Роль транзакційних витрат у дослідженні сучасних процесів світової торгівлі

Короткий зміст

Економічне зростання є одним з очевидних пріоритетних завдань урядів і первинною основою для забезпечення соціально-економічного добробуту громадян. Розширення участі в міжнародній торгівлі вже довгий час вважається істотним чинником досягнення цієї мети. Уряди і міжнародні організації в усьому світі проводять значну роботу зі створення більш широкомасштабної міжнародної торговельної системи, що передбачає, зокрема, скорочення бар'єрів і лібералізацію торговельної політики.

Міжнародна економіка вважалась окремою дисципліною від часів свого виникнення. Підтверджують цю думку вчення меркантилістів, А. Сміта, Д. Рікардо та А. Маршалла [291; 239]. Дихотомія між національними та зовнішніми секторами економіки має давній характер та впливає на теорію та політику. Варто поставити питання: чому саме зовнішні операції стали предметом досліджень великих економістів? Відповідь досить проста: торгівля в межах певного суспільства зазвичай не порушує якихось незвичайних проблем. Існують певні правила, що мають виконуватися задіяними особами; розмір прибутків та витрат є більш-менш передбачуваним та розподіляється між усіма, інформаційні та правові витрати досить низькі. Стабільне інституційне середовище, в якому аналізується поведінка суб'єктів, сприймається без додаткових доказів. Зовсім навпаки, коли обмін відбувається на межах національних кордонів. Тут не можна прогнозувати жодну із зазначених умов.

Міжнародна торгівля полягає в укладанні угод між сторонами, що діють у різних юрисдикціях, економічно-правових сферах, оперують різними валютами і розмовляють різними мовами. Крім того, контрагенти, як правило, знаходяться далеко один від одного. Через це рішення щодо імпорту або експорту містять дуже багато невизначеностей. Іноді потрібен час, наприклад, для виробництва й надання специфічної послуги, і невідомо, якою мірою відповідає вона певним критеріям якості даного виду послуг. Часовий фактор також означає, що підписання угоди не обов'язково відбувається тоді, коли й оплата, і тому постачальник може надати послугу, яка частково буде оплачена пізніше. В такому разі експортер має оплатити виробничі й транспортні витрати наперед і понести відповідний ризик від того, що очікуваний платіж не буде здійснено. Взагалі подібні невизначеності та пов'язані з ними ресурси, що залучені в переговорний процес та виконання контрактів, призводять до значних витрат, які суттєво впливають на обсяг торгівлі. Оскільки країни мають різні інституційні структури та організації, можна припустити, що транзакційні витрати також є різними між торговельними партнерами, і це можна розглядати як основу існування порівняльних переваг у міжнародній торгівлі [81]. Таким чином, інституційні устрої та пов'язані з ними транзакційні витрати є вирішальними факторами при визначенні рівня та структури світової торгівлі. Це твердження може стати підставою для розробки великої кількості теоретичних гіпотез. Вони можуть бути втілені за допомогою раціонального використання історичних фактів у поєднанні з властивостями сучасних торговельних відносин. Інституційна теорія міждержавних відносин не витісняє традиційну теорію порівняльних переваг. Ця загальноприйнята модель залишається особливим, хоча й досить нереальним граничним випадком – без інституційних протиріч, із транскордонними операціями та транзакційними витратами, що дорівнюють нулю.