ПРОБЛЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ ДОВІРЧИХ ВІДНОСИН У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Ринкова орієнтація суспільства зумовила кардинальне оновлення методів і форм правового регулювання цивільних відносин. Відсутність більш відповідних традиційних видів цивільно-правових конструкцій або їх неспроможність врегулювати нові види економічних відносин в умовах бурхливого розвитку ринку змушує, з метою недопущення безпідставного збагачення, надавати юридичну силу раніше позбавленим юридичного захисту окремим надмірним суб’єктивним правам, можливостям без суб’єктивного права і неформальним відносинам. Наведеним обумовлена якісна зміна місця довірчих відносин у цивільному праві, модифікація традиційних інститутів і виникнення нових конструкцій, які грунтуються на добрій совісті.

Значний масив принципових питань правового регулювання вказаних відносин не одержав належного вирішення у нормотворчій практиці і висвітлення у теоретичних дослідженнях, що обумовлено нерозробленістю доктринальних засад регулювання довірчих відносин і не сприяє стабільності їх правового регулювання.

Відсутність глибоких і системних наукових досліджень поняття, правової природи та видів довірчих правовідносин не дозволяє визначити належне їм місце у системі цивільного права, виявити критерії й чітко відмежувати від суміжних правових інститутів, встановити характер взаємозв’язку із суміжними правовими конструкціями. Формування науково обгрунтованих засад вирішення наведених проблем сприятиме адекватному нормативному регулюванню вказаних відносин.

У деяких дисертаційних роботах розглядалися лише окремі аспекти цивільно-правового регулювання довірчих відносин, зокрема, інститут довірчої власності (І.У. Жайнардаров, 1995, С. О. Сліпченко, 1999), права на чужі речі (І.Ф.Севрюкова, 1998), управління державною власністю (С. І. Пересунько, 1999; Е. В. Талапіна, 2000), довірче управління майном (М. М. Слюсаревський, 2000; В. В. Горбунов, 2000; Л. Ю. Михеєва, 2000; З. Е. Беневоленська,2000).

Однак майже відсутні комплексні монографічні праці із загальнотеоретичних і прикладних проблем регулювання довірчих відносин, що негативно впливає на їх розвиток в Україні, на формування судової практики з цієї категорії справ. Відтак подальше наукове розроблення загальнотеоретичних проблем довірчих відносин, окремих їх різновидів є необхідною умовою впровадження досконалішого правового регулювання зазначеного виду цивільних правовідносин.

Наведене вище і обумовлює актуальність даного дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертації виконана відповідно до бюджетної теми юридичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка № ДР 019 U007725 “Удосконалення правового механізму реалізації і захисту прав та інтересів людини і громадянина в Україні”.

Об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом даного дослідження є загальнотеоретичні аспекти довірчих правовідносин, правові норми та інші форми цивільно-правового регулювання названих відносин в Україні.

Предметом дисертаційного дослідження є система чинних в Україні нормативних актів, положень нового Цивільного кодексу України, що стосуються довірчих відносин, вітчизняні та зарубіжні наукові джерела, юридична практика, постанови Пленуму Верховного Суду України, роз’яснення президії Вищого господарського суду України.