ПРИПИНЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА Автореферат

Актуальність теми дослідження обумовлюється тим, що сучасні загальносвітові процеси інтеграції та глобалізації вимагають вдосконалення правового забезпечення в усіх сферах міжнародних відносин. Глобалізація має різні виміри, ставить нові запитання, породжує нові виклики щодо способів врегулювання міжнародних правовідносин, зокрема, міжнародно-правового регулювання припинення міжнародних договорів. В цьому універсальному процесі розвитку залишаються неврегульованими теоретичні та практичні проблеми припинення міжнародних договорів, які не знайшли відображення і кодифікації у Віденських конвенціях 1969 та 1986 рр. Отже, головний напрям дослідження полягає в тому, щоб спираючись на наявну теоретичну і юридичну базу, дослідити еволюцію становлення міжнародно-правових засад інституту припинення міжнародних договорів, визначити чинні норми, проаналізувати ефективність міжнародних інституційних механізмів, створених для розроблення, кодифікації та реалізації нових принципів і норм, виявити специфіку практики національних держав щодо припинення міжнародних договорів, відмінну від типових положень Віденських конвенцій в умовах прогресивного розвитку міжнародного права.

Інститут припинення міжнародних договорів вважається достатньо врегульованим у конвенційному контексті, зокрема, у Віденських конвенціях про право міжнародних договорів 1969 року та право міжнародних договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 року визначено основні підходи до проблеми припинення міжнародних договорів. Проте деякі положення потребують вдосконалення з погляду сучасної теорії та реальної практики міжнародних правовідносин.

Звертання до цієї теми дослідження зумовлено необхідністю систематизації та узагальнення сучасної наукової інформації і чинних норм міжнародного права щодо припинення міжнародних договорів на основі реальної практики міжнародних правовідносин, встановлення адекватності наукових концепцій, пов’язаних з предметом дисертаційної роботи і ще не проаналізованих в юридичній літературі; потребою дослідження практики припинення міжнародних договорів в рамках інтеграційних об’єднань ЄС та СНД, доцільністю міжнародно-правового аналізу питань стандартів національного законодавства у цій сфері.

Проголошення незалежності України, нова міжнародно-правова реальність держави викликали припинення, зупинення, поновлення та правонаступництво цілої низки багатосторонніх і двосторонніх договорів та інших міжнародних правових актів, важливих для захисту національних інтересів, вирішення нових політичних, економічних, соціальних та правових проблем міжнародного співробітництва, зокрема, в рамках європейської інтеграції та правовідносин в межах СНД.

Важливість і значущість дослідження проблеми припинення міжнародних договорів зумовлюють підвищений інтерес до неї з боку багатьох науковців різних країн: юристів, політологів, соціологів, істориків, інших фахівців – теоретиків і практиків.

Проблемам міжнародно-правового регулювання припинення міжнародних договорів присвячено дослідження фахівців Комісії ООН з прогресивного розвитку і кодифікування міжнародного права, західних, російських і вітчизняних науковців у контексті трансформації інституту припинення міжнародних договорів в цілому, вивчення дискусійних питань, аналізу нових норм і принципів припинення міжнародних договорів. Особливий внесок належить таким відомим фахівцям, як А.Фердросс, Г.Кельзен, Л.Оппенгейм, Д.Анцілотті, С.Херст, Х.Лаутерпахт, Дж.Фіцморіс, П.Гугеннхейм, І.Блюнчлі, Ф.Мартенс, Дж.Тобін, Ч.Хайд, А.Макнейр, Л.Кафліш, П.Капоторті, Д.Мерфі, П.Маланчук, Д.Вервей, Ф.Мартін, С.Вільсон, Д.Брайєрлі, А.Ауст та ін.; окремі аспекти наукової проблеми припинення міжнародних договорів докладно висвітлено в літературі радянського періоду – у наукових працях А.Талалаєва, І.Лукашука, М.Ушакова, Г.Тункіна, В.Шуршалова, Д.Левіна, М.Волосова, І.Бліщенка, В.Буткевича, В.Василенка, С.Черніченка, Р.Каламкаряна; вітчизняні розробки з окремих аспектів припинення міжнародних договорів представлено у дослідженнях Ю.Шемшученка, В.Денисова, О.Копиленка, О.Зайчука, В.Євінтова, М.Буроменського, М.Баймуратова, А.Дмитрієва, В.Муравйова, О.Чалого, А.Мельника, В.Мицика, О.Бикова, Л.Заблоцької, Н.Малишевої, Н.Ульянової, М.Микієвича, О.Перевезенцева, А.Мацка, Р.Петрова, Д.Терлецького, В.Ярмакі та ін. Результати досліджень та висновки згаданих фахівців були враховані в дисертаційній роботі.

Водночас аналіз минулої і сучасної наукової думки засвідчив відсутність комплексних досліджень трансформацій цього міжнародно-правового інституту, які охопили б як сучасні теоретичні концепції щодо припинення міжнародних договорів, так і практику нормотворчості на підставі реальних міжнародно-правових відносин держав. Тому актуальним вбачається системний аналіз зазначеної проблематики, з’ясування тенденцій формування нових принципів і норм припинення міжнародних договорів, виявлення невирішених питань для майбутнього розвитку інституту припинення міжнародних договорів. Комплексне дослідження міжнародних засад й інституційних механізмів припинення міжнародних договорів є важливим як для вітчизняної правової науки, так і для міжнародно-правової практики України, яка зобов’язалась сприяти прогресивному розвитку міжнародного права.

Основними джерелами дослідження стали нормативні акти з теми дисертації, зокрема, міжнародні договори, угоди, конвенції, в яких зафіксовано положення про припинення міжнародних договорів, матеріали досліджень Комісії ООН з прогресивного розвитку і кодифікування міжнародного права щодо розроблення та кодифікації нових норм і принципів інституту припинення міжнародних договорів, директивні документи Європейського Союзу, модельні закони та документи СНД щодо практики припинення міжнародних договорів, національне законодавство про міжнародні договори тощо.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане в рамках Комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України» (номер державної реєстрації 091U015201, програми Інституту міжнародних відносин «Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України» (номер державної реєстрації 0102U0015229), наукової теми кафедри міжнародного права «Інтеграція України у світовий та європейський правовий простір».