РОЗВИТОК МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і наукову новизну, практичне значення дослідження, наведено характеристику використаних методів дослідження, дані щодо апробації отриманих результатів, структуру дисертації.

У першому розділі – “Аналіз теоретико-методологічних засад дослідження регіонального управління у сфері охорони громадського здоров’я в Україні” – здійснено аналіз наукової розробленості теми дослідження, визначено концептуальні підходи до вивчення закономірностей формування громадського здоров’я на регіональному рівні, досліджено теоретико-методологічні засади механізмів регіонального управління охороною громадського здоров’я, обґрунтовано вибір напряму, концепцію та загальну методику дослідження. Показано, що перебудова системи охорони здоров’я в Україні повинна мати характер цілеспрямованого, керованого й системного перетворення, для чого необхідний детальний аналіз її діяльності як об’єкта запланованих змін. Ефективність державного управління охороною здоров’я та її перебудовою в Україні значною мірою ускладнена відсутністю чіткого бачення майбутньої моделі, а також обмеженим фінансуванням.

Обґрунтовано, що для здійснення аналізу і вибору стратегії реалізації політики стосовно перебудови системи охорони здоров’я необхідно включити певні механізми державного управління в процес перетворень, пристосовуючи їх до конкретних суспільних потреб та можливостей, зокрема в умовах обмежених ресурсів та з урахуванням регіональних особливостей.

Зазначено, що дієвість упровадження державної політики з перебудови галузі охорони здоров’я оцінюється за допомогою таких критеріїв, як ефективність, результативність та економічність. У зв’язку із цим, головна увага при оцінці економічності (прагнення отримати певні результати з найменшими витратами ресурсів), ефективності (співвідношення між витратами на проведення перебудови галузі та досягнутими результатами) та результативності (міра досягнення проголошених цілей державної політики) перебудова системи охорони здоров’я має бути спрямована не на ресурси та організаційні структури, а саме на результати її діяльності – послуги з охорони здоров’я, які вона створює, та їх відповідність суспільним потребам у цілому і потребам територіальної громади зокрема.

Визначено, що механізми державного управління – це практичні заходи, засоби, важелі, стимули, за допомогою яких органи державної влади, в т.ч. місцеві органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, впливають на суспільство, виробництво, соціальну систему з метою досягнення цілей державної політики. Нами визначені такі основні механізми державного управління, що мають найбільший вплив на регіональному рівні на діяльність системи охорони громадського здоров’я в умовах її перебудови відповідно до потреб територіальної громади при обмежених ресурсах: фінансове забезпечення системи, організація системи охорони здоров’я на макро- та мікрорівнях, розміщення фінансових ресурсів, методи оплати виробників медичних послуг, регулювання діяльності з метою оптимального поєднання державного впливу й ринкових механізмів, соціальний маркетинг та кадрове забезпечення регіонального управління (рис. 1).

Механізм фінансового забезпечення галузі охорони здоров’я як механізм державного управління включає в себе всі процеси та структури, що мобілізують грошові ресурси, якими оплачуються різні види діяльності галузі. До них належать загальні та адресні податки, страхові внески і пряма оплата пацієнта, а також інституції, що збирають кошти (страхові компанії, фонди соціального страхування тощо) та розподіляють ресурси за різними пріоритетами щодо охорони громадського здоров’я й медичної допомоги. Показано актуальність розвитку позабюджетних коштів системи охорони здоров’я на регіональному рівні, а саме лікарняних кас, співоплати громадян тощо. Оплата виробників медичних послуг – це способи передачі зібраних коштів постачальникам послуг з охорони здоров’я (лікувально-профілактичні заклади, лікарі загальної медичної практики, медичні працівники різних форм власності, тощо). Методи оплати надавачів медичних послуг, у свою чергу, створюють істотні стимули щодо якості цих послуг та стримування зростання їх вартості. Обґрунтовано ризики та обмеження постатейного кошторису як традиційного методу оплати виробників послуг з охорони здоров’я.

Показано, що організаційний механізм управління – це прямий або опосередкований вплив на структуру, функції, зовнішню та внутрішню взаємодію виробників на ринках охорони здоров’я. Доцільно виділяти рівень макроструктури, що описує, як система розподіляє різні види діяльності, та мікроструктуру – внутрішню організацію закладів охорони здоров’я, яка визначає, як розподіляються завдання та як винагороджуються їх виконавці. Цей механізм включає заходи, що стимулюють конкуренцію, децентралізацію та прямий контроль постачальників, які надають послуги через державну систему охорони здоров’я.

Розміщення фінансових ресурсів у системі охорони здоров’я – це організація відносин між розпорядниками коштів державного й місцевого бюджетів та виробниками послуг охорони здоров’я. Ми розглядаємо договірний його тип як найбільш адекватний інструмент планування та управління медичною допомогою в реальних соціально-економічних умовах України, на відміну від традиційного постатейного кошторису.