Развитие многоуровневой системы государственного регулирования инвестиционной деятельности

Короткий зміст

Розділ 1. Державне регулювання інвестиційної діяльності. На основі аналізу теоретичних засад, зарубіжної та вітчизняної практики розвитку інвестиційної діяльності визначено значення інвестицій для економічного зростання, що пов'язано з вирішенням основних проблем щодо нездатності банківського сектору забезпечити довгострокове кредитування, низької купівельною спроможністю і рівня заощадження населення, відтоку капіталу за кордон, недостатнього державного регулювання інвестиційного процесу.

Необхідність збільшення темпів інвестування вимагає активізації роботи з усіма видами інвестицій як фінансовими, так і з реальними, на основі розробки нових підходів залучення та розподілу коштів підприємств, населення, органів державного управління.

Проведення теоретичних досліджень і обґрунтування практичного впровадження отриманих результатів неможливо без чіткого понятійного апарату. Зараз в Україні ще існують розбіжності у визначенні базових інвестиційних понять. Проблема визначення поняття і змісту інвестицій як у юридичній, так і в економічній літературі викликана їх складністю і наявністю різноманітних видів. Більшість з них визначають якість, окремі риси економічного і правового змісту інвестування. З огляду на те, що відсутня у базовому Законі України “Про інвестиційну діяльність” відповідність загальноприйнятій у світовій практиці класифікація інвестицій, проведено зіставлення видів інвестицій (капітальних, фінансових і реальних) і тих видів матеріальних і нематеріальних цінностей, що закріплені зазначеним законом.

Розподіл інвестиційної діяльності на види має практичне значення, оскільки, в залежності від суб'єктів, форм власності і джерел інвестування можуть розрізнятися види правового регулювання інвестиційної діяльності.

Аналіз наукової літератури і практичного досвіду дозволив зробити висновки про відсутність єдиних підходів до визначення базових понять, зокрема, “державне регулювання інвестиційної діяльності”. Це обумовлено тим, що в законодавстві виділено тільки принципи та основні напрямки державного регулювання інвестиційної діяльності.

За аналізом законодавчих актів з інвестиційної діяльності було виявлено низку протиріч у тлумаченні базових понять інвестування (капітальні вкладення, фінансові інвестиції, реінвестиції), що змушує прийняття нових, найчастіше специфічних нормативних документів, які відносяться до вузьких сфер інвестування. Для усунення таких протиріч законодавча інфраструктура повинна бути чітко структурованою. Такі акти повинні деталізувати додаткові моменти здійснення інвестиційної діяльності: вивіз капіталу, особливості інвестування професійних і непрофесійних учасників, основи захисту прав вітчизняних та іноземних інвесторів. Автором виявлено логіко-структурний взаємозв'язок правового регулювання інвестиційної діяльності, що дозволить уникнути плутанини при тлумаченні термінів і встановити чіткий взаємозв'язок всередині системи загальнодержавних нормативних актів, що регулюють інвестиційні процеси (рис.1).

Результативність організаційних форм і засобів державного регулювання інвестиційної діяльності визначається їх відповідністю стану розвитку ринкових відносин, структурі економіки і конкретній економічній ситуації.

Існує два загальноприйнятих методи державного регулювання, що застосовуються до інвестиційних процесів: пряме і непряме втручання. Визначення напрямків розвитку інвестиційного процесу сприяє на вибір засобу впливу держави на інвестиційну діяльність і форми регулювання. Результати аналізу дозволили розробити механізм державного регулювання інвестиційної діяльності в залежності від засобів впливу, де формами прямого впливу є дії держави щодо визначення стратегічних пріоритетів інвестиційної політики та їх виконання за допомогою регулятивних дій, прямо пов'язаних з інвестиційною діяльністю, а непрямий вплив є необхідним доповненням прямого і передбачає регулювання окремих аспектів інвестиційної діяльності чи використання різних видів інвестицій (податкове, бюджетне, кредитне регулювання, політика у галузі приватизації, регулювання фондового ринку та амортизаційної політики).