Психологічне здоров’я підлітків та його оцінкА В УМОВАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми, з’ясовано міру її опрацювання, розкрито сутність і стан наукової проблеми та її значущість, визначено мету й основні завдання, методологічні засади та джерельну базу дослідження, сформульовано основні положення дослідження, аргументовано теоретичну та практичну значущість роботи, її апробованість і структуру.

Перший розділ “Сучасний стан проблеми психологічного здоров’я особистості” містить аналіз наукової літератури з питань розвитку людини, психологіч­ного здоров’я, основних критеріїв його оцінки.

Дослідження розвитку особистості людини, його закономірностей лежить в основі значної кількості теорій та концепцій (Б.С. Братусь, У. Бронфенбреннер, Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін, Е. Еріксон, Є.І. Ісаєв, Д. Колман, Г.С. Костюк, М. Коул, О. Кро, К. Левін, К. Лоренц,                  С.Д. Максименко, А. Маслоу, Ж. Піаже, К. Роджерс, В.І. Слободчиков, Н.І. Чуприкова, М. Hogan, J. Sorenson та ін.). Узагальнено розвиток характеризується різноманітними змінами людської системи, які не є випадковими. Ці зміни послідовні (пов’язані з певними етапами життєвого шляху людини), прогресивні (характеризують рух від нижчих до вищих рівнів життєдіяльності, структурне і функціональне вдосконалення індивіда). У розвитку відбуваються кількісні та якісні зміни людської істоти, тобто збільшення або зменшення тих чи інших (фізичних, фізіологічних, психічних, духовних тощо) якостей. Кількісні зміни зумовлюють виникнення нових якостей, які утворюються в процесі розвитку, й зникнення старих. Л.С. Виготський визначав розвиток як неперервний процес саморуху, що характеризується, насамперед, виникненням нового, того, чого не було на попередніх етапах. Особистісний розвиток людини – це наслідок взаємодії біологічного і соціального чинників та її власної активності. Неодмінна умова особистісного розвитку – власна активність індивіда, тобто потреба і готовність діяти.

Одним з показників особистісного розвитку є категорія психологічних знань, яка виражається поняттям “психологічне здоров’я”. Аргументацію необхідності використання цієї дефініції обґрунтовано в чисельних наукових дослідженнях (С.О. Бєлічева, Л.І. Воробйова,           В.В. Горинов, О.О. Данилова, І.В. Дубровіна, А.Л. Катков, В.А. Лищук, А. Маслоу, В.О. Моляко, Ю.І. Поліщук, Е.О. Помиткін, Ф. Перлс, Т.В. Русова, В.С. Торохтій, Т.А. Тунгусова, М. Cederblad, L. Dahlin, А. Ellsworth та ін.).

Психологічне здоров’я визначається як показник нормального розвитку особистості        (І.В. Дубровіна), найбільш адекватна міра індивідуального і суспільного добробуту (В.А. Лищук), продукт творчої самореалізації, самовираження, саморозвитку індивіда (А. Маслоу), особистісна зрілість (Ф. Перлс), інтегративний показник життєво важливих функцій особистості людини, зокрема сім’ї (В.С. Торохтій), міра творчості особистості (В.О. Моляко), показник духовності особистості (Е.О. Помиткін), чинник соціальної “успішності” індивіда (Т.А. Тунгусова) тощо.

Предметом наукових обговорень щодо психологічного здоров’я є визначення надійних критеріїв його оцінки. Так, І.В. Дубровіна, А.Л. Катков, В.С. Торохтій, Т.А. Тунгусова визначають, що існує значна кількість критеріїв психологічного здоров’я, найбільш значущими з яких є індивідуальні властивості індивіда, його соціально-психологічна адаптація, показники творчих досягнень.

А. Маслоу, Ф. Перлс, К. Хорні вказують на такі показники, як здатність індивіда до саморозвитку, спроможність реалізувати актуальні потреби.

R. Morganett у низці критеріїв оцінки пси­хологічного здоров’я підлітків наводить нас­тупні: розвиток корисних знань і навичок; позитивне ставлення до навчальної діяльності; наявність позитивно орієнтованих життєвих планів; прояви колективізму; адекватне ставлення до педагогічних впливів; критичність, здатність належним чином оціню­вати інших; самокритичність, самоконтроль, самоаналіз; здатність до спів­чуття, емпатія; вольові якості; зовнішня культура поведінки; відмова від шкідливих звичок.

Ю.А. Александровський виділяє такі показники психологічного здоров’я, як наявність глибоких моральних переконань, готов­ність до подолання життєвих випробувань, вміння адекватно ви­користову­вати власні психічні ресурси, особиста ініціатива, по­зитивний вектор ставлення до життя.

Узагальнюючи огляд літератури, слід підкреслити, що однією з пріоритетних проблем психології залишається проблема цілісного вивчення особистості, особливо тієї, яка формується. Виокремлено необхідність детального вивчення психологічного здоров’я та його меж у системі психологічних знань.

Другий розділ “Об’єкт та методи дослідження”. У цьому розділі обґрунтовується вибір напрямку дослідження, пояснюється його структура у межах обраного об’єкту, аргументується вибір матеріалів та методів, що використовуються у дисертаційній роботі.

В основу роботи покладено результати психологічного дослідження 363 підлітків     11-13 років, які навчалися у школах м. Харкова з різними системами організації навчального процесу: загальноосвітніх школах з традиційною системою навчання № 59, № 111 та загальноосвітній школі з семестрово-заліковою системою навчання № 39.

Використовувались методи психологічного тестування за традиційними та авторськими методиками. Експертне визначення соціальних потреб підлітків 11-13 років проводилось на підставі даних групового інтерв’ювання (фокус-групи). Дослідження рівня реалізації соціальних потреб підлітків – за авторською методикою “Потреби школярів”. Аналіз психологічних характеристик підлітків – з використанням методик, які визначають особливості характеру та темпераменту (опитувальники Р. Кеттелла для підлітків (HSPQ), адаптований О.Ю. Панасюком та Г. Айзенка, у модифікації Т.В. Маталіної); взаємини з оточую­чими людьми: однолітками, батьками, вчителями (методика Р. Жиля); ціннісні та навчальні орієнтації школярів (методика “Ціннісні орієнтації” М. Рокіча, наша методика “Орієнтація на навчальну діяльність”); самооцінку (методика К. Будассі); професійні наміри (диференційно–діагностичний опитувальник інтересів Є.О. Клімова); соціально-психологічну адаптацію (методика  Г.В. Александровської); аналіз даних шкільної документації.

Третій розділ – “Теоретичні аспекти психологічного здоров’я особистості”. У даному розділі роботи аналізуються теоретичні проблеми психологічного здоров’я, викладаються результати власних досліджень. Увага у розділі зосереджується на обґрунтуванні робочого поняття психологічного здо­ров’я, критеріїв його оцінки.

Психологічне здоров’я розглядається нами як система якісних характеристик особистісного розвитку на різних вікових етапах життєдіяльності індивіда, котра розкривається через особливості індивідуально-психологічних властивостей особи, взаємин з соціумом, процесів саморегуляції й саморозвитку, реалізації актуальних потреб.

Виходячи з наведеного робочого визначення, психологічне здоров’я не ототожнюється з самим розвитком. Особистісний розвиток – процес, який триває усе життя індивіда. Психологічне здоров’я – показник, який дозволяє зробити певний зріз якості розвитку у будь-який період особистісного становлення людини. Іншими словами, психологічне здоров’я відображає стан індивідуального розвитку на конкретному віковому етапі.

“Якісність” психологічного здоров’я слід розуміти не як міру “нормальності” чи “хворобливості” індивіда, а як показник його психологічного благополуччя (об’єктивного та суб’єктивного), особливостей індивідуального розвитку. Таке розуміння суті психологічного здоров’я сприяє розширенню меж дуальності: нормальний-аномальний розвиток, якою не можна описати різноманітність психологічних станів людини, та дає можливість якісно охарактеризувати особистісне становлення людини на різних етапах життєдіяльності. Тому семантичне поле поняття “психологічне здоров’я” не містить по­няття “психологічна хвороба”. Досліджуючи психологічне здоров’я індивіда, ми акцентуємо увагу на різних етапах його формування: від несформованого рівня психологічного здоров’я до найвищих рівнів його розвитку, а не на його відсутність.

Основними характеристиками психологічного здоров’я особистості можна вважати творчі досягнення індивіда, цілісність, інтегрованість його особистості, самість, повну самобутність, ясне сприйняття реальності, спроможність реалізувати актуальні потреби, сталу ієрархію цінностей, установок на повноцінне життя, емоційне благополуччя, ефективну взаємодію з соціумом. Наведені характеристики психологічного здоров’я мають для кожної особи індивідуальну значущість та можуть змінювати свою вагомість на різних вікових етапах розвитку особистості.

Отже, означеним вище пояснюються межі психологічного здоров’я в системі психологічних знань. Крім того, існують об’єктивні й суб’єктивні характеристики психологічного здоров’я. До об’єктивних характеристик належить система показників формування особистості, яка базується на накопичених наукових знаннях про розвиток людини, що розглядають особистість з різних боків її становлення. Система об’єктивних характеристик ґрунтується на взаєминах між особою й соціумом. До суб’єктивних характеристик віднесено різноманітні стани індивіда, що проявляються через відчуття ним емоційного комфорту, переживання внутрішньої гармонії та задоволеності собою й навколишнім світом.

У теоретичній частині роботи на підставі існуючих літературних даних визначено й обґрунтовано критерії психологічного здоров’я, якими є: індивідуально-психологічні особливості індивіда, його соціально-психологічна адаптація, здатність до саморозвитку, реалізація соціальних потреб, які пов’язані між собою та утворюють складну систему взаємозв’язків і взаємовпливів, залежно від рівня розвитку особистості у різні вікові періоди.

Означені критерії психологічного здоров’я не є вичерпними і, зрозуміло, не можуть у повному обсягу описати закономірності форму­вання і розвитку психологічного здоров’я. Але, враховуючи, що дане дослідження – одна з перших спроб розробки підходів до розуміння даного феномену, на наш погляд, доцільним є вивчення психологічного здоров’я з ура­хуванням цих показників.

Четвертий розділ “Практичні аспекти психологічного здоров’я особистості” присвячено апробації теоретичних положень дисертаційного дослідження, яка включала чотири етапи.

На першому етапі аналізувались соціальні потреби підлітків. Соціальні потреби даної вікової групи визначено на підставі літературних даних та експертно, за допомогою групового інтерв’ю (фокус-груп). Так, для підлітків 11-13 років було виділено такі соціальні потреби:

а) потребу в отриманні знань;

б) потребу у випробовуванні та реалізації особистісних здібностей, самоусвідомленні, самореалізації;

в) потребу в пізнанні світу дорослих людей та способів спілкування із зовнішнім світом, спілкуванні з однолітками;

г) потребу в реалізації трудових навичок, професійному самовизначенні.

Особливості психологічного здоров’я підлітків за критерієм реалізації соціальних потреб вивчались з використанням анкети “Потреби школярів”, в яку у відповідній формі закладено індикатори, що відповідали кожній із соціальних потреб підлітків.

За результатами факторного аналізу отримано розподіл соціальних потреб підлітків за мірою їх реалізації, який мав статеві відмінності (p<0,05). Аналізувалась кількість реалізованих та нереалізованих потреб. У хлопців було отримано наступні групи розподілу реалізації соціальних потреб (у даному випадку зазначаються лише потреби, які у досліджуваних підлітків не реалізувались, тоді як інші – реалізувались):

а) з нереалізованою потребою в отриманні знань (F<0,05);

б) з нереалізованою потребою в професійному самовизначенні  (F<0,05);

в) з нереалізованими двома потребами: у  випробовуванні  й  реалізації  власних  здібностей  та  в  пізнанні  світу  дорослих людей, спілкуванні з однолітками (F<0,05).

У дівчат визначено такий розподіл за групами:

а) з нереалізова­ними двома потребами: у випробовуванні й реалізації власних здібностей та в пізнанні світу дорослих людей, спілкуванні з однолітками (F<0,05);

б) з нереалізованою потребою в отри­манні знань (F<0,05);

в) з нереалізованою потребою в професійному самовизначенні (F<0,05);

г) з нереалізованими трьома потребами: в отриманні знань, у випробовуванні й реалізації власних здібнос­тей, в професійному самовизначенні (F<0,05).

Не було отримано груп, в яких за всіма показниками всі потреби реалізувались. Але, у 45,5 % хлопців і 39,8 % дівчат було відзначено тенденцію до реалізації всіх потреб хоча б за одним показником з кожної потреби. Та, не зважаючи на меншу кількість дівчат з реалізованими потребами, для них якісно було притаманне більше прагнення до реалізації всіх соціальних потреб, порівняно з хлопцями.