РЕГIОНAЛЬНA СТРAТЕГIЯ ПIДТРИМКИ ЕКОНОМIЧНОГО РОЗВИТКУ ПIДПРИЄМСТВ ХAРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТI

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ  РОБОТИ

У першому розділі «Теоретичні аспекти формування концептуальних засад та стратегій розвитку в системі регіональної економіки» систематизовано теоретичні та практичні засади та ключові положення щодо специфіки визначення та реалізації  стратегій розвитку на мезо,  макро та мікрорівні.  Обґрунтовано місце та роль стратегій розвитку в системі регіональної економіки у контексті забезпечення ефективної взаємодії з підприємствами,  галузями у виявленні пріоритетних сфер та з урахуванням поширення положень конкурентоспроможності територій. 

У сучасній українській економіці переплітаються ключові проблеми та неузгоджені бізнес-інтереси: ефективного розвитку ринкового середовища; перспективного позиціонування стратегічно значущих галузей і підприємств на національному та світових ринках; пропорційного та оптимального розвитку регіонів; формування засад конкурентоспроможності підприємств, галузей  та територій. Кожна з них має трансформаційний характер походження, є складною та комплексною, тому потребує дослідження різноманітних закономірностей, тенденцій і фактів на рівні світового господарства, держави, регіональних утворень, галузей, підприємств. 

Теоретично обґрунтовані місце та роль у розв’язанні проблемних питань  економічного розвитку територій, підприємств, галузей розробка та впровадження такого складного інструменту управління як формування концепції та стратегії або стратегічного плану. Ці управлінські інструменти сьогодні є невід’ємним у  формуванні науково обґрунтованих засад менеджменту на різних рівнях. Також вони поширюються на новітні  різноманітні форми співпраці бізнесової взаємодії, наприклад, на державну та регіональну підтримку бізнесу; формування галузевих та регіональних кластерів тощо.

Перед українськими підприємствами, що функціонують за сучасних умов господарювання, гостро постає питання виживання та ефективної діяльності у довгостроковій перспективі, що значною мірою залежить не лише від  самих підприємств. Позитивні зрушення  можливо отримати за рахунок таких управлінських дій: активізація взаємодії з регіональними, галузевими, міжнародними  організаціями  та формування новітніх форм зв’язків; поширення використання інструментарію менеджменту з питань логістики, маркетингу, інформаційних систем управління, ділового адміністрування  та інших прогресивних напрямів; розробка та впровадження системи управлінських технологій, новітніх та найпрогресивніших стандартів якості продукції, що будуть спрямовані на активізацію та удосконалення самої процедури стратегічного планування – розробки, впровадження, внутрішніх та зовнішніх зв’язків, контролю. 

Стратегічне  планування забезпечує випереджаючі ефекти з питань адаптації до стрімких змін у зовнішньому середовищі, котрі повинні відображатися у перманентних змінах. Але це не завжди можливо забезпечити лише для самого підприємства або організації.

Ці та інші питання постають як в межах державного та регіонального  управління, так і на підприємствах та в системі ринкової інфраструктури. Такі проблемні ситуації неможливо розв’язати лише за рахунок внутрішньо організаційної інформації та силами вузького кола фахівців. Тому стратегічне генеральне планування рекомендується проводити на наукових засадах, із використанням сучасних принципів менеджменту та консолідовано поширювати його із залученням спеціалістів різних сфер управлінської діяльності.

Обґрунтовано  концептуальні засади для розробки та впровадження консолідованої стратегії  розвитку підприємств, стратегічно значущої для усіх регіонів України та галузей. Особливого значення набуває використання цього інструментарію у харчовій галузі,   саме  як стратегічний план та  перспективне бачення розвитку складних системних процесів, що передбачає цілу низку різноспрямованих, але узгоджених інтересів в умовах активного використання індикативного планування в системі регіонального менеджменту. Це є стратегічний  управлінський інструмент, що надасть змогу розв’язати багато питань для покращення взаємодії на рівні парадигми відносин  «бізнес-галузь-регіон» та активізувати діяльність підприємств харчової галузі: активного впровадження інструментів дії  експортоорієнтованих кластерів; новітніх форм маркетингу та логістики; впровадження світових стандартів якості  та ін.

Запропоновано та теоретично обґрунтовано класифікацію можливих типів наступальної стратегії у системі консолідованих планів системної підтримки підприємств зі створення штучних конкурентних переваг у регіоні: управлінські дії комплексного характеру, спрямовані на те, щоб одночасного використовувати природні та штучні переваги, у результаті можливий синергетичний ефект із наявністю безлічі нових сильних характеристик території; управлінські дії локального характеру, спрямовані на те, щоб протистояти сильним бокам існуючих конкурентів; розробка та впровадження стратегій підтримки окремих виробників (сфери послуг), груп підприємств, кластерів, галузей; цільові дії, спрямовані на виявлення (або створення) недоліків або певних слабкостей конкурентів; одночасне використання перерахованих дій із використанням стратегічного управління на всіх рівнях; формування принципово нових переваг і захоплення незайнятих ринкових ніш і сегментів; інформаційна підтримка; використання інструментарію із попередження можливих негативних проявів у сфері ринкової, галузевої та міжгалузевої конкуренції. Використання цих управлінських інструментів особливо необхідно у процесах розвитку підприємств харчової промисловості в умовах регіону як системної політики підтримки малого та середнього бізнесу та вітчизняного виробника.

Для створення конкурентних переваг у регіоні необхідно об'єднувати зусилля як місцевого самоврядування, так і бізнесу. Такі форми взаємодії повинні носити характер стратегічних зв’язків, бути інституціонально та управлінсько новітніми. Успішність таких дій багато в чому також обумовлено характеристиками галузевої та міжгалузевої конкуренції. Систематизуючи положення щодо визначення пріоритетних та стратегічних складових конкурентоспроможності регіону в активному формуванні ринкового середовища, слід охарактеризувати і виділити найбільш затребувані у сучасній українській економіці