ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ТЕХНІЧНОГО МИСЛЕННЯ В УЧНІВ 1–4 КЛАСІВ У ПОЗАУРОЧНІЙ РОБОТІ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано доцільність і актуальність дослідження обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методи, розкрито практичне значення, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі дисертації "Теоретичний аналіз проблеми вивчення психологічних умов формування технічного мислення в учнів 1–4 класів у позаурочній роботі" міститься чотири підрозділи.

У першому підрозділі характеризується мислення, його структура і механізми.

На даний час існують різні підходи до визначення сутності мислення, його спрямованості та структури: 1) мислення є важливою функцією психіки, спрямованої на забезпечення адаптації людини до навколишнього середовища (Ж.Піаже); 2) мислення є специфічним по відношенню до інших психічних процесів – його завданням є вирішення проблем, задач, з якими зустрічається людина в процесі своєї життєдіяльності (П.Я.Гальперін, Н.О.Менчинська, С.Л.Рубінштейн); 3) мислення, будучи самостійною одиницею психіки, ґрунтується на сенсорно-когнітивних процесах (Дж.Андерсон, Д.Вайсберг, С.Рітчі, Дж.Стандінг); 4) мислення здійснюється завдяки системі мисленнєвих операцій, за допомогою яких вирішуються конкретні задачі (В.П.Зінченко, Г.С.Костюк, О.М.Матюшкін, С.Л.Рубінштейн); 5) мислення виступає як процес, що має діяльнісну структуру, яку утворюють певні компоненти (Г.С.Костюк, Т.В.Кудрявцев, О.М.Леонтьєв); 6) відповідно до типів професійної діяльності, існують специфічні види мислення: економічне, математичне, художнє, технічне та ін.

У цьому контексті набуває змістовної характеристики технічне мислення.

У другому підрозділі розкривається специфіка технічного мислення та стан розробки проблеми його формування у психолого-педагогічних дослідженнях. Проаналізовано наукові погляди вчених щодо структури технічного мислення (Т.В.Кудрявцев), особливостей технічних задач та розробки шляхів навчання ефективним способам рішення конструктивно-технічних задач (Ю.А.Концевий; Н.О.Менчинська; Є.О.Мілерян; І.С.Якиманська, П.М.Якобсон). Розглянуто особливості процесу вирішення технічних задач (А.Ф.Есаулов, В.О.Моляко, Я.О.Пономарьов, П.М.Якобсон), специфіку технічного винахідництва (П.К.Енгельмейєр), технічних здібностей (Е. де-Боно, Д.Б.Богоявленська, О.І.Кульчицька, Н.С.Лейтес, О.М.Матюшкін, В.О.Моляко, В.В.Рибалка, С.О.Сисоєва, Р.Стернберг).

У визначенні поняття „технічне мислення” ключовими є погляди Т.В.Кудрявцева, В.О.Моляко, О.К.Тихомирова, які тлумачать його як діяльність, спрямовану на розв’язання різноманітних технічних задач.

Теоретичний аналіз проблеми сутності і специфіки технічного мислення дозволяє встановити, що технічне мислення є однією з форм мисленнєвої діяльності людини, яка має свою специфіку. Воно спрямоване на вирішення технічних задач, тобто на розробку технічних систем, пристроїв з певною мірою невизначеності, варіативності і тому вимагає актуалізації певних властивостей особистості. Як доводить Т.В.Кудрявцев, за своєю будовою технічне мислення має трикомпонентну, понятійно-образно-дієву структуру (1975 р.). Залежно від індивідуальних, в тому числі і вікових особливостей суб’єкта, можливі різні співвідношення між названими компонентами. Технічне мислення є оперативно-пошуковим. За процесом і результатом технічне мислення може характеризуватися як репродуктивне, шаблонне, стереотипне. У певних умовах воно може набувати творчого характеру.

Важливим є розкриття вікових особливостей технічного мислення, особливо на молодших вікових етапах.

У третьому підрозділі розглядаються психологічні особливості технічного мислення учнів молодшого шкільного віку. Розглянуто дані психологічних досліджень прояву та формування технічного мислення в учнів молодших класів, їх умінь розв’язувати технічні задачі (Л.Г.Вержиківська, П.І.Іванов, Т.В.Кудрявцев, Ю.О.Концевий, Н.І.Литвинова, Є.О.Мілерян, В.О.Моляко, Е.О.Фарапонова, І.С.Якиманська).

Технічне мислення молодших школярів розуміється як розумова діяльність, спрямована на виконання відносно простих технічних завдань, створення нескладних моделей і макетів різних технічних об’єктів – машин, механічних систем, радіоелектронних пристроїв, апаратів, споруд. У порівнянні з технічним мисленням дорослих, в учнів молодшого шкільного віку, поряд із понятійним, образним та дієвим компонентами (Т.В.Кудрявцев), як окремі компоненти такого мислення виступають мотиваційна та емоційна його складові. Останнє пов’язане з тим, що у молодшому шкільному віці технічна мисленнєва діяльність знаходиться у розвитку і тому виступає як більш розгорнута, ніж значною мірою автоматизована, інтеріоризована технічна діяльність дорослих.

Технічне мислення учнів 1–4 класів має свої психологічні особливості, воно має виражену п’ятикомпонентну діяльнісну структуру, яку утворюють мотиваційний, образний, понятійний, практичний, емоційно-вольовий компоненти.

Мотиваційний компонент спрямовує процес мислення, що формується у молодшого школяра, спонукає його до технічної діяльності. Важливим показником мотивації дітей молодшого шкільного віку є допитливість, як надзвичайно висока потреба пізнати щось нове в ході розв’язання технічних задач.

Образний компонент у технічному мисленні виступає на перше місце, у порівнянні з понятійним компонентом, оскільки в цьому віці відбувається перехід від наочно-дійового до абстрактно-понятійного мислення. Образне мислення постає умовою поступового розвитку понятійного мислення. Особливого значення набуває здатність учнів „бачити” образ у динаміці (просторові відношення) та читати і будувати образи, схеми, уявляти технічний об’єкт на кресленні, „прочитати рух”, що є необхідною умовою вирішення будь-якої технічної задачі. Технічне мислення молодших школярів є значною мірою безпосереднім і тісно пов’язане з їх образним сприйманням оточуючої дійсності. Вони ще тільки вчаться абстрагуватися від зовнішніх ознак предметів, тому мислення здебільшого здійснюється у формі наочних образів.

Понятійний компонент є важливою складовою розумової діяльності дітей під час вирішення технічних завдань. Цей компонент технічного мислення забезпечує розкриття суттєвого в об’єктах, що розробляються. Понятійний компонент поступово формується відповідно до того, як накопичується певний обсяг знань молодших школярів. В учнів молодшого шкільного віку понятійний компонент проявляється у розпізнаванні, зіставленні й осмисленні структури і функцій елементів технічних об’єктів.

Практичний компонент виступає найважливішою специфічною складовою технічного мислення учнів 1–4 класів, в якому проявляється його тісний зв’язок з дією, практикою. Він розвивається через оволодіння предметною технічною діяльністю. Використовуючи засоби конструювання технічних об’єктів, дитина засвоює відношення між ними, можливості впливу одного елементу технічного пристрою на інший.

Емоційно-вольовий компонент технічного мислення виявляється в тому, що у молодших   школярів,  на  відміну  від  дорослої   людини,  процес  мислення  тісно

пов’язаний з емоціями та переживаннями. Емоції не тільки супроводжують процес мислення, але й впливають на нього, надаючи йому жвавості і пристрасності. Поряд з цим, емоційна нестійкість молодших школярів підвищує ймовірність виникнення помилок під час вирішення технічних завдань. Водночас, емоції молодших школярів тісно пов’язані з вольовими зусиллями при подоланні труднощів розв’язання нових творчих завдань.

Досліджуючи психологічні особливості технічного мислення молодших школярів, важливо враховувати такі його якості, як плинність, гнучкість, оригінальність, вміння застосовувати предмети у нестандартних ситуаціях, асоціювати, уявляти у просторі і часі, вміння аналізувати, синтезувати, узагальнювати в процесі створення технічних об’єктів.

У четвертому підрозділі розглядається технічне мислення молодших школярів в умовах позаурочної роботи, аналізуються особливості позаурочної роботи дітей у школах і позашкільних закладах. У даному підрозділі наведено історичну довідку з розвитку дитячої технічної творчості на Прикарпатті.

Дослідження особливостей роботи позашкільних закладів дають можливість вирізнити основні принципи діяльності позашкільного педагогічного процесу. Це –  добровільність і доступність, що передбачають право вибору потреб особистості для творчої самореалізації, набуття нових знань, умінь, навичок; наукова обґрунтованість планування позаурочної роботи; спрямованість на всебічний розвиток творчої особистості; соціалізація, що передбачає надання допомоги дітям у визначенні свого статусу як особистості через раннє залучення дітей до виконання різних соціально-професійних ролей (техніка, конструктора, інженера-технолога, керівника конструкторського бюро тощо); співтворчість і співробітництво, що передбачають забезпечення психологічного комфорту у взаємовідносинах і творчій діяльності; різноманітність форм співробітництва і партнерства; задоволення інтересу дитини до позаурочної роботи.

Теоретичний аналіз проблеми дозволяє зробити висновок про важливість експериментального дослідження зазначених компонентів технічного мислення учнів 1–4 класів – мотиваційного, образного, понятійного, практичного, емоційно-вольового – та психологічних умов їх формування саме у позаурочній роботі.

Другий розділ "Емпіричне дослідження психологічних особливостей прояву технічного мислення учнів 1–4 класів у позаурочній роботі" складається з трьох підрозділів.