Прогнозування розвитку сільського господарства і АПК у забезпеченні продовольчої безпеки території

Короткий зміст

Актуальність теми. Управління розвитком економіки АПК базується на прогнозних оцінках життєво важливих показників стратегії сталого розвитку країни. “Сталий розвиток” на рівні окремої держави - це стан захищеності інтересів особистості, суспільства, від внутрішніх і зовнішніх загроз - складне сплетіння основних складових національної безпеки, таких як сировинно-ресурсна, енергетична, фінансова, воєнно-економічна, технологічна, продовольча, інформаційна, демографічна, екологічна безпека та ін. Прогнозування проблем забезпечення населення продукцією сільськогосподарського виробництва, ціноутворення на продовольчі товари - це не тільки соціально-економічні проблеми, але й проблеми національної безпеки. Рівень продовольчої безпеки може служити безпомилковим орієнтиром для управління розвитком економіки АПК держави.

Проблеми продовольчої безпеки потрапили в поле зору представників вітчизняної економічної науки порівняно недавно. Чинником виникнення та постійного посилення уваги до цих проблем є трансформаційна криза української економіки, яка охопила усі сфери і стала суттєвою перешкодою на шляху забезпечення сталого розвитку економіки та суспільства. Тому питання встановлення рівня продовольчої безпеки територій, з метою забезпечення розвитку та передбачуваного регулювання економіки агропромислового комплексу, може розглядатися як один із найважливіших національних пріоритетів, який вимагає посиленої уваги науковців, систематизації та концептуалізації цього поняття як наукової категорії.

Фундаментальні праці вчених цього напрямку Бойко В.І., Геєця В.М., Дем’яненка С.І., Кропивка М.Ф., Кузубова М.В., Месель-Веселяка В.Я., Пасхавера Б.Й., Підлісецького Г.М., Саблука П.Т. інших видатних економістів, сформували основні шляхи оцінки та методологію обліку впливу різних чинників що формують продовольчу безпеку території на розвиток сільського гоподарства, але питання управління розвитком сільського господарства та економіки АПК по прогнозованним рівням продовольчої безпеки території ще повністю не розкрите.

Аграрна політика керівництва будь якої територіальної громади спрямована на поліпшення технічної бази й удосконалення технології виробництва, зміцнення бази збереження, переробки, транспортування продукції, із виключенням будь яких втрат у цьому складному ланцюзі. Головна мета держави - забезпечити рівновагу між попитом і пропозицією на сільськогосподарську продукцію і здійснити глибоку переробку сировини, виключивши втрати. Сюди спрямована основна частина інвестувань держави. Проведене реформування аграрної галузі та персоніфікація власників землі повинні були забезпечити комерціалізацію всіх ланок АПК, створити ринкові інфраструктури завдяки оптимальній ціновій, податкової, кредитної і митної політики, вибіркового підходу у державній підтримці суб’єктів сільськогосподарського виробництва, а також за допомогою заходів, що забезпечують науково-технічне, технологічне і кадрове зміцнення галузі. Але практика показала, що ми поки що не досягли своєї мети через вкрай незадовільну наукову пропрацьованість питань і інструментів аграрної стратегії, слабке упровадження ринкових механізмів і низьку кваліфікацію управлінського персоналу. Сьогодні практично не існує усталеного визначення категорії «продовольча безпека», методології, яка б дозволяла використуючи об’ємні дослідження стану територій для визначення факторних полів, що формують продовольчу безпеку, врахувати вплив розвитку економіки АПК  на всі галузі економіки країни та збалансованість роботи підсистем АПК. Ця ситуація вимагає розроблення інформаційних та методичних основ, фрагментів програмного забезпечення досліджень цього напрямку, спонукає на використання таких методів економічного аналізування як: діскримінантний аналіз, метод головних компонент, факторного аналізу, теорії  прогнозування і т. і. для розроблення та використання обґрунтованих рішень регуляторного впливу на розвиток економіки АПК регіонів чи держави в цілому. Потрібна методика, яка б допомогла на основі економічного аналізу розробляти перелік та спрямованість заходів для попередження можливостей виникнення кризових ситуацій, відповідаючи вимогам доступності, гнучкості та адаптивності до практичного застосування в сучасних умовах. Все це і обумовило вибір теми дисертаційного дослідження, іі структуру та зміст.

Розроблення методології встановлення рівня продовольчої безпеки території та прогнозування розвитку економіки АПК дасть можливість керівникам територіальних громад приймати обґрунтовані рішення по управлінню регуляторними заходами щодо вирішення проблем продовольчої безпеки. З цього випливає, що дисертаційна робота є актуальною для економіки агропромислового комплексу держави як з наукової так і з практичної сторони.