У вступі визначено актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано її мету і завдання, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, обґрунтовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, а також наведено дані про апробацію і публікації отриманих результатів.
У першому розділі «Концепційні засади дослідження кооперативних систем» розкрито методологічні підходи до дослідження кооперативних систем, розглянуто їх типологізацію та розвиток принципів функціонування, виявлено особливості та еволюцію кооперативних систем обґрунтовано засади формування кооперативного сектору економіки.
Автop вважає, що аналіз кооперативних систем та перспектив їх розвитку доцільно здійснювати з використанням методології системних досліджень. В зв'язку з цим аналізуються такі поняття, як структура, цілісність, ієрархічність системи, функціонування та розвиток системи, розглядаються різні підходи до класифікації систем. В якості основного системоутворюючого фактору розглядається мета діяльності, яка визначає функції системи, яким в свою чергу підпорядковується структура системи і порядок взаємодії між її елементами. Здатність до розвитку соціально-економічної системи характеризується шляхом розкриття змісту таких її рис як стабільність, динамічність, інерційність та дискретність.
На думку автора, трактовка кооперативної системи як суто господарської діяльності людей-власників з метою задоволення переважно власних потреб учасників є виключно економічною, і тому обмеженою. При цьому поза увагою залишається значна частина кооперативної діяльності, що не є суто економічною чи господарською, а похідна від неї. Недоліком такого аналізу є також те, що він не дає змоги ґрунтовно дослідити суто економічну діяльність у тому плані, в якому вона визначається позаекономічними факторами. Поряд з цим, в межах суто економічного аналізу доступною для пізнання є природа лише частини економічних процесів.
У широкому значенні кооперативні системи виступають як єдність господарської, соціально-економічної та соціальної діяльності людей- власників з метою задоволення переважно власних потреб учасників. Економічна, соціальна та духовна складові тісно взаємно переплетені, творять синкретичну єдність. При цьому теоретичний аналіз вимагає виокремлення з цієї єдності різних сфер з неоднаковою природою (змістом).
При застосуванні власне економічного аналізу економічних процесів економічні фактори виступають як фактори формування відповідних економічних параметрів, а соціально-духовні фактори відіграють роль чинників додаткового (посилюючого або послаблюючого) впливу на взаємозалежність економічних параметрів. Водночас соціально-духовні фактори можна розглядати як формувальні (а не додаткові) щодо визначення
економічних процесів. У такому випадку інші фактори, своєю чергою, розглядаються як фактори додаткового впливу.
Надширока інтерпретація кооперативних систем передбачає їх дослідження в єдності господарської, соціально-економічної, соціально-духовної та політичної діяльності. За такого підходу кооперативна система аналізується як міні-суспільство (квазісуспільство), з властивими для суспільства загалом видами людської діяльності, а аналіз економічної сфери кооперативних систем здійснюється з позицій впливу політичних факторів на результативність їх функціонування. При цьому постає питання про чутливість економічної діяльності до політичних змін, насамперед рівня демократизації чи лібералізації.
Автор притримується позиції, що позитивний вплив демократизаціі на результати діяльності кооперативних систем може бути відчутним у довгостроковому ринковому періоді. В короткостроковому ринковому періоді намагання підвищити економічну ефективність функціонування кооперативних систем здебільшого потребує певного обмеження демократизації та недопущення тотальної лібералізації. Разом з тим, визначення конкретного рівня чутливості кооперативних систем до цих змін на практиці суттєво ускладнюється через відсутність відповідної емпіричної бази внаслідок недосконалості статистичного і фінансового обліку, розбалансованості цін та інші чинники, що унеможливлюють адекватний вимір багатьох економічних параметрів.
Ще один аспект аналізу – різний за характером та інтенсивністю вплив політичних факторів на економічну, соціальну і духовну ефективність функціонування кооперативних систем, що є вкрай необхідним для формування виваженої державної кооперативної політики. Абсолютизація негативного впливу демократизації та лібералізації на економічну ефективність загрожує невірним висновком про їх загальну «шкідливість» і, відповідно, недооцінкою їх позитивного впливу на ефективність в соціально-духовному плані у віддаленій перспективі.
Відповідно до широти інтерпретації кооперативних систем виокремлюються методологічні підходи, що вирізняються спрямованістю аналізу. Не заперечуючи правомірності використання найпоширенішого аналізу з економічною спрямованістю, автор наголошує на його обмеженості. Особливо виразно недостатність аналізу, що ґрунтується на положенні про самодостатність економічної сфери, виявляється при вивченні кооперативних систем, соціально-духовна та політична спрямованість яких виражена яскравіше. Крім того, власне соціально-економічна суть кооперативних систем полягає в їхній націленості на задоволення матеріальних і соціально-духовних потреб.
На думку дисертанта при аналізі кооперативних систем за умов трансформаційної економіки, необхідно враховувати не лише соціальні, а й соціокультурні, ментальні особливості їх розвитку, вплив на їх діяльність і розвиток особливостей економічної культури, що тісно взаємопов'язані з цінностями домінуючої релігійної традиції. Автор розглядає кооперацію в різних організаційних формах та господарських сферах, діяльність якої спрямована насамперед на захист соціальних та економічних інтересів учасників, як важливий інститут громадянського суспільства.
Формаційний підхід передбачає аналіз кооперативних систем як певного мікросуспільства з виокремленням базової економічної та доповнюючих соціальної, духовної, політичної та інших сфер, завдяки взаємодії яких забезпечується цілісність системи. Суто економічний аналіз достатній лише для простих кооперативних систем з обмеженим впливом соціально-духовних і політичних факторів на економічну сферу. Дослідження складних кооперативних систем вимагає інтегрального за своїм характером економічного дослідження з врахуванням відчутного впливу на функціонування системи та досягнення її мети технологічних, соціально-духовних, суспільно-політичних факторів.
На думку автора достатньо перспективним є також організаційно-економічний напрям дослідження кооперативних систем, що ґрунтується на постулатах інституційного аналізу, і передбачає зосередження на аналізі форм організації кооперативної діяльності та перспективах їх розвитку. При функціонально-рівневому аналізі кооперативні системи розглядаються в межах окремого господарського утворення (підприємства, товариства тощо); об’єднання кооперативних підприємств; кооперативної галузі, а також комплексу кооперативних галузей. Кооперативні формування різних типів та видів виступають як відносно самостійні підсистеми в межах єдиної кооперативної системи і розрізняються за формами організації економічної діяльності, ступенем та способом участі пайовиків у формуванні спільного майна та розподілі доходів. Доцільність такого підходу зумовлена необхідністю пошуку нетрадиційних форм організації кооперативної діяльності та її пристосування до нових соціально-економічних умов. Зокрема, актуальним є вивчення можливостей упровадження організаційних форм, випробуваних практикою кооперативної діяльності в країнах з розвиненою соціально-ринковою економікою, пошуку нових форм організації зв’язків між самими кооперативами, що виникають у сфері виробництва, товарного обміну та споживання, а також становлення найсучасніших форм коопераційних об’єднань.
У процесі еволюції кооперативні системи трансформуються, видозмінюються, адаптуються до нових соціально-економічних умов, при цьому їх природа і кооперативні засади залишаються незмінними, що зумовлює постійну взаємодію різних видів кооперації. Така взаємодія суттєво поглиблює кооперативні відносини, розширює кооперативні зв’язки і форми співробітництва і в кінцевому рахунку приводить до формування кооперативного сектору економіки.
