ВАКАНСІЇ ТА СПІВРОБІТНИЦТВО

У вступі обґрунтовано актуальність теми; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу й методи дослідження; розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів; подано дані щодо апробації, публікацій та структури дисертації.

У першому розділі – “Теоретичні та практичні засади розвитку інформаційної культури вчителів основ економіки в післядипломній освіті” – подано стислу характеристику економічної освіти в загальноосвітній школі; здійснено постановку проблеми розвитку інформаційної культури вчителя основ економіки; визначено провідні імперативи інформатизації цієї освіти; уточнено сутність поняття “інформаційна культура вчителя основ економіки”; визначено структуру інформаційної культури вчителя основ економіки як професійної якості; визначено теоретичні засади розвитку інформаційної культури вчителя основ економіки в системі післядипломної освіти, а також актуальні й перспективні форми, методи та засоби розвитку інформаційної культури вчителів основ економіки в цій системі.

Показано, що на рівні викладання предмета “Економіка” в загальноосвітніх навчальних закладах визріла потреба у використанні з дидактичними цілями електронних навчальних комплексів, динамічних освітніх середовищ, хмарних сервісів, технологій дистанційного обміну інформацією, мобільних і мультимедійних пристроїв, що зумовлює високі вимоги до рівня розвитку інформаційно-комунікаційної компетентності вчителя основ економіки.

З’ясовано, що необхідність цілеспрямованого розвитку зазначеної компетентності в системі післядипломної освіти детермінована швидким застаріванням знань та вмінь, набутих педагогами в ході фахової підготовки, у зв’язку із вибуховим характером науково-технічного прогресу у ХХІ ст.

Пілотне дослідження, проведене для визначення актуальності розвитку та оновлення інформаційних компетенцій учителів основ економіки в післядипломній освіті, виявило, що цій категорії вчителів, з одного боку, притаманне усвідомлення потреби в опануванні новітніх інформаційних технологій, а з іншого – доволі низька активність в оволодінні цими технологіями. Більшість учителів відзначає в себе дефіцит знань, який ускладнює використання інформаційних технологій, низький рівень умінь обробки інформації як в операційному, так і в когнітивному аспектах. Вчителі не використовують повною мірою потенціал професійно спрямованої співпраці в Інтернеті з іншими людьми й не користуються інформаційними ресурсами та технологіями, створеними безпосередньо для методичної підтримки викладання економіки. Ці факти підтвердили наявність низки деструктивних недоліків у професійній діяльності пересічного вчителя основ економіки, що виявляються в невідповідності задекларованих намірів та існуючих результатів підвищення кваліфікації в системі післядипломної педагогічної освіти.

Для визначення модельних характеристик результату інформатичного аспекту післядипломної освіти вчителя основ економіки віддано перевагу культурно-орієнтованому підходу (А. Ашеров, С. Бородін, Є. Булгакова, І. Геллер, Н. Гендіна, В. Казанцева, М. Моїсєєва, Н. Огурцова, Г. Паршуков, Л. Проніна, Є. Полат, А. Токтаньязова, Г. Харченко), відповідно до якого цільовим орієнтиром такої освіти є інформаційна культура вчителя, що характеризується володінням і усвідомленим використанням програм пошуку, аналізу, зберігання й передачі інформації, вироблених людством на конкретний історичний момент.

Обґрунтовано, що інформаційну культуру вчителя основ економіки потрібно розглядати як професійну якість, що інтегрує структуровані, ієрархічно згруповані та доступні вимірюванню властивості вчителя як суб’єкта праці.

Аналіз спроб визначити складові інформаційної культури фахівця, поданих у науковій літературі (А. Бабошин, Ю. Брановський, С. Булгакова, Н. Гендіна, І. Зарецька, В. Казанцева та ін.), рекомендацій ЮНЕСКО з розробки структури інформаційної компетентності вчителів, моделі інформаційно-комунікаційної компетентності вчителя Н. Аллена, П. Реста, Л. Томаса, а також поглядів О. Часнікової щодо змісту інформаційного компоненту професійної компетентності вчителя географії та економіки дав змогу довести, що структуру інформаційної культури вчителя основ економіки утворюють особистісний, когнітивно-аналітичний, а також діяльнісний компоненти.

З’ясовано, що особистісний компонент характеризується, перш за все, рівнем активності вчителя в професійно-інформаційній діяльності; когнітивно-аналітичний – наявністю знань у галузі інформаційних технологій (комп’ютерна грамотність), уміннями працювати з інформацією (володіння елементарними аналітико-синтетичними прийомами роботи з інформацією на основі мікрокогнітивних актів). Діяльнісний компонент визначається вміннями використання інформаційних технологій у процесі викладання предмета “Економіка”, а також налагодження й підтримки внутрішніх та зовнішніх інформаційно-комунікаційних зв’язків.

Висвітлено інформаційну культуру вчителя основ економіки як професійну якість суб’єкта педагогічної праці, що характеризується перманентною конструктивною активністю в інформаційній діяльності, аналітико-синтетичними вміннями, комп’ютерною грамотністю, уміннями використання актуальних інформаційних технологій і співпраці в Інтернеті. Зазначена професійна якість забезпечує обмін, обробку, створення, презентацію інформації в процесі викладання предмета “Економіка” відповідно до актуальних і перспективних вимог навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах.

Узагальнення теоретичного знання, поданого в літературі, дало змогу констатувати, що науковим базисом розвитку інформаційної культури вчителів основ економіки в системі післядипломної освіти є:

– прикладні аспекти теорії освіти дорослих (Т. Андрющенко, С. Вершловський, І. Воротнікова, М. Громкова, В. Дресвянников, П. Джарвіс, С. Зміїв, В. Подобєд, С. Сисоєва, М. Смірнова, С. Тришина, А. Хуторський, С. Щенніков), відповідно до яких при організації освітнього процесу за участю дорослих людей мають бути враховані їхній індивідуальний досвід, вік, професійний рівень та кваліфікація; задоволені індивідуальні освітні потреби; створені умови для усвідомлення професійної й посадової перспективи; стимульована самостійна пізнавальна діяльність; наданий пріоритет колективним формам діяльності;

– концептуальні підходи до організації процесу підвищення кваліфікації вчителів (В. Арешонков, А. Зубко, А. Кузмінський, В. Луговий, В. Руссол, Н. Ситнікова, Н. Протасова, Л. Сущенко, Т. Трачук, Т. Хлєбнікова, О. Часнікова), відповідно до яких ключовою ланкою системи післядипломної освіти є процес підвищення кваліфікації вчителів, який забезпечує виконання діагностичної, компенсаторної, адаптаційної, пізнавальної та прогностичної функцій і відбувається на основі багаторівневості, різнопрофільності, варіативності, інтеграції системного, особистісно орієнтованого, діяльнісного підходів до навчання;

– особистісно орієнтований підхід до професійного навчання (Н. Волкова, Н. Міклашевич, І. Саркісова, С. Суворова, А. Сущенко, І. Якиманська), згідно з яким, вчитель основ економіки виступає центральним суб’єктом цілеспрямованого формування й розвитку необхідних професійних компетенцій з використанням соціально-педагогічних, предметно-дидактичних, діяльнісно-психологічних, діагностичних технологій, беручи суб’єктну участь у визначенні пріоритетних професійних питань.

З’ясовано, що зазначений теоретичний базис не має суттєвих об’єктивних та суб’єктивних перешкод і утруднень для реалізації в закладах системи післядипломної педагогічної освіти (ППО) й упредметнення на рівні форм, методів та засобів розвитку інформаційної культури вчителів у процесі підвищення їхньої кваліфікації.

Аналіз існуючої практики розвитку інформаційної культури вчителів в закладах ППО виявив таке: процес підвищення кваліфікації відбувається за очною, дистанційною та очно-дистанційною формами, з пріоритетним вибором як головної кредитно-модульної системи. У межах зазначених форм перевага надається інтерактивним семінарам, тренінгам, конференціям тощо. З’ясовано, що в закладах ППО приділено належну увагу визначенню цільових інформатичних компетенцій слухачів. При цьому структурно-логічні схеми їхньої інформатичної підготовки мають таку загальну логіку: діагностування рівня розвитку інформатичних компетенцій, актуалізація базових знань у галузі користування комп’ютером (комп’ютерної грамотності), навчання використанню тих, чи інших інформаційних технологій, самостійна розробка навчального матеріалу щодо використання цих технологій. З метою розвитку інформатичної складової професійної готовності слухачів у закладах ППО широко використовують дидактичні матеріали, розроблені в межах спільних програм МОН України з корпораціями Microsoft^® та Intel^®.

Між тим, аналіз наукових праць з проблематики розвитку інформаційних компетенцій учителів у післядипломній педагогічній освіті (І. Воротникова, Г. Дехтярьова, Н. Клокар, Т. Папернова, О. Часнікова, Л. Чернікова, В. Шевченко та ін.), навчально-тематичних планів очних курсів підвищення кваліфікації вчителів географії та економіки Кримського республіканського інституту ППО, Луганського обласного інституту ППО тощо, а також узагальнення інформації, поданої на інтернет-порталах закладів ППО, дали змогу констатувати, що процес підвищення кваліфікації має певні недоліки, зокрема: недостатньо мотивуючий характер формування бажання набуття та вдосконалення інформаційно-комунікаційних компетенцій; обмежений обсяг і низьку інтенсивність суб’єкт-суб’єктної взаємодії з викладачами; надмірне використання в навчальному процесі паперових носіїв; нескоординований, хаотичний характер фасилітації та обміну досвідом використання інформаційних технологій між суб’єктами андрагогічного процесу. Наявність зазначених недоліків актуалізувала спрямування зусиль на розробку науково-методичного забезпечення розвитку інформаційної культури вчителів основ економіки в післядипломній освіті.

У другому розділі – “Науково-методичні засади розвитку інформаційної культури вчителів основ економіки в процесі підвищення кваліфікації” – обґрунтовано авторську концепцію, змістовою характеристикою якої є необхідні й достатні педагогічні умови розвитку інформаційної культури вчителів основ економіки на курсах підвищення кваліфікації в системі післядипломної освіти; подано модель процесу розвитку інформаційної культури вчителів основ економіки на курсах підвищення кваліфікації, що інтегрує зазначені педагогічні умови, мету, методи, засоби, форми й етапи відповідного андрагогічного процесу.

З’ясовано, що найбільш перспективний шлях реалізації авторського задуму перебуває у векторі вже намічених та обґрунтованих параметрів реалізації національної стратегії у сфері післядипломної освіти (Біла книга національної освіти України, положення Болонського процесу тощо).

Обґрунтовано, що передумовою успішного розвитку інформаційної культури вчителів основ економіки в системі післядипломної освіти є підвищення кваліфікації за очно-дистанційною формою на засадах кредитно-модульної системи, що передбачає поєднання педагогічного потенціалу очної та дистанційної форм, а також модульне структурування змісту навчання.

Показано, що провідна ідея вирішення проблеми розвитку інформаційної культури вчителів основ економіки випливає з теоретичного уявлення про особистісно-професійну сутність і зміст зазначеної якості та розглядається як створення педагогічних умов для перманентної реалізації вчителем можливостей перспективних локальних та комунікаційних технологій у педагогічній діяльності. Цей процес є педагогічно керованим поступовим рухом від стихійно сформованих уявлень про зміст, методи, форми й засоби інформаційної діяльності до інтеріоризації кращого досвіду людства, існуючого в знаковій формі. За авторським задумом цей рух відбувається через виконання таких важливих завдань:

– створення рефлексивно-інформаційного середовища, що дає змогу вчителеві економіки швидко відчути переваги використання локальних та комунікаційних технологій;

– засвоєння техніки й алгоритмів виконання типових дій з обробки, обміну, синтезу та презентації інформації;

– культивування особистісного й професійного самовираження вчителів економіки в професійно-інформаційній діяльності;

– об’єктивація та розвиток когнітивно-аналітичних властивостей учителів економіки, які виконують основне навантаження в педагогічній діяльності.

Результатом конкретизації визначених базових положень стала експлікація необхідних і достатніх педагогічних умов розвитку інформаційної культури на курсах підвищення кваліфікації як дійовій ланці їхньої післядипломної освіти:

– стимулювання інтересу до набуття та вдосконалення знань сучасних локальних (електронного засобу навчального призначення “Економіка 10–11 клас”, програмно-інструментальних платформам і комплексів Windows Live™ Movie Maker™, “Прометей”, “УРОК”) та комунікаційних (хмарні й віддалені інформаційно-професійні сервіси, індивідуальні цифрові пристрої) інформаційних технологій у ході лекцій-прес-конференцій, лекцій-презентацій відповідної тематики на організаційно-установчому етапі андрагогічного процесу;

– розвиток умінь використовувати локальні й комунікаційні інформаційні технології через інтенсивну, особистісно орієнтовану взаємодію з викладачами-тьюторами, що мають досвід ефективного навчання різних категорій дорослих людей на групових та індивідуальних практичних заняттях;

– формування перманентної конструктивної активності з використання інформаційних технологій у ході створення електронних засобів навчального призначення та виконання завдань соціально-гуманітарного й професійного модулів курсової підготовки;

– інтенсифікація обміну досвідом використання локальних та комунікаційних інформаційних технологій між суб’єктами, що впливають на розвиток професійної субкультури в ході діалогової взаємодії в мережевому співтоваристві, групових практичних заняттях (семінарах і круглих столах);

– безпосередня та опосередкована педагогічна підтримка розвитку інформаційної культури на основі дистанційного консультування, обміну електронною інформацією й навчальними матеріалами з тьюторами шляхом використання комунікаційних інформаційних технологій (Skype, e-mail тощо).

Створення цих умов передбачає цілеспрямовану взаємодію багатьох компонентів андрагогічного процесу й відбувається поетапно.

Перший етап співвідноситься з організаційно-установчою сесією підвищення кваліфікації й інтегрує вхідне діагностування з інформаційної культури; інструктаж з тьюторами з питань використання інформаційних технологій у процесі підвищення кваліфікації, налагодження зворотного зв’язку та електронних контактів, передачу методичних матеріалів.

Другий, базовий, етап співвідноситься з організаційно-установчою сесією на першому тижні навчання, де відбуваються стимулювальне висвітлення тенденцій інформатизації освіти на лекціях-прес-конференціях, лекціях-презентаціях відповідної тематики; знайомство із сучасними електронними навчальними ресурсами, створеними для оптимізації викладання економіки на практичних заняттях; створення слухачами електронних навчальних ресурсів на індивідуальних практичних заняттях; вивчення рекомендованої літератури; пошук інформації щодо інноваційних технологій викладання економіки в Інтернеті в межах самостійної роботи. Крім того, на цьому етапі передбачено методичну підтримку пізнавальної діяльності слухачів у ході індивідуальних консультацій з викладачами.

Змістовим ядром розвитку інформаційної культури на базовому етапі є спецкурс “Комп’ютерно орієнтовані системи навчання у професійній діяльності вчителя основ економіки” (12 ауд. годин).

Третій етап співвідноситься з дистанційною частиною курсової підготовки, яка може бути поділена на чотири складові. До першої належить засвоєння змісту психолого-педагогічного, соціогуманітарного та професійного модулів, а також виконання колективних педагогічних проектів. Діяльність учителів основ економіки в межах цієї складової курсової підготовки характеризується їхньою діалоговою взаємодією між собою; інтенсивним використанням хмарних та віддалених інформаційно-професійних сервісів; використанням індивідуальних цифрових пристроїв; насиченим дистанційним консультуванням і контролем знань тьюторами. До другої складової – самостійне виконання кейсів, створених на основі програми Microsoft^® “Партнерство в навчанні”. До третьої – навчальний практикум, у межах якого відбувається впровадження розробленого вчителем економіки електронного ресурсу в навчальний процес. Четверта складова – обмін слухачів, викладачів і фахівців інформаційної індустрії досвідом використання інформаційних технологій у шкільному педагогічному процесі, що відбуватиметься на семінарах та круглих столах.

Четвертий, контрольний, етап співвідноситься з модулем програми підвищення кваліфікації “Залікова сесія” і включає: консультування з питань майбутньої конференції та тестування; презентацію електронного засобу навчального призначення й демонстрацію власного досвіду викладання основ економіки з використанням інформаційних технологій у межах підсумкової конференції; підсумкове тестування рівня інформаційної культури слухачів.

Результатом підвищення кваліфікації очікується позитивна динаміка розвитку інформаційної культури вчителів основ економіки.