ПРОБЛЕМИ ЗАКОННОСТІ ТА ДОЦІЛЬНОСТІ ПРИ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ОБВИНУВАЧЕНОГО ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ

Короткий зміст

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження обумовлена об’єктивними чинниками, потребами практики і теорії, що мають бути спрямовані насамперед на забезпечення прав і свобод людини та їх гарантій, які відповідно до Конституції України (ст. 3) визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Така діяльність стосується передусім правоохоронних органів у зв’язку з притягненням людини, громадянина до кримінальної відповідальності.

Саме до підозрюваних, обвинувачених можуть бути застосовані всі заходи кримінально-процесуального примусу аж до взяття під варту. При цьому можливі й порушення закону, в тому числі і норм Конституції України, а також встановлених відповідних міжнародних стандартів. Такі порушення об’єктивно презюміруються законами, а саме: інститутами закриття кримінальних справ з нереабілітуючих підстав, постановлення виправдувальних вироків, скасування запобіжних заходів і звільнення з-під варти, відшкодування збитків тощо. Кількість обвинувачених не зменшується, і у середньому за рік по Україні їх налічується більше 300 тисяч, а з справ, що розслідують органи МВС України, – більше 200 тисяч. Цей учасник процесу потребує захисту своїх прав і законних інтересів, гарантій їх здійснення. А враховуючи те, що обвинувачений є суб’єктом не тільки процесуальних прав та обов’язків, а й загальногромадянських, то вивчення правового статусу обвинуваченого становить значний теоретичний і практичний інтерес, що має свою діалектику розвитку і правового регулювання. Оскільки статус обвинуваченого не обмежується його процесуальними правами і обов’язками, а включає і певні конституційні, міжнародні права і свободи, а також закріплені в інших галузях права, що потребують подальшого опрацювання щодо їх забезпечення під час розслідування злочинів.

Цей вид державної діяльності необхідно глибше з’ясувати з позицій нового кримінально-процесуального законодавства України, враховуючи проблеми співвідношення законності і доцільності при комплексному забезпеченні правового статусу обвинуваченого та визначенні ролі в цьому конкретних органів, посадових осіб та правовідносин, що при цьому виникають і розвиваються.

Сукупність усіх прав обвинуваченого, яким би законом вони не передбачались, за змістом складають його комплексне конституційне право на захист від обвинувачення та його забезпечення.

Саме на забезпечення права обвинуваченого на захист звертало увагу немало дослідників: В. Д. Адаменко; П. Д. Біленчук; Т. В. Варфоломеєва; В. Г. Гончаренко; Ю. М. Грошевий; В. С. Зеленецький; Н. І. Карпачова; В. М. Корнуков; Н. А. Колоколов; М. Г. Кочанов; Є. Ф. Куцова; І. Л. Лібус; Є. Г. Мартинчик; В. Т. Маляренко; М. М. Михеєнко; О. Р. Михайленко; І. Л. Петрухін; Р. Д. Рахунов; О. Д. Святоцький; В. А. Стремовський; М. С.Строгович; З. Д. Смітієнко; В. П. Шибіко; М. Є. Шумило; А. Л. Ципкін; Ю. К. Якимович та інші.

Але в комплексі правовий статус обвинуваченого в Україні останніми роками на монографічному рівні не вивчався. Останнє дисертаційне дослідження з проблеми правового статусу обвинуваченого було здійснене В. П. Шибіко в 1983 році на базі законодавства колишньої НДР.

Проблеми законності, її забезпечення на загальнотеоретичному рівні досліджувалися С. С. Алєксєєвим; Н. Г. Александровим; Р. Биршедою; Н. В. Вітруком; Ю. П. Єрьоменком; М. І. Криленком; М. П. Митрохіним; В. І. Поповим; В. П. Радьковим; Р. М. Рудинським; П. М. Рабіновичем; Ю. В. Ткаченком та іншими авторами. 

Доцільність забезпечення правового статусу обвинуваченого під час досудового розслідування злочинів майже не досліджувалась. Ми маємо лише кандидатську дисертацію з проблем законності і доцільності в радянському праві, яку в 1966 р. захистив П. М. Рабінович.

Дисертант акцентував увагу на тих проблемах теми і в таких комбінаціях, що недостатньо досліджені, особливо з урахуванням сучасного розвитку відповідного законодавства і практики.

Дане дослідження пов’язане з науковою програмою кафедри правосуддя Київського національного університету імені Тараса Шевченка - "Проблеми удосконалення законодавства про судоустрій та судочинство”, а також відповідає "Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1996–2000 роки", затвердженій Указом Президента України від 17 вересня 1996 року № 837/96. Розділ 2 зазначеної програми має назву "Забезпечення конституційного ладу, прав і свобод людини". Крім того, у пункті 84 програми передбачена необхідність проведення дослідження відповідності судової практики України до міжнародних стандартів захисту прав людини.