Прокопенко Н.О. Теоретичні засади і практика дослідження мікроскопічних слідів-відображень

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертаційного дослідження, актуальність, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження, обумовлено наукову новизну одержаних результатів, а також їх теоретичне і практичне значення, рівень їх апробації.

Розділ перший ”Трасологія: поняття, об’єкти, класифікація” присвячений аналізу історичного розвитку криміналістичного слідознавства як розділу криміналістичної техніки, поняттю сліду в аспекті теорії відображення, а також проблемам класифікації слідів-відображень.

У першому підрозділі ”Короткий історичний нарис розвитку трасології” розкрито процес становлення криміналістичного слідознавства з прадавніх часів до сьогодення та визначено дві основні стадії цього процесу:

- початковий етап, який характеризується використанням слідів-відображень народними слідопитами для пошуку злочинця та накопичення відповідних знань у цій галузі, діяльність яких мала емпіричний характер;

- науковий етап, який характеризується появою науково-розроблених прийомів фіксації слідів злочину на місці події та початком використання методів їх досліджень.

У другому підрозділі ”Об’єкти трасології та їх класифікація” показано процес становлення і формування поняття сліду у криміналістиці. Доведено, що вчення про сліди повинно включати два самостійні розділи: 1) вчення про сліди-відображення і 2) вчення про сліди – залишкові явища. Загальним для обох видів слідів є їх матеріальна основа. Будь-який слід – це  та або інша  матеріальна зміна, що несе інформацію про досліджувану подію. Сформульовано позицію автора щодо розмежування поняття слідів у широкому і вузькому розумінні.

Зроблено висновок, що наукова класифікація слідів є обов’язковою складовою криміналістичного вчення про сліди. Вона повинна бути не лише науковою, але і достатньо простою, оскільки це служитиме практичним цілям та допомагатиме повному виявленню і правильному використанню слідів. Наукові обґрунтування поняття сліду в криміналістиці та їх класифікації багатьох вчених створили основу трасології як розділу криміналістичної техніки. Класифікація слідів, запропонована Б.І. Шевченком, до цього часу є основоположною. Створено нову класифікацію слідів, в якій підставою розподілу об’єктів служитиме кількісний критерій. Дисертант має на увазі розподіл слідів на макро- і мікросліди, причому поняття слідів та інші класифікації повинні бути для них загальними.

Розділ другий ”Мікросліди як об’єкти трасології та їхнє місце в ідентифікації” присвячений питанням термінології, підставам відмежування мікрослідів від інших об’єктів судової експертизи, передумовам ототожнення предметів за мікрослідами, особливостям мікрослідів як специфічного виду речових доказів та можливостям трасологічного дослідження мікроскопічних слідів-відображень.

У першому підрозділі ”Поняття мікрослідів” досліджено передумови виділення з класичної трасології самостійного розділу – мікротрасології. Показано процес формулювання поняття мікрослідів та мікрочасток, проаналізовано існуючі визначення та на основі цього запропоновано власне визначення мікрослідів та мікрочасток.

Мікросліди – це відображення зовнішньої будови об’єктів, що утворилися в результаті контакту, виявлення і дослідження яких через їх малі розміри вимагає користування мікроаналітичною технікою.

Мікрочастки – це  пов’язані з подією злочину невеликі тверді тіла, що мають стійку морфологію та геометрію, для виявлення і дослідження яких  необхідні мікроаналітичні методи.

У другому підрозділі ” Теоретичні передумови ототожнення предметів за мікрослідами” окреслено принципи індивідуальності зовнішньої будови мікрооб’єктів. Доведено невичерпність мікроскопічних індивідуальних ознак матеріальних об’єктів та значні потенційні можливості судової експертизи. Зроблено висновок, що мікроознаки можна і слід використовувати в тих випадках, коли наявні макроознаки не складають достатньої сукупності. Як наслідок, вища значущість мікроознак у сукупності з макроознаками є важливою ідентифікаційною властивістю.

У третьому підрозділі ”Особливості підготовки мікротрасологічних досліджень” розкрито методологічні, організаційні та методичні аспекти діяльності слідчого зі збирання та дослідження мікрослідів-відображень. Доведено, що для визнання мікрооб’єктів речовими доказами та їх повноцінного використання в процесі доказування необхідно дотримуватись умови їх допустимості, що стає можливим на основі виконання вимог усіх процесуальних норм, регулюючих роботу з будь-якими видами доказів.

Процесуальна форма речових доказів, у тому числі і мікрослідів включає  виконання наступних вимог:

1) факт виявлення або отримання мікрооб’єктів слідчим (судом) у ході будь-якої слідчої дії (огляду, обшуку, виїмки тощо), повинен бути процесуально оформлений і зафіксований у протоколі;

2) мікросліди та мікрочастки повинні бути оглянутими, детально описаними і, за можливістю, сфотографованими. Вони можуть бути оглянутими в ході тієї слідчої дії, під час якої предмет вилучений, і тоді його результати фіксуються в протоколі, або в ході окремої слідчої дії – огляду предмета (об’єкта-носія), що оформляється самостійним протоколом;

3) завершальним етапом формування речового доказу є визнання мікрослідів такими та їх приєднання до кримінальної справи постановою слідчого або ухвалою суду.

Запропоновані наступні законодавчі, організаційні й тактико-криміналістичні рішення відносно вирішення проблеми використання мікрослідів у  розслідуванні злочинів:

– ст. 79 і 195 КПК України необхідно доповнити вказівкою на те, що відповідним чином зберігаються речові докази, “у тому числі – мікрооб’єкти та дрібні предмети”, і факт їх виявлення спеціально зазначається у протоколі огляду;

– огляд місця події, трупа, предметів, якщо є ймовірність виявлення мікрооб’єктів, необхідно обов’язково проводити за участю спеціаліста – відповідного атестованого співробітника органу внутрішніх справ і забезпеченого набором науково-технічних засобів, призначених для виявлення, фіксації й огляду мікрооб’єктів та дрібних предметів;

– якщо для виявлення мікрооб’єктів потрібне дослідження в умовах обладнаної спеціальної лабораторії, які існують в установах судових експертиз та профільних дослідницьких закладах, предмети з ймовірними мікрослідами на місці  події належним чином упаковуються і потім додатково оглядаються слідчим в умовах цієї установи (лабораторії) за допомогою експерта, який у даному разі має статус спеціаліста (ст. 128¹ КПК), і в присутності понятих, про що складається протокол додаткового огляду.

У четвертому підрозділі ”Можливості трасологічного дослідження мікроскопічних слідів-відображень” окреслено коло експертних задач, які вирішуються під час проведення мікротрасологічних досліджень. Зроблено висновок, що для усунення суперечностей розуміння термінів “ідентифікація” та “діагностика” в криміналістиці і в природничих науках, необхідно використовувати поняття “індивідуальна ідентифікація” і “групова ідентифікація”, які чітко підкреслюють специфіку криміналістичної ідентифікації у порівнянні з природничо-науковою і дозволяють правильно розуміти їх гносеологічну природу і значення в процесуальному доказуванні.

Розділ третій ”Техніка та методика мікротрасологічних досліджень” присвячений технічним засобам мікротрасологічних досліджень, методиці дослідження різноманітних слідів-відображень у практиці вітчизняних та зарубіжних експертних установ, а також особливостям оцінки результатів мікротрасологічних досліджень суб’єктами доказування.

У першому підрозділі ”Технічні засоби мікротрасологічних досліджень” доведено, що технічні засоби сприяють виявленню і вилученню невидимих і слабовидимих слідів, дозволяють одержувати розшукову і доказову інформацію, забезпечують високий ступінь документальної фіксації обстановки, у якій проводиться слідча дія.

Описано спектр сучасних технічних засобів мікротрасологічних досліджень, які умовно поділено на дві групи:

-         засоби для виявлення, фіксації та вилучення мікрослідів (засоби освітлення, збільшувальні прилади тощо);

-         засоби мікротрасологічних досліджень (оптична мікроскопія, растрова електрона мікроскопія, профілографи, комп’ютерні лазерно-оптоелектронні системи тощо).

У другому підрозділі ”Дослідження мікрослідів-відображень людини” проаналізовано можливість ідентифікації людини за її мікроскопічними слідами-відображеннями. Унаслідок механічної взаємодії людини з матеріальним середовищем відбувається елементарне відображення, тобто копіювання зовнішніх контурів одного об’єкта або його частин на іншому (утворення слідів рук, ніг, губ, зубів та інших частин тіла людини),  у тому числі  і на мікрорівні. Наведено методики дослідження різноманітних слідів-відображень людини.

Зазначено, що подальший розвиток наукових методів дослідження, вдосконалення необхідних для цієї мети приладів і технічних засобів у найближчому майбутньому приведе до підвищення ролі використання мікрослідів людини в слідчій і судовій практиці, адже сліди людини дозволяють безпосередньо встановити особу злочинця.

У третьому підрозділі ”Дослідження мікрослідів-відображень предметів”  наведено методики дослідження мікрослідів-відображень різноманітних предметів.

Зазначено, що найширшу групу мікроскопічних слідів-відображень представляють сліди знарядь злому. Дослідження  слідів знарядь злому в більшості випадків може вказати на обставини події, що розслідується, на вид знаряддя, вживаного під час злому. Сукупність ознак, відображених у слідах, дозволяє ідентифікувати знаряддя злому, а іноді дозволяє судити і про особу злочинця.

Зроблено висновок, що у методиці мікротрасологічного дослідження виробів масового виробництва існує ряд недостатньо розроблених питань. Вивчення ознак виробничих механізмів стає все більш важким етапом експертного дослідження, зважаючи на інтенсивне впровадження нових і модернізацію колишніх технологій у всіх галузях промислового виробництва. Для розробки чіткої та достатньо ефективної інформаційної системи необхідно використовувати сучасну електронно-обчислювальну техніку, що дає можливість обробляти величезну за об’ємом інформацію про кількісні й якісні показники характерних технологічних процесів і різні виробничі механізми, їх вузли, деталі та частини. Ця система дає можливість більшою мірою об’єктивувати весь процес ідентифікації і створити реальні передумови для швидкого визначення комплексу загальних і окремих ідентифікаційних макро- і мікроознак, необхідних для встановлення групової належності або обґрунтовування тотожності конкретного виробничого механізму.

Доведено, що мікроскопічне дослідження слідів на боєприпасах є основним технічним методом дослідження та має найбільше значення для успішної ідентифікації зброї.

Підкреслена необхідність накопичення у базі даних у дослідженні мікрорельєфу слідів-відображень якомога більшого числа криміналістичних об’єктів, що дозволить створити інформаційне поле для отримання оперативної інформації в процесі розслідування злочинів.

У четвертому підрозділі ”Оцінка результатів дослідження мікрооб’єктів суб’єктами доказування”  зазначено, що висновок експерта є одним із джерел доказів, передбачених процесуальним законодавством, і, не маючи заздалегідь встановленої сили, підлягає обов’язковій оцінці суб’єктами доказування. Визначені правила оцінки доказів з точки зору їх допустимості, незалежності, достовірності і в сукупності – достатності для вирішення справи.

Підкреслено необхідність ґрунтовного підходу до оцінки результатів дослідження речових доказів, строгого дотримання правил оперування доказами, які в кожному випадку повинні утворювати замкнутий ланцюг.