РОЗВИТОК КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ-ФІЛОЛОГІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, розкрито наукову новизну та практичне значення, подано відомості про експериментальну базу, апробацію й упровадження основних результатів дослідження.

У першому розділі – „Теоретико-методологічні засади дослідження розвитку ключових компетентностей майбутніх учителів-філологів” – розкрито феноменологію понять компетентнісного підходу та уточнено поняття „ключові компетентності майбутніх учителів-філологів”; виявлено сутність, номенклатуру та місце ключових компетентностей у структурі професійної компетентності майбутніх учителів-філологів; визначено критерії, показники й схарактеризовано рівні сформованості ключових компетентностей майбутніх учителів-філологів.

На сучасному етапі модернізації вищої освіти усталено проявляється тенденція підготовки фахівців на засадах компетентнісного підходу. З’ясовано, що науковці розглядають поняття „компетентнісний підхід” як такий, що акцентує увагу на результатах освіти, причому цей результат розглядається не як сума засвоєної інформації, а як здатність людини діяти в різноманітних проблемних ситуаціях (Б. Бітінас, І. Зимня, В. Краєвський, О. Овчарук, О. Пометун, І. Фішман, А. Хуторськой та ін.).

Аналіз літератури засвідчив розмаїття трактувань понять „компетенція”, „компетентність”, „ключова компетентність”, що свідчить про складність зазначених наукових феноменів.

Компетенція в контексті нашої роботи – відчужена, заздалегідь визначена вимога до освітньої підготовки особистості (державне замовлення, стандарт). Компетентність тлумачиться як внутрішні психологічні новоутворення, які набуваються людиною в процесі навчання та практичної діяльності на основі знань, умінь, ставлень, цінностей, алгоритмів дій, досвіду, дають їй змогу визначати та розв’язувати проблеми, притаманні певному колу діяльності, й характеризуються когнітивними, мотиваційними, смисловими й регуляторними компонентами та досвідом.

Комплекс ключових компетентностей майбутніх учителів-філологів представлено як складник ієрархічної структури професійної компетентності вчителя-філолога. Професійна компетентність вчителя-філолога, як і вчителів інших спеціальностей, на думку російських учених Н. Радіонової та А. Тряпіциної, складається з: ключових компетентностей, які є загальними для сучасних фахівців різних профілів; загальнопрофесійних компетентностей, що є базовими для всіх спеціалістів педагогічного профілю; спеціальних компетентностей, зумовлених предметною сферою їхньої професійної діяльності.

У контексті нової освітньої парадигми проблема формування професійної компетентності майбутніх учителів-філологів постає головною метою підготовки фахівця, в якій розвиток ключових компетентностей розглядається як найважливіша базова умова становлення професіоналізму, майстерності, здатності до продуктивної, творчої діяльності та адаптованості до нових ситуацій.

Педагог-філолог сьогодення – це не лише фахівець, який володіє виключно теоретичними знаннями, але й здатний гнучко перебудовувати напрям, зміст, форми та види власної професійної діяльності. Це особистість, яка наполегливо працює над власним розвитком, підвищенням освітнього й культурного рівнів, уміє самостійно набувати необхідних для професійної діяльності знань, умінь і навичок, критично мислити, здатна активно й творчо діяти. Їй притаманна стійка система мотивів і потреб щодо соціалізації, гнучкої адаптації до мінливих умов професійної діяльності. Такий фахівець повинен уміти сам і навчити учнів творчо засвоювати знання й застосовувати їх у конкретних навчальних та життєвих ситуаціях, критично осмислювати здобуту інформацію, оволодіти вміннями й навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки.

Спираючись на роботи О. Бобієнко, І. Єрмакова, В. Козирева, З. Курлянд, Н. Радіонової, А. Тряпіциної, О. Шаламової та ін., уточнено базову дефініцію дослідження – „ключові компетентності майбутніх учителів-філологів”, яку ми розглядаємо як здатність здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культурно-доцільні види діяльності, ефективно вирішувати проблеми й досягати результатів у філологічній і педагогічній галузях діяльності, а також у соціальній та особистісній сферах життя на основі базових знань, надпредметних умінь, досвіду й особистісних якостей індивіда.

З’ясовано, що ключові компетентності мінливі, мають рухливу структуру, залежать від пріоритетів суспільства, цілей освіти, особливостей і можливостей самовизначення особистості в соціумі, проявляються в здатності людини вирішувати професійні завдання, використовуючи інформацію, комунікацію, ураховуючи соціально-правові вимоги поведінки в суспільстві тощо. Важливою особливістю ключових компетентностей є те, що вони дають змогу випускникам вищого навчального закладу бути конкурентоспроможними на ринку праці та в разі потреби успішно реалізувати себе в інших професіях.

Ключові компетентності майбутніх учителів-філологів було визначено за таким алгоритмом: систематизація представлених у науковій літературі наборів ключових компетентностей особистості; формування на основі систематизованих даних переліку ключових компетентностей педагогів; створення з урахуванням вимог до особистості та професійної діяльності вчителя-філолога розгорнутого переліку ключових компетентностей студентів-філологів; уточнення шляхом опитування експертів за методом Делфі номенклатури ключових компетентностей майбутніх учителів-філологів. У результаті реалізації цього алгоритму було встановлено, що до ключових компетентностей майбутніх учителів-філологів належать: інформаційна, міжкультурна комунікативна, соціально-правова, самовдосконалення, діяльнісна компетентності.

Ґрунтуючись на положеннях про сутність, номенклатуру, роль та місце ключових компетентностей у процесі професійного та особистісного розвитку майбутнього вчителя-філолога, було визначено й розкрито їхні сутнісні характеристики.

Інформаційна компетентність – це здатність особистості орієнтуватися в інформаційному просторі, володіти та оперувати інформацією відповідно до професійних, особистісних, суспільних та інших потреб, яка досягається в результаті інтеграції системи знань, умінь та навичок щодо набуття, перетворення, передачі та використання інформації й нових інформаційних технологій у різних галузях людської діяльності.

Міжкультурна комунікативна компетентність майбутнього вчителя-філолога розглядається як здатність здійснювати міжкультурну комунікацію на засадах співпраці відповідно до системи цінностей особистості, ґрунтуючись на знаннях, навичках та досвіді міжкультурного спілкування, за умови відкритості, толерантності, емпатії, взаєморозуміння.

Соціально-правова компетентність передбачає сформовані знання й уміння у сфері взаємодії із суспільними інститутами й людьми, а також здатність людини активно, відповідально й ефективно реалізовувати громадянські права та обов’язки з метою розвитку демократичного громадянського суспільства, поінформовану й активну участь особистості в житті суспільства, до якого вона належить і на рівні місцевої громади, і державному та міжнародному рівнях.

Компетентність самовдосконалення майбутніх учителів-філологів є здатністю ефективно використовувати різноманітні засоби інтелектуального, духовного, культурного, фізичного саморозвитку, емоційної саморегуляції залежно від власних та професійно зумовлених інтересів і можливостей, що знаходить свій прояв у неперевному самопізнанні, саморозвиткові, необхідних сучасному фахівцю особистісних якостей, формуванні культури мислення й поведінки.

Діяльнісна компетентність – здатність майбутнього вчителя-філолога визначати стратегії своєї діяльності в будь-якій сфері життя, складати та реалізовувати алгоритм власних дій та здійснювати діагностику результатів, набутих у процесі власної діяльності.

На основі аналізу наукових праць, присвячених дослідженню ключових компетенцій/компетентностей фахівців (А. Ахаян, В. Байденко, І. Баштанар, В. Беспалько, Н. Дондокова, І. Зимня, Е. Максимова, О. Міханова, І. Плужник, О. Черепанова, О. Шаламова та ін.), визначено критерії сформованості ключових компетентностей майбутніх учителів-філологів: мотиваційно-цільовий (сформованість сукупності мотивів, адекватних цілям і завданням навчання впродовж життя); когнітивно-гносеологічний (наявність системи знань з різних дисциплін, множинність зв’язків між її елементами, які створюють цілісне утворення, що характеризується такими якостями, як гнучкість, динамічність, варіативність, адаптивність, прогностичність, спадковість, цілісність); практично-діяльнісний (сукупність практичних дій студента в конкретній ситуації, орієнтація в арсеналі певних засобів досягнення цілей, засвоєні засоби та досвід вирішення конкретних завдань).

З урахуванням визначених критеріїв було розроблено відповідні показники та описано дієві прояви ключових компетентностей майбутніх учителів-філологів. Це дозволило схарактеризувати рівні сформованості ключових компетентностей майбутніх учителів-філологів: низький (предметно-знаннєвий), середній (навчально-прикладний) та високий (автономний).

У другому розділі – „Модель розвитку ключових компетентностей майбутніх учителів-філологів у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін у ВНЗ”– виявлено можливості соціально-гуманітарних дисциплін щодо розвитку ключових компетентностей майбутніх учителів-філологів; теоретично обґрунтовано модель розвитку ключових компетентностей майбутніх учителів-філологів у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін та представлено результати експериментальної перевірки її ефективності; сформульовано рекомендації щодо вдосконалення діяльності ВНЗ з розвитку ключових компетентностей студентів.

Соціально-гуманітарна підготовка є обов’язковим складником професійної освіти майбутніх учителів-філологів, належне місце в якій займають такі предмети, як філософія, іноземна мова, історія України та ін.

Соціально-гуманітарні дисципліни спрямовані на забезпечення загальноосвітньої, загальнокультурної підготовки, гуманітарної грамотності студентів; сприяють розвитку критичного мислення на основі аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування, пошуку достовірної інформації, формують потребу вчитися, експериментувати, засвоювати й використовувати універсальні способи діяльності в процесі подальшої освіти та професійній діяльності; озброюють майбутніх учителів-філологів специфічними методами пізнання й вивчення соціуму, тобто містять значний потенціал щодо ефективного розвитку ключових компетентностей особистості.

Процес розвитку ключових компетентностей майбутніх учителів-філологів у ході вивчення соціально-гуманітарних дисциплін представлено у вигляді моделі, що має інтегративний характер. Структура моделі відображає найважливіші характеристики процесу розвитку ключових компетентностей студентів: мету, теоретико-практичні передумови, організаційно-змістовні етапи, дидактичні принципи, методи, форми й засоби навчання, результат. При побудові моделі розвитку ключових компетентностей майбутніх учителів-філологів під час вивчення соціально-гуманітарних дисциплін ми виходили з того, що освіта може лише задати напрямок, вектор самостійного розвитку ключових компетентностей, навчивши студента знаходити та використовувати ті способи реалізації цього процесу, які якнайбільше відповідають його людському призначенню й тому є найбільш ефективними.

Розроблена модель включає такі структурні компоненти (блоки): цільовий (характеризує соціальне замовлення на формування ключових компетентностей майбутніх учителів-філологів – високий рівень їхнього розвитку); змістовний (включає зміст теоретичної підготовки студентів, знання, уміння, навички, на основі яких здійснюється розвиток ключових компетентностей; соціально-гуманітарні дисципліни, при вивченні яких відбувався цей розвиток; теоретико-практичні передумови та дидактичні принципи, на які спираються процес формування ключових компетентностей майбутніх учителів-філологів та блоки реалізації цього процесу); технологічний (характеризує форми, методи та засоби, які використовуються для розвитку ключових компетентностей майбутніх учителів-філологів під час вивчення соціально-гуманітарних дисциплін); оцінний (показує відповідність визначеним критеріям усіх рівнів розвитку ключових компетентностей майбутніх учителів-філологів на всіх етапах реалізації моделі); результативний (відбиває конкретні результати процесу формування ключових компетентностей майбутніх учителів-філологів під час вивчення соціально-гуманітарних дисциплін, що виявляється в переході студентів на більш високий рівень розвитку ключових компетентностей).

На основі аналізу документів, у яких відбито вимоги, що висуваються суспільством до сучасного фахівця взагалі та до вчителя-філолога зокрема, згідно з ОКХ за напрямком підготовки „Філологія”, з урахуванням тенденцій змін змісту освіти у ВНЗ у контексті реалізації компетентнісної парадигми, а також результатів вивчення наукових праць з питань підготовки майбутніх учителів-філологів у сучасних умовах та опитування експертів було виявлено два генеральних чинники успішної реалізації розробленої нами моделі, а саме: створення освітнього середовища, яке забезпечує можливість для здійснення видів діяльності, скерованих на розвиток ключових компетентностей майбутніх учителів-філологів і забезпечення рефлексивно-ціннісного ставлення майбутніх учителів-філологів до розвитку в них ключових компетентностей.

Розроблену теоретичну модель було апробовано в процесі дослідно-експериментальної роботи протягом 2008 – 2011 рр. Вимірювання ключових компетентностей в експериментальній (ЕГ) та контрольній (КГ) групах здійснювалося за стислим відбірковим тестом В. Бузіна і Е. Вандерліка; адаптованим „Тестом зовнішньої оцінки рівня сформованості ключових компетентностей” (М. Загребіна, А. Плотникова, О. Севостьянова, І. Фішман), укладеним нами опитувальником для виявлення мотивів вибору професії, опитувальником для оцінювання мотивації досягнення мети Т. Елерс; індикаторним методом (С. Катаєв, Ю. Лобода).

На формувальному етапі педагогічного експерименту розроблену модель розвитку ключових компетентностей майбутніх учителів-філологів у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін було впроваджено в навчальний процес; відстежено процес кумулятивного розвитку ключових компетентностей, діагностовано рівні їх сфoрмoванoсті в студентів контрольної та експериментальної груп; оцінено ефективність дослідної роботи.

З метою урізноманітнення видів спільної діяльності студентів та викладачів щодо організації навчальної роботи із засвоєння соціально-гуманітарних дисциплін в ЕГ було впроваджено метод проектів, у процесі якого студенти активно занурюються в діяльність і фактично демонструють вияв ключових компетентностей. Окрім цього, використовувалися інформаційно-розвивальні, проблемно-пошукові методи, проблемні, інтерактивні завдання, які включали такі елементи, як інтелектуальну розминку, вправи на коментування оригінальних текстів, творчі завдання, тести, ознайомлення та конспектування додаткової літератури. Застосування зазначених методів і прийомів сприяло досягненню студентами таких результатів: перехід до усвідомленої вмотивованості щодо здійснення певних видів діяльності; формування позитивного емоційного фону міжособистісних стосунків учасників освітнього процесу; створення відповідних організаційно-змістовних передумов для трансформації набутих знань, умінь, навичок та досвіду здійснення діяльності у власну творчу практичну діяльність.

Засобом формування рефлексивно-ціннісного ставлення майбутніх учителів-філологів до розвитку в них ключових компетентностей стало складання портфоліо „Competence In Use”, мета якого – підтримання мотивації до навчання, прагнення до більш високого рівня знань у межах соціально-гуманітарних дисциплін, підвищення здатності студентів до самооцінки результатів навчання, планування майбутньої професійної кар’єри.