ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕГОЦЕНТРИЗМУ В МУЗИЧНІЙ ТВОРЧОСТІ ПІДЛІТКІВ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, окреслено сутність проблеми та стан її вивчення, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, теоретико-методологічну основу, наведено дані про апробацію роботи, її структуру та обсяг.

У першому розділі – Теоретико-методологічні засади дослідження особистісних чинників в музичній творчості підлітків – здійснено аналіз зазначеної проблеми у науковій літературі, визначено особливості музичного розвитку підлітків і впливу особистісних чинників, передусім, егоцентризму особистості, на їх музичну свідомість (музичний аспект) й особистісний розвиток (особистісний аспект); висвітлено психологічні особливості юних музикантів, а також передумови їх успішної самореалізації. У межах теоретичного аналізу деталізовано зміст понять – музичність, що уособлюється у поняттях "музичне мислення", "музична уява", "музичний розвиток" і "музична свідомість". Варто відзначити, що особливу увагу приділено особистісному виміру специфіки музичного розвитку підлітків, а також природі егоцентризму як суттєвій характеристиці загального розвитку підлітків.

Впродовж теоретичного аналізу поняття “егоцентризм” у психологічній науці, нами визначено декілька напрямків, що ґрунтуються на різних методологічних підходах. Передусім, класичний підхід, що засновується на теоретичних позиціях Ж. Піаже. Тобто егоцентризм постає як властивість дитячого мислення, що є характерною для допонятійної стадії розвитку мислення загалом, а також як пізнавальна позиція, що віддзеркалює нездатність дитини сприймати іншу точку зору (Дж. Брунер, Л. Венгер, А. Запорожець, Л. Обухова та ін.). Поняття егоцентризму як особистісної риси, пов’язаною із ствердженням власного “Я”, але ніяк не корисливих інтересів. Егоцентризм, на відміну від егоїстичності, є характерним для наступного підходу (І. Палій, К. Платонов). І, зрештою, в межах третього напрямку, егоцентризм визнається як характерний для певного типу особистості, стилю опрацювання інформації, стилю життєдіяльності (К. Абульханова-Славська, К. Хорні).

Для підліткового віку характерними є прояви егоцентризму, що виявляються в розмаїтті форм, видів і типів. Отже сконцентрованість на власній особі, відсутність усвідомлення різниці між соціальною реальністю та уявленнями про неї, упевненість у неповторності та унікальності свого «я» – є найсуттєвішими формами, що приналежні підлітковому егоцентризму. Наприкінці підліткового віку егоцентризм виступає однією з провідних детермінант особистісного розвитку (Д. Еткінд, Р. Енрайт, Д. Лендслей). Окрім цього, слід відзначити, що як усталена диспозиція, егоцентричність стає підґрунтям егоцентричної спрямованості особистості (Д. Елкінд, Г. Крайг, Ф. Райс).

Також специфічними ознаками особливостями проявів саме підліткового егоцентризму є виокремлення двох його найважливіших видів – когнітивного та особистісного. На думку Д.Елкінда абстрактно-теоретичне мислення підлітка дозволяє йому не тільки оцінювати уявлення стосовно себе, а й інших осіб щодо власної особи. Однак, суттєвою складністю для підлітка є необхідність віддиференційовувати об’єкти, на які спрямовується мислення інших людей та власне. Окрім цього, психофізіологічні особливості розвитку індивіда сприяють центрації підлітка саме на власному “Я”. Втім внаслідок цього, підліток стає жертвою ілюзії – турботливість про зовнішній образ “Я”, і як наслідок, помилкове припущення щодо наявності пильної уваги до його зовнішності з боку інших осіб. За Д.Елкіндом – це ефекти „уявної аудиторії”, що тлумачиться як оцінюючий та критичний погляд публіки на актора, який вийшов на сцену.

Водночас, Д.Елкінд уводить поняття ефекту “персонального міфу”, що також є характерним саме для підліткового віку. Тобто особистість намагається оцінити власні почуття, переживання й віднаходить їхню унікальність і неповторність. Зазначені ефекти є суттєвими саме для підліткового віку.

На рисах підліткового егоцентризму позначаються культурні й гендерні особливості чинники (Дж. Адамс, Р. Джоунс, Л. Гусинс, У. Грей, Д. Шукла та ін.). Це вказує на наявність другого із найголовніших видів егоцентризму – соціального або особистісного. Тобто не лише когнітивний егоцентризм як властивість формально-операційного мислення має прояв у підлітків. У такий спосіб, егоцентризм має виявлятися у осіб обох статей та різних культур. Однак, саме у підлітковому віці, окрім когнітивного егоцентризму досить яскраво виявляється і особистісний егоцентризм, що по-різному, в залежності від гендерного і культурного чинників, має прояв у особистісній сфері підлітків.

Так, особистісний егоцентризм визнається продуктом соціалізації. Отже в культурі американського та європейського суспільств наявні очікування пов’язані із особливостями поведінки дівчат та жінок середнього класу, які мають прагнути до схвалення оточуючими й тому враховувати їх думки, погляди, позиції і почуття. Таким чином виявляється вплив соціуму на вирізнення гендерних особливостей егоцентризму у підлітків чоловічої та жіночої статі.

Звертаючись до досліджень Дж. Белла, Р. Бромника, слід наголосити, що в психоаналітичній традиції підлітковий егоцентризм розглядається поряд із процесами набуття особистістю власної ідентичності. Звісно, що в структурі ідентичності визначаються два полюси – персональний та соціальний (Е. Еріксон) Гармонійний розвиток особистості пов’язаний із збалансуванням і поєднанням тотожності з іншими або соціальної ідентичності та виокремленням власної самості або персональної ідентичності. Криза ідентичності, що випливає із центрації на одному із полюсів, а саме, персональному, призводить до стурбованості «Я-образом», особливостями його сприйняття іншими. В підлітковому віці, дифузія ідентичності пов’язана з усвідомленням власної індивідуальності і характеризується ефектами “уявна аудиторія” та “персональний міф”, що представлені Д. Елкіндом.

Таким чином, специфікою підліткового віку є прояв суттєвих видів егоцентризму – когнітивного і особистісного, у розмаїтті типів та форм і ефектів, пов’язаних з цим феноменом.

В цілому музичний розвиток (О.А. Апраксіна, Т.С. Ковальова, О.П. Радінова, В.Г. Ражніков, Б.М. Теплов та ін.) постає в наукових джерелах як процес набуття музичних знань, досвіду музичної діяльності, становлення музичного мислення, музичної уяви, удосконалення музичних здібностей, а також формування естетичного ставлення до світу (передусім ціннісного ставлення до світу музики), до себе (образ Я-музикант) і до інших (музична спільнота, соціальне середовище).

Поряд із поняттям музичного розвитку постає музичне мислення та музична уява, які слід розглядати у зв'язку із сутністю музичних здібностей, звісно через призму музичності. Поняття "музичне мислення" (М.Г. Арановський, Ю.В. Озеров, А.Н. Сохор, Ю.Н. Тюлін, Ю.Н. Холопов та ін.) досить часто вживається разом із "інтонаційно-образе" (В.В. Медушевський), "художньо-образне" (Н.П. Антонець), "образно-музичне" (Л.Г. Арчажнікова) розкривається як особливий вид художнього відображення реальності, що складається з цілеспрямованого опосередкування і узагальнення пізнання і перетворення суб'єктом реальності, у творенні, передачі та сприйманні ним специфічних музично-звукових образів. Проте музичний образ вирізняє матеріальну складову (акустичні характеристики звукової матерії – мелодія, гармонія, темп, ритм, динаміка, тембр, регістр, фактура) та психологічну. Тобто свідомість слухача і виконавця утворюють цей образ і до акустичних параметрів залучаються уява, воля, почуття, настрій самого носія (Г.Б. Єлістратова).

Водночас, "музична уява" сув'язна зі здатністю до реалізації замислу за допомогою музичних засобів. При цьому основний компонент уяви – внутрішня позиція має надситуативний характер. Окрім цього, музична уява підпорядковується логіці предметної уяви. У музичній уяві замисел суб'єкту здійснює вплив на його минулий досвід і змінює предметне середовище (С.С. Петренко). У музичній теорії поняття "музикальний слух" традиційно розглядається як суттєва ознака наявності здібностей. Музикальний слух є показником здатності до диференціації, що є проявом стильових особливостей мислення та стійкою характеристикою індивідуальності.

Утім, найсуттєвішими ознаками музичності за Б.М. Тепловим, а також Д.К. Карнарскою, К.В. Тарасовою, є сприймання і переживання музики як цілісного образу.

Безперечно, головним аспектом музичного розвитку є формування музичної свідомості (А.М. Махмудова, М.Н. Токарская, Г.М. Ципін та ін.). Утворюють музичну свідомість музичні знання і уміння, музичне ставлення, оцінки, музичні потреби, інтереси и музичні переваги.

Виходячи з вищезазначеного, слід підкреслити, що саме особистісний і музичний аспекти є суттєвими і взаємопов'язаними у музичному розвиткові й визначають особливості самореалізації підлітка.

Проте егоцентризм особистості, як суттєвий чинник соціального розвитку підлітка відіграє як позитивну так і негативну роль у музичному розвитку юного музиканта. Позитивний прояв егоцентризму (когнітивного) у музичній творчості пов’язаний з специфікою музичного мислення і музичної уяви. Тобто, віднайдення власної пізнавальної позиції, надконцентрація впродовж сприймання і переживання музичного твору, злиття із музичною реальністю, створення власного музичного продукту – все це є сприяє музичному розвитку підлітка. Водночас негативна роль егоцентризму (особистісного) виявляється у зациклюванні підлітків на музичній діяльності, через невміння налагодити контакти з оточуючими; замкненість особистості на власних переживаннях й ставлення до музичної творчості, як способу буття і досягнення задоволення.

У другому розділі – „Експериментальне дослідження впливу егоцентризму підлітків на їхню музичну творчість” – обґрунтовано принципи організації експериментальної частини дослідження, представлено методичний апарат і конкретизовано умови проведення експериментальної роботи, надано психологічний аналіз результатів дослідження.

У зв'язку із недостатністю ступеня дослідженості в науці впливу особистісних чинників на музичний розвиток підлітків, нами було розроблено діагностичний комплекс, що включає низку психодіагностичних методик і математико-статистичних методів спрямованих на реалізацію мети дослідження. Зокрема задля визначення зв'язку між показниками егоцентризму особистості (когнітивного й особистісного видів) та музичного розвитку (когнітивний, емоційний, мотиваційний компоненти) нами було застосовано:

1)     асоціативний тест егоцентричності (ЕАТ) T. Шустрова, в адаптації Т.І. Пашукової,

2)     метод стандартизованого інтерв'ю й анкетування (Л.Б. Шнейдер),

3)     методику В.С. Аванесова "Вимірювання художньо-естетичної потреби",

4)     методику Г.А. Берулави "Диференційність-інтегративність", що характеризує індивідуальні особливості розуміння музичного тексту, зокрема присутність фактора егоцентризму,

5)     методика Л.С. Беляєвої й О.М. Трудкова використовувалась для визначення особливостей інтерпретування музичного твору,

6)     методика "Музично-особистісного розвитку" О.М. Плєханової для діагностики музичних відчуттів, ставлення до музичного твору і музики в цілому.