ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ АКТИВНОСТІ БЕЗРОБІТНИХ НА РИНКУ ПРАЦІ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету; сформульовано гіпотезу й завдання дослідження, показано зв’язок роботи з науковими програмами, сформульовано концептуальну ідею дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, методологічні засади, методи дослідження; вказано експериментальну базу; наведено дані щодо апробації та  впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Чинники активності безробітних на ринку праці як предмет психологічного дослідження” здійснено аналіз загальнотеоретичних підходів до розуміння активності як особливої ознаки суб’єкта діяльності, проаналізовано психологічні умови та детермінанти активності людини в ситуації втрати роботи.

У першому підрозділі “Теоретичний аналіз проблеми активності як сутнісної ознаки суб’єкта діяльності у вітчизняній та зарубіжній психології” розглянуто наукові підходи до розуміння категорії активності, як суттєвої ознаки суб’єкта діяльності, у працях вітчизняних та зарубіжних науковців. На основі досліджень К.О.Абульханової-Славської, Б.Г.Ананьєва, А.В.Брушлінського, Г.С.Костюка, О.М.Леонтьєва, В.А.Петровського, С.Л.Рубінштейна, В.О.Татенка, Т.М.Титаренко методологічним підходом до аналізу поняття активності безробітних на ринку праці  було обрано суб’єктний підхід. В понятті “суб’єкт” вченими акцентувалося перш за все активний початок людини, реалізуючі який, вона здійснює свої реальні зв’язки із дійсністю. Дисертаційне дослідження також ґрунтувалося на основі одного з основних методологічних принципів наукової психології – принципу детермінізму (С.Л.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв, О.М.Ткаченко), сутністю якого є взаємозв’язок переломлення в процесі взаємодії суб’єкта з об’єктом як зовнішнього через внутрішнє, так і внутрішнього через зовнішнє.

Проведений теоретичний аналіз проблеми засвідчив наявність різноспрямованих підходів до визначення категорії активності та розуміння її психологічних детермінант. Зазначимо, що наша позиція щодо визначення поняття “активність” полягає у розумінні його як міри самоуправління особистістю в перетворенні внутрішньої та зовнішньої сфер власного життя. Основними психологічними детермінантами активності людини визначено сформованість суб’єктного потенціалу активності, під яким ми розуміємо багатокомпонентне явище і феномен, що на основі пропріуму суб’єктного потенціалу активності (своєрідного інтегралу суб’єктних індикаторів активності, які є центральними рисами суб¢єкта, що активізують одна одну) характеризує здатність суб’єкта до визначення міри суб’єктної включеності та власної творчості в досягненні поставлених цілей. Нами виділено змістову та динамічну складові пропріуму суб’єктного потенціалу активності. Змістова складова представлена афективним, ціннісно-рефлексивним та інструментальним компонентами, а динамічна – саморегуляційним. 

 Активність проявляється залежно від сформованості регуляторних якостей та механізмів саморегуляції на трьох рівнях: креативно-продуктивному (високому), довільно-вольовому (середньому) та імпульсивно-ситуативному (низькому), або не проявляється взагалі (пасивність). Названі рівні активності ми розуміємо як своєрідну площину прояву складових пропріуму суб’єктного потенціалу активності.

У другому підрозділі “Психологічні умови активності особистості як предмет психолого-педагогічного дослідження” проаналізовано психологічні та вікові умови, характеристики і рушійні сили процесу “визрівання” особистості до рівня суб’єкта власної життєдіяльної активності. 

З’ясовано, що активність людини зумовлюється зовнішніми та внутрішніми чинниками. Серед зовнішніх умов визначено соціально-ситуативні фактори (Г.Крайг, Н.К.Мельникова, А.Реан, Т.М.Титаренко та ін.), такі як соціальний статус, соціально-ситуативні контакти, соціальний контекст ситуації в якій перебуває людина (норми, соціальні стереотипи) тощо. Серед внутрішніх умов проаналізовано  критерії зрілості, серед яких, у рамках нашого дослідження, виокремлено здатність до самостійного прогнозування своєї поведінки, здатність до мобілізації себе на виконання прийнятого самим собою рішення, здатність до самостійного відслідковування виконання власних дій та їх результатів, здатність до прояву оціночної рефлексії, здатність “вчитися на помилках” з власної поведінки в будь-яких ситуаціях, здатність до емоційно-адекватної поведінки та успішної адаптації до нових ситуацій. Відзначено, що саме необхідність вибору серед невизначених альтернатив в нових для людини ситуаціях, прийняття відповідальності за свій вибір, розуміння того, що від правильності вибору залежить подальший напрямок життєвого шляху, і визначає таку ситуацію як поворотну в житті людини, що спрямовує життя або в конструктивне русло, або у глухий кут. І вибір цей, у свою чергу, визначається особливостями минулого досвіду людини, який зберігається в компонентах суб’єктного потенціалу активності людини.

У третьому підрозділі “Психологічні чинники формування активності безробітних на ринку праці” репрезентовано погляди вітчизняних та зарубіжних фахівців на психологічні особливості подолання людиною кризової ситуації втрати роботи та психологічні чинники, що зумовлюють це подолання. Узагальнений теоретичний матеріал праць Л.І.Анциферової, О.О.Гармашева, О.В.Киричука, Н.Б.Михайлової, Л.Пельцман, А.Реана, В.В.Рибалки, В.Франкла вказує на обумовленість цього процесу внутрішньою роботою особистості, пов'язаною з осмисленням і самої ситуації, і тих життєвих цінностей, яких вона торкається, пошуком нових цінностей при неможливості реалізації колишніх тощо.

Активність безробітних на ринку праці ми визначаємо як міру самоуправління безробітних у перетворенні власних зовнішньої (від ситуації втрати роботи до максимально ефективної реалізації себе в процесі “повернення” до трудового життя) та внутрішньої сфер життя (від ситуації внутрішньої розгубленості та невизначеності до впорядкування й узгодження ціннісно-змістового компонента суб¢єктного потенціалу активності) в кризовій ситуації втрати роботи.

Визначено, що на активність людини в ситуації втрати роботи впливають з одного боку (зовнішні чинники) – звуження соціального кола контактів, зниження суспільного статусу, втрата фінансового благополуччя тощо, з іншого боку (внутрішні чинники) – зниженні рівня самоповаги, викривлення набутої системи цінностей, зменшення комунікативності особистості, збільшення емоційної напруги, апатії, що зростає із строком безробіття, дезорганізації системи саморегуляції поведінки, тенденції до соціальної аутизації особистості безробітного (П.Айзенберг і П.Лазарсфельд, X.Кауфман, Е.Лавьє, Л.Пельцман, П.Стремель і Д.Уліх).

За результатами експертного опитування щодо виявлення проявів активності безробітних на ринку праці було визначено 4 рівні активності безробітних: конструктивно-перетворювальний, сублімативний, адаптивний та пасивний.

Таким чином, за результатами проведеного теоретичного дослідження, нами визначено як визначальні психологічні чинники активності безробітних на ринку праці складові суб’єктного потенціалу активності людини, а саме: змістова складова, яка представлена сукупністю трьох компонентів: афективного (глибинність та усвідомлюваність переживань), ціннісно-рефлексивного (ціннісна система, пізнавальна активність, внутрішній локус контролю (рефлексія), самостійність, відповідальність) та інструментального (особистісно-регуляторні якості: гнучкість та самостійність) та динамічна складова, яка представлена саморегуляційним компонентом (механізми цілепокладання та цілездійснення: планування, моделювання, програмування, оцінка результатів).

Отже, з’ясовані в теоретичному дослідженні психологічні чинники активності безробітних потребують подальшого емпіричного аналізу.

 У другому розділі “Експериментальне дослідження психологічних чинників активності безробітних” подано обґрунтування організаційно-методологічних засад проведення констатуючого експерименту, описано доцільність використання обраного комплексу психодіагностичних методик, наведено результати експериментального вивчення змістової та динамічної складової суб’єктного потенціалу активності безробітних, у відповідності до отриманих результатів виділено рівні активності, наведено їх характеристику.

У першому підрозділі “Організаційно-методичні засади експериментального дослідження психологічних чинників активності безробітних” визначено процедуру та методи експериментального констатувального дослідження психологічних чинників активності безробітних. Предметом такого дослідження були обрані особливості змістової та динамічної складової суб'єктного потенціалу активності безробітних як чинники, що визначають успішність активного “проживання” (переживання і подолання) ними кризової ситуації, пов'язаної з втратою роботи.

Експериментальне дослідження проводилось у два етапи. Загалом у експериментальному дослідженні взяло участь 200 осіб – безробітні, що перебували на обліку у центрах зайнятості м.Київа, Київської області і м.Черкаси.

Для виявлення особливостей складових суб'єктного потенціалу активності показники шкал обраного методичного психодіагностичного інструментарію були співвіднесені з компонентами суб'єктного потенціалу у такий спосіб (табл. 1).

У другому підрозділі “Аналіз результатів пілотажного етапу дослідження психологічних чинників активності безробітних” було визначено цілі пілотажного етапу дослідження, а саме зорієнтуватися у проявах рівнів активності безробітних, апробувати комплекс методик, сформований з огляду на предмет дослідження.