РЕАБІЛІТАЦІЙНО-ВІДНОВЛЮВАЛЬНА ТЕРАПІЯ ХВОРИХ НА ПСОРІАЗ З УРАХУВАННЯМ ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ ЖИТТЯ ПАЦІЄНТІВ

Короткий зміст

Матеріали і методи дослідження. Під нашим спостереженням знаходилось 214 хворих на псоріаз. Групу контролю утворили 20 здорових осіб.

Проводили дослідження показників якості життя. Визначали: індекс якості життя дерматологічних хворих - ДІЯЖ-DLQI [Finlay A.Y.1997], типи акцентуації характеру за допомогою відповідних коефіцієнтів, котрі дозволяли їх ідентифікувати (методика Шмишека, адаптована В.М.Блейхером) [Личко А.Е.1983; Лакосина Н.Д., Сергеев Н.И., Панкова О.Ф.2005], ТВХ (розробка лабораторії клінічної психології Санкт-Петербурзького психоневрологічного інституту ім.В.М.Бехтерєва) [Конечный Р., Боухал М.1974], шкалу Спілбергера-Ханіна [Березин Ф.Б., Мирошников М.П., Рожанец Р.В. 1976], тест Айзенка [Eysenk C.1964; Чопей І.В., Товт-Коршинська М.І., Дью М.А.2000], ОШПТ [Failok A. 1957].

З метою об’єктивізації клінічного перебігу псоріазу визначався індекс площі ураження шкіри і тяжкості псоріатичного процесу PASI [Rilly D.M., Parslew R., Sharpe I.R., et al.2000; Zzbaker H.1994].

Статистичне опрацювання результатів дослідження проводили з використанням комп’ютерної програми Microsoft Excel 2000 [Лапач С.Н., Чубенко А.В., Бабич П.Н. 2001].

Результати роботи та їх обговорення. Під нашим спостереженням знаходилися 214 хворих на псоріаз (170 чоловіків і 44 жінки) у віці від 11 до 73 років. Тривалість захворювання коливалась від 2 місяців до 23 років. Серед причин, обумовлюючих виникнення псоріазу та розвиток рецидивів, пацієнти найбільш часто вказували на нервово-психічні фактори та вплив різноманітних хімічних чинників, відповідно, 159 (72,9%) і 26 (12,1%) осіб. Звертає на себе увагу наявність декількох провокуючих розвиток дерматозу причин у 13 (6,1%) хворих.

Серед перенесеної патології виділялися гострі респіраторно-вірусні інфекції, часті ангіни та пневмонії, котрі спостерігалися, відповідно, у 193 (90,1%), 63 (29,4%) і 57 (26,6%) пацієнтів.

Серед супутніх захворювань домінували карієс (116 – 54,2% осіб), ураження шлунково-кишкового тракту (104 – 48,6% осіб) та серцево-судинної системи (81 – 37,9% осіб).

Рецидиви псоріазу найбільш часто виникали в осінньо-зимовий період року – 128 (59,8%) пацієнтів, у 9 (4,2%) – весняно-літній. У 77 (36,0%) осіб загострення дерматозу не зазнавали сезонного впливу.

Розповсюджена форма псоріазу без ускладнених явищ діагностована у 170 (79,4%) хворих, дисемінована з артропатією – у 15 (7,0%), обмежена – 29 (13,6%).

У переважної більшості пацієнтів (170 – 79,4%) спостерігалася стаціонарна стадія дерматозу, у 44 (20,6%) – прогресуюча.

198 (92,5%) хворих в минулому лікувалися в спеціалізованих медичних закладах або самостійно, як з використанням традиційних методів і препаратів, так і засобів “народної медицини”. Але досягнуті ремісії мали нестійкій короткочасний характер. Це свідчить про певну торпідність клінічного перебігу псоріазу у спостерігаємих пацієнтів.

Специфічна оніхопатія встановлена у 138 (64,4%) хворих і відзначалася поліморфністю проявів.

PASI коливався від 1,2 до 33 балів.

Таким чином, розподіл пацієнтів, що знаходилися під спостереженням, за статтю, віком, клінічним перебігом псоріазу відповідає популяційним особливостям захворювання.

Визначення ТВХ засвідчило наявність їх “чистоти” лише у 88 (41,5%) обстежених хворих. У цій групі найбільш часто (29 – 13,7% осіб) зустрічався гармонійний тип психологічного реагування при коливаннях його значень у діапазоні від 17 до 56 балів. Характеризувався він тверезою оцінкою пацієнтом свого становища без нахилів як до перебільшення його важкості, так і без явної недооцінки характеру та впливу псоріазу на якість власного життя.

Другу позицію у цій групі по питомій вазі займав анозогнозичний тип (11 осіб з наявністю лише “чергових” бляшок – 5,1%). Він характеризувався активним “відкиданням” думок про захворювання.

Третє місце посідав ергопатичний тип (9 – 4,2% пацієнтів). Клінічні прояви при ньому мали обмежений характер і у хворих домінувала така своєрідна психологічна форма захисту як “заглиблення у роботу”.

Серед варіантів типоблоків особистісного реагування на хворобу найбільш часто зустрічався блок дифузного реагування (97 – 45,0% хворих), при якому в діагностичну зону потрапляло більше трьох окремих шкал протилежних за своїми внутрішніми значеннями і змістом. Ці особи і склали основний контингент пацієнтів з неадекватним психологічним реагуванням в умовах появи та періодичного рецидивування у них елементів висипки на шкірі. Цьому блоку були притаманні низькі цифрові значення шкальних оцінок і їх менший розкид (від 8 до 32 балів) і досить простий – одногорбий профіль.

Дослідження взаємозв’язку психологічних особливостей характеру з типом психологічного реагування особистості в ситуації наявності псоріазу дозволило встановити, що у неакцентуйованих осіб найбільш виразними є риси гармонійного відношення (13,2 балів). Другу сходинку по шкальній значущості (9,3 бала) займали риси ергопатичності, тобто психологічне прагнення “заглибитися у роботу”. Дещо менш виразними були риси сенситивності (9,2 бали) – прояви заклопотаності хворого можливим негативним враженням оточуючих щодо наявних у нього висипань.

Проте, усі три типи (гармонійний, сенситивний та ергопатичний) перебували в межах однієї семибальної зони (13,2 – 9,3 – 9,2), що дало можливість у неакцентуйованих пацієнтів ідентифікувати тип їх психологічного відношення до своєї патології як дифузний з явною перевагою у 4 бали адекватного відношення до захворювання над помірно вираженими рисами інтерпсихологічного реагування.

Мінімальна акцентуація рис апатичності (4,3 бала), дисфоричності (4,9 бала), егоцентричності (5,8 бала) та паранойальності (5,9 бала) цілком узгоджувалась з наявною перевагою у переважно адаптивному паттерні психологічних відносин.

При визначенні взаємозв’язку паттернів психологічних відношень з рівнями загальної преморбідної акцентуйованості характеру з’ясувалося, що у міру зростання останніх відбувалося пригнічення гармонійних (з 13,2 до 10,8 балів), ергопатичних (з 9,3 до 8,8 балів) і анозогнозичних (з 8,0 до 6,1 балу) рис, тобто мало місце помітне зменшення виразності рис адаптивного типу психологічного реагування.

Зворотня тенденція (підсилення) торкалась рис тривожності(з 7,4  до 11,9 балів), іпохондричності (з 3,6 до 7,5 балів), неврастенічності (з 7,7 до 8,8 балів), меланхолійності (з 5,3 до 6,0 балів), сенситивності (з 9,2 до 13,1 бала), егоцентричності (з 5,8 до 7,8 балів), паранойальності (з 5,9 до 7,8 балів).

Отже, зростання виразності загальної преморбідної акцентуації характеру супроводжується підсиленням рис неадекватних варіантів психологічного реагування в ситуації хвороби. Найбільш рельєфно ця тенденція простежувалася у пацієнтів з розповсюдженим псоріазом і явищами артропатії.

Дослідження рівнів ОТ і РТ дозволило констатувати їх підвищення, яке залежало від клінічного перебігу дерматозу. Так, найбільш вагомо ця тенденція верифікувалась у хворих на розповсюджений псоріаз з явищами артропатії, відповідно, 59,4+1,5 балів (у здорових осіб – 47,3+1,9 балів; р<0,05) і 57,1+2,4 бали (у здорових осіб 43,5+1,9 балів;  р<0,05). Дещо меншим, але вірогідним було зростання показників у пацієнтів з дисемінованою неускладненою формою захворювання, відповідно, 56,3+0,9 балів (р<0,05) і 53,5+1,3 бали (р<0,05) і обмеженим перебігом дерматозу, відповідно, 52,8+1,2 бали (р<0,05) і 49,4+0,7 бали (р<0,05).

Аналогічна залежність простежувалася при визначенні рівнів емоційності, які сягали найбільших значень у хворих на розповсюджений псоріаз, ускладнений артропатією. Зокрема емоційна стабільність у таких осіб зростала до 45,8+1,8 балів (у здорових осіб – 37,1+0,8 балів; р<0,05), емоційна нестійкість – до 52,7+2,1 бали (у здорових осіб – 39,4+1,2 балів; р<0,05), емоційна нестабільність – до 55,3+1,1 бали (у здорових осіб 42,5+0,9 балів; р<0,05).

Дослідження за допомогою ОШПТ і DLQI дозволило оцінити особливості стану внутрішньої стривоженості хворих і пов’язаної з ним самооцінки ЯВЖ. Остання коливалася від 8,2+1,1 бали (у пацієнтів з обмеженим псоріазом) до 81,4+9,2 бали (у хворих на розповсюджену з явищами артропатії форму дерматозу.

Таким чином, отримані результати засвідчили тісний взаємозв’язок між клінічним перебігом псоріазу психологічним станом хворих, що стало підгрунтям для розробки та впровадження комплексного методу реабілітаційно-відновлювального лікування таких пацієнтів природними факторами озера Кунігунда та психокорегуючим впливом.

Оскільки  матеріально-технічна  база  для  лікування  хворих на псоріаз  природними   факторами  озера  Кунігунда  в  селищі  Солотвино  Закарпатської  області  дозволяє  організовувати  лікувально-оздоровчу   та реабілітаційну  роботу  лише  в  теплі  літні  місяці,  разом з співробітниками курсу дерматології та венерології Ужгородського національного університету нами були   здійсненні необхідні організаційні заходи  для  використання  ропи  і  мулу  озера  Кунігунда  протягом  усього  року  на  базі  водолікувального  комплексу  НПО  “Реабілітація”  в м. Ужгород.

Відповідно нами  була  розроблена та впроваджена медична  технологія  лікування  хворих  псоріазом  в  умовах  водолікувального відділення  НПО  “Реабілітація”,  суть  якої  полягала  в  наступному:

Хворі  знаходилися  на  лікуванні  на  протязі  21  дня. При цьому кількість  процедурних  днів  коливалась  від  12  до  16  в  залежності  від  режиму  інтенсивності,  тривалості  комплексу  процедур ( від  20  до  80  хвилин).  Лікування  проводилося  в  трьох  фіксованих  режимах  інтенсивності,  які  визначалися  в  залежності  від  форми та стадії  псоріазу  та  загального  соматичного стану  того чи іншого конкретного хворого:

I.        Оберігаючий  -  процедури  проводилися  через  день;

II.     Оберігаюче-тренуючий  -  процедури  проводилися  2  дні  підряд  з  послідуючою  одноденною перервою на  відпочинок;

III.   Тренуючий  -  процедури  проводилися  4  дні  підряд  з  наступним  одноденним  відпочинком.

Власне сам  лікувальний  комплекс складався з  наступних заходів:

1.       Вдихання сольових  аерозолів  в  камері  штучного  мікроклімату  тривалістю  від  15  до  60  хвилин  з  подвійним  напиленням  для  підтримання  в приміщенні оптимальної  концентрації  при  постійному  температурному  режимі  та  вологості  (зона  комфорту);

2.       Ропні  ванни  з  концентрацією  солей  в  залежності  від  стану  шкірного  процесу від  60  до  120 г/л,  при  температурі  розчину  + 38 + 2⁰С,  тривалістю по  наростаючій від  10  до  30  хвилин на кожну;

3.       Мулові  аплікації  на  елементи висипки та  на  уражені  суглоби  при  температурі  грязі + 50 + 5⁰С,  тривалістю  від  10  до  30  хвилин  по  наростаючій;

4.       Сеанси загального  УФО    спектру  А + В  в  дозі  від  1,5  до  2  біодоз.

5.       Охоронний  режим  стаціонарного  лікування, що включав в себе індивідуалізовану психокорекцію побудовану на попередньому тестовому патопсихологічному обстеженні кожного пацієнта;

6.       Лікувальне  харчування;

7.       Медикаментозне  лікування  по  показанням,  в  залежності  від  супутньої  соматичної патології,  виявленої  при  обстеженні  конкретного хворого.

За  вищезазначеною    технологією  проводилося  лікування  пацієнтів  з прогресуючою  стадією псоріазу  (при  непорушеному  загальному соматичному стані)    та  при  відсутності  відхилень  у загальних  аналізах  крові  та  сечі,  а  також  при  усіх  клінічних  формах  псоріазу  при стаціонарному перебігу дерматозу.