ПСИХОЛОГІЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ УМОВНИХ ЦІННОСТЕЙ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ ІДЕАЛІЗОВАНОГО “Я” ОСОБИСТОСТІ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, окреслено об’єкт, предмет, визначено мету й завдання наукового пошуку, сформульовано гіпотезу, викладено базові методологічні та теоретичні положення, з’ясовано наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, подано відомості щодо апробації результатів дослідження та структури роботи.

            У першому розділі − “Теоретико-методологічні аспекти проблеми цінностей” − висвітлено результати аналізу літературних джерел з проблеми цінностей, які засвідчують увагу українських та зарубіжних дослідників у галузі психології до феномену цінностей (Б. Г. Ананьєв, М. Й. Боришевський, О. Д. Леонтьєв, А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс, С. Л. Рубінштейн, Д. М. Узнадзе, В. Франкл, Е. Фромм, Е. Шпрангер, В. А. Ядов, Т. С. Яценко та інші).       Представлено провідні тенденції вивчення категорії цінностей у філософії (В. Віндельбанд, Д. Дьюї, І. Кант, Р. Перрі, Г. Риккерт, М. Шелер та інші) та соціології (М. Вебер, В. Вільямс Т. Парсонс та інші). Такий підхід дав змогу констатувати, що у філософсько-соціологічному розумінні категорії “цінностей” домінує соціологізм, який зводить значення цінностей до нормативної функції та пасивного прийняття цінностей суб’єктом, ігноруючи при цьому індивідуальність людини та її несвідому сферу.

            Загалом аналіз наукових підходів до проблеми цінностей дозволяє зробити висновок, що вона посідає одне із чільних місць у вивченні процесів формування та розвитку особистості; дослідники характеризують категорію цінностей переважно в контексті функціонування свідомої сфери психіки, без урахування її глибинних аспектів. Поза увагою науковців залишається проблема цінностей у контексті цілісного феномену психіки у взаємозв’язку її свідомої та несвідомої сфер.           У психологічній літературі відсутній єдиний підхід до трактування проблеми цінностей, при цьому впадає в очі термінологічна й сутнісна неоднозначність даної категорії. Незважаючи на численні дослідження з указаної проблеми та розбіжності в трактуванні понять, близьких за семантикою до категорії “цінності” − “ціннісні орієнтації”, “установка”, “спрямованість особистості”, “позиція”, − (спільним для яких є те, що вони мають соціально-нормативний зміст), відкритим залишається питання дослідження цінностей у контексті взаємозв’язку свідомої та несвідомої сфер психіки.

            У розділі здійснюється порівняння феномену умовних цінностей згідно з психодинамічною теорією і механізмами умовного рефлексу в біхевіоральному підході, а також функціональними системами в трактуванні П. К. Анохіна, що дозволило поглибити розуміння механізмів формування умовних цінностей.         У результаті чого з’ясовано, що спільним механізмом для умовних цінностей та умовних рефлексів виступає очікування на винагороду (підкріплення). Відмінним є те, що біхевіористи, розглядаючи проблему умовних рефлексів, за основу брали біологічно значущий фактор,         при формуванні ж умовних цінностей пріоритет має просоціальний чинник, пов’язаний з ідеалізованим “Я” суб’єта. При цьому біхевіористи у формуванні умовних рефлексів віддають перевагу кількості підкріплень; у ході формування умовних цінностей кількість підкріплень може бути мінімальною під впливом єднання з емоційним переживанням, значущим для суб’єкта.

Науково-теоретичне дослідження теорії функціональних систем П. К. Анохіна уможливило розкриття певних аспектів умовних цінностей завдяки виявленню їх спільних механізмів з функціональними системами, як-от:

            а) категорія очікувань, яку П. К. Анохін розкриває через поняття “акцептор дії”, що є важливим для розширення розуміння механізмів формування умовних цінностей;

            б) емотивний фактор, котрий можна виявити через порівняння (в акцепторі дії) зворотної аферентації з очікуваним результатом (моделлю дії), що обумовлює валентність емоції. Аналогічний прояв емоцій спостерігається у випадку актуалізації умовних цінностей: якщо зворотний зв’язок відповідає очікуванням суб’єкта, відповідно до ідеалізованого “Я”, то виникає позитивна емоція, якщо ж не відповідає − негативна;

            в) відступи від реальності, якими обтяжена як модель майбутньої дії (акцептор дії), так і умовні цінності, що пов’язані з ідеалізованим “Я” суб’єкта.

            Таким чином, представлений у першому розділі матеріал робить акцент на виявленні глибинно-психологічних детермінант розуміння умовних цінностей (які пов’язані з інфантильним періодом життя) у рамках психодинамічного підходу.

У другому розділі − “Глибинно-психологічна сутність умовних цінностей та їх взаємозв'язок з ідеалізованим “Я” суб’єкта (на емпіричному матеріалі груп АСПН)” − досліджено глибинно-психологічні передумови формування умовних цінностей суб’єкта, розкрито системну організацію цілісної психіки через конкретизацію понять “умовні цінності” (у їх взаємозв’язку з ідеалізованим “Я”), “нормативні цінності” (їх можливості інтеграції з умовними цінностями) у світлі психодинамічної теорії Т. С. Яценко.

Розглянуто поняття “Я” суб’єкта в психологічних теоріях Р. Бернса, О. Є. Гуменюк, І. С. Кона, А. Маслоу, К. Роджерса, М. Розенберга, В. В. Століна, Т. С. Яценко та інших. Особлива увага при цьому звертається на ідеалізоване “Я” суб’єкта та порівнюється з ідеальним та нормативним “Я”. Зокрема встановлено, що чим більше ідеалізоване “Я” інтегрується з ідеальним і нормативним “Я”, тим більшою мірою засоби досягнення очікувань суб’єкта на підтвердження “Я” від оточення будуть об’єктивними й просоціально спрямованими. І навпаки, чим більше ідеалізоване “Я” неадекватне “Я” − реальному, тим більшою є небезпека використання суб’єктивно значущих засобів підтвердження бажаного відображення себе в очах інших людей.

Проаналізовано погляди науковців (Б. Г. Ананьєва, О. О. Бодальова, В. М. М’ясищева, Р. Чалдіні та інших) щодо дослідження впливу цінностей людини на процес спілкування.

На емпіричному матеріалі доведено, що умовні цінності формуються переважно в ранньому дитинстві в період едіпової залежності під впливом цінностей значущих людей. При цьому дитина, інтроєктуючи дані цінності, керується бажанням отримати любов й добре ставлення до себе, ігноруючи водночас власні інтереси та отримуючи тим самим заохочення. Такий тип поведінки в подальшому, шляхом механізму проекції, переноситься на стосунки з оточуючими, а цінності набувають характеру умовності, оскільки суб’єкт продовжує керуватися у своїй поведінці очікуванням схвалення від інших людей, незважаючи на те, що їх цінності не збігаються з його очікуваннями.

Розкрито глибинно-психологічну сутність умовних цінностей, що полягає, в їх неусвідомленості та взаємозв’язку з ідеалізованим “Я”. Непідтвердження ідеалізованого “Я” породжує в суб’єкта негативні емоції. Суб’єктивна зінтегрованість психіки в такому разі забезпечується відступом від реальності, що супроводжується викривленням сприйняття навколишнього світу та гальмує реалізацію власних цілей і потреб, налагодження оптимальних стосунків із соціумом. Умовні цінності покликані створити семантичну платформу ідеалізованому “Я” через дію механізмів ідентифікації, заміщення, компенсації.

На емпіричному матеріалі встановлено взаємозв’язок умовних цінностей із психологічними захистами суб’єкта. Умовність цінностей є вираженою настільки, наскільки розвинута захисна система.

Виокремлено два різновиди умовних цінностей: базові та ситуативні, між якими існує стійкий взаємозв’язок і взаємообумовленість. Базові умовні цінності органічно пов’язані з глибинними детермінантами психіки та цінностями інфантильного “Я” (глибинно-психологічними), які сформовані при допомозі механізму витіснення і не потрапляють у поле зору свідомості суб’єкта. Глибинно-психологічні цінності формуються під впливом цінностей первинних лібідних об’єктів, чуттєве єднання з якими носить інцестний характер, що не має безпосереднього вираження в спілкуванні та не потрапляє у свідомість суб’єкта. Зміст глибинно-психологічних цінностей (у зв’язку з витісненнями) незмінно символізується, що зумовлює маскування їхнього впливу на соціальні аспекти поведінки, а їх вираження завуальоване іншими, більш прийнятними для свідомості цінностями. Пізнання інфантильних цінностей відбувається у процесі тривалої психокорекційної роботи з використанням різних методик АСПН через умовні цінності. Умовні цінності піддаються діагностуванню за параметрами очікувань суб’єкта та його емоційними реакціями в процесі взаємодії з іншими людьми в умовах АСПН. Ситуативні умовні цінності гармонізуються з нормативними цінностями суб’єкта (зорієнтованими на потреби та вимоги соціуму) і можуть частково вербалізуватися (усвідомлюватися). Однак вони за своєю суттю є неусвідомленими. Будь-яка ситуативна умовна цінність має глибинно-психологічне підґрунтя. Актуалізація ситуативних умовних цінностей відбувається у взаємодії з іншими людьми, коли виникає ризик непідтвердження гідностей “Я”.

У цьому ж розділі на емпіричному матеріалі доведено взаємозв’язок умовних цінностей з нормативними цінностями, які мають просоціальний характер та формуються під впливом функціонування людини в соціумі, цінностей батьків, власного досвіду. Підкреслюється, що для суб’єкта не існує суто нормативних цінностей. Кожна цінність, якою керується суб’єкт у поведінці, несе емотивний потенціал та набуває відтінку умовної, особистісно значущої під впливом зінтегрованості із глибинними детермінантами.

На основі емпіричного матеріалу констатується факт індивідуальної неповторності умовних цінностей суб’єкта. З’ясовано, що під впливом умовних цінностей спілкування може набувати усталених форм, які пов’язані із психологічними захистами. Психологічні захисти зумовлюють невидимість соціально-перцептивних викривлень реальності для суб’єкта, забезпечуючи можливість збереження відчуття власної гідності та сили “Я”. Неусвідомлення суб’єктом таких викривлень зумовлює соціальну дезадаптацію та його психологічну незахищеність. Показано, що особливо значущим для суб’єкта стає спілкування, яке сприяє актуалізації та ствердженню умовних цінностей, а через них − ідеалізованого “Я”. Встановлено, що усвідомлення умовності цінностей допомагає нівелювати їх деструктивний вплив та оптимізувати взаємодію загалом.

Підтверджено діагностичну та психокорекційну спроможність методу АСПН в аспекті можливостей вивчення умовних цінностей, що сприяє послабленню деструктивних тенденцій психіки, породжуваних особистісною проблемою суб’єкта, пов’язаною з умовністю цінностей, які впливають на формування ідеалізованого "Я".

            У третьому розділі − “Аналіз емпіричного матеріалу АСПН у контексті виявлення особливостей умовних цінностей” − на основі емпіричного матеріалу доведено, що пізнання умовності цінностей можливе за допомогою методик глибинно-психологічного спрямування, що забезпечують спонтанність та невимушеність поведінки суб’єкта. Представлено діагностико-корекційні можливості методу АСПН у пізнанні умовних цінностей суб'єкта, зокрема низки методик, як-от: створення “казки власного життя”, метод аналізу комплексу психомалюнків, робота з іграшкою, робота з неавторським малюнком тощо. Вищеназвані методики відповідають поставленим у дисертації завданням, розв'язання яких потребує системного аналізу емпіричного матеріалу з точки зору психодинамічної концепції психіки.

            На основі емпіричного матеріалу підтверджена емотивність умовних цінностей суб’єкта. Доведено, що метод АСПН забезпечує можливість спонтанної актуалізації емоційних проявів, якими супроводжуються умовні цінності, що, у свою чергу, сприяє поглибленому їх пізнанню. Так, прийом створення “казки власного життя” за методом АСПН дає можливість виявити несвідомі аспекти формування умовних цінностей суб’єкта шляхом іх об’єктивування в метафоричних формах. При цьому психологом санкціонується можливість відступу від реальності завдяки метафоричності викладу змісту казки. Це дає змогу об’єктивувати суперечливі тенденції психіки та виявляти специфіку умовних цінностей суб’єкта, усвідомлення яких служить нівелюванню деструктивного впливу ідеалізованого “Я” на спілкування, що виникає під впливом умовних цінностей.

У дисертації доведена ефективність психоаналізу комплексу тематичних малюнків, який відкриває нові можливості в об’єктивуванні умовних цінностей суб’єкта, що гармонізуються із системною організацією психіки в єдності свідомої та несвідомої сфер. Цілісний аналіз комплексу тематичних малюнків дає змогу виявляти логіку несвідомого, пов’язану з інфантильними інтересами “Я” та умовними цінностями, яка в кожному конкретному випадку є індивідуально неповторною. Встановлено, що метод комплексу тематичних малюнків забезпечує можливість не лише констатувати наявність умовних цінностей, а й знаходити їх глибинно-психологічні витоки. Особливий психокорекційний ефект забезпечує поєднання методики цілісного аналізу комплексу тематичних малюнків з іншими методиками АСПН, які уможливлюють проникнення в глибинні аспекти психіки суб’єкта та пізнання її внутрішніх суперечностей. На емпіричному матеріалі виявлено залежність поведінки суб’єкта від умовності його цінностей, сформованої під впливом пережитого досвіду, особливо в період едіпової ситуації розвитку. Встановлено взаємозв’язок умовних цінностей з очікуваннями суб’єкта на підтвердження гідностей ідеалізованого “Я”; а також підтверджено взаємозв’язок умовних та нормативних цінностей суб’єкта.

            Представлено результати лонгітюдного дослідження, здійснюваного протягом п’яти років зі студентами психологічного факультету. Лонгітюдне дослідження проводилося з використанням спостереження, самозвітів та тестових методик, які підтвердили результативність психокорекційних методик АСПН у діагностиці та корекції умовних цінностей суб’єкта.

            Для дослідження цінностей особистості застосовувалася методика Щ. Шварца. Для проведення тестового дослідження була сформована репрезентативна група студентів (110 осіб), на основі якої було створено експериментальну групу (55 осіб) і контрольну групу (55 осіб). До складу експериментальної групи ввійшли студенти психологічного факультету, які впродовж п’яти років проходили психокорекційні заняття за методом АСПН (100 годин на рік) та піддавались дослідженню з першого до п’ятого курсу (на першому курсі експериментальної групи представлено результати проведеної методики Ш. Шварца до проходження студентами психокорекційних занять за методом АСПН). Контрольну групу сформовано зі студентів біологічного факультету та факультету російської філології (з додатковою спеціальністю “Психологія”), які не проходили психокорекційних заняття за методом АСПН.

            Результати, отримані завдяки тестовій діагностиці цінностей за методикою Ш. Шварца, засвідчують, що у студентів експериментальної групи (порівняно з контрольною) внаслідок проведених психокорекційних занять спостерігаються зміни середніх показників цінностей на рівні нормативних ідеалів (цінності на рівні переконань, а також цінності, які мають найбільший вплив на особистість, але не завжди проявляються, в реальній соціальній поведінці) та на рівні індивідуальних пріоритетів (цінності на рівні поведінки, тобто індивідуальні пріоритети, що найчастіше проявляються в соціальній поведінці) в напрямі до посилення просоціально зорієнтованих цінностей, що опосередковано свідчить про наближення ідеалізованого “Я” до ідеалу “Я”.