ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ І ПЕДАГОГІВ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дисертаційного дослідження, сформульовано об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження. Розкрито теоретико-методологічні основи дослідження та методи його проведення. Висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи. Наведені дані про апробацію, впровадження результатів дослідження, структуру дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади вивчення проблеми самоактуалізації особистості” представлено узагальнені результати аналізу проблеми самоактуалізації особистості в психологічній науці, описано психологічні особливості самоактуалізації особистості в юнацькому віці та в процесі професійної підготовки.

Починаючи з середини ХХ століття в психологічній науці чільне місце посідає гуманістичний напрямок, який „підкреслює значення власної творчої активності суб’єкта і досліджує умови, що сприяють її розгортанню”.

Основи гуманістичної психології було закладено в екзистенціальній філософії, розробленій європейськими мислителями й письменниками (Ф. Брентано, М. Бубер, Е. Гуссерль, А. Камю, С. К’єркегор, М. Гайдеггер, Ж-П. Сартр, К. Ясперс). Встановлено, що великий вплив на розвиток гуманістичного підходу до особистості справили теорії самоактуалізації особистості (А. Маслоу), гуманістичного психоаналізу (Е. Фромм), зрілої особистості (Г. Олпорт), самореалізації особистості (К. Роджерс), екзистенціальної аутентичності (Р. Мей), сенсу життя (В. Франкл), психосинтезу (Р. Ассаджолі) та ін.

У вітчизняній психології самоактуалізація розглядається як проблема становлення особистості. Основними у вивченні процесу розвитку та формування особистості є принципи єдності свідомості і діяльності, розвитку свідомості й особистості у діяльності, детермінізму, розкриті у працях Б. Ананьєва, Л. Виготського, Г. Костюка, О. Леонтьєва, В. Мясищева, С. Рубінштейна. Розвиток детермінується не тільки власне особистісними якостями і станами, сформованими соціумом, а й природними, індивідуальними характеристиками, потенційними можливостями людини загалом.

Сучасні науковці (К. Абульханова-Славська, Л. Анциферова, Г. Балл, І. Бех, О. Бондаренко, М. Боришевський, Б. Братусь, І. Булах, Є. Головаха, Ю. Долінська, Л. Коган, О. Кронік, Д. Леонтьєв, П. Лушин, С. Максименко, І. Маноха, В. Муляр, О. Орлов, О. Скрипченко, Л. Сохань, В. Татенко, Т. Титаренко та ін.) розглядають самоактуалізуючу особистість як індивіда із розвиненою суб’єктністю, здатністю до самовияву, активного суб’єкта власної життєдіяльності, життєтворчості, будівника свого неповторного життєвого світу.

Деякі вчені (В. Муляр, Л. Коган, Л. Коростильова, Н. Борисова та ін.) вважають поняття “самоактуалізація” і “самореалізація” дуже близькими за змістом. Самоактуалізація виступає показником повноти самореалізації особистості. Вона свідчить про ступінь розвитку самосвідомості, рівень орієнтованості у життєвих і соціальних ситуаціях, наявність потенційних та реальних можливостей особистості для її самоздійснення, рівень організаційно-вольової зрілості в управлінні життєвими обставинами та подоланні життєвих труднощів.

Питання професійного та особистісного самовизначення, самореалізації внутрішнього потенціалу особистості та її самоактуалізації набувають найбільшої актуальності в юнацькому віці, особливістю якого є усвідомлення власної індивідуальності, неповторності, несхожості на інших (Г. Абрамова, Б. Ананьєв, Л. Божович, М. Гінзбург, Є. Головаха, В. Давидов, Д. Ельконін, Е. Еріксон, І. Кон, Г. Костюк, О. Кронік, Ж. Піаже, Х. Ремшмідт, В. Роменець, Г. Томе та ін.). Як завершальна стадія переходу від “культури дитинства” до “культури дорослості”, юність стимулює усвідомлення особистістю власних можливостей і перспектив. Ця потреба задовольняється у процесі вироблення власного світогляду, смисложиттєвого і ціннісного вибору, формування життєвих планів і програм, у процесі професійної підготовки майбутніх спеціалістів.

Період навчання у ВНЗ співпадає з другим періодом юнацтва, який відрізняється складністю становлення особистісних рис. Дана проблема висвітлена у роботах Б. Ананьєва, А. Дмитрієва, В. Колюцького, І. Кона, І. Кулагіної, В. Лісовського та інших.

Важливою частиною самоактуалізації в юнацькому віці є професійне самовизначення, від якого залежить подальша реалізація потенціалу особистості студентів (О. Байтінгер, О. Лазурський, А. Сейтешев). Вивченню становлення студента як суб’єкта професійної діяльності присвячені роботи Ж. Вірної, Ю. Долінської, Л. Долинської, І. Зимньої, І. Манохи, В. Панка, А. Подстрєлової, В. Семиченко, Н. Пов’якель, Н. Чепелєвої, В. Юрченка та ін.);

Ряд авторів пов’язують ефективне вирішення різноманітних професійних завдань з наявністю та рівнем сформованості професійно важливих особистісних рис і якостей майбутніх психологів (Ж. Вірна, Ю. Долінська, Л. Долинська, Л. Мова, Н. Пов’якель, Н. Чепелєва, В. Панок) і педагогів (Н. Амінов, П. Каптерєв, Є. Климов, О. Маркова, Л. Мітіна та ін.).

Самоактуалізації майбутніх фахівців може сприяти застосування активних методів навчання у вищій школі (Л. Долинська, П. Горностай, В. Карікаш, В. Татенко, О. Тихомиров, Н. Чепелєва, Ю. Швалб, Т. Яценко та ін.).

Важливою характеристикою юнацького віку є становлення самосвідомості та відносно стійкого образу “Я”, тобто цілісного уявлення про самого себе. Базуючись на дослідженнях Р. Бернса, В. Карікаша, Н. Пов’якель, В. Семиченко, В. Юрченка, встановлено, що майбутні психологи і педагоги мають володіти гармонійною, цілісною, позитивною Я-концепцією, сукупністю індивідуальних, особистісних, власне суб’єктивних якостей, які спрямовані на пізнання себе і суб’єкта своєї праці, а також на процес професійної діяльності за допомогою педагогічного спілкування.

Аналіз літературних джерел дозволяє визначити самоактуалізацію як  найбільш повну і вільну реалізацію особистістю своїх можливостей; тенденцію максимізувати таланти у найрізноманітніших сферах життєдіяльності. У вузькому розумінні самоактуалізація – це вроджена тенденція до безперервного розгортання свого необмеженого творчого потенціалу у навчально-професійній діяльності. Самоактуалізація особистості майбутнього фахівця, зумовлюється дією внутрішніх і зовнішніх чинників, вплив яких на цей процес опосередковується рівнем соціальної активності суб’єкта.

У другому розділі “Експериментальне вивчення особливостей самоактуалізації особистості майбутніх психологів і педагогів” представлено методику дослідження, подано аналіз результатів експериментально-діагностичного дослідження особливостей самоактуалізації майбутніх фахівців психологічних та педагогічних спеціальностей, динаміку процесу самоактуалізації протягом навчання студентів у вищому навчальному закладі та гендерні особливості самоактуалізації майбутніх психологів і педагогів.

Експериментальною базою дослідження був Мелітопольський державний педагогічний університет (МДПУ). Дослідження проводилося з майбутніми психологами і педагогами. Психологи були представлені студентами І, ІІІ і V курсів спеціальності “Практична психологія та іноземна мова”, “Практична психологія та соціальна педагогіка”, “Біологія та практична психологія” у кількості 189 осіб, педагоги - студентами І і V курсів спеціальності “Географія та історія” і ІІІ курсу спеціальностей “Математика та інформатика”, “Інформатика та математика” у кількості 181 особа. Всього до експериментальної роботи було залучено 370 студентів, з них 211 дівчат та 159 юнаків.

Дослідження умов і чинників процесу самоактуалізації особистості за методикою “Кольоровий тест ставлень” А. Еткінда показало, що найактуальнішим для студентів різного фаху є поняття „моє майбутнє” (2-е рангове місце). Для них характерним є прийняття себе (4-е і 5-е рангове місце), що проявляється у відкритті свого внутрішнього світу, становленні самосвідомості і формуванні образу „Я”. Коли внутрішнє „Я” не збігається із зовнішньою оцінкою, і виникає чимало тривожних, драматичних переживань, актуалізується проблема самоконтролю. Студенти-психологи більше усвідомлюють необхідність внутрішнього контролю (9-е рангове місце), ніж студенти-педагоги (15-е рангове місце). Разом з усвідомленням своєї унікальності, несхожості на інших приходить почуття самотності. Усвідомлюючи власну самотність, студенти більш лояльно ставляться до інших (поняття „прийняття інших” посідає 7-е рангове місце у студентів-педагогів і 12-е - у студентів-психологів). Розширення професійного профілю, підвищення професійної мобільності, конкурентоздатності забезпечують особистісні якості студентів. За результатами дослідження, універсальності сучасному фахівцеві надають самостійність (1-е рангове місце – студенти-педагоги, 8-е рангове місце – студенти-психологи), цілеспрямованість (8-е рангове місце – студенти-педагоги, 3-е рангове місце – студенти-психологи), відповідальність (18-е рангове місце – студенти-педагоги, 13-е рангове місце – студенти-психологи).

З метою вивчення особливостей усвідомлення майбутніми психологами і педагогами значення, сутності та специфіки процесу самоактуалізації їх особистості у навчальній і професійній діяльності, використано „Тест незакінчених речень”. Студентам пропонувалось завершити десять речень. Результати опитування не виявили значної різниці у відповідях досліджуваних різних спеціальностей.

Студенти розуміють, що для досягнення своєї мети їм доведеться бути наполегливими (41,72%), багато вчитися і працювати над собою (29,81%). Для того, щоб відбутися як особистість, їм необхідно отримати вищу освіту (65,57%), здійснити свої плани і мрії (15,23%), самореалізуватися (17,88%), просто бути самими собою (1,32%). Майбутні психологи і педагоги розуміють, що через власну лінь (45,03%) людина не досягає у житті того, чого б могла досягти, не використовує у повній мірі закладений у неї природний потенціал.

Студенти досить вірно описали, якою повинна бути атмосфера виховання самоактуалізуючої особистості: батьки мають поважати і любити своїх дітей, добре ставитися до них, підтримувати їх ініціативу, не тиснути своїм авторитетом і розуміти вікові особливості дітей. На думку опитуваних, головним у житті для людини є: самоактуалізація, самоприйняття і самореалізація (61,64%), пошук сенсу життя, гармонія існування з навколишнім світом (19,87%).

Самоактуалізованою студенти вбачають таку людину, яка багато часу приділяє самовдосконаленню, прагне до ідеалу, розвиває свої здібності, робить усе, щоб використовувати свої можливості у повному обсязі, постійно прагне до прогресу, досконалості (33,11%). Для майбутніх психологів і педагогів самоактуалізованою є творча особистість, яка не любить жити за шаблоном та домагається поставленої мети (31,13%). Незалежно від роду діяльності вона досягає найвищих результатів і займається тією справою, котра їй до душі (32,45%).

Перешкодити реалізувати людині її творчий потенціал, на думку студентів, може вона сама, нездатність долати труднощі, недооцінка та обмеження своїх можливостей, зайва самокритичність (35,11%), слабка воля (19,21%), невпевненість у своїх силах, лінь (32,45%), приниження людини як особистості (1,99%), відсутність матеріальних статків, несприятливе навколишнє оточення, заздрість інших, стереотипи, негативні особистісні риси. Головним для студентів обох спеціальностей є: друзі, емоції, почуття, любов, розвага, навчання (17,88%), виховання у собі найважливіших особистісних якостей, накопичення знань, адаптація до навколишнього середовища (43,04%). На їх думку, навчання, наукова робота (27,15%), отримання нової інформації (12,58%), надійна матеріальна база (17,88%) сприяють розвитку та удосконаленню особистості.

Аналіз даних самоактуалізації особистості студентів за методикою Л. Гозмана і М. Кроза “Самоактуалізаційний тест”, показав, що студенти психологічних спеціальностей мають дещо вищий рівень самоактуалізації особистості (50 балів), ніж студенти педагогічних спеціальностей (47 балів). Найбільш значущими складовими самоактуалізації для психологів є самоповага, спонтанність, самоприйняття, а для педагогів – самоповага, сензитивність та самоприйняття. Найнижчі результати отримані за шкалами “підтримка”, “пізнавальні потреби”.

За методикою Є.Нікітіна і Н.Харламенкової “Стратегії самоствердження особистості” виявлено, що більшість психологів (58,76%) частіше використовує конструктивну стратегію самоствердження. Студенти-педагоги розділилися між стратегіями конструктивності (45,51%) та самопригнічення (45,18%). Майбутні фахівці в однаковому співвідношенні проявляють високий (50,57%) і середній (48,83%) рівні соціальної креативності. “Діагностика рівня парціальної готовності до професійно-педагогічного саморозвитку” показала, що студенти-психологи мають більш високий рівень готовності до саморозвитку.

Вивчення динаміки самоактуалізації студентів різних курсів показало, що у студентів-психологів, у порівнянні зі студентами-педагогами, упродовж всього періоду навчання частіше спостерігається високий і середній рівень за критеріями, що вивчаються, а у студентів-педагогів – середній та низький.

Як показав аналіз результатів проведеного дослідження, студенти різних курсів мають різний рівень самоактуалізації їх особистості, що знаходиться у межах норми (близько 50 балів). Результати нашого дослідження аналогічні тим, що були отримані в дослідженнях проведених раніше М. Боднар, Ю. Долінською. У студентів I курсу середнє значення самоактуалізації склало 47,4 бали (з них у студентів-психологів – 49,3 бали та у студентів-педагогів – 45,1 бала. Студенти III курсу показали високий середній бал самоактуалізації – 48,6 балів (з них у студентів-психологів – 49,2 бали, у студентів-педагогів – 47,6 балів). У студентів V курсу середній показник самоактуалізації ще вищий – 49,4 бали (з них у студентів-психологів – 50 балів, у студентів-педагогів – 48,4 бали). Найнижчі показники самоактуалізації виявлені за шкалами підтримки та пізнавальних потреб.

Рівень самоактуалізації особистості майбутніх психологів і педагогів дещо збільшується у процесі навчання у ВНЗ, тобто можна сказати, що набуття спеціалізації деякою мірою позитивно впливає на процес особистісного і професійного розвитку опитуваних. Проте, дані свідчать про недостатньо позитивну динаміку, тому ми вважаємо доцільним розробити та апробувати програму стимулювання самоактуалізації майбутніх фахівців у навчально-виховному процесі.

Істотним чинником, що впливає на розвиток самоактуалізації студентів, є процес пристосування до умов навчання у ВНЗ, набуття звички вчитися за власним спонуканням. З кожним роком навчання студенти все більше усвідомлюють, що їхні успіхи і досягнення у навчально-професійній діяльності залежать від їхніх зусиль. Така ситуація сприяє формуванню самостійності, самопізнанню і самооцінці переваг і недоліків своєї особистості, самоаналізу результативності діяльності. Слід зауважити, що студенти-психологи, які вивчали дисципліни психологічного циклу протягом п’яти років, мають вищі показники самоактуалізації своєї особистості ніж студенти-педагоги, які вивчають лише загальну, вікову та педагогічну психологію на 1-2 курсах, коли ще відсутня спеціалізація.

Аналіз гендерних особливостей самоактуалізації особистості майбутніх психологів і педагогів показав дещо вищий рівень самоактуалізації у жіночої частини студентства (49 балів), ніж у чоловічої (47 балів). Найбільші гендерні відмінності виявлено за такими компонентами самоактуалізації як: “ціннісні орієнтації”, “погляд на природу людини”, “спонтанність”, “контактність”, “підтримка” та “самоповага”.

Найчастіше студенти обох статей використовують конструктивну стратегію самоствердження. У нестандартних ситуаціях життєдіяльності дівчата дещо більше (52,67%) проявляють високий рівень соціальної креативності, ніж юнаки (47,51%).

Результати констатувального експерименту дозволили виділити три рівні самоактуалізації особистості - високий (36,02%), середній (55,31%) і низький (8,73%). Характеристику кожного із названих рівнів подано у тексті дисертації.

У третьому розділі “Стимулювання самоактуалізації особистості майбутніх психологів і педагогів” подано методику та результати стимулювання самоактуалізації особистості майбутніх психологів і педагогів у навчально-виховному процесі.

Для порівняння можливості прискорити темпи самоактуалізації особистості студентів різного фаху у формувальній частині дослідження взяли участь 50 респондентів ІІ курсу, яких було поділено на дві експериментальні групи. До групи А увійшли 25 студентів-психологів спеціальності “Практична психологія та соціальна педагогіка”, група Б представлена 25 студентами-педагогами спеціальності “Географія та історія”. Контрольні групи включали таку ж кількість студентів.

У кожній експериментальній групі реалізовувалась програма стимулювання самоактуалізації особистості майбутніх фахівців у навчально-виховному процесі, що складалася з двох блоків: інформаційного і тренінгового. Складання програми стимулювання базувалось на таких принципах: врахування теоретичних основ феномена самоактуалізації особистості; орієнтованість на психологічні особливості юнацького віку; застосування методик, що припускають різноваріантне ставлення до предмету та результатів обговорення; динамічність, цікавість та смислова цінність занять; різноманітність форм роботи. Програма стимулювання самоактуалізації особистості майбутніх психологів і педагогів була реалізована в вересні-грудні 2006 року і включала 16 занять, які проводилися один раз на тиждень впродовж 80 хвилин.

Першим етапом втілення програми стимулювання самоактуалізації особистості майбутніх психологів і педагогів була робота з активізації самопізнання шляхом реалізації інформаційного блоку, що складався з двох етапів. На етапі прагнення було створено мотивацію на відвідування занять у експериментальній групі з метою активізації у студентів бажання змінити себе. На етапі усвідомлення активізація самопізнання студентів здійснювалася шляхом ознайомлення їх з основними положеннями гуманістичної теорії, поглядами на розвиток особистості як класиків, так і сучасних вчених – дослідників проблеми самореалізації особистості. Студенти ознайомилися з чинниками, що уповільнюють процес самоактуалізації особистості. Ознайомлення з теоретичними основами процесу самоактуалізації забезпечило усвідомлення студентами своїх індивідуальних особливостей, поглибило їх уявлення про себе і свій актуальний стан, дало змогу побачити і відчути себе більш справжніми, аутентичними, неповторними, доброзичливими, відкритими, сильними і творчими.

Студенти експериментальних груп розповідали про зрушення у стосунках з близькими, рідними, однокурсниками, незнайомими людьми. Окремим з них вдалося відстежити моменти, що спричиняють появу тривоги, сум’яття. Це призвело до підвищення контролю над емоціями, зменшення дратівливості. У інших студентів змінилося світобачення. Вони почали дивитись на оточення, людей, взаємини з ними, на себе інакше; сприймали світ таким, як він є насправді, а не таким, як їм хотілось би його бачити.

Після теоретичного ознайомлення студентів з якостями самоактуалізуючої особистості (за А. Маслоу), ми запропонували їм оцінити ці якості за рівнем вираженості у себе за 10-бальною шкалою (0 – повна відсутність якості, 10 – якість виражена максимально). Отримані дані свідчать, що студентам-психологам (7,51 бал) більш властиві якості самоактуалізуючої особистості, ніж студентам-педагогам (6,98 балів).

Одночасно з реалізацією інформаційного блоку студентам експериментальних груп було запропоновано виконати завдання тренінгового блоку, що проходив у два етапи. Перший етап – визнання - виявився особливо складним. Студенти вчилися відділяти свої думки, почуття та вчинки від почуття власної гідності, самооцінки, концентруватися на теперішньому, а не на минулому чи майбутньому. Студенти мали приймати себе такими, як вони є, припинити порівнювати, критикувати, звинувачувати себе, що зашкоджує процесу їх особистісного зростання.

Другий етап тренінгового блоку – це етап вибору, що проявлявся у кожного студента індивідуально. З того моменту, коли студент починав з готовністю себе приймати, перед ним поставав вибір. Менша зосередженість на власних помилках робила його більш відкритим для нових думок та дій.

З метою виявлення его-захистів, що є внутрішніми перешкодами самоактуалізації студентської молоді, нами було використано методику Р. Плутчика “Діагностика типологій психологічного захисту”. Отримані результати показали, що студенти-психологи у більшій мірі використовують різні захисні механізми. Найчастіше вони звертаються до механізмів “реактивні утворення”, “регресія” та “проекція”. Майбутні педагоги надають перевагу “заміщенню”, “компенсації” та “проекції”. Cтуденти переконувались, що внутрішні захисти можуть перешкоджати процесу самоактуалізації їх особистості, розумінню і прийняттю самих себе. Об’єктивне ставлення до себе, навпаки, сприятиме саморозкриттю та самовираженню, стимулюватиме процесу самоактуалізації студентів.

Наступним етапом тренінгової програми було виконання студентами творчого завдання “Як я планую провести наступні 10 років мого життя”. Більшість студентів (92%) має позитивне уявлення про майбутнє, пов’язане з кар’єрою, коханням, створенням сім’ї, народженням дітей. Негативне уявлення про майбутнє мають 4% студентів, які пов’язують його з бажанням узяти від життя все, що можна, зараз, а потім, що буде. До цієї групи ми також віднесли студентів з невирішеними проблемами сьогодення, що затьмарюють їх уявлення про майбутнє. Виявлено групу осіб (4% - студентів-психологів та 8% студентів-педагогів), які нейтрально ставляться до свого майбутнього.

Аналізуючи письмові творчі роботи, ми виявили дві основні лінії самоактуалізації опитуваних: 92% студентів-психологів та 96% студентів-педагогів орієнтовані на реалізацію себе як висококваліфікованих фахівців; одночасно самореалізовуватись у сімейному житті схильні 92% майбутніх психологів та 72% майбутніх педагогів.

Студенти пов’язують майбутнє також із бажанням виховувати, навчати дітей (60 % респондентів групи А та 32 % респондентів групи Б). Невисокі показники, як для студентів педагогічного ВНЗ, пов’язані, на нашу думку, з падінням престижу даної професії.

Бажання пізнавати себе і світ мають лише 8 % студентів-педагогів та 28% студентів-психологів, які заради досягнення цієї мети готові отримати другу освіту і, таким чином, розширити світогляд та власні можливості на шляху самоактуалізації своєї особистості.

На завершальному етапі тренінгової програми було запропоновано студентам, з урахуванням отриманої інформації про свої психологічні особливості, описати особистість, що самоактуалізується, якими якостями, відповідними їй, вони володіють, і якими б хотіли оволодіти.

Для виконання цього завдання студентам було запропоновано набір з 200 якостей особистості, запозичений нами з методики “Визначення кількісного рівня самооцінки особистості”. Майбутні фахівці обрали по 10 якостей, які у них є, які необхідно поліпшити, які хотілося б мати. Коли якості було відібрано, студенти прорангували їх за ступенем значущості.

Аналіз відповідей студентів показав, що вони спроможні виділити конкретні якості, які у них є, та які вимагають подальшої роботи. Майбутні фахівці усвідомлюють наявність перешкод та труднощів у самоактуалізації своєї особистості та намічають шляхи самовдосконалення.

Після завершення реалізації програми стимулювання самоактуалізації особистості майбутніх фахівців у навчально-виховному процесі було проведено контрольне дослідження рівня самоактуалізації опитуваних в експериментальних (ЕГ) та контрольних (КГ) групах з метою виявлення динаміки розвитку самоактуалізації студентів-психологів та студентів-педагогів.