ПРОБЛЕМА ПРАВОРОЗУМІННЯ В ОСНОВНИХ ШКОЛАХ ПРАВА

Короткий зміст

Актуальність теми. Розуміння сутності права або праворозуміння є початковою, вихідною категорією юриспруденції. В межах розуміння сутності права знаходиться першоджерело проблемності юридичної науки. Тому
засобом забезпечення розвитку правознавства є вирішення проблеми
праворозуміння. Це в першу чергу зумовлює актуальність обраної теми.

Пошуку сутності права присвячена значна кількість наукових робіт різних епох, починаючи з античності і закінчуючи сьогоденням. Філософи, правознавці, політичні і релігійні діячі усіх часів прагнули визначити витоки права, з’ясувати його природу. Праворозуміння є виразом різноманітних поглядів, суджень і оцінок – підходів щодо пізнання сутності права у вигляді окремих правових концепцій.

В дисертаційній роботі обґрунтовується необхідність використання різноманітних підходів у процесі дослідження права як складного багатогранного явища. Багатоаспектне правопізнання є дійсно важливим, адже чим більше використано підходів у вивченні права, тим змістовнішим є наше уявлення про його природу. Сьогодні безперешкодне співіснування і реальна можливість вільно застосовувати при дослідженні права і пов'язаних з ним соціальних явищ різних наукових напрямків сприяє як виявленню найширшого
спектра ознак і властивостей права, так і встановленню об'єктивної і різносторонньої картини правового життя суспільства. Крім того, застосування різноманітних підходів до вивчення і пояснення сутності, формування та
функціонування права свідчить, що суспільство зацікавлене у створенні правової держави.

Для юриспруденції вихідне і визначальне значення має покладений в її основу тип розуміння права. Саме тип праворозуміння визначає парадигму (смислову модель, взірець) пізнання правових і державних явищ. З розвитком правових учень утворились такі протилежні типи праворозуміння, як юридичний і легістський. Перший базується на розмежуванні права і закону, другий – на ототожненні.

Тривалий час вітчизняна юриспруденція спиралася на легістський тип праворозуміння. Більше того, в історії розвитку вітчизняної юридичної науки були періоди домінування крайньої, навіть спотвореної, форми легізму,
наслідками якої стала свавільна, насильницька юридична практика.

Сьогодні юридична наука повинна використовувати результати дослід­ження широкого кола правових шкіл, з'ясовувати різноманітні підходи до розуміння сутності, цінності і призначення права на противагу культивуванню однієї з правових концепцій та безпідставному запереченню інших. Це дає змогу досліджувати право як у позитивному (державному), так і в надпозитивному (наддержавному) вимірах. Тобто повноцінно і неупереджено, а не з псевдонаукових (заідеологізованих) позицій.

Отже, прагнення осмислити право як цілісне суспільне явище і визначає необхідність дослідження проблеми праворозуміння в основних школах права. Вивчення даної проблеми є важливим для сучасної юридичної діяльності в цілому – наукової, освітньої, практичної.

Загалом актуальність теми дисертаційної роботи зумовлена:

– відсутністю у вітчизняній юридичній літературі комплексного дослід­ження проблеми праворозуміння в основних школах права, вирішення якої забезпечує прогресивний розвиток юридичної науки;

– необхідністю використання в процесі з'ясування сутності права цінних досягнень широкого кола правових концепцій, які дають можливість сформувати всебічне уявлення про це складне й унікальне явище;

– доцільністю розмежування для правотворчої діяльності понять "право­вий закон" і "закон довільного змісту" внаслідок розмежування понять "право" і "закон";

– необхідністю підвищення рівня викладання на юридичних факультетах такої базисної юридичної науки, як теорія права і держави, та необхідністю сприяння подальшому викладанню такої відновленої юридичної науки й учбової дисципліни, як філософія права.