально-побутової реабілітації. Майстерні для глухих потрібно влаштовувати разом з кімнатами перекладачів. Кількість майстерень, їх, різновид та площі в кожному реабілітаційному центрі приймаються в залежності від кількості пацієнтів із врахуванням номенклатури типів, складу та площі приміщень центру.