ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ ІННОВАЦІЙНИМИ ТОВАРАМИ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження розвитку зовнішньої торгівлі інноваційними товарами, висвітлено зв'язок роботи з науковими програмами, сформульовано мету, завдання, визначено об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих автором результатів, наведено інформацію про апробацію результатів дисертаційного дослідження.

У розділі 1 «Теоретико-методичні засади дослідження та тенденції розвитку зовнішньої торгівлі інноваційними товарами» розглянуто сутність зовнішньої торгівлі інноваційними товарами та методичні підходи до ідентифікації цих товарів у міжнародній практиці, окреслено світові тенденції її розвитку в контексті глобалізаційних процесів, досліджено важелі державної підтримки розвитку зовнішньої торгівлі інноваційними товарами окремих країн світу.

Світовий ринок інновацій має свою специфіку і складається з двох основних компонентів: торгівля інноваційними продуктами та інноваційною продукцією. Інноваційний продукт – це результат комерціалізації нових знань та уречевлених і неуречевлених технологій (патенти, ліцензії, «ноу-хау»). Інноваційна продукція – це нові конкурентоспроможні товари (послуги). Отже, інноваційна продукція є похідною від інноваційних продуктів. Інноваційна продукція як товар на ринку інновацій має відповідати таким критеріям, як абсолютна або радикальна новизна, позитивний вплив на соціальне середовище, підвищення ефективності технологічного процесу виробництва від її використання, масовість виробництва, обов’язковість реалізації на ринку.

Інновації можуть мати низький, середній та високий рівень прибутку. Найвищим рівнем прибутку вирізняються високотехнологічні товари (ВТТ). Джерелом високого рівня прибутку є додана вартість, яка істотно відрізняється від доданої вартості стандартизованої продукції (1500% проти 1-7% відповідно).

Особливості економічного розвитку, розбіжності у володінні інноваційним потенціалом, ступінь участі країни у міжнародному поділі праці (МПП) обумовлюють різні профілі зовнішньоторговельної спеціалізації щодо інновацій. Одні країни є продуцентами – експортерами інноваційних продуктів, необхідних для виготовлення ВТТ, а інші, купуючи такі технології, є експортерами готової продукції – інноваційних товарів. Відтак, за коефіцієнтом участі країни у торгівлі інноваціями зовнішньоторговельний профіль поділяється на інноваційно-технологічний та інноваційно-товарний. Ідентифікація зовнішньоторговельного профілю в інноваційній сфері є передумовою визначення пріоритетів розвитку країни, оскільки надає можливість належного використання ресурсного потенціалу у виробничих галузях або під час розроблення технологій, які мають відносні переваги у глобальному світі.

Оскільки між суб’єктами торгівлі виникають різні правові форми економічної взаємодії у процесі організації відносин з приводу володіння, розпорядження та використання об’єктів власності, економічну сутність зовнішньої торгівлі інноваційними товарами варто розглядати як форму міжнародних економіко-правових, організаційно-інституціональних та майнових відносин між господарюючими суб’єктами країн світу щодо купівлі-продажу товарів, що за критерієм технологічної місткості, як правило, належать до високотехнологічних, при виробництві яких втілено систематизовані передові у певний період часу знання та технології.

Використання різних критеріїв ідентифікації інноваційних товарів, зокрема інтенсивність застосування факторів виробництва у цілому для галузі промисловості або для окремих товарних груп, спричинило варіаційність методичних підходів щодо їх виокремлення та розбіжності у визначеннях обсягів зовнішньої торгівлі. Застосування кожного з цих критеріїв має своє суб’єктивно-об’єктивне обґрунтування, виходячи з дослідницьких потреб. Суб’єктивність обраного критерію виявляється у використанні умовних величин, перевищення яких показниками галузі або товару забезпечує їх зарахування до високотехнологічних. Проявом об’єктивності застосованого критерію є формування універсального переліку високотехнологічних товарів, що може застосовуватись у багатьох сферах. Найбільш поширеними та адаптованими до національної специфіки вважаються переліки високотехнологічних галузей та високотехнологічних товарів, ідентифікованих за методичними підходами ОЕСР. Основою їх формування є показник технологічної місткості – частка витрат відповідної галузі на НДДКР у валовому випуску продукції цієї галузі. За цим показником ідентифіковано групи товарів за кодами Стандартної міжнародної торговельної класифікації, а саме: авіаційно-космічна техніка, фармацевтична продукція, наукові прилади, комп’ютерна та офісна техніка, електроніка і телекомунікації.

Результати аналізу сучасних тенденцій міжнародної торгівлі інноваційними товарами свідчать про наявність суттєвих відмінностей у рівнях інноваційно-технологічного розвитку країн. На кон’юнктуру ринку інноваційних товарів найбільше впливають Китай, США та Німеччина, на частку яких припадає майже 45% експорту цих товарів. Стратегічними пріоритетами модернізації економіки цими країнами визначено біо- і нанотехнології, електроніку і телекомунікації, авіаційно-космічні технології та техніку. Розрахунки коефіцієнта участі зазначених країн у торгівлі інноваціями виявили, що зовнішньоторговельні профілі таких країн, як ЄС, США та Японія визначаються інноваційно-технологічною спеціалізацією. Для Китаю, Німеччини та України характерним є інноваційно-товарний профіль. Головними представниками торговельних відносин залишаються корпорації ЄС, США й Японії та їх об’єднання на коопераційній основі (900 новостворених технологічних альянсів у 2010 р.) або шляхом укрупнення бізнесу (15% витрат на злиття та поглинання високотехнологічних компаній), що сприяє зростанню ступеня монополізації високотехнологічного ринку та обумовлює торгівлю інноваційними продуктами в межах утворених технологічних альянсів.

З метою отримання найбільших переваг від інтеграції до міжнародної спільноти розвинені країни особливу увагу приділяють диверсифікації методів державного стимулювання виробництва та торгівлі інноваційними товарами, що не суперечать вимогам СОТ, хоча основними важелями залишаються податкові та фінансові преференції.

У розділі 2 «Розвиток зовнішньої торгівлі інноваційними товарами в Україні» досліджено динаміку зовнішньої торгівлі України інноваційними товарами, визначено детермінанти та проаналізовано інституціональні засади її розвитку.