РОЗВИТОК ІНСТИТУТУ ІПОТЕКИ В УКРАЇНІ: ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Короткий зміст

Актуальність теми. Іпотека – правовий інститут, що використовується в усіх правових системах як важливий інструмент ефективного розподілу власності, надійний засіб захисту інтересів кредиторів. Заставні операції із земельними ділянками та іншим нерухомим майном поширені в усіх країнах із розвинутою ринковою економікою і Україна не є винятком.

Новітній етап розвитку українського суспільства, що ґрунтується на Конституції України 1996 р., пов’язаний із реформуванням національної правової системи в цілому та окремих правових інститутів зокрема. Це потребує наукового аналізу низки проблем, серед яких значне місце займають і питання становлення та функціонування іпотеки в Україні.

Після набуття Україною незалежності та проголошення права приватної власності на землю проблема іпотеки набуває дедалі більшої актуальності серед вітчизняних і зарубіжних науковців. На всіх історичних етапах свого розвитку іпотека – важливий чинник житлової, аграрної, фінансової політики держави на різних етапах її розвитку. Намагаючись дослідити цей правовий інститут, представники органів державної влади, як правило, звертаються до зарубіжного досвіду, не враховуючи власного. Але інститут іпотеки в Україні не є новим, а тому дослідження історії його розвитку заслуговує на увагу з точки зору не лише історії та теорії, а й практики. Оскільки іпотека протягом тривалого періоду в Україні не використовувалася, відсутній позитивний досвід її широкого застосування. Україна в цьому плані значно відстала від інших розвинутих країн. Тому дослідження цього питання особливо важливе для ефективного функціонування ринкової економіки в нашій державі.

Досвід зарубіжних і вітчизняних учених із питань іпотеки показує, що високоорганізована ринкова економіка немислима без широкого застосування іпотеки, особливо без застави земельних ділянок та іншого нерухомого майна з метою забезпечення зобов'язань боржників. Іпотечні відносини тісно пов'язані з інвестиціями й відіграють важливу роль у будівництві та сільському господарстві.

З точки зору динаміки та за результатами розвитку законотворчого процесу в галузі правового регулювання питань іпотеки плідним був 2003 рік, коли було прийнято Закон України “Про іпотеку”, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України та ін. Законом від 5 червня 2003 р. “Про іпотеку” закріплено юридичні підстави для використання заставної як цінного паперу і спеціального засобу іпотечного кредитування. З огляду на це, можна вважати, що основні засади відповідних правовідносин законодавчо визначені. Але проблема застосування інституту іпотеки і досі має характер дискусій.

Як свідчать теоретичні та практичні дослідження, питаннями іпотеки нерухомості, іпотечного кредитування приділялася недостатня увага – їх науковці розглядали частково, а комплексне дослідження вказаної теми відсутнє.

Отже, дисертаційне дослідження „Розвиток інституту іпотеки в Україні: історичний досвід, проблеми та перспективи” видається актуальним і наразі доречним для теоретичного осмислення та практичного вирішення низки проблем щодо перспектив розвитку інституту іпотеки.

Теоретичною основою дослідження є історико-правовий доробок науковців (І. А. Базанов, О. М. Головко, В. Д. Гончаренко, В. М. Іванов, П. П. Музиченко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький, М. М. Страхова, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко, О. О. Шевченко, О. Н. Ярмиш), російських правознавців (Д. Бачимег, І. В. Довдієнко, Л. А. Лунц, І. Б. Новицький, І. Г. Панайотов, С. І. Раєвич, Д. А. Сергєєв, З. М. Черниловський), а також вітчизняних правознавців (К. Д. Гордієнко, В. Ю. Дмитренко, О. О. Євтух, О.Т. Євтух, О. С. Любань, Д. О. Мальцев, В. В. Носік, О. М. Красніков, С. І. Кручко, О. О. Погрібний, В. Д. Сидор).

Між тим, зі здобуттям Україною незалежності значно змінилася економічна, політична та правова система, проходить процес реформування цивільного, земельного, господарського, банківського законодавства і, як наслідок, з’являються нові фактори, які впливають на виникнення, зміну та припинення відносин у зазначених галузях права. Слід зазначити, що у 1998 р. О. С. Кізловою була захищена дисертація “Еволюція інституту застави в контексті державотворення в Україні”, в 2001 р. О. Т. Євтухом була захищена дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук “Іпотечний механізм ефективного використання і розвитку нерухомості”, а також були захищені дисертації: у 2004 р. К. В. Паливодою з теми “Іпотечний ринок житла в Україні”, у 2005 р. В. Д. Сидор з теми “Правові засади застави земельних ділянок сільськогосподарського призначення в Україні”, Д. О. Мальцевим із теми “Застава як спосіб забезпечення банківського кредиту за цивільним законодавством України”, О. І. Виговським з теми “Правове регулювання застави цінних паперів в Україні”, В. Г. Першиним із теми “Організаційно-правове забезпечення впровадження іпотечного кредитування в Україні”, О. О. Євтухом із теми “Оцінка нерухомості в іпотечному кредитуванні”, в яких реалізована ідея комплексного підходу до багатьох проблем інституту іпотеки в цілому. Разом із тим ціла низка проблем інституту іпотеки потребує додаткового дослідження.

Актуальність обраної теми також зумовлена теоретичними та практичними потребами дослідження інституту іпотеки, процесу його становлення та розвитку в Україні з метою вивчення історичного досвіду, виявлення основних особливостей організації та діяльності вказаного інституту, його проблем та перспектив. Чинне законодавство України, що регламентує іпотечні відносини не вирішує всіх проблем, його прогалини та недостатня конкретизація окремих норм права може призвести до порушення прав суб’єктів іпотечних відносин. Усе це, а також брак в українській історико-правовій науці спеціальних розробок, присвячених цій темі, зумовлюють актуальність досліджуваної дисертантом проблеми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язано з науковими розробками кафедри теорії та історії держави і права Одеського державного університету внутрішніх справ з теми “Правові акти: теорія та практика застосування”, та кафедри господарського права та процесу Одеського державного університету внутрішніх справ з теми “Проблеми правового регулювання господарських відносин за участю суб'єктів господарювання та органів внутрішніх справ”, які є складовими частинами плану науково-дослідної роботи Одеського юридичного інституту ХНУВС за темою “Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави” № РК 0103V002568 (IV кв. 2003 р. - IV кв. 2008 р.).