Психологический анализ стиля организации жизни в семьях представителей творческих профессий

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет і завдання дослідження, його наукова новизна, теоретична й практична цінність.

Перший розділ дисертаційного дослідження має назву "Методологічні засади дослідження організації життя сім'ї". При вивченні особливостей організації життя в подружжях представників творчих професій ми визнали за необхідне застосувати комплексний підхід, який включає онтологічний аналіз поняття “організація життя особистості” і виявляє специфіку використання цього поняття в межах філософських і психологічних концепцій. Це дозволило виділити й описати теоретичні основи дослідження організації життя. Психологічний аналіз поняття організація життя  здійснювався з урахуванням розроблених у психології уявлень про життя як "індивідуальної історії" (Ш.Мюллер), про життєвий шлях як "еволюції особистості" (П.Жане), про “суб'єкта життя” (С.Л.Рубінштейн), “життєвий шлях особистості”, “стратегію життя” (К.О.Абульханова-Славська). К.О.Абульханова-Славська пов'язує поняття стратегії життя (способу життя) з категорією діяльності і вважає останню сукупністю різних діяльностей суб'єкта. Стратегія життя характеризується індивідуальним, єдиним протягом усього життя способом розвитку. А.В.Петровський пов'язує організацію життя суб'єкта з його активністю. Суб'єкти творчості, відповідно до теорії Г.С.Костюка, мають творчу активність щодо свого життя, головне місце в якій займає створення мистецьких доробків. Л.Ф.Бурлачук вважає, що суб'єкт забезпечує регуляцію своєї активності у процесі сприйняття та усунення невизначеності. Т.М.Титаренко у своєму дослідженні життєвого світу особистості говорить про організацію людиною свого життя з позицій розробленої нею структурно-генетичної моделі цілісного саморозгортання життєвого світу особистості, натхнення.

Проблемі детермінації, організації життєвого шляху особистості багато уваги приділяється в “суб’єктно-орієнтованих” теоріях М.Й.Боришевського, В.А.Петровського, В.І.Слободчикова, О.Б.Старовойтенко, И.С.Якиманської, В.О.Татенко й ін. В.О.Татенко розглядає життєву активність особистості як споконвічно суб'єктну, а суб'єктне ядро – як основу активності людини. В.К.Калін  трактує організацію життя як один із трьох рівнів взаємодії людини зі світом, де перший рівень - життєдіяльність, а другий – діяльність, третій - свідома цілеспрямована поведінка.

Подружжя як мікросоціальна система – провідний і найважливіший чинник організації життя особистості. Саме стосунки у подружжі виступають першим (нехай і неусвідомлюваним) спонуканням до організації життя. Найчастіше, саме в результаті подружніх труднощів, людина задає собі питання про те, як організувати власне життя.

У дослідженнях із подружньої проблематики імовірність гармонійних стосунків визначається різними чинниками: подібністю моделей родин, з яких походить подружжя (С.Кратохвіл, 1991); виконанням родиною своїх основних функцій і врегулюванням труднощів (Е.Г.Ейдеміллер, В.В.Юстицький, 1990); низкою конфліктністю, ревнощами між чоловіком і жінкою; відносинами партнерства і взаєморозумінням між чоловіком і жінкою (Е.О. Личко, 1992); справедливим розподілом і виконанням подружжям своїх рольових обов'язків (Ю.Я. Альошина, 1990).

Результати здійсненого теоретичного аналізу показують, що більшість авторів розглядають деяких абстрактних суб'єктів подружньої системи, не приділяючи уваги якісним психологічним характеристикам чоловіка і жінки. Особливості подружніх взаємин прямо виводяться з досвіду батьківської родини, або передшлюбних сподівань партнерів. У більшості соціально-психологічних досліджень родини демографічний і психологічний плани аналізу перетинаються слабко. Практично відсутні роботи суб’єктно-генетичного напрямку – ті, у яких вивчалися б характеристики особистості і діяльності чоловіка та жінки як у провідних детермінантів системи подружніх взаємин. Тому наступним етапом даного дослідження став аналіз специфічних чинників організації життя, що детермінують систему подружніх відносин у конкретному типі подружжів – представників творчих професій.

Для виділення чинників організації життя в подружжях представників творчих професій необхідно було проаналізувати ряд психологічних категорій, у першу чергу розкрити зміст феномена творчості, і психологічну специфіку творчої особистості, особливостей міжособистісного спілкування і внутрішньосімейної взаємодії творчих людей.

У переважній більшості визначень творчості, незалежно від того, носять вони узагальнений (наприклад, Я.А.Пономарьов розглядає творчість як взаємодію, що веде до розвитку) чи приватний характер, чітко виявляється орієнтація на процесуальну чи продуктивну сторони творчості. В.В.Клименко пов'язує творчі здібності і механізми з категорією душі. Подібну точку зору формулюють В.О.Моляко, О.М.Матюшкін і К.К.Урбан, які визначають творчість як вихід за межі вже наявних знань, подолання, перекидання межі (“boundary breaking”). Творчість як основний професійний вид діяльності є головною детермінантою внутрішньосімейних взаємин у подружжях художників, письменників, акторів.

Ми вважаємо, що в подружніх парах представників творчих професій творчість функціонує як вища термінальна цінність, почасти протиставлювана (при конфліктах) стандартним цінностям подружжя. Організація життя такого подружжя пов'язана з великою кількістю психологічних, побутових та інших труднощів. Для творчої особистості самореалізація є необхідною умовою стабільних позитивних взаємин у подружжі. Водночас, нерозуміння й ігнорування потреби у творчому самовираженні одним із партнерів веде до хронічного конфлікту, нерозв’язання якого робить стосунки нестабільними і може привести до краху подружньої системи.

Діяльність з організації життя подружжя, на наш погляд, складається з відповідних діяльностей чоловіка та жінки , але не є їх простою сумою. Ця діяльність є складним багаторівневим процесом, що включає як свідому, так і несвідому регуляцію, тому є важкодоступною для вивчення. Детермінує діяльність з організації життя подружжя професійна діяльність, особливості їхньої взаємодії, культурно-історичне середовище, у якому воно функціонує, соціально-економічні чинники.

Розглянуті нами теоретико-методологічні проблеми вивчення організації життя подружжя, що включають аналіз чинників, які задають специфіку міжособистісних взаємодій у подружніх парах представників творчих професій, дозволяє нам запропонувати як основу дослідження організації життя стильові особливості процесу ухвалення рішення.

При вивченні особливостей організації подружнього життя представників творчих професій необхідно використовувати комплексний підхід, що включає онтологічний аналіз поняття «організація життя особистості» та виявляє специфіку використання цього поняття в рамках філософських та психологічних концепцій. Це дозволило виділити та описати теоретичні основи дослідження організації життя. Крім цього, для досягнення мети дослідження, стало необхідним описати психологічну проблематику вивчення подружжя, розкрити специфічні фактори організації подружнього життя представників творчих професій. До них було віднесено фактори творчості та творчої особистості, творчої діяльності та подружньої взаємодії.

Розглянуті нами теоретико-методологічні проблеми вивчення організації подружнього життя, що включають аналіз факторів, що задають специфіку міжособистісної взаємодії у подружжі представників творчих професій, дозволяють нам запропонувати в якості основи дослідження організації подружнього життя стильові особливості процесу прийняття рішення.

Другий розділ дослідження має назву "Стильові особливості організації життя в подружжях представників творчих професій". У цьому розділі висвітлюється поняття стилю як психологічної категорії, аналізується процес ухвалення рішення в організації життя особистості. Тип ухвалення рішення розглядається як детермінанта стильових особливостей організації життя родин представників творчих професій.

Поняття стилю в психології трактується неоднозначно. Це пов'язано, насамперед, з полісемантичністю даного терміна. Стиль - це міждисциплінарне поняття, що входить до категоріального апарату психології, мистецтвознавства, філософії, літератури, біології і лінгвістики. Пріоритет психології в розробці стильової проблематики спирається на положення про обумовленість стильових закономірностей властивостями людської індивідуальності при наявності впливу на процес стилеутворення еволюційно-генетичних і соціокультурних чинників.

У психології звичайно виділяють три напрямки, досить ізольовані, в межах яких здійснюється дослідження стилю: особистісні диспозиції (А.Адлер, 1927; Г.Олпорт, 1937; Ф.Ройс, У.Пауел, 1983), характеристики когнітивних процесів (Д.Уїткін, 1974; Э.Гарднер, 1959), параметри поведінки (К.Томас, 1977) і діяльності (В.С.Мерлин, 1986; Е.О.Климов, 1969).

Проблема когнітивних стилів у вітчизняній психології розглядається в контексті аналізу процесуально-динамічних (стильових) і змістовно-продуктивних (результативних) характеристик інтелектуальної діяльності. М.О. Холодна (1992) пропонує розглядати когнітивні стилі як “інші” здібності, що припускають зрілість репрезентативних можливостей суб'єкта, а також тих, що стосуються метакогнітивної регуляції інтелектуальної діяльності. І.Г.Скотникова (1986) вивчає прояв когнітивних стилів у стратегіях пізнавальної діяльності людини. У рамках поведінкового аспекту вивчаються поведінкові стратегії як форма реалізації стильових характеристик, що виступають як передумови і параметри останньої (І.Трофімова), а також дослідження стильових особливостей реальної поведінки у межах індивідуального стилю діяльності і стилю керівництва (К.Журавльов, 1977; К.В.Котляревский, 1992). А.В.Лібіна (1993) запропонувала єдину концепцію стилю людини (ЄКС), у якій вирізнила три метахарактеристики, що пов'язують взаємодію суб'єкта із середовищем і мають відношення до стильових феноменів різних рівнів індивідуальності.  Л.Дорфман (1993) у руслі інтегрального підходу виділив і описав стилі активності, що визначаються ментальною поведінкою, самодіяльністю  і  екодіяльністю. І.П.Шкуратова (1990) розмежувала стилі міжособистісного і професійного спілкування і в межах кожного з цих двох стилів, відповідно до компонентів спілкування, запропонованих Г.М.Андрєєвою (1980), виділила комунікативний, інтегративний і соціально - перцептивний стилі спілкування.

Таким чином, теоретичний аналіз показує, що стилі і види ухвалення рішення впливають на функціональні характеристики організації життя. При організації життя подружжя при зіткненні з проблемною ситуацією подружжя використовує свої індивідуальні функціональні структури соціально-психологічних і психологічних механізмів, що включають соціальні настанови і стереотипи, механізми виявлення проблемних ситуацій, їхнього перетворення в задачі і рішення таких (В.К.Калін, 1999). Вони дозволяють регулювати міжособистісну взаємодію чоловіка та жінки і визначають стійкість родини щодо зовнішніх, травмуючих чинників.

Виявлення проблемної ситуації особистістю, постановка задачі і пошук шляхів її вирішення індивідуальні і є основою стильових характеристик ухвалення рішення. Отже, ми можемо розглядати процес ухвалення рішення як функціональну складову діяльності з організації життя подружжя, що визначає напрямок і якісні характеристики дій суб'єкта при зіткненні з різного роду проблемними ситуаціями. К.В.Коростеліна виділяє чотири типи ухвалення рішення: суб’єктивно-залежний тип, об’єктивно-залежний тип, суб'єктивно-незалежний тип, об'єктивно-незалежний тип.

Визначені сполучення індивідуальних типів ухвалення рішення подружжям можуть бути охарактеризовані як стиль групового ухвалення рішення. Подружжя – це мала група, отже, при прийнятті нею рішення відбуваються процеси, аналогічні таким у малій групі. Дослідження ухвалення рішення родиною проводилися головним чином в контексті взаємодії подружжя із проблемою: її визначення, інформаційна переробка і розподіл дій з її вирішення між чоловіком та жінкою.

Ефективність процесу вирішення подружніх проблем у родині визначається взаємодією двох сил: з одного боку, наявністю в подружжі навичок вирішення різноманітних проблем і, з іншої, інтенсивністю чинників, що порушують цей процес.

Наслідком вивчення процесу прийняття подружжям рішення з'явилася запропонована нами класифікація стилів організації життя подружніх пар (Л.Л.Пучкова, 2001). Їх виділено за принципом взаємопоєднання індивідуальних типів ухвалення рішення кожним з подружжя:

1. Конфліктний (суб'єктивно-залежний – суб'єктивно-незалежний типи ухвалення рішення подружжям).

2.                 Егоїстичний (суб'єктивно-залежний – суб'єктивно-залежний типи ухвалення рішення подружжям).

3.                 Кризовий (суб'єктивно-незалежний – суб'єктивно-незалежний типи ухвалення рішення подружжям).

4.                 Незавершений (об'єктивно-залежний – об'єктивно-залежний ).

5.                 Ініціативний (об'єктивно-залежний – об'єктивно-незалежний типи ухвалення рішення подружжям).

6.                 Оптимальний (об'єктивно-незалежний – об'єктивно-незалежний типи ухвалення рішення подружжям).

7.                 Нав'язаний (суб'єктивно-залежний – об'єктивно-залежний типи ухвалення рішення подружжям).

8.                 Лідерський (суб'єктивно-залежний – об'єктивно-незалежний типи ухвалення рішення подружжям).

9.                 Затяжний (суб'єктивно-незалежний – об'єктивно-незалежний типи ухвалення рішення подружжям).

10.             Домінуючий (суб'єктивно-незалежний – об'єктивно-залежний типи ухвалення рішення подружжям).

Вивчення особливостей їхнього виявлення здійснювалося за наслідками аналізу прийняття рішення на двох вибірках – подружніх пар представників творчих професій і подружжів учителів. Результати цього дослідження подано у третьому розділі.

Третій розділ дисертаційного дослідження називається "Емпіричне дослідження стильових особливостей організації життя подружніх пар". Як відомо, однією з важливих проблем дослідження подружжя є одержання повної, об'єктивної, достатньої інформації про ситуацію в подружжі. Від цієї інформації залежить точність визначення проблеми, вибір методів і напрямку корекційної роботи та ефективність допомоги.

Організація дослідження стильових особливостей організації життя, їхніх характеристик у подружжях представників творчих професій вимагає виявлення соціально-психологічних механізмів організації життя і виявлення відповідного методичного інструментарію, методологічно-теоретичного аналізу різних підходів, розрізнених цілей і способів у вивченні організації життя подружжя представників творчих професій, вирішення низки теоретичних проблем і визначення методичних підходів відповідно поставленій меті. Нами було вивчено діагностичний інструментарій (докладно описаний у 1 пункті цього розділу) і підібрано низку відповідних цілям і задачам методик.

Нами було досліджено дві вибірки. У першу ввійшли 25 подружніх пар представників творчих професій, дипломованих за фахом: художник-декоратор; викладач музики тощо. Середній вік членів подружжя у вибірці 27 років. Друга була контрольною. До неї увійшли 25 подружжів представників педагогів, середній вік членів подружжя  у вибірці 27 років.

Оптимізація процесу ухвалення рішення в подружжі, а також підвищення ефективності спільної організації життя, є основними напрямками в коректуванні функціонування подружжя представників творчих професій.  При виборі способів взаємодії з даним типом подружжя необхідно було врахувати наступне. Представники творчих професій з оглядом на їхні особистісні особливості вважають неприйнятним для себе індивідуальну і групову психотерапію. Дані подружні пари у порівнянні з іншими типами в більшій мірі є соціально уразливими і в меншій –  адаптованими до умов життя, які постійно змінюються.

Внаслідок низької контактності досліджуваних подружніх пар найбільш ефективним є метод психології взаємодії з ними – інтерв'ю. Ми використовували також синтез діагностичної і консультативної бесіди. Нами розроблено діагностичне інтерв'ю, що виявляє стильові особливості організації життя подружніх пар представників творчих професій. Кожні два питання стосуються однієї з п'яти засад, що визначають тип ухвалення рішення подружжям і стиль організації його життя. Питання носили відкритий характер. Складене нами інтерв'ю відповідає вимогам теоретичної валідності (на підставі теоретико-методологічного аналізу, здійсненого в 1 і 2 розділах) і критеріальної валідності. Стильові особливості організації життя подружжя розглянуто також на конкретних прикладах.

У тексті 3 розділу отримані емпіричні дані представлено графічно (у вигляді кореляційних плеяд). Наводиться також якісний аналіз отриманих даних.

Було отримано показники за опитуванням задоволеності шлюбом . У вибірці представники творчих професій, чоловік і дружина, належать до категорії скоріше неблагополучних родин, близьких до розлучення. У подружжях педагогів партнери належать до категорії скоріше благополучних родин, більш стійких до впливу травмуючи чинників поза родиною й усередині неї. Ми вважаємо, що причиною таких показників у другій вибірці є належність одного із членів подружжя, а саме чоловіка, до художній творчості.

Нижче подано якісний аналіз низької задоволеності шлюбом у подружжях представників творчих професій, зібраний за допомогою методу бесіди, за наступними критеріями: взаєморозуміння; емоційний клімат у родині; контакти з зовнішнім світом;

1. Взаєморозуміння.

У чоловіка спостерігається підвищена уразливість, пов'язана з яскраво вираженою егоцентричністю, небажання співпрацювати і тверда домінуюча позиція в міжособистісних стосунках, а також постійна потреба у схваленні і захопленні. У конфліктну зону входять претензії до партнера, пов'язані з його прагненням проясняти причини невмотивованої поведінки в побутовій сфері і відсутністю відповідальності за моральне й економічне благополуччя подружжя. Ситуацію збільшують езопова уразливість, відчуття ізольованості і незрозумілості партнером, прагнення до самостійності в прийнятті рішень і небажання їх обговорювати, а також підвищена нетерпимість до прояву самостійності дружини. Є присутнім високий рівень вимог до поведінки і вчинків партнера, бажання підкорити його життя своїм недолікам і інтересам.

У дружини спостерігається відстоювання своєї самостійності, прагнення до незалежності і зміцнення своїх позицій. Фрустрована чоловіком потреба у збереженні своїх позицій і в повазі з його боку веде до типу реагування обвинувачення дружини за будь-які вчинки і підвищеної агресивності. Великий тиск з боку партнера підвищує невпевненість у собі і відчуття власного безсилля перед  нездоланними обставинами. Дружина важко адаптується до частих депресивних станів чоловіка.

2. Емоційний клімат.

Загальна характеристика емоційного стану чоловіка (представника творчої професії). Чоловік відчуває дисонанс з оточенням і неестетичність навколишнього середовища, внаслідок чого виникає прагнення звільнитися від надлишкової й обтяжної відповідальності й емоційного дискомфорту. Підвищується схильність до алкоголізму, що, на їхню думку, допомагає уникнути страху самотності. Яскраво виражено відчуття розчарування внаслідок розбіжності між ідеальними уявленнями і грубою реальністю.

Загальна характеристика емоційного стану дружини.

Присутнім є стан емоційної напруженості і нестійкості, що збільшується побоюваннями за своє здоров'я і тривожне відчуття небезпеки, що насувається. Посилюється потреба в емпатії, теплих стосунках і підтримці з боку чоловіка. Затрачаються великі зусилля на стримування власних емоцій, роздратування й образи.

Дружина знаходиться у стані стресу і постійного переживання, розчарування, наслідком якого є суперечливе сполучення різноспрямованих тенденцій – прагнення піти від обтяжливих стосунків і страх втратити об'єкт прихильності.

3. Контакти із зовнішнім світом.

Чоловік має дуже вузьке коло знайомих, до якого входять представники його професії, які ведуть аналогічний спосіб життя і мають погляд на світ, що збігається з його поглядом. Загалом до навколишнього соціуму ставиться агресивно. Це обумовлено, насамперед, відсутністю запиту на творчість.

Дружину обтяжують підвищена соціальна конфліктність чоловіка і переваги, які нав'язуються ним у спілкуванні. Має місце прагнення розширити коло знайомих і в такий спосіб знизити соціальну агресію чоловіка. Спостерігається висока згуртованість із дружинами, чиї чоловіки займаються художньою творчістю.

Проведений аналіз дозволяє говорити, що:

1. Задоволеність шлюбом, а саме – міжособистісними взаєминами, емоційним кліматом у представників творчих професій зростає зі збільшенням незалежності від ситуації. Остання має на увазі спрямованість рефлексії на себе як на суб'єкта пізнання, можливість піднятися над ситуацією і змінити її, високу поленезалежну активність і прийняття відповідальності за свої рішення.

Задоволеність шлюбом представників творчих професій знижується внаслідок високої об’єктиверсії і незалежності від ситуації їхніх дружин. Це виражається у підвищенні незалежності і самостійності дружини її прерогативою активності в керуванні і зміні ситуації, а також більшій гнучкості й адаптивності у порівнянні з чоловіком.

2. Задоволеність шлюбом у дружин представників творчих професій збільшується, з одного боку, зі зростанням об'єктивної регуляції ситуації чоловіком, тобто зі збільшенням його активності, що полягає в орієнтуванні не тільки на свої езопові бажання і потреби, але і на нестатки і запити подружжя. З іншого боку, з актуалізацією й акцентом на своїх бажаннях і тенденціях не змінювати ситуацію, зняттям із себе відповідальності і зниженням контролюючої функції.

У другій вибірці:

Задоволеність шлюбом у чоловіка в нормальному подружжі зростає, по-перше,  у зв'язку зі зростанням задоволеності шлюбом у дружини, по-друге, з більшим задоволенням своїх езопових проявів. По-третє, з урахуванням дружиною не лише нестатків подружжя, а також своїх бажань, пов'язаних з особистісною спрямованістю.

2. Задоволеність шлюбом дружини також зростає з ідентичними показниками чоловіка. А також прямо пов'язана з особистим комфортом у родині обох членів подружжя.

На задоволеність шлюбом у представників творчих професій дуже впливає здатність визначати проблемну ситуацію дружиною. Тобто задоволеність шлюбом в обох членів подружжя включена в роботу функціональних механізмів організації життя подружжя і детермінується розвиненістю і досконалістю останніх.

В другій вибірці функціональні механізми організації життя подружжя не мають явних кореляцій із задоволеністю шлюбом. Отже, отримані дані дозволяють припустити наявність певного рівня, що характеризується особливою якістю організації життя подружжя, що забезпечує стабільність шлюбу і норму міжособистісних взаємин, що визначають задоволеність ними обох членів подружньої пари.

Описані у 3 розділі результати емпіричного дослідження вважаємо за необхідне доповнити наступними висновками, які випливають з досвіду нашої практичної роботи.

Специфіка творчого подружжя полягає, насамперед, у наявності певних труднощів, з якими вона стикається. Ці труднощів визначає професійна діяльність.

До побутових труднощів належать: ненормований робочий день і відсутність певного місця роботи (наприклад, майстерня художника, внаслідок фінансових труднощів найчастіше знаходиться на основній житловій площі родини); фінансові труднощі (у представників багатьох творчих професій немає постійного доходу).

До психологічних труднощів належать:

- часті депресивні стани митця, пов'язані із самореалізацією в професії (“криза жанру”);

- недостатня задоволеність потреби одного із членів подружжя (який не має творчої професії) у спільному проведенні дозвілля (відсутність вихідних і заповнення часу міркуваннями про творчість);

- психологічне “підпорядкування” творчому члену подружжя і домінування його звичок і слабкостей;

- різні труднощі, пов'язані з вихованням дітей;

- психологічні труднощі художника, пов'язані з визнанням результатів його творчості і нерозумінням його особистісних особливостей.

Взаєморозуміння є основною проблемою взаємин у творчих подружжях. По-перше, організація життя суб'єктів завжди індивідуальна, тому конфлікт на “стику” організації життя подружжя є неминучим, і виникнення конфліктних ситуацій у спілкуванні теж має місце. По-друге, процес творчого пошуку в художника повинен завжди мати зворотний зв'язок, джерелом якого є значущі люди. Якщо вони не забезпечують зворотного зв'язку, чи з якихось причинах висловлюються негативно, то як наслідок виникають бар'єри у взаєморозумінні.