У вступі дисертаційної роботи обґрунтовано актуальність теми, сформовано мету і завдання роботи, визначено об’єкт і предмет дослідження, а також наукову новизну і практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію результатів дослідження.
Перший розділ «Теоретичні підходи щодо проведення реформування залізничного транспорту»присвячений теоретичним результатам авторського осмислення теоретичних та методичних підходів щодо проведення реформування та реструктуризації залізничного транспорту.
Дослідженометоди проведення реформування та реструктуризації в різних країнах світу. Виявлено пріоритетні напрямки вирішення глобальних питань з реформуванням залізниць. Досліджено, що країни з ринковою економікою здійснюють реформування через різні напрямки: реструктуризацію, комерціалізацію, корпоратизацію та приватизацію своїх залізниць.
Виявлено, що реформування залізниць у країнах Євросоюзу здійснюється в основному за трьома напрямами: виведення залізниць з підпорядкування уряду і ухвалення обома сторонами переглянутого переліку задач і відповідальності; посилення ринкової орієнтації при збереженні ролі уряду в складі інфраструктури і позицій соціально необхідних видів обслуговування; перегляд меж між суспільним і приватним секторами в наданні транспортних послуг.
Доведено, що головними аспектами реформування залізничного транспорту пострадянських країн є:
- перетворення державних залізниць в акціонерні товариства як відкритого типу, так і закритого;
- залучення іноземних інвестицій за рахунок відповідних дій уряду країн на законодавчому рівні;
- приватизація галузі як повна, так і часткова за видами діяльності;
- удосконалення структури управління за рахунок реструктуризації галузі.
Обґрунтовано, що ефективність діяльності та якість послуг, які надаються залізницями України споживачам, не відповідають сучасним вимогам. Доведено, що сучасний стан залізничного транспорту вимагає не тільки модернізації і технічного переозброєння, але й організаційно технологічного удосконалення. Виявлено головні факти, які зумовлюють необхідність реформування залізниць: розвиток матеріально-технічної бази залізничного транспорту України здійснюється нижчими темпами, ніж зростання вантажообігу; має низька якість перевезення вантажів і пасажирів; відновлення основних виробничих фондів відбувається невисокими темпами; накопичуються морально й фізично застарілі об'єкти; не створені економічні й правові основи відносин власності, не є ефективним механізм взаєморозрахунків; неефективною є структура управління галуззю; потреби залізничного транспорту в інвестиціях незадовільні; існує перехресне субсидування пасажирських перевезень за рахунок вантажних.
Україна залишається єдиної державою у світі, в якій до сьогодні повністю не було проведено реформування залізничного транспорту. Більшість українських підприємств національної економіки у даний час перебувають у кризовій ситуації. Враховуючи, що залізничний транспорт є забезпечувальною і залежною складовою економіки України, питання щодо проведення антикризової програми з використанням реформування є надзвичайно своєчасним як для галузі залізничного транспорту, так і для економіки в цілому.
Проведено систематизацію робіт провідних закордонних та українських вчених з питань теоретичного та практичного втілення реформування залізничного транспорту. Виявлено головну мету наукових досліджень яка передбачає остаточне визначення необхідності мати на залізничному транспорті України один суб’єкт господарювання або, навпаки, доцільності утворення об’єднання окремих незалежних компаній як самостійних суб’єктів господарювання в сучасних умовах розвитку економіки держави.
Доведено актуальність та терміновість розроблення моделі та форми здійснення реформування, заснованої на динамічній складовій розвитку залізничного транспорту, а саме − це розроблення комплексного підходу щодо організації процесу проведення реформування залізниць України.
Зазначене дає змогу стверджувати про необхідність проведення комплексного аналізу основних показників роботи залізничного транспорту з метою надання оцінки його сучасного стану та підготовки до реформування.
У другому розділі «Аналіз діяльності залізниць України як складової національної економіки» з метою обґрунтування доцільності впровадження елементів реформування досліджено та виконано аналіз динаміки основних показників роботи залізничного транспорту. Зазначений аналіз включає період 2007 − 2011 рр. де були запозичені показники роботи Донецької, Придніпровської та Львівської залізниць. Мета аналізу була пов’язана з вивченням динаміки роботи залізниць щодо досліджуваних показників. Результати аналізу обсягових показників роботи залізниць свідчать, що нажаль робота за останні роки незначно покращувались за рахунок пожвавлення роботи промислових підприємств країни і розвитку малого та середнього бізнесу. Винятком був 2008 рік у якому обсяги перевезень скоротилися внаслідок впливу окремих факторів глобальної економічної кризи.
Встановлено, що загальне скорочення обсягів перевезень значно вплинуло на підвищення їх собівартості. Технологічний процес транспортного виробництва не дозволяє позбутися основних виробничих фондів (ОВФ), у зв’язку зі спадом обсягу перевезень, тому це є суттєвою затратною складовою.
Доведено, що перехресне субсидування пасажирських перевезень за рахунок прибутків вантажних перевезень залишається основним механізмом фінансування та покриття збитковості пасажирських перевезень. Ця хибна практика продовжує залишатись и нині. Результати проведеного економіко-статистичного аналізу свідчать про наявність сталої тенденції зменшення пасажирообігу. У такій ситуації надалі очікується погіршення фінансового стану залізниць України.
Проаналізовано показники праці та зарплати і встановлено наявність диспропорції у цьому співвідношенні. Заробітна плата працівників залізничного транспорту зростає більшими темпами, ніж продуктивність праці, хоча остання залишається значно нижчою ніж у промисловості. Це свідчить про зростання непродуктивних витрат. Дослідженням встановлено, що за останні п’ять років кількість апарату управління по окремих залізницях невиправдано збільшилась. Це призводить до небажаного підвищення експлуатаційних витрат. Доведено, що збільшення апарату управління залізниць у переважній частині здійснюється за рахунок скорочення працівників з основної діяльності. Це пов’язано зі значними змінами у технологічному процесі залізничних перевезень та потребує наукового обґрунтування ситуації що склалась.
Проаналізовано та встановлено, що динаміка доходів від основної діяльності по залізницях зростає, проте підвищення експлуатаційних витрат збільшується більшими темпами. В цілому лише доходи від вантажних перевезень перевищують витрати і мають прибуток. Але доходи від перевезень пасажирів мають зворотну негативну тенденцію, оскільки витрати значно перевищують доходи. Значну частку складають соціальнозначущі перевезення, які відповідно до положень Закону про залізничний транспорт мають бути компенсовані місцевим та державним бюджетами. Нажаль, це є тільки задекларованою теоретичною складовою, яка не має поки що практичної реалізації. Покриття збитків залізницями України самостійно за рахунок власного прибутку постійно погіршує їх фінансовий стан. У наслідок відсутності збалансованості державного та місцевого бюджетів в сучасних умовах велике значення набуває пошук нових інноваційних проектів, впровадження яких дозволить залізницям України поліпшити фінансовий стан, підвищити заробітну плату працівникам за рахунок зростання продуктивності праці та ефективності перевезень у цілому.
Результати проведеного наукового дослідження дозволили стверджувати, що є два напрямки досягнення поставленої мети: перший − удосконалення діючої структури управління; другий − проведення реформування форми власності державної монополії залізничного транспорту. Саме вони і є метою дослідження наступних розділів дисертації.
У третьому розділі «Розробка стратегії реформування та реструктуризації залізничного транспорту України» підкреслено те, що ринкова трансформація галузі передбачає підвищення ефективності розроблення механізму функціонування галузі та впровадження запропонованого механізму, який наведено на рис. 1. Доведено, що галузь у цілому та підприємствазалізничноготранспортузокрема забезпечуютьвирішеннярізноманітних загальнодержавних завдань економічного, соціального та політичного характеру, включаючи економічну безпеку держави, зміцнення її обороноздатності і цілісності.
