ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю теоретичного осмислення проблем реалізації норм кримінально-процесуального законодавства України при здійсненні провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян.
Одним із напрямків проведення державно-правової реформи є успішна реалізація положень судово-правової реформи, складовою частиною якої є удосконалення існуючого кримінально-процесуального порядку розгляду кримінальних справ.
У приватноправових відносинах враховано особливості участі іноземних громадян у судочинстві України, зокрема Господарським процесуальним кодексом України (Розділ ХV) та Цивільним процесуальним кодексом України (Розділ Х). А також Законом України ″Про міжнародне приватне право″ від 23 червня 2005 року врегульовано питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом.
Прагнення України як незалежної держави створити таку національну правову систему, яка б відповідала цінностям та пріоритетам європейського права, європейської правової традиції, зумовлює необхідність виконання міжнародних зобов’язань перед Радою Європи та Європейським Союзом.
За таких умов особливого значення набуває здійснення сучасної правової політики, спрямованої на ефективне врегулювання відносин у всіх сферах життєдіяльності суспільства.
Із розширенням міжнародної співпраці і збільшенням притоку іноземних громадян на територію України злочинні елементи проявляють більший інтерес до її економічної і фінансової діяльності. Наслідком цього стає збільшення кількості кримінальних посягань за їх участю. Так, за даними Комітету статистики України, за період з 2000 до 2006 року було засуджено 16840 іноземців та 49848 осіб без громадянства. Кількість потерпілих від злочинів іноземців за цей період складає 5139 осіб, у тому числі загиблих – 283 особи.
У зв’язку з цим виникає необхідність законодавчої регламентації порядку участі іноземних громадян у кримінальному судочинстві України.
Чинний Кримінально-процесуальний кодекс України не відображає особливостей провадження у справах про злочини іноземних громадян, оскільки містить лише положення про межі дії кримінально-процесуального закону на території України щодо таких громадян (ст. 3).
Зокрема, законом не врегульовано: прийом заяв іноземних громадян про злочини, участь іноземних громадян в кримінальному процесі в якості свідків, потерпілих, підозрюваних (обвинувачених) у вчиненні злочину, підсудних і засуджених; особливості, пов'язані з участю захисника іноземного громадянина, з проведенням слідчих дій, із застосуванням заходів процесуального примусу, з отриманням згоди як іноземного громадянина, що володіє дипломатичним або іншим імунітетом, так і акредитуючої його держави на провадження процесуальних дій щодо нього, які мають істотне значення для порушення, розслідування, судового розгляду та виконання рішень суду.
За таких умов виникає потреба у глибокому науковому дослідженні процесуально-правових засад участі іноземних громадян у кримінальному судочинстві України. Визначення особливостей провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян, усунення недоліків кримінально-процесуального законодавства України, забезпечення взаємообумовленості і гармонізації національного законодавства з нормами міжнародного права, мають не тільки теоретичне, а й велике практичне значення.
У юридичній літературі висвітлювалися лише окремі аспекти провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян. Зокрема, питання міжнародного співробітництва, особливостей доказування, імунітетів, видачі іноземних громадян, забезпечення їх прав досліджувались у працях вітчизняних і зарубіжних вчених: Ф. Агаєва, А. Бастрикіна, Ю. Бєлозерова, О. Виноградової, А. Волеводза, В. Волженкиної, Л. Галенської, В. Галузо, Н. Маришевої, П. Назаренка, М. Пашковського, В. Цепельова.
Опубліковані праці використано автором як вихідні науково-теоретичні основи дослідження обраної теми.
Вивчення національного й міжнародного законодавства, літературних джерел і матеріалів практики органів досудового розслідування й суду показує, що при значній увазі до правового статусу іноземних громадян в нашій державі, участі їх у судочинстві, юридичній відповідальності за правопорушення, у теорії кримінального процесу проблеми реалізації процесуально-правових засад участі іноземних громадян на різних стадіях недостатньо досліджені, що породжує недоліки й суттєві складності в розслідування і судовому вирішенні таких справ, в тому числі й неналежне забезпечення прав вказаних громадян.
На думку автора, актуальність дослідження даних особливостей має соціально-політичну значущість у посиленні боротьби з порушеннями українського законодавства як з боку іноземних громадян, так і відносно них, й зумовлюється, перш за все, потребами вдосконалення чинного кримінально-процесуального закону з метою забезпечення реалізації принципів і завдань кримінального судочинства й приведення їх до європейських стандартів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження належить до пріоритетних у науці кримінально-процесуального права. Дисертація виконана відповідно до Плану міжнародного співробітництва Національного університету державної податкової служби України на 2001-2006 н.р. (протокол № 6, затверджений Вченою радою 27 січня 2001 року), є складовою частиною наукових тем Науково-дослідного центру Національного університету державної податкової служби України (номер державної реєстрації 0102V005028). Проблема вдосконалення кримінально-процесуальних правовідносин в умовах судово-правової реформи в цілому, а також правовідносин, що виникають під час провадження за участю іноземних громадян, входить у науково-дослідну проблематику кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Національного університету державного податкової служби України. Тематика дослідження узгоджується з Наказами Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державної податкової адміністрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань, що затверджують Інструкції про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства від 29 червня 1999 р. № 34/5/22/103/512/326/73.
Тему дисертації затверджено Вченою радою Національного університету державної податкової служби України 24 лютого 2005 року, протокол № 6 і включено до "Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (2005 р.)" (Академія правових наук України, Харків ″Право″ 2005).
Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на базі комплексного аналізу правового статусу іноземних громадян у судочинстві України розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення правової регламентації участі вказаних осіб у кримінальному процесі України.
Відповідно до поставленої мети дослідження в дисертації зроблена спроба вирішити такі вузлові питання і розв’язати такі основні завдання:
- з урахуванням чинного законодавства і порівняння нормотворчого досвіду зарубіжних країн дати визначення поняття правового статусу іноземних громадян;
- дослідити історико-правовий аспект формування правового статусу іноземних громадян у кримінально-процесуальному законодавстві та сучасний стан його нормативно-правового забезпечення в Україні;
- виявити особливості застосування норм кримінально-процесуального права до іноземних громадян, що беруть участь в кримінальному судочинстві України;
- дослідити основні аспекти міжнародної правової допомоги у кримінальних справах за участю іноземних громадян: поняття, види, значення для процесу досудового розслідування, порядок провадження процесуальних дій у порядку надання такої допомоги;
- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення кримінально-процесуального закону у зв'язку з провадженням у кримінальних справах за участю іноземних громадян.
Для досягнення мети у роботі використані результати емпіричних досліджень практики діяльності судів і правоохоронних органів за період 2000-2006 років: за спеціально розробленими анкетами опитано 150 працівників суду, слідчого апарату, органів дізнання, карного розшуку, органів безпеки в Київській, Хмельницькій, Миколаївській областях; результати вивчення і узагальнення 170 кримінальних справ та статистичні дані про злочини, які вчиняються іноземними громадянами, а також проти них.
Об'єктом дослідження виступають правовідносини, що виникають під час участі іноземних громадян у кримінальному судочинстві України.
Предметом дослідження є норми кримінально-процесуального законодавства України і міжнародно-правових актів, які регулюють кримінально-процесуальну діяльність органів і посадових осіб, що здійснюють провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян, а також сам механізм правозастосування, пов'язаний з особливостями провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян в кримінальному процесі України.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації склали положення матеріалістичної діалектики як загальнонаукового методу пізнання явищ об’єктивної дійсності, інші загальнонаукові та спеціальні методи, а саме: історико-правовий, формально-логічний, порівняльний, компаративний, статистичні та соціологічні (анкетування, групування, зведення, узагальнення матеріалів кримінальних справ).
Їх застосування спрямовується системним підходом, що надає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити аналіз процесуально-правових засад участі іноземних громадян у кримінальному судочинстві України.
Так, історико-правовий метод застосовувався в аналітичному огляді формування правового статусу іноземних громадян на різних етапах розвитку судочинства і його законодавчого регулювання;
формально-логічний – при аналізі юридичного поняття статусу іноземних громадян та особливостей порушення кримінальної справи, її досудового розслідування, судового розгляду і виконання рішень суду за їх участю;
порівняльний – при аналітичному огляді правового регулювання участі іноземних громадян у судочинстві за вітчизняним законодавством і міжнародно-правовими актами;
статистичні і соціологічні – при узагальненні кримінальних справ і анкетуванні та зведенні матеріалів опитування суддів, слідчих ОВС, органів безпеки, органів дізнання, оперуповноважених карного розшуку.
Теоретичну і правову базу дослідження склали положення Конституції України, Кримінально-процесуального кодексу України, Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", Віденської конвенції про дипломатичні зносини, Віденської конвенції про консульські зносини, Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод та інших міжнародних договорів, консульських конвенцій, угод, укладених між Україною (СРСР, УРСР) й іноземними державами, Законів України, відомчих нормативних актів Верховного Суду України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури і Міністерства закордонних справ України та інших, а також опубліковані праці у сфері кримінального процесу й інших галузей юридичної науки: М. Авакова, Ф. Агаєва, А. Бастрикина, Ю. Бєлозерова, П. Бірюкова, І. Бліщенка, О. Виноградової, В. Волженкиної, С. Волкотруба, Л. Галенської, В. Гребенюка, Ю. Деміна, Л. Лазарева, В. Лисенка, В. Маляренка, Н. Маришевої, В. Молдована, Є. Нагаєва, Н. Пашковського, К. Сандровського, В. Тертишника, В. Цепельова, С. Черниченка та інших.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням проблеми участі іноземних громадян у кримінальному судочинстві України. За наслідками дослідження розроблені пропозиції щодо формулювання нової редакції окремих норм КПК України та проекту КПК для оптимізації порядку провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян у кримінальному судочинстві України.
До найбільш суттєвих положень, що на думку автора складають новизну, слід віднести такі:
- сформовано поняття правового статусу іноземних громадян у кримінальному судочинстві України, під яким розуміється юридична основа інтересів особи, що встановлюється в нормах національного кримінально-процесуального законодавства з урахуванням положень міжнародного права;
- досліджено формування правового статусу іноземних громадян й зазначено, що даний процес є багатоаспектним і ґрунтується як на конституційному, так і на індивідуальному статусі суб’єкта процесу. У законодавчому закріпленні правового статусу іноземних громадян виділяється декілька історичних періодів: від Конституції УРСР 1978 р. до Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" 1994 р. До передумов правового статусу слід віднести: громадянство, принципи, гарантії, відповідальність та правосуб’єктність;
- встановлено, що чинний Кримінально-процесуальний кодекс України закріплює порядок провадження за участю іноземних громадян в узагальненому вигляді і не відображає особливостей, пов’язаних з таким провадженням;
- виділено особливості провадження у кримінальних справах за участю іноземців, у зв’язку з цим запропоновано: а) розділ другий КПК України доповнити главою "Провадження в кримінальних справах за участю іноземних громадян", яка міститиме норми про особливості порушення і досудового розслідування кримінальних справ за участю іноземних громадян; б) доповнити ст. 6 КПК пунктами 12 та 13, відповідно до яких обставинами, що виключають провадження в кримінальній справі, є відсутність ясно вираженої згоди акредитуючої держави або міжнародної організації чи самої особи, яка користується імунітетом від кримінальної юрисдикції України на притягнення її до кримінальної відповідальності, та запит іноземної держави про видачу особи у зв’язку із вчиненням нею злочину на території цієї держави; в) доповнити підстави зупинення досудового слідства у випадку, коли обвинуваченим є особа, яка користується імунітетом від кримінальної юрисдикції України (ст. 206 КПК України); г) внести зміни до ч. 2 ст. 44 КПК України щодо участі захисника у справах за участю іноземних громадян; д) внести зміни до ч. 1 ст. 52 КПК в частині, що стосується представників потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача, якими також можуть бути дипломатичні й консульські представники, що здійснюють захист своїх громадян;
- вперше висвітлено порядок та загальні положення участі іноземців у суді й заключних стадіях кримінального процесу: апеляційному, касаційному провадженні; виконанні вироку, постанови чи ухвали суду;
- вказано на доцільність приєднання до справи анкети, що повинна містити всі необхідні дані про перекладача до протоколу першої ж, проведеної за його участю процесуальної дії;
- обґрунтовано необхідність отримання згоди іноземних громадян на проведення окремих слідчих дій за їх участю та обов’язковість роз'яснення наслідків такої згоди;
- отримано подальший розвиток положення про необхідність врегулювання кримінально-процесуальним законом України порядку надання міжнародної правової допомоги й виконання відповідних процесуальних дій у зв’язку з цим;
- обґрунтовано необхідність дотримання передбаченого міжнародними договорами порядку зносин, який є умовою визнання допустимою доказової інформації, одержаної під час надання правової допомоги.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
- у науково-дослідній сфері результати, які в сукупності відображають порядок провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян можуть бути основою для подальшої розробки проблеми кримінально-процесуального права України;
- у сфері правотворчості – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації можуть використовуватись для підготовки і уточнення окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України.
За результатами дисертаційного дослідження до Інституту законодавства Верховної Ради України вносились пропозиції до проекту Кримінально-процесуального кодексу України (реєстр. № 22/366-1-15), які прийняті до уваги і враховані при підготовці експертно-аналітичних матеріалів для Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (довідка № 000865 від 27 червня 2007 року);
- у навчальному процесі – матеріали дисертації впроваджувалися у навчальному процесі кафедри кримінального права, процесу та криміналістики на юридичному факультеті та на факультеті підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів податкової міліції Національного університету державної податкової служби України при викладанні курсів "Кримінальний процес", "Теорія судових доказів", "Виконанння судових рішень" (акт впровадження від 21 березня 2007 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Сформульовані в ній положення, узагальнення, оцінки і висновки, пропозиції та рекомендації, одержані автором у результаті опрацювання і грунтовного аналізу понад 200 наукових і нормативно-правових джерел, а також юридичної практики провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян.
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена на кафедрі кримінального права, процесу та криміналістики Національного університету державної податкової служби України і обговорена на засіданні цієї ж кафедри (протокол № 12 від 25 квітня 2007 року), схвалена і рекомендована до захисту. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки і рекомендації оприлюднено в доповідях та повідомленнях на міжнародних науково-практичних конференціях "Виявлення, фіксація та використання доказів у процесі досудового слідства" (м. Луганськ, 2004 р.), "Проблеми імплементації міжнародних норм кримінально-правового напрямку в національні законодавства. Перші юридичні читання" (м. Одеса, 2006 р.), "Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку" (м. Луцьк, 2006 р.), "Наука і освіта – 2007" (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), "Україна в євроінтеграційних процесах" (м. Київ, 2007 р.) та Всеукраїнських науково-практичних конференціях "Процесуальні гарантії дотримання конституційних прав громадян у кримінальному судочинстві" (м. Донецьк 2004 р.), "Актуальні проблеми реформування приватного права України" (м. Запоріжжя, 2006 р.), а також міжнародному круглому столі "Реформування держави та права України в контексті Євроінтеграції" (м. Ірпінь, 2006 р.)
Публікації. Основні положення і висновки проведеного дослідження відображені у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України та восьми тезах доповідей, надрукованих за матеріалами науково-практичних конференцій та міжнародного круглого столу.
Структура та обсяг дисертації зумовлені предметом дослідження, метою і завданнями. Рукопис складається із вступу, трьох розділів, які містять 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 201 аркуш, з яких 173 - основний текст рукопису, додатки на 7 аркушах. Список використаних джерел на 21 аркуші містить 207 найменувань.
| 
