ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПИЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ОХОРОННОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу і завдання дослідження, його методологічну основу та методи, розкрито наукову новизну, теоретичну основу і практичне значення, наведено дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі „Теоретичний аналіз пильності як психологічної складової охоронної військової діяльності” здійснено аналіз  нормативно-правових документів, що регламентують охоронну військову діяльність у ЗС України та встановлення підходів до визначення сутності пильності в діяльності людини, розглядаються особливості охоронної діяльності військовослужбовців у мирний час та  у бойових умовах. Встановлено, що нормативно-правові документи передбачають  охоронну військову діяльність, що може мати місце у мирний час та в особливий період. Функції організації та підготовки до охоронної військової діяльності покладено на Генеральний штаб Збройних Сил України, військову службу правопорядку та територіальні командування Збройних Сил України, які можуть залучати до неї особовий склад військових частин.

Аналіз існуючих наукових підходів до дослідження змісту пильності та її значення у професійній діяльності людини засвідчив те, що це питання цікавило досить широке коло науковців. У працях нейрофізіологів (М. О. Берн-штейн, Г. Мегун, О. Р. Лурія, О. О. Ухтомський,  Г. Уолтер та ін.) розкрито сутність нейрофізіологічних основ пильності як стану готовності до екстреної дії. Близькими до цих поглядів є дослідження Дж. Брунера, О. В. Запорожця, де пильність пов'язується зі здатністю передбачити хід подій і на цій основі діяти на випередження. Особливої уваги в цьому напрямі заслуговує підхід Г. Айзенка, О. М. Гусева та ін., що дослідили вплив екстраверсії-інтраверсії та нейротизму на рівень розвитку пильності. 

У працях інженерних психологів (А. І. Берга, В. О. Бодрова,                      Ю. М. Забродіна, В. І. Лєбедєва, Л. С. Нерсесяна,  В. Я. Орлова, В. І. Осьодла,  В. Н. Пушкіна, Ю. К. Стрєлкова, Ю. Л. Трофімова та ін.) пильність людини-оператора – це властивість, яка характеризує його здатність уважно працювати відповідний інтервал часу в заданих умовах діяльності. Під час оцінювання пильності запропоновано враховувати весь комплекс внутрішніх властивостей, які зумовлюють здатність людини підтримувати необхідні робочі якості в умовах суттєвого ускладнення діяльності (Л.С. Нерсесян, В.Н. Пушкін). 

В окремий напрям наукових досліджень виокремлюється дослідження пильності в особливих умовах, коли на охоронну військову діяльність суттєвий вплив мають стресори  бойової обстановки та мирного часу (К. Вольф,                О. Г. Караяні, К. Макнаб, А. Меркер, С. М. Мамонтова, В. М. Невмержицький, К. В. Сельчонок, В. В. Стасюк, Р. Сторм, О. О. Урбанович та ін.). Пильність суб’єкта охоронної військової діяльності виявляється у стеженні за ознаками загрози, її наростанням, в їх оцінках. У процесі вартової служби пильність визначається як психологічний стан військовослужбовця, при якому він здатний передбачати, розпізнавати і своєчасно запобігати збитковим діям стосовно об'єкта, що охороняється. Пильність передбачає розуміння завдань і усвідомлення значущості служби, непримиренність до порушників правил несення служби, уміння розпізнати злочинні задуми, підступність зловмисника й здатність передбачити розвиток несприятливої ситуації, передбачити назріваючу подію. Визначаючи сутність пильності, значна увага приділялася особистісним характеристикам (формуються під впливом соціальних умов, моралі, самоконтролю та здобуття необхідної професійної інформації) й розглядається як риса характеру, що формується під контролем ззовні.

З’ясовано, що пильність займає важливе місце у структурі готовності до професійної діяльності, де досить значимими є здатність до тривалої, безперебійної, зосередженої діяльності, яка передбачає вчасне сприйняття, селекцію та ідентифікацію певного сигналу з оточуючого середовища. Вона передбачає мотиваційний (відповідальність за виконання завдання, почуття обов’язку), вольовий (самоконтроль, самомобілізація), оцінний (самооцінка підготовленості), орієнтовний (уявлення про особливості майбутньої діяльності), операційний (володіння способами і прийомами діяльності, наявність необхідних знань, умінь і навичок) структурні компоненти.

Беручи до уваги вказане, виникає потреба в емпіричному дослідженні пильності, встановленні рівня розвитку її окремих елементів з метою підвищення функціонування складових пильності у суб’єктів охоронної військової діяльності.   

У другому розділі „Дослідження структури й змісту пильності  суб’єктів  охоронної військової діяльності” висвітлено методи та процедуру з’ясування сутності предмету дослідження.

Виходячи з сучасних поглядів на проблему пильності у психології, встановлення її складових проводилось відповідно до запропонованого                     Г. Олпортом методу („ідіоморфічний підхід”). Для його реалізації застосовувалися методи контент-аналізу та експертних оцінок. Розроблена нами анкета ґрунтувалась на контент-аналізі (Л. Я. Авер’янов) словника найбільш вживаних термінів у військовій психології (Г. В. Ложкін) з урахуванням тлумачення „пильності” в українській мові.

У дослідженні використано метод експертної оцінки зі схемою заочної взаємодії експертів (Н. Долки і О. Хелмер). Визначено такі критерії відбору експертів: професійна компетентність, компетентність в експлікації оцінок та соціально-психологічна компетентність. Достовірність інформації забезпечувалася кількістю експертів (68 офіцерів).