РЕГУЛЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ ПРИКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА (НА ПРИКЛАДІ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ УКРАЇНИ ТА РОСТОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ РОСІЇ)
У вступі розкрито сутність і стан проблеми, обґрунтовано актуальність теми, вказано зв'язок роботи з науковими програмами, планами та темами досліджень, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження; охарактеризовано ступінь наукової новизни одержаних результатів, їх теоретичне та практичне значення, наведено дані щодо апробації результатів дослідження.
У першому розділі «Сутність процесів інтеграції та прикордонного співробітництва в умовах регулювання регіонального розвитку» розглянуто сучасні проблеми і концептуальні особливості прикордонної співпраці на рівні регіонів; принципи формування регіональної політики розвитку в умовах процесу реалізації прикордонного співробітництва.
Зазначено, що прикордонне та транскордонне співробітництво є особливою формою політичної, зовнішньоекономічної, техніко-технологічної, екологічної, культурно-освітньої та інших видів міжнародної діяльності, яка здійснюється на регіональному рівні. Особливість прикордонної діяльності обумовлена наявністю кордону і необхідністю його облаштування, спільним використанням природних ресурсів і, відповідно, вирішенням проблем екологічно-технологічної безпеки, розвитком господарських зв’язків, інфраструктури, тощо. Виявлено, що транскордонне співробітництво означає будь які спільні дії, спрямовані на посилення та поглиблення добросусідських відносин між територіальними громадами або органами влади, які перебувають під юрисдикцією двох і більше договірних сторін. Воно здійснюється в межах компетенції територіальних громад або органів, які визначаються національним законодавством, шляхом укладання відповідних угод або домовленостей.
Як сегмент міжнародних економічних відносин, прикордонне співробітництво об'єктивно сприяє зниженню економічних бар'єрів, зближенню й взаємодоповненню національних і регіональних економік, поступовому становленню транскордонних, в тому числі прикордонних, економічних регіонів у структурі єдиного економічного простору. Прикордонні регіони країн – сусідів є зонами безпосереднього стикування та активної взаємодії національних та регіональних господарських комплексів. Суміжні регіони та їх локальні території з обох боків державного кордону виступають ініціаторами нових форм міжнародної господарської співпраці, у тому числі економічної інтеграції як стимулятора економічного зростання і конкуренції. На рівень інтеграції прикордонних регіонів впливають показники економічного розвитку, що обумовлюють зацікавленість їх в співпраці один з одним. Прикордонне співробітництво визначається здатністю об'єднання потенційних можливостей для вирішення спільних проблем та завдань економічного розвитку. Виконаний термінологічний аналіз характеристик прикордонного і транскордонного регіонів дозволив сформулювати авторські визначення ключових понять економіки в прикордонних регіонах, а саме: прикордонний регіон – це частина великого суспільно-економічного простору, що охоплює сусідні місцевості двох держав, де його регіональна структура обкреслена через зв'язки й просторову залежність між елементами, яка має моноцентричний характер; транскордонний регіон охоплює щонайменше два різні соціально-економічні простори, пов'язані з територіями сусідніх держав і його структура завжди має поліцентричний характер. Специфічні особливості транскордонного регіону зумовлюються: наявністю кордону з відповідною інфраструктурою і транзитністю території, яка впливає на особливості просторового розвитку з напрямами економічного, культурного, соціального, техніко-технологічного та наукового характеру. Транскордонний регіон – територіальна система, яка складається з підсистем, які належать різним суспільно-господарським просторам. За своєю суттю транскордонна співпраця, як більш високий рівень прикордонного співробітництва, передбачає різного роду контакти (зв'язки) людей, які при певних обставинах зумовлюють появу спільної діяльності. Ці зв'язки можна систематизувати у міру зростання складності і умов їх здійснення: родинні зв'язки, соціо-гуманітарні, виробнича кооперація; спільні підприємства. Саме тому удосконалені принципи розвитку прикордонного співробітництва в умовах транскордонної співпраці повинні враховувати: збереження специфіки самобутності і індивідуальності кожної із сторін, тобто зберігати багатогранність регіонів при протидії кожній окремій спробі уніфікації, а також всі відомі громадські, господарські, зовнішньополітичні точки зору як основу взаємодопомоги і партнерства та посилення регіональної обізнаності.
У другому розділі «Оцінка забезпечення співробітництва прикордонних регіонів Донецької і Ростовської областей і особливості його регулювання» виконано дослідження основних проблем і перспектив українсько-російського прикордонного співробітництва з метою оцінки можливостей його розширення до рівня умов транскордонного співробітництва в рамках єврорегіону «Донбас». До найбільш серйозних проблем українсько – російського ПКС можна віднести: відхід прикордонних регіонів з ряду перспективних ринків, що розвиваються, як під впливом посилення конкуренції, так і через слабку участь в міжнародних тендерах; тривале посилення позицій імпорту на внутрішньому ринку, у тому числі в секторах з можливістю імпортозаміщення; незначна частка прямих іноземних інвестицій в наукомісткі виробництва; відсутність чіткої ієрархії у інтеграційних проектах, що перекривають один одного; посилення сировинної експортної спеціалізації та фактичне вилучення зі структури експорту машин і устаткування, готових виробів з високою часткою доданої вартості. Стратегічні цілі розвитку прикордонних регіонів двох держав повинні передбачати закінчення економічних реформ та зміцнення національних, регіональних економік, інтеграцію у світову економічну систему в якості рівноправних та впливових партнерів. В результаті дослідження було підтверджено, що обидві сторони мають розвинуту мережу багатосторонніх економічних зв'язків, оскільки вони в значній мірі взаємозалежні з ресурсної та технологічної точок зору. Використання інтеграційних можливостей прикордонних регіонів позитивно впливають на динаміку зовнішньої торгівлі між Росією і Україною протягом розглянутого періоду.
Серед факторів, що сприяють україно-російському співробітництву, можна виділити наступні. Росія і Україна були частиною єдиного економічного простору, завдяки чому виробнича і транспортна інфраструктура України орієнтована на Росію. Взаємовигідне співробітництво Росії і України обумовлене винятковим ступенем інтеграції, який склався протягом багатьох десятиліть на основі загальної системи галузевого та територіального поділу праці і кооперування виробництва. Виявлено, що розрив зв'язків між Україною та Росією, особливо в машинобудівному комплексі, може суттєво вплинути на стан економіки Росії, тому що ряд українських підприємств є монопольними постачальниками необхідних Росії видів продукції (наприклад, турбіни Харківського ВАТ «Турбоатом», компресори для нафтопроводів Сумського ЗАТ ім. Фрунзе, драглайни-екскаватори Краматорського ЗАТ «НКМЗ»). Виконаний аналіз стану та перспектив розвитку прикордонного співробітництва Донецької та Ростовської областей показав, що економічна система цих ПКР є слабо диверсифікованою щодо видів діяльності та галузевої структури господарських комплексів. За його результатами з’ясовано, що ВРП цих областей, а також інших прикордонних регіонів України і Росії, має тенденцію до щорічного зростання. Отримані результати зведено до табл. 1.
На прикладі економік Донецької і Ростовської областей, які є прикордонними регіонами, було проведено комплексний аналіз за чотирма основними секторами економіки даних регіонів, а саме: промисловості, сільського господарства, зовнішньоекономічної діяльності та соціального сектору, з метою виявлення можливостей транскордонного співробітництва.
За результатами аналізу видно, що показники сектору промислового виробництва не дуже відрізняються, а показники сільськогосподарського виробництва вище у Ростовській області. В той же час обсяг експорту товарів Донецької області значно перевищує експорт товарів Ростовської області, проте обсяг імпорту товарів в обох регіонах майже однаковий.