ПСИХОЛОГІЧНА СТАТЬ ЯК ЧИННИК СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТІСНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Короткий зміст

У вступі обгрунтовано актуальність теми, ступінь її розробленості, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу і завдання дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, наведено дані про апробацію.

У першому розділі “Теоретичні засади дослідження впливу психологічної статі на становлення особистісної ідентичності в юнацькому віці” розглянуті провідні підходи до вивчення ідентичності, а саме: становлення ідентичності у межах різних наукових теорій – психоаналітичної, соціальної репрезентації, символічного інтеракціонізму, процесуального інтеракціонізму, соціальної ідентичності та самокатегоризації. Так, представники психоаналітичного підходу (Дж. Марсіа,
М. Берсонський, А. Уотерман, Р. Вейнрейч. Х. Гротеван) визначають стадії розвитку ідентичності, диференціюють її елементи за ступенем свободи вибору, а також окреслюють специфіку та напрями її становлення протягом життя. У межах теорії соціальних репрезентацій (В. Дойч, С. Московічі) проголошується соціальність особистісної ідентичності, яка має поряд із індивідуальними особливостями, що утворюють її екзистенційне ядро, певні характеристики зумовлені дією різних соціальних чинників, а також деякі загальні структурні риси, притаманні кожному індивіду. У межах напряму символічного інтеракціонізму (Дж. Мід) акцентується увага на соціальній ситуації, в якій формується ідентичність в процесі інтеракцій та наголошується на тісному взаємозв’язку соціальної та особистісної ідентичності. В контексті процесуального інтеракціонізму (Р. Дженкінс) становлення ідентичності  також розглядається як діалектичний синтез її особистісної та соціальної складової, що відбувається в процесі постійних соціальних інтеракцій. У межах теорії соціальної ідентичності (Х. Теджфел) та самокатегоризації (Дж. Тернер) соціальна та особистісна ідентичності представлені як антагоністичні категорії. Представники когнітивного напрямку розглядають соціальну та особистісну ідентичність і як протилежності        (М. Яромовиц), і як взаємопов’язані складові, діалектична взаємодія яких забезпечує становлення ідентичності протягом життя (Г. Бріквелл).

Отже, в кожній з теорій представлені різні напрями вивчення ідентичності, але суттєвим недоліком окремих наукових підходів (теорій самокатегоризації, соціальної ідентичності) є протиставлення особистісної та соціальної складової ідентичності, що веде до виникнення досить схематичних уявлень про ідентичність та не розкриває її сутнісних глибинних аспектів.

Е. Еріксон, який був одним з перших дослідників ідентичності, визначає її як внутрішню безперервність, самототожність особистості, найважливішу характеристику її цілісності та зрілості.

М.Р. Гінзбург виділяє наступні компоненти ідентичності: ціннісно-смислове ядро, самореалізація, смислове та часове майбутнє. О.М. Ічанська виокремлює когнітивний, емоційно-ціннісний та часовий компоненти ідентичності. На думку
І.С. Кона, особистісна ідентичність складається з трьох провідних елементів: екзистенційного “Я”, яке відображає регулятивно-організуючий принцип індивідуального буття; почуттєвого “Я”, якому відповідає самовідчуття; категоріального “Я” – уявлення індивіда про самого себе.

У розділі проаналізовано основні етапи становлення ідентичності, визначено особливості особистісної самоідентифікації у юнацькому віці як кульмінаційному періоді становлення ідентичності.

Важливою складовою ідентичності є статева ідентичність, яка має зовнішню та внутрішню сторони, а саме: зовнішній, соціальний бік пов’язаний із засвоєнням певних гендерних стереотипів, тобто типових для відповідної культури чоловічих та жіночих статевих норм і цінностей, а внутрішній бік статевої ідентичності є власне психологічною статтю індивіда, яку утворюють усвідомлювані та особистісно прийняті прояви маскулінності-фемінності, певні риси яких можуть відповідати існуючим у суспільстві стереотипам мужності/жіночності, тобто бути також елементами гендерної ідентичності.

У розділі наведено огляд уявлень про маскулінність/фемінність у різних наукових теоріях (З. Фрейд, К. Хорні, К. Юнг, О. Вейнінгер, В.А. Геодакян). Більшість з них є свідченням існуючих суперечностей у вирішенні проблеми співвідношення маскулінності/фемінності, що детерміновано як еволюцйним розвитком наукової думки, так і певними соціально-культурними перетвореннями.

Провідні наукові теорії висвітлюють різні аспекти статевої соціалізації дитини, які доцільно розглядати як взаємопов’язані складові цілісного процесу становлення статевої ідентичності, а саме: психоаналітична концепція головну увагу приділяє механізму ідентифікації, теорія соціального научіння – статевовідповідній поведінці, а теорія самокатегоризації – розвитку статевого самоусвідомлення.

У розділі також окреслені провідні механізми соціального моделювання статі, визначено поняття гендерної ідентичності особистості, наведено огляд експериментальних досліджень зв’язку маскулінності-фемінності з окремими особистісними характеристиками, розглянуті теоретичні моделі взаємовідношення маскулінності/фемінності, зокрема у віковому контексті (О.С. Кочарян).

Отже, в результаті аналізу провідних наукових підходів до вивчення феномену “ідентичність” у дисертаційному дослідженні провідними компонентами особистісної ідентичності було визначено: емоційно-оцінний, рефлексивний та екзистенційно-регулятивний, а також здатність до особистісної самоактуалізації, що є критерієм зрілості ідентичності.

У другому розділі – “Концептуально-методичне моделювання емпіричного дослідження психологічної статі як чинника становлення особистісної ідентичності в юнацькому віці” - розкрито зміст теоретико-методичних положень експериментального дослідження, описано психодіагностичні методики та методика експерименту.

Узагальнення літератури з проблем психології особистості
(М.Й. Боришевський, І.С. Кон, В.В. Столін, С.Р. Пантилєєв), теорії самоактуалізації
(А. Маслоу) дозволило визначити емпіричні кореляти теоретичних концептів дослідження ідентичності. Так, самоповага, впевненість у собі, аутосимпатія та самоприйняття відображають емоційно-оцінне самоставлення, що є стрижневим компонентом особистісної ідентичності. Саморозуміння та самоінтерес визначають рефлексивний компонент ідентичності, що віддзеркалює міру зрілості особистісної самоідентифікації. Екзистенційно-регулятивний компонент ідентичності представлений смисложиттєвими орієнтаціями особистості, а саме: визначеністю життєвих цілей, емоційною насиченістю та результативністю життєвого процесу, співвідношенням інтернальності-екстернальності локусу контролю та здатністю до самокерування, що зумовлює успішність життєвої самореалізації індивіда.

Здатність до самоактуалізації - важливий критерій зрілості ідентичності, який передбачає наявність таких особистісних характеристик, як автентичність, автономність, спонтанність, креативність, прагнення до пізнання та щирих стосунків з навколишніми, прийняття цінностей самоактуалізації та здатність відчувати екзистенційну цінність актуального моменту життя.

Провідними вимірами психологічної статі, що визначають особливості її впливу на становлення особистісної ідентичності, є вираженість маскулінно-фемінних характеристик, структура психологічної статі, статева самооцінка, стереотипність психологічної статі та цілісність статевої ідентичності. Статева самооцінка зумовлена відмінностями між реальними та ідеальними маскулінно/фемінними рисами; стереотипність психологічної статі відображає ступінь подібності між власними ідеальними маскулінно-фемінними характеристиками та стереотипним образом ідеальної жінки або чоловіка; цілісність статевої ідентичності означає близькість бажаних маскулінно-фемінних проявів до ідеальної складової соціальної статі, тобто бажаної презентації себе соціальному оточенню як представника певної статі.

У дослідженні було використано модифіковані варіанти “Самоактуалізаційного тесту” Н.Ф. Каліної, методики С. Бем “Психологічна стать” (адаптація О.Г. Лопухової), а також тест “Смисложиттєві орієнтації” Д.О. Леонтьєва та опитувальник “Самоставлення” В.В. Століна.

Відповідно до моделі експериментального дослідження, адаптований варіант тесту С. Бем “Психологічна стать” було модифіковано з метою оцінки не тільки вираженості маскулінних та фемінних складових психологічної статі, але й бажаного рівня чоловічості/жіночності, а також маскулінно/фемінних характеристик, притаманних ідеальній жінці та ідеальному чоловіку. Для діагностування соціальної статі тест було доповнено елементом “бажаний образ себе очами інших”, який відображає бажані гендерні характеристики досліджуваних.

З метою вивчення впливу маскулінно-фемінних рис на становлення особистісної ідентичності, в результаті відповідного рангування отриманих даних за процентильними оцінками, було виокремлено групи жіночої та чоловічої статі з високими й низькими показниками маскулінності/фемінності. Для з’ясування впливу структури психологічної статі на особливості особистісної самоідентифікації здійснено розподіл всіх досліджуваних на групи залежно від їхніх абсолютних та відносних показників маскулінності/фемінності. Таким чином, було виокремлено наступні групи досліджуваних:

а) серед жінок - андрогінна, яка характеризувалася достатньо високим рівнем вираженості як фемінних, так і маскулінних властивостей; домінантна, яка складалася з тих осіб, котрі мали достатній рівень вираженості лише однієї складової психологічної статі – маскулінної або фемінної.

б) серед чоловіків - андрогінна, яка характеризувалася достатньо високим рівнем вираженості як фемінних, так і маскулінних властивостей; домінанта, яка складалася з тих осіб, що мали достатній рівень вираженості лише маскулінних показників, котрі значно перевищували фемінні.

В результаті підрахування семантичної відстані між наявними та бажаними маскулінно-фемінними рисами, а також завдяки відповідному рангуванню отриманих даних за процентильними оцінками було виокремлено групи досліджуваних з високою і низькою статевою самооцінкою. Аналогічним чином виділено групи з високою та низькою стереотипністю психологічної статі та високим і низьким рівнем цілісності статевої ідентичності.

Статистична обробка отриманих даних здійснювалася за допомогою кореляційного аналізу, що проводився окремо для кожної з виділених груп та параметричного порівняння середніх величин, отриманих у кожній з груп. Для визначення рівня статевої самооцінки, стереотипності психологічної статі та цілісності статевої ідентичності було застосовано метод розрахунку семантичної відстані між відповідними елементами тесту “Психологічна стать”.

У третьому розділі – “Результати емпіричного дослідження процесу становлення особистісної ідентичності під впливом чинника психологічної статі” - представлені результати вивчення впливу психологічної статі, а саме: статевої самооцінки, стереотипності психологічної статі, цілісності статевої ідентичності, а також структури психологічної статі та вираженості маскулінно-фемінних властивостей на особистісну самоідентифікацію чоловіків та жінок у юнацькому віці.