ПРИНЦИПИ КОМПЛЕКСНОГО ФОРМУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ дрібнороздр ібної торгівлі

Короткий зміст

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено зв'язок роботи з науковими програмами, сформульовано мету, задачі і методи дослідження, визначені наукові результати роботи, її практична значимість і впровадження результатів дослідження в практику проектування.

Розділ 1. Сучасний стан теорії та практики формування підприємств дрібнороздрібної торгівлі. Проведений аналіз теоретичних робіт та практики проектування, будівництва та експлуатації закладів торгівлі дозволив виявити основні етапи формування системи громадського обслуговування, визначити роль та місце підприємств дрібнороздрібної торгівлі в загальній мережі закладів торгівлі.

Встановлено, що цілеспрямовані теоретичні дослідження в галузі типології закладів торгівлі розпочаті в 1950-1960 роки. Була розроблена та впроваджена в проектно-будівельну практику ступенева система обслуговування, яка протиставила  стихійному розвитку мережі громадських будівель ідею упорядкування згідно з планувальною системою міст та частотою відвідування закладів. В цей період передбачалось проектування переважно стаціонарних торговельних споруд, підприємства дрібнороздрібної торгівлі визначалися як підприємства дрібно-стаціонарної торгівлі через лотки, палатки, кіоски і за значенням у торговельній мережі відносились до підприємств житлової групи. Кіоски спеціалізованого типу “Морозиво”, “Соки-води”, “Преса” встановлювалися поодиноко в складі торговельних центрів, в центрах дозвілля та спорту, на залізничних вокзалах, автовокзалах тощо.

В 1970-1980 рр. були проведені спеціальні дослідження з удосконалення мережі закладів обслуговування та запропонована функціональна система, згідно з якою підприємства дрібнороздрібної торгівлі характеризувались як тимчасові підприємства наближеного обслуговування товарами масового попиту. В цей період розроблялися та впроваджувалися мобільні підприємства торгівлі на основі легких металевих конструкцій. Значно збільшилась кількість об’єктів, розширилися зони їх розміщення. З’явилися кіоски в складі зупинок громадського транспорту переважно з великими потоками пасажирів та на перетині маршрутів, розширився асортимент товарів та послуг. Поруч з існуючими спеціалізованими кіосками створювались такі, як “Кондитерські вироби”, “Квіти”, “Спортлото” та ін. Біля торговельних центрів мікрорайонного значення та в житловій забудови встановлювались також кіоски дрібного побутового обслуговування.

 На початку 1990-х рр. мережа підприємств дрібнороздрібної торгівлі почала стрімко зростати. Значно збільшилась кількість лотків, палаток, кіосків тощо. З'явились приклади об’єднання елементів вуличної торгівлі в блоковані та кооперовані торговельні угруповання, які концентруються у місцях найбільшої щільності потоків населення. Спостерігається укрупнення кіосків та поява на їх основі торговельних павільйонів в своєрідних дизайнерських та конструктивних рішеннях.

На підставі обстежень  виявлено, що в крупних містах України простежується тенденція до їх блокування та групування в багатофункціональні комплекси. В малих і середніх містах  об'єкти розташовуються здебільше розосереджено (у житлових групах, на пішохідних шляхах, в місцях прикладання праці тощо) та комплексно (у торговельних групах, наближених до потоків руху потенційних покупців, у складі тимчасових ринкових утворень, де вони найчастіше розмежовують функціональні зони ринкової торгівлі, у громадських центрах міст).

В практиці більшості розвинутих країн спостерігається формування кіосків і павільйонів в напрямку групування в комплексні торговельні утворення, які за масштабністю набувають композиційної значимості щодо оточуючої забудови. Часто групи кіосків і павільйонів об’єднуються  просторовими конструктивними елементами, що надає цілісності та єдності при їх сприйнятті.

Базуючись на аналізі проектування, будівництва та експлуатації підприємств дрібнороздрібної торгівлі пропонується класифікувати їх за наступними ознаками: за товарним асортиментом: спеціалізовані, неспеціалізовані; за товарною спеціалізацією: продовольчі, непродовольчі та змішані; за методом продажу: через прилавок, самообслуговування та комбіновані; за місцем розташування: в житловій забудові, біля торговельних споруд, на пішохідних шляхах, в місцях відпочинку, в місцях прикладання праці; за способом розміщення об’єкти розташовуються: окремо, блоковано, в угрупованнях.

Проведений аналіз теорії та практики формування дрібнороздрібної торговельної мережі свідчить, що сьогодні функціонує велика кількість різних типів підприємств дрібнороздрібної торгівлі. Їх розвиток - це реакція на динамічні споживчі вимоги, різноманітні містобудівні умови. Виникаючи в торговельній галузі стихійно, ці підприємства ще не сформувались як цілісна система, тому виникає необхідність у відповідних теоретичних та проектно-експериментальних розробках.

Головними напрямками подальшого розвитку об'єктів дрібнороздрібної торгівлі є: вдосконалення планувально-технологічних та архітектурно-конструктивних рішень; укрупнення та кооперування підприємств дрібнороздрібної торгівлі в торговельні групи та багатофункціональні комплекси.

Розділ 2. Фактори, що впливають на розвиток підприємств дрібнороздрібної торгівлі. На основі комплексного аналізу виявляються соціально-економічні умови функціонування підприємств дрібнороздрібної торгівлі, містобудівні передумови їх розвитку, визначається вплив технологічних та інженерно-технічних умов та засобів на формування об’ємно-планувальної структури об’єктів дрібнороздрібної торгівлі.

Встановлено, що в сучасних соціально-економічних умовах розвиток малого бізнесу змінює структуру зайнятості населення, призводить до збільшення кількості об’єктів дрібнороздрібної торгівлі. Якщо в 1993 р. з загальної кількості об’єктів роздрібної торгівлі (141,2 тис. одиниць) кіоски  і  палатки складали 17,5 %, то в 2003 р. при кількості об’єктів роздрібної торгівлі 83,8 тис. одиниць вони складали 25,6 %. Підприємства дрібнороздрібної торгівлі займають все більш вагоме місце в системі громадського споживання товарів та послуг. Перерозподіл вільного часу населення призводить до збільшення попиту на товари першої необхідності безпосередньо біля житла, поблизу місць прикладання праці, на транспортних вузлах, що впливає на місце їх розташування. В умовах соціальної градації суспільства за рівнем доходів, підприємства дрібнороздрібної торгівлі забезпечують можливість придбання товарів за цінами, на 15 – 20 % нижчими від більшості підприємств роздрібної торгівлі. Співіснування різних типів підприємств торгівлі в умовах становлення ринкової економіки створює конкурентне середовище, яке обумовлює підвищення якісних характеристик торговельної мережі.

Для забезпечення раціонального і якісного функціонування об'єктів  дрібнороздрібної торгівлі необхідно враховувати періодичні зміни та розширення асортименту товарів, впровадження сучасного торговельного обладнання та вплив інших технологічних факторів. Розширення асортименту товарів відбивається на ускладненні технологічних процесів та відповідно на збільшенні кількості та розмірів функціональних зон кіосків і павільйонів. Різноманітність сучасного торговельного обладнання та технічних пристроїв дає можливість при їх застосуванні оптимізувати параметри планувальних елементів об’єктів.

Функціонально-технологічні рішення об’єктів дрібнороздрібної торгівлі визначаються їх призначенням за товарною спеціалізацією та асортиментом. Від того, який вид та групи товарів реалізуються, залежить склад торговельного обладнання, розмір площі для складування запасу товару. При формуванні об’ємно-планувальних параметрів кіосків і павільйонів також необхідно враховувати антропометричні дані людини, розміри шляхів  її переміщення для здійснення певних технологічних операцій.

В роботі визначено та рекомендуються площі кіосків і павільйонів. Встановлено, що, виходячи з розміру функціональних зон (робочої площини, зони переміщення, зони обладнання), площа кіоску на одне робоче місце з розрахунком на одноденний запас товару повинна складати не менш ніж 3 кв. м. У цих габаритах може відбуватися процес продажу товарів, які не вимагають температурних умов зберігання. При використанні спеціального обладнання (холодильного, тари-обладнання) площа кіоску може збільшуватися до 6 кв. м. Прагнення до збільшення площі кіоску призводить до необхідності переміщення продавця до товару, підвищує його трудовитрати і, відповідно, час обслуговування покупців. У павільйоні площа торговельного залу на одне робоче місце з одноденним запасом товарів, включаючи площу для покупців, складає 12 кв. м. Площі, займані складськими приміщеннями, обчислюються, виходячи з виробничої необхідності і товарної специфіки об’єкта.

З урахуванням показників щодо встановлених площ кіоску та павільйону, функціональних процесів, які здійснюються за межами об’єктів, а також з урахуванням нормативних вимог встановлено площу благоустрою ділянки та коефіцієнт відношення площі благоустрою до площі об’єкта. При укрупненні кіоску чи павільйону коефіцієнт зменшується. При групуванні об'єктів, в залежності від прийому їх розташування, коефіцієнт відношення площі ділянки до загальної площі об’єктів змінюється.

Актуальним завданням сучасного етапу розвитку підприємств дрібнороздрібної торгівлі в світлі сучасних містобудівних тенденцій є їх раціональне розміщення, забезпечення комплексності обслуговування, удосконалення функціонального зонування торговельних угруповань. В умовах зміни майнових відносин, що склались в зв’язку з приватизацією та отриманням прав власності на об’єкти торгівлі, в багатьох випадках функціональне призначення торговельних підприємств змінюється, що погіршує обслуговування в умовах загальної недостатності підприємств торгівлі. Проблема забезпечення комплексності обслуговування може бути частково вирішена за рахунок побудови якісної дрібнороздрібної мережі. При цьому, на розвиток мережі підприємств дрібнороздрібної торгівлі суттєво впливає зміна земельних відносин в суспільстві. Те, що право власності на землю не поширюється на об’єкти дрібнороздрібної торгівлі в зв’язку з їх юридичним статусом як тимчасових об’єктів будівництва, дозволяє розміщувати їх на територіях, які не передбачені для капітального будівництва, в тому числі в умовах існуючої забудови.

За результатами попереднього аналізу, враховуючі сучасні містобудівні фактори, в дослідженні запропоновано таки типи торговельних угруповань на базі кіосків та павільйонів:

1) торговельна група – територіально об’єднані, блоковані або розташовані з інтервалами від 3 до 7 торговельних кіосків і павільйонів;

2) торговельний комплекс – територіально об’єднані, блоковані або розташовані з інтервалами більше ніж 7 торговельних кіосків і павільйонів;

3) торговельно-побутовий комплекс – територіально об’єднані, блоковані або розташовані з інтервалами більше ніж 7 (рекомендується до 12) торговельних кіосків і павільйонів, а також кіоски і павільйони дрібного побутового обслуговування;

4) багатофункціональний комплекс – територіально об’єднані, блоковані або розташовані з інтервалами більше ніж 7 (рекомендується до 15) торговельних кіосків і павільйонів, а також кіоски і павільйони дрібного побутового обслуговування та короткочасного харчування тощо.

Розташування об’єктів в групах та комплексах повинно проектуватися в залежності від призначення торговельного угруповання та з урахуванням функціональних зв’язків між підприємствами. В роботі запропоновано матриці взаємозв’язку об’єктів в групах та комплексах з урахуванням специфіки їх взаємодії. Так, при формуванні торговельних груп, об'єкти пропонується розміщувати за товарною спеціалізацією (виділення зони  продовольчих та непродовольчих товарів) та за товарним асортиментом (розміщення у зоні товарного профілю спеціалізованих та неспеціалізованих підприємств). При організації зон торговельних комплексів доцільне відокремлення зон продовольчої торгівлі та короткочасного харчування від зони побутового обслуговування, яка може проектуватися біля зони непродовольчої торгівлі. В торговельних групах та комплексах рекомендується організовувати господарську зону, де можуть розміщуватися об’єкти для зберігання інвентарю, тари тощо.

Важливого значення при проектуванні підприємств дрібнороздрібної торгівлі набуває впровадження ефективного інженерно-технічного оснащення, створення санітарно-гігієнічного комфорту, особливо при  віддаленні їх від міських систем енергопостачання. Практика показує, що при групуванні об’єктів з’являється можливість для використання альтернативних систем енергозабезпечення, впровадження сучасних інженерно-технічних пристроїв: віконних та настінних кондиціонерів з невеликою потужністю, електрокалориферів, електропанелей, електрорадіаторів тощо. В кіосках та павільйонах доцільної впроваджувати теплові мінізавіси, які ефективно запобігають виникненню протягів та знижують тепловитрати при відкриванні отворів, підтримують комфортну температуру в приміщенні.

В сучасних умовах розвитку технології будівництва кіоски і павільйони виготовляються багатьма індустріальними підприємствами, що з одного боку призводить до індивідуалізації об'єктів, а з іншого – до різнохарактерності забудови при їх групуванні, відсутності цілісності та естетичної злагодженості конструктивно-планувальних елементів. Сучасні архітектурно-конструктивні рішення об’єктів дрібнороздрібної торгівлі формуються на основі блочних та збірно-розбірних конструктивних систем, аналіз яких показує, що найважливішими якостями архітектурно-конструктивних систем є: універсальність використання, забезпечення композиційної та об'ємно-просторової варіантності, можливість об'єднання різних об'єктів за допомогою просторових конструктивних елементів. Необхідно здійснювати модульну координацію параметрів, що дає можливість створювати з них необхідні комбінації конструктивних систем в різних просторових композиціях, формувати всі  типи об’єктів, груп та комплексів.

Сучасний розвиток архітектури міських просторів, необхідність створення цілісних елементів забудови обумовлює підвищення естетичної виразності підприємств дрібнороздрібної торгівлі. Об’єкти торгівлі, які розташовуються в різних місцях сельбищної території, впливають на візуальні характеристики оточуючого середовища, беруть участь у формуванні ансамблю житлової забудови. Це визначає вимоги до їх композиційних рішень та архітектурно-художньої виразності. В роботі розглянуті основні засоби формування архітектурної композиції об'єктів дрібнороздрібної торгівлі, прийоми побудови колористичного рішення об'єктів. При формуванні підприємств дрібнороздрібної торгівлі для підвищення композиційного та архітектурно-художнього рівня об'єктів мають значення елементи благоустрою, візуальної інформації (вивіски, рекламні щити та знаки і т.ін.). Важливе також використання світлових рекламних пристроїв, вітрин з підсвічуванням в темні години доби.

Розділ 3. Принципи формування об’єктів дрібнороздрібної торгівлі та методичні пропозиції з їх проектування. Проведений аналіз практики проектування, будівництва та експлуатації об’єктів дрібнороздрібної торгівлі, а також виявлені фактори та умови їх розвитку надали можливість визначити принципові положення щодо ефективної організації мережі підприємств дрібнороздрібної торгівлі, їх архітектурно-планувальних та конструктивних рішень.

Раціональну функціональну організацію забезпечують принципи укрупнення, групування та кооперування об’єктів. Укрупнення поширюється як на окремі об’єкти, так і на групи і комплекси та передбачає збільшення їх параметрів. Групування передбачає територіальне об’єднання різних за товарною спеціалізацією та асортиментом кіосків і павільйонів в торговельні групи, що дає можливість збільшувати фронт обслуговування, розширювати торговельні послуги, скоротити час на пошук та придбання товарів першої необхідності. Кооперування полягає в об’єднанні як окремих об’єктів дрібнороздрібної торгівлі, так і торговельних груп з іншими дрібними підприємствами наближеного обслуговування (побутового, короткочасного харчування) у багатофункціональні комплекси. При кооперуванні стає ефективним розміщення в складі комплексу місць для споживання їжі, відпочинку, блоку спільних господарських споруд. Групування та кооперування в комплекс різноманітних за розміром та формою об’єктів обумовлює використання об’єднуючих просторових конструктивних елементів, що забезпечує просторовий зв’язок як між окремими об’єктами, так і з оточуючим міським середовищем.

Ефективність інженерно-технічних рішень можливо забезпечити при впровадженні принципів універсальності, трансформативності і модульності конструктивних систем та інженерного оснащення. Універсальність полягає в забезпеченні можливості взаємодії різних конструктивних елементів об’єктів між собою та з об’єднуючими просторовими елементами для створення єдиного гармонійного об'ємно-просторового комплексу. Трансформативність передбачає використання конструктивних рішень, що забезпечують можливість зміни об’ємно-планувальних параметрів під час експлуатації об’єктів. Об’єднуючі просторові елементи також повинні відповідати умовам трансформативності і можуть бути як незалежні від конструктивних рішень окремих споруд, так і об’єднані з ними спільними конструктивними деталями. Модульність обумовлює встановлення кратності конструктивних елементів та планувальних параметрів обраній величині, що сприяє конструктивній єдності,  технологічності виготовлення конструкцій та архітектурно-художній виразності.

Естетична виразність об’ємно-просторової структури об’єктів, базуючись на об’єктивних законах побудови архітектурної форми, передбачає відповідність її принципам цілісності, упорядкованості та домірності. Цілісність в загальному вигляді - це єдність змісту та форми, яка втілюється в органічності побудови архітектурної форми за умови єдності композиційного та стильового рішення. Упорядкованість припускає формування архітектурних форм та їх елементів в єдиній гармонійній системі, визначення головного композиційного елемента та підпорядкування інших. Засоби членувань об’ємних форм та принципи їх просторової побудови з встановленим взаємозв’язком між внутрішнім, зовнішнім та оточуючим простором є необхідними умовами упорядкованості композиційного рішення об’єктів дрібнороздрібної торгівлі. Домірність досягається  при встановленні оптимальних співвідношень об’ємно-просторової форми, а також композиційних взаємозв’язків елементів самої форми між собою як частин цілого. Співвідношення мають базуватися на таких засобах гармонізації форми, як архітектурний масштаб та пропорційні зв’язки.

Зазначені загальноформуючі принципи дають можливість створювати різноманітні функціональні та архітектурно-планувальні рішення підприємств дрібнороздрібної торгівлі.

В дослідженні встановлено, що архітектурно-планувальні рішення кіосків формуються в залежності від місця розташування, призначення за товарною спеціалізацією, виду і кількості обладнання, кількості робочих місць тощо. В залежності від геометрії об’ємно-планувальних рішень кіоски і павільйони мають прості, складні та комбіновані форми плану. На вибір об’ємно-планувального рішення впливає місце та спосіб розташування, товарна спеціалізація та асортимент підприємства. Від цього залежить як прийом розташування обладнання, так і прийом розміщення вітрин. В кіосках експозиційне обладнання формує односторонні, двосторонні, тристоронні і чотиристоронні варіанти рішення вітрин. Торговельне обладнання кіосків може розміщуватися фронтально по відношенню до робочої зони продавця, з двох сторін, за боковим прийомом, кутовим і П-подібним. Обладнання в павільйонах може розміщуватися за фронтальною, кутовою, П-подібною і дворядною схемами. В залежності від розташування господарських приміщень об’ємно-планувальні рішення павільйонів формуються за фронтальним, боковим та кутовим прийомом.

Групи та комплекси дрібнороздрібної торгівлі в залежності від містобудівної ситуації можуть просторово формуватися за різними прийомами. В умовах розміщення групи чи комплексу на щільній ділянці (вздовж червоних ліній, пішохідно-транспортних шляхів) доцільно приймати фронтальний в різних сполученнях, східчастий та кутовий з зовнішнім кутом (на перехресті шляхів, вулиць тощо) прийоми, створюючи при цьому торговельний ряд. За умови наявності більш широкої ділянки вздовж червоних ліній та пішохідно-транспортних шляхів, групи чи комплекси можуть формуватися за кутовою схемою з внутрішнім, зовнішнім кутом, за комбінованим кутовим, комбінованим з курдонером прийомами. Всередині житлової забудови, в зонах відпочинку, в промисловій зоні тощо в залежності від розташування пішохідних шляхів можливе застосування різних прийомів.

Базуючись на аналізі практики формування існуючих об’єктів, а також на визначених принципах, пропонується методика проектування комплексів дрібнороздрібної торгівлі на основі чотирьох взаємопов’язаних рівнів уніфікації:

-          I рівень – “модуль” – система модульних величин, на основі якої формуються параметри об’єктів;

-          II рівень – “блок-модуль” – базовий елемент уніфікованих функціонально-планувальних та конструктивних параметрів кіосків і павільйонів;

-          III рівень – “група” – просторове багатоваріантне компонування “блок-модулів”;

-          IV рівень – “комплекс” – передбачає функціонально-просторову оптимізацію компонування “блок-модулів” і “груп” на основі введення об’єднуючих просторових конструктивних елементів.

Запропонована методика проектування, відповідно до рівнів уніфікації, складається з послідовного вирішення наступних завдань:

-          визначення модульної системи побудови об’ємно-планувальних параметрів;

-          визначення функціонально-планувальних параметрів універсальних “блок-модулів”;

-          розробка конструктивних систем для формування “блок-модулів”;

-          розробка композиційних прийомів функціонально-планувального компонування “блок-модулів”;

-          розробка системи об’єднуючих конструктивних елементів для забезпечення просторової єдності “блок-модулів” з метою досягнення цілісності та комплексності забудови.

При виборі модульних величин серед багатьох систем пропорційності рекомендується застосовувати систему переважних розмірів проф. Тіца О.О., яка наближена до золотого перерізу та заснована на двох величинах (М1 − 40 см, М2 − 70 см), на базі яких утворюється адитивний модульний ряд.

На основі запропонованої методики проектування розроблені варіанти проектних рішень “блок-модуля” в різних конструктивних системах. Базовий блок-модуль має розміри 1,8 x 1,8 x 2,2 м та може розширюватися в горизонтальній площині згідно з прийнятою модульною шкалою. Просторовим елементом об’єднання пропонується універсальна каркасна структура. Блочна система являє собою цільносформовані блоки повної заводської готовності. Для забезпечення можливості використання блоку як опорного елемента для об’єднуючої каркасної системи, а також з метою  покращення пластичних характеристик фасадів в конструкцію включені окремі вертикальні елементи.

Запропоновано горизонтальне зонування кіосків і павільйонів, виявлені найбільш зручні і раціональні параметри зон благоустрою, робочої зони, зони експозиції, зон ближньої і дальньої реклами. Розроблено варіанти фасадів “блок-модуля”.

Використання двох незалежних конструктивних підсистем, які можуть просторово розвиватися  окремо одна від одної, створює передумови для гнучких архітектурно-планувальних рішень груп і комплексів в залежності від містобудівних умов. Так, наприклад, при необхідності створення накриття зони перед кіоском чи павільйоном може використовуватися просторовий каркас. Також, у випадку зонування торговельних груп за товарною спеціалізацією чи відокремлення господарської зони від інших є можливість встановлення перегородок з полімерних чи скляних елементів, приєднаних до стійок універсального каркасу. При застосуванні універсального просторового каркасу є можливість індивідуалізувати загальний вигляд групи чи комплексу шляхом введення елементів пірамідальної, арочної та інших форм. Завдяки запропонованій системі об’єднуючих просторових елементів з’являється можливість розміщення певної кількості кіосків і павільйонів в різних містобудівних умовах та подальшого їх розвитку зі збереженням композиційної цілісності.