РОЗВИТОК МОТИВАЦІЇ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНТЕГРОВАНИХ КУРСІВ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність обраної  теми, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, його гіпотезу та основні завдання, викладено теоретико-методологічні засади дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення, висвітлено напрями впровадження та апробації результатів експериментального дослідження, сформульовано положення, що виносяться на захист.

У першому розділі – “Проблема  мотивації навчання молодших школярів у процесі вивчення інтегрованих курсів” -  викладено результати аналізу літератури з досліджуваної  проблеми, зокрема: стосовно визначення структури мотивації навчання  та  її особливостей у молодших школярів, засобів  позитивного впливу на розвиток мотивації навчання, організаційних та змістовних компонентів інтегрованих курсів, які сприяють розвитку в початковій школі мотивації навчання.

 Визначено   погляди на  мотивацію навчання   зарубіжних вчених (Freud S.,  McDougall W., Hull C., Tolmen E., Skinner B., Levin K., Kelly G., Fromm E., Rogers C., MasIow A.); розглянуто фундаментальні праці радянських психологів, присвячені виявленню структури та механізмів мотивації (В.Г.Асєєва, В.К.Вілюнас,   Л.І.Божович, І.А.Джирдар’ян, Є.П.Ільїна, В.І.Ковальова, О.М.Леонтьєва,  А.К.Маркової, М.В.Матюхіної, В.С.Мерліна,  С.Л.Рубінштейна, П.М.Якобсона  та ін); проаналізовано  дослідження  українських вчених, що присвячені проблемам навчальної діяльності та мотивації  навчання (М.І.Алєксєєвої,    Г.О.Балла, Б.Ф.Баєва, М.Й.Боришевського, Ю.З.Гільбуха, О.К.Дусавицького, С.С.Занюка, Г.С.Костюка,  С.Д.Максименко, Ю.І.Машбиця, В.О.Моляко, В.Ф.Моргуна, С.Г.Москвичова, Н.А.Побірченко,  Н.В.Пророк,     В.В.Рибалко,   І.О.Синиці,  О.В.Скрипченко, В.А.Семиченко,    Ю.М.Швалба, Б.О.Федоришина,  А.В.Фурмана, Т.С.Яценко).

Вихідним моментом у вивченні досліджуваної проблеми  є  визначення співвідношення понять  мотивації  та  мотиву.  Більшість дослідників розуміють   навчання  як полімотивований  процес,   що спонукається одночасно багатьма мотивами, а отже має певну структуру мотивації.  В якості окремого мотиву в структуру мотивації навчання включаються різні види побудників: потреби, мотиви, інтереси, прагнення, цілі, мотиваційні  установки, диспозиції, ідеали (Л.І.Божович, В.К.Вілюнас, Є.П.Ільїн,   І.В.Імеладзе, В.І.Ковальов, О.М.Леонтьєв,  К.К.Платонов, П.М.Якобсон).

Розглядаються найбільш відомі  класифікації мотивів навчання наступних авторів: Л.І.Божович, П.Я.Гальперіна, М. В. Матюхіної, В.Ф. Моргуна, Д.Розенфельда, П.М.Якобсона. Ми дотримуємось  класифікації Л.І.Божович, що найчастіше застосовується для вивчення мотивації навчання саме молодших школярів.

Більшість дослідників стверджують, що для молодших школярів провідними є  широкі соціальні мотиви, а учбово-пізнавальні мотиви не є характерними для цього віку (Н.В.Єлфімова, Р.А.Жданова,    М.В.Матюхіна, В.Ф.Моргун, М.Ф. Морозов,    Н.Г.Морозова, Г.І.Щукіна).

Виникнення феномену “мотиваційного вакууму”,  зростання  загального нейтрального або навіть негативного ставлення до школи при традиційному навчанні протягом молодшого шкільного віку  доводиться  в  роботах  М.І.Алексєєвої, О.К.Дусавицького, Н.В. Єлфімової, О.І.Киричук,  М.В.Матюхіної, А.К.Маркової, В.С.Мерліна, В.Ф.Моргуна. 

Залежність мотивації навчання молодших школярів від характеру навчальної діяльності  та можливості  інтенсифікації   розвитку навчальних мотивів  через спеціальну організацію діяльності  (спостереження,  творчу та колективну діяльність,   практичні дії, створення перспектив, формування міжособистісних відносин) доводиться в дослідженнях В.В.Давидова, Е.С.Дрозденко, О.К.Дусавицького, З.С.Карпенко, Г.С.Костюка, В.В.Репкіна, А.К.Маркової, П.Я.Гальперіна,  Д.Б.Ельконіна, С.Д.Максименка, H.М.Морозової, О.І.Киричук,  В.Ф.Моргуна, С.Е.Злочевського,  Л.К.Золотих,  Т.А.Матіс,  О.І.Ліпкіної, О.В.Скрипченка, Н.Ф.Тализіної, Н.В.Єфімової, С.В.Походенко,  Н.О.Бойко,   В.В. Волошиної,   І.Г.Головської,   О.Я.Митник,  Н.І.Мушегової. Але з’ясовані закономірності та механізми розвитку мотивації навчання молодших школярів стосуються переважно традиційного навчання. В той же час сьогодні все більш поширеними стають інтегровані курси.

Дослідженню питань   неперервності освіти,  оновленню та інтеграції змісту освіти  присвячені роботи останніх років Є.С.Барбіної,  К.І.Волинець, С.У.Гончаренко, І.А.Зязюна, В.Р.Ільченко, І.М.Козловської, В.Г.Кременя, В.Ф.Моргуна, Н.Г.Ничкало, В.А.Семиченко.

С.М.Гапєєнкова, К.Ж.Гуз, В.Р.Ільченко, І.Козловська, Є.Лесяк-Ляска,  Л.Мушинська, Ф.Шаріпов, підкреслюють, що інтегрований підхід дозволяє усунути ряд недоліків традиційної сучасної початкової освіти:  протиріччя між об’єктивно зростаючим обсягом наукових знань і неможливістю засвоєння системи цих знань у рамках діючої традиційної організації навчання, недостатню мотивацію навчання, дублювання та різний підхід до трактування спорідненого навчального матеріалу, асинхронність вивчення окремих тем, порушення наступності у викладанні предметів і ряд інших. Інтеграція  може привести до значного скорочення загального обсягу змісту середньої освіти і розвантаження програм.

У роботах дослідників наголошується на тому, що  спираючись на досягнення провідних педагогічних напрямків, інтегроване навчання  створює умови для  розвитку позитивного ставлення до школи, вчителя, однокласників, шкільного життя, підвищує значущість навчання  для учнів.

У другому розділі - “Організаційно-методичні основи дослідження мотивації навчання молодших школярів у процесі вивчення інтегрованих курсів“ -  міститься загальна характеристика інтегрованого курсу “Довкілля”, на  базі якого проводилося дослідження.

Розглядаються специфічні для інтегрованого курсу форми і методи роботи: колективна робота в малих групах, індивідуальна самостійна робота, ігрові методи, уроки серед природи, пошуково-дослідницька робота. Характеризуються  особливості викладання курсу в кожному  класі початкової школи.

При складанні програми дослідження ставилася мета вивчити декілька складових мотивації: соціально-рольові ідентифікації;  загальне ставлення до школи; інтерес до  інтегрованого курсу; включення навчального компоненту в інші види діяльності; ієрархію мотивів;   цілі  навчання. Тому для дослідження мотивації навчання було складено комплексну методику, до якої входять:   методика вивчення значущого рольового репертуару; проективна малюнкова методика; методика вибору улюблених шкільних предметів; анкетування; методика парних порівнянь мотивів; методика незакінчених речень.

У третьому розділі – “Результати дослідження мотивації навчання молодших школярів у процесі вивчення інтегрованих курсів” – викладено результати проведеного експериментального дослідження впливу інтегрованого курсу на мотивацію навчання молодших школярів.

Вивчення мотивів навчання  пов’язаних з соціальними ідентифікаціями виявило, що  інтегрований курс сприяє підвищенню значущості для учнів блоку освітньо-професійних ролей (з більшою вагомістю всередині блоку окремих ролей  учня, визначення майбутньої професії) та блоку сімейно-етичних ролей (з підвищенням всередині блоку  вагомості  ролей друга, товариша),   також підвищується значущість блоку соціально-вікових ролей (всередині якого роль громадянина та члена суспільства  визнається значущою тільки в експериментальній групі). У таблиці 1 наведені порівняльні дані за результатами  методики.

Рівень значущості блоку біологічних ролей однаковий для учнів обох груп, але спостерігаються важливі відмінності у виборі окремих ролей. Для учнів контрольної групи більш вагомі ролі, що позначають стать, та визначення себе як людини. В експериментальній групі більша вагомість ролей  “істоти”  та набагато ширший їх репертуар.

У ході вивчення інтегрованого курсу спостерігається зниження  значущості блоку персоно-етнічних ролей  та змінюється вагомість окремих ролей всередині блоку - більш важливим є визначення своєї національності; тільки учням експериментальної групи притаманне визнання себе як дослідника,  індивідуальності, особистості.

При вивченні інтегрованого курсу відбувається зниження вагомості ролей, що визначають заняття дітей в позашкільних закладах, їх хобі; менше ідентифікацій з роллю “маленької дитини” та  позначень свого імені, прізвища.