ПРОФЕСІЙНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ ТА ЙОГО ЕМПАТІЙНІ ДЕТЕРМІНАНТИ У СУЧАСНОГО ЮНАЦТВА

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми; визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу і задачі дослідження; розкрито теоретико-методологічну основу дослідження; вказані використані методики і методичні прийоми;  висвітлено  наукову  новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів; наведено дані щодо апробації та впровадження результатів дослідження у практику; викладена структура роботи.

У першому розділі “Професійне самовизначення  та його детермінанти у сучасного юнацтва як психолого-педагогічна проблема” висвітлено теоретико-методологічні передумови дослідження, здійснено аналіз різних підходів до феноменології процесу професійного самовизначення. Описано особливості професійного самовизначення та його складові в ранньому юнацькому віці, розкрито залежність професійного самовиз-начення від особистісних якостей людини. Розглянуто різні підходи до феноменології, структури і психологічних механізмів емпатії, обґрунтовано її роль як одного із вагомих чинників професійного самовизначення, що дозволило уточнити психологічну структурно-функціональну модель професійного самовизначення особистості.

Проблема  професійного самовизначення досліджувалась багатьма авторами (М.М. Захаров, Є.О. Клімов, Б.Ф. Федоришин та ін.). Однак, лише у 80-90-х роках XX століття вона стала предметом системного дослідження психологів (Л.О. Йовайша, Є.О. Клімов, В.Ф. Сафін та ін.). Спираючись на теоретичні дослідження Л.Г. Божович, Г.С. Костюком, С.Л. Рубінштейном та ін. генезису самосвідомості особистості та її активності, профорієнтацію почали розглядати в рамках професійного розвитку і процесу особистісного самовизначення (Ю.П. Вавілов, Є.О. Клімов, Т.В. Кудрявцев,  В.В. Рибалка, П.О. Шавір та ін.). В сучасній  психології професійне самовизначення розглядається багатьма вченими (Н.О. Гарач, М.М.Захаров, В.Ф.Сафін, І.О.Фе­до­ри­ши­на та ін.) як одна із форм життєвого, особистісного самовизначення.

Більшість зарубіжних методичних підходів до вивчення професійного становлення умовно можна звести до п’яти напрямків: диференційно-діагностичного, психоаналітичного, теорії рішень, типологічного, теорії розвитку. В теоріях розвитку (Е.Гінзберг, Д.Супер та ін.) і близьких до них гуманістичних теоріях (А.Маслоу, К.Род-жерс, В. Франкл та ін.) у  відносно закінченій формі показано взаємозв’язок і єдність професійного та життєвого самовизначення (ідентичності). Оптимально інтегрованою є концепція психосоціального розвитку особистості Е.Еріксона. В останній гармонійно поєднані особистісна, ідеологічна і професійна ідентичності, які розглядаються як фор-ми самовизначення.

Узагальнення  результатів досліджень Є.О.Клімова, І.С.Кона, Г.Олпорта та ін. дозволило уточнити зміст поняття професійного самовизначення, яке розглядається нами як спосіб реалізації суб’єктивних властивостей особистості, стилю її життя. Виходячи з таких поглядів на професійне самовизначення, обґрунтовано необхідність включення до його структури таких особистісних феноменів, як Я-концепція, життєва позиція, цілепокладання, цінності, мотивація та ін. Дослідження особливостей становлення вказаних особистісних феноменів у раннього юнацтва (Л.І. Божович, Є.І. Головаха, Е. Еріксон, І.С. Кон та ін.), а також соціальної ситуації розвитку у цьому віці (І. Д.Бех, І.В. Дубровіна, Б.Д. Ельконін та ін.) дало можливість встановити, що на даному етапі онтогенезу доцільніше говорити не лише про професійне самовизначення юнацтва, а перш за все про психологічну готовність до нього. Остання, за нашими даними,  передбачає усвідомлення особистістю найбільш суттєвих структурних елементів професійного самовизначення.

Розкриття будь-якої психологічної проблеми, явища буде  неповним,  якщо не визначитись у їх умовах, факторах, чинниках. Це стосується і проблеми самовизначення. Проведене у цьому аспекті дослідження дозволило виділити його зовнішні фактори: макро- і мікросоціум (Г.Крайг, Ф.Райс,  М.І.Шевандрін та ін.) і внутрішні чинники: особистісні мотиви, індивідуально-типологічні особливості, особливості ціннісно-смислової сфери, Я-концепції (Є.О.Клімов, В.В. Рибалка, Б.О.Федоришин, І.Б.Фе-доришина та ін.). Показано, що концепції, які досліджують професійний розвиток у взаємозв’язку з особистісним в межах теорії типів (А.Адлер, Г.Айзенк, Г.Олпорт, Дж.Холланд та ін.), обов’язково доводять можливість впливу  різних  особистісних якостей на професійне самовизначення, зокрема, на професійну спрямованість особистості. Водночас у сучасній психології спостерігається недостатня кількість досліджень,

які б  розкривали цілісну картину впливу різноманітних факторів і, в першу чергу, особистісних, на професійне самовизначення суб’єкта. Аналіз окремих досліджень (Б.І. Додонов, Г.Олпорт та ін.), в яких робиться спроба вивчити роль особистісних фак­­торів у самовизначенні, засвідчує, що в такій інтегральній характеристиці особистості як “людяність” досить суттєво представлені емпатія, емпатійні стосунки, емпатійна спрямованість та ін.

Враховуючи ці та інші дослідження, узагальнено різноманітні підходи до пізнання цієї проблеми; виділити основні тенденції щодо дефініцій емпатії, її структури, динаміки та психологічних механізмів.

У психології емпатія та її еквіваленти – емпатійне переживання, емпатійне розуміння, співпереживання, співчуття – досліджуються різними психологічними школами,  які займаються проблемами спілкування, розвитку особистості, її взаємодії в різних видах діяльності. Емпатія вважається важливим фактором морального розвитку особистості (Л.І. Божович, Т.Є. Коннікова, Т.П. Гаврилова та ін.). Відмічено, що вона розглядається як ефективний  засіб  розкриття і засвоєння  особистісного  смислу моральних ставлень, моральних норм (М.І. Алєксєєва, І.Д. Бех, А.А. Валантинас та ін.). Показано, що емпатія сприяє розвитку гуманних стосунків, альтруїстичного стилю поведінки (Р.В. Авраменкова, Т. Ліппс, У. Мак-Дауголл та ін.). Розкрито, що емпатійне співстраждання, співпереживання є мотивом допомагаючої поведінки (І.Д. Бех, Л.П. Ви­говська,  Л.П. Стрєлкова та ін.). Емпатійність розглядається ще й як один із засобів обмеження людиною власної агресивності (З. Фрейд). Доведено, що більшість вчених вважає емпатію необхідною умовою розвитку особистості (А. Адлер, Т.П. Гаврилова, Е. Фромм, О.Я. Чебикін та ін.), міжособистісного розуміння (М.М. Обозов, В.П. Фі­латов та ін.). Велике значення для нашого дослідження набувають дані про те, що емпатія може виступати як важлива професійна якість (Т.В. Василішина, С.М. Мак-симець, К. Роджерс, О.П. Саннікова та ін.). Частіш за   все  емпатію  розглядають як не­об­хідну професійну якість людини, яка має професію соціономічного типу (психолог, психотерапевт, вчитель, продавець, управлінець тощо). Однак, практично відсутні роботи, в яких показана роль емпатії у розвитку професійної спрямованості, готовності до професійного самовизначення, у здійсненні професійного вибору.

Узагальнивши численні дослідження, ми припустили, що міра впливу емпатії на професійне самовизначення залежить від кількісних і якісних (структурних і змістовних) її характеристик, тобто рівня розвитку емпатії як особистісної якості, її психоло-гічних механізмів, особливостей емпатійної спрямованості, розвинутості емпатійних стосунків. Для доведення цього припущення було обґрунтовано взаємозв’язки між емпатією і структурними компонентами професійного самовизначення. Схематично ці взаємозв’язки представлені у вигляді психологічної структурно-функціональної моделі професійного самовизначення особистості (рис.1).

  У другому розділі  “Експериментальне дослідження детермінуючого впливу емпатії  на  професійне  самовизначення у ранньому юнацькому віці” на основі узагаль-

нення теоретичних досліджень, а також виходячи з мети, гіпотези і поставлених задач визначено основні напрямки, методичну процедуру дослідження, результати кількісного та якісного аналізу констатуючого  експерименту.

Запропонована теоретична  модель професійного самовизначення юнацтва зумовила відповідну  процедуру проведення дослідження. В експерименті брали участь  216 учнів 10-11 класів віком 15-17 років та 114 студентів-першокурсників віком 17-18 років. Загалом  вибірка складала 330 осіб.