Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Каталог авторефератів / ЕКОНОМІЧНІ НАУКИ / Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка
Назва: | |
Тип: | Автореферат |
Короткий зміст: |
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИУ першому розділі «Науково-методологічні основи регулювання структурних процесів в економіці регіонів» сформовано теоретичні засади регулювання структури економіки регіонів, окреслено суть та особливості системи регіональних соціально-економічних відносин, розкрито зміст соціально-економічного потенціалу економіки як основи формування ефективної структури господарства регіону, визначено особливості структурних процесів як чинників регіонального суспільного відтворення, розроблено методичні підходи до дослідження структурних процесів в економіці регіону в контексті загальнодержавних інтересів. В процесі формування науково-методологічних основ регулювання структурних процесів в економіці регіонів здійснено селективний відбір теорій, найбільш придатних для вирішення завдань, поставлених у дослідженні. Огляд теоретичної спадщини, пов’язаної з обґрунтуванням економічного розвитку країн і регіонів, дозволив відібрати близько 50 теорій, серед яких виокремлено класичні теорії економічної теорії та регіональної економіки (неокласична теорія, теорія економічної бази, теорія розміщення, теорія централь ного місця, моделі привабливості, синтетична теорія розвитку та ін.) і нові теоретичні концепції та конструкції (теорія конкурентних переваг, теорія розвитку економіки знань, теорія формування і розвитку мережної економіки та ін.). В роботі також селективно використаний ідейний арсенал регіональної політики розвинених країн світу, який на сьогоднішній день є досить багатий і широко апробований. Доведено, що значну його частину можна адаптувати до умов України і практично застосувати при здійсненні реформування економіки її регіонів. В Україні поряд з парадигмою регіонального саморозвитку, яка активно пропагується при побудові моделей регіонального розвитку в розвинених країнах і, безумовно, може використовуватися і в сучасних реаліях нашої країни, необхідно переоцінити і використовувати такі теорії, як посткейнсіанська, незбалансованого регіонального розвитку, котрі можна застосувати при обґрунтуванні активної підтримки проблемних регіонів і становлення місцевого самоврядування. В дослідженні доведено, що практичне втілення можуть знайти і деякі регіонально-економіко-технологічні теорії — створення технополісів і полюсів зростання. В процесі здійснення дослідження використані також теорії структуризації й ефективної організації економічного простору, які базуються на врахуванні функціональних властивостей форм просторової організації видів економічної діяльності й розселення — промислових і транспортних вузлів, агломерації, територіально-виробничих комплексів, міських і сільських поселень різного типу. В дослідженні взято до уваги погляди вітчизняних і зарубіжних вчених на полюси росту, що розглядаються не тільки як сукупності підприємств лідируючих галузей, але й як конкретні території (населені пункти), які виступають центрами інновацій і прогресу. Так, регіональний полюс росту розглядається як набір підприємств (галузей), що розвиваються, розміщених в урбанізованій зоні та здатних викликати подальший розвиток економічної діяльності у всій зоні свого впливу. Полюс росту можна трактувати і як локалізовану концентрацію економічної активності, агломерацію видів економічної діяльності, які інтенсивно розвиваються і дифузно поширюються в просторі регіону, зумовлюючи ускладнення його функціональної диференціації. Результати дисертаційного дослідження дозволяють зробити висновок, що функціональну диференціацію простору регіону можна обґрунтовувати за допомогою використання метрополійно-периферійних теорій, які висвітлюють особливості взаємодії центра регіону (ядра) і його периферії. При формуванні сучасних підходів до регулювання структури економіки регіонів автор враховував такі сучасні наукові досягнення, як теорія сталого розвитку, теорія мережної економіки, теорія поширення інформації, теорія розвитку віртуальної економіки та ін. Використана теоретична спадщина дозволила зробити висновок: якщо адаптувати методологічні підходи, що послідовно змінювались на різних етапах поступу розвинених країн світу, до умов України та, умовно кажучи, «стиснути» їх в часі, то можна прискорити процес регіонального розвитку в Україні. Тільки в такому випадку можна досягнути реституції економіки регіонів України, тобто ліквідувати їх відсталість шляхом відновлення деформованих підсистем та на цій основі посилити конкурентоспроможність регіональних економік. Безумовно, щоб в повній мірі реалізувати таке завдання, необхідно удосконалити нормативно-правову базу функціонування і структурування економіки регіонів України. На сьогодні в Україні вже напрацьовано певну нормативну базу, яка дає змогу здійснювати структурні зрушення. Але відсутність чітко окресленої мети, глибокого розуміння завдань, механізмів і наслідків цих структурних змін при зводить до недостатнього розвитку виробничого сектору, наявність великої кількості підприємств, що перебувають на межі банкрутства, відпливу внутрішніх фінансових ресурсів за кордон та у тіньову економіку, низького рівня заощаджень, відсутності достатніх іноземних інвестицій, бюджетного дефіциту, високого рівня прихованого безробіття тощо. Розглядаючи структурні перетворення в регіоні як керований державою процес слід виходити з того, що це має бути система взаємозалежних змін у структурі економіки з метою підвищення ефективності її функціонування. Для регіонів України структурні зміни пов’язані із становленням нових форм власності й організаційно-правових форм господарювання, ринкової інфраструктури, системи правового регулювання економіки, змінами в галузевій структурі господарства регіону та ін. Стратегічною метою структурної перебудови економіки регіонів має бути створення багатогалузевого високотехнологічного конкурентоспроможного господарського комплексу, адаптованого до ринкових умов, здатного як задовольняти більшу частину власних потреб економіки України, так і брати активну участь у світогосподарських зв’язках на взаємовигідних умовах, з метою максимального задоволення суспільних потреб людини. У процесі сталого розвитку суспільства на основі інтегрованого розвитку науки, техніки, людського капіталу, суспільно-економічних і територіальних форм організації виробництва необхідно сформувати регіональну суспільну систему, основними проявами та ознаками якої повинні стати: всебічне інформаційне забезпечення суспільного виробництва; гармонійна інтеграція продуктивних сил в природне середовище їх функціонування; гармонізація суспільно-економічних відносин і забезпечення комплексного людського розвитку; значне кількісне примноження та докорінна зміна якісних показників споживчих вартостей; збереження і відновлення еколого-економічного потенціалу. У сучасній науці поняття структури звичайно співвідноситься з поняттям системи, що характеризує всю сукупність проявів певного складного об’єкта (його елементи, будову, зв’язки, функції). Таким чином структуру варто тлумачити як сукупність сформованих зв’язків об’єкта, що забезпечують його цілісність і тотожність самому собі. В свою чергу, структура економіки відображає співвідношення між елементами економічної системи, що виділяються в залежності від конкретного напрямку аналізу. Структура економіки регіону характеризується складом і співвідношенням основних сфер і видів економічної діяльності, а також співвідношенням різних видів виробничих об’єктів, їх систем інтеграції, форм власності і т. д. Це складне багатоаспектне поняття визначає «загальну конструкцію» комплексу, його позитивні і негативні особливості, ефективність і динамічність. Формування ефективної структури економіки регіонів України пов’язане з тим, що економіка характеризується значною кількістю складових елементів, ієрархічною структурою, широкою мережею вертикальних і горизонтальних зв’язків. Це закономірно приводить до локалізації підсистем, що функціонують в умовах визначеної автономії. У зв’язку з цим виникає дуже важливе питання про вибір такої локальної підсистеми, структура і функції якої знаходилися б у повній відповідності з глобальною метою, яка стоїть перед економікою держави чи регіону. Структурна перебудова економіки регіонів повинна спиратися на систему факторів і умов, що визначають доцільність проведення відповідних змін в економічній системі, найбільш прийнятні і перспективні варіанти формування економічних пропорцій, а також параметри майбутньої структурної моделі економіки. Повнота і дієздатність майбутньої структури економіки регіону багато в чому залежить від дослідження властивостей і співвідношень, що склалися в умовах визначеної економічної системи і формування інформаційної основи структурних змін
|