РОЗВИТОК ОСОБИСТІСНОЇ ЗРІЛОСТІ CТАРШОКЛАСНИКIВ ЩОДО ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання, розкрито наукову новизну роботи, визначено методи дослідження, практичне значення дослідження, наведено відомості щодо апробації та впровадження отриманих результатів, а також дані про структуру роботи.

У першому розділі «Особистісна зрілість старшокласників щодо подружнього життя як психологічна проблема у вітчизняній і зарубіжній психології» представлено аналіз основних теоретичних підходів до досліджуваної проблеми у зарубіжній та вітчизняній психолого-педагогічній літературі, розкрито основні поняття “зрілість”, “особистісна зрілість”, “особистісна зрілість щодо подружнього життя”, зміст, структура, особливості вияву особистісної зрілості щодо подружнього життя в ранньому юнацькому віці; подано обґрунтування системи взаємодоповнюючих методів та конкретних методик, використаних для вивчення рівнів розвитку та особливостей вияву особистісної зрілості старшокласників щодо подружнього життя.

Особистісну зрілість науковці розглядають як один із структурних компонентів зрілої людини (А.О.Реан, Р.М.Шаміонов, О.С.Штепа, П.М.Якобсон), водночас особистісна зрілість є цілком самостійним поняттям і складним психологічним утворенням (А.В.Іващенко, Л.М.Потапчук, С.Тадеуш, О.В.Темрук). Як будь-яке комплексне, інтегральне явище, особистісна зрілість включає ряд компонентів. Ними виступають стани та властивості особистості, що супроводжують її діяльність в різних сферах буття (Л.М.Потапчук, Р.М.Шаміонов). Особистісна зрілість характеризується стійкими ціннісними орієнтаціями (А.Г.Здравомислов, О.І.Пенькова, В.А.Ядов), відповідальністю (П.Я.Гальперін, К.М.Муздибаєв, Ж.Піаже, Дж.Роттер, М.В.Савчин); самостійністю (Є.І.Головаха, І.С.Кон, В.І.Слободчиков); самоствердженням (К.А.Абульханова-Славська, Л.І.Анциферова, Б.Ф.Ломов, О.М.Леонтьєв, А.В.Петровський, С.Л.Рубінштейн); адекватним цілепокладанням (Б.С.Братусь, І.В.Дубровіна) тощо. Отже, до визначення поняття особистісної зрілості та її структурних компонентів у психології існує багато підходів, що не суперечать один одному, а розглядають різні сторони цього складного явища.

Базуючись на системно-інтегративному підході, ми визначаємо поняття “особистісна зрілість щодо подружнього життя” як інтегральне (динамічне) утворення, високий рівень і гармонійний розвиток складників якого забезпечують готовність до конструктивного створення сімейних взаємин. Воно являє собою синтез взаємопов’язаних і взаємообумовлених компонентів: когнітивного (система знань, уявлень та переконань, необхідних для подружнього життя, позитивне ставлення до оволодіння цими знаннями), емоційно-мотиваційно-ціннісного (мотиваційно-ціннісні орієнтації, емпатійність, емоційна стійкість) та регулятивно-поведінкового (вольова саморегуляція, відповідальність, самостійність, комунікабельність, безконфліктність). Особистісна зрілість у юнацькому віці визначається розвитком особистісних якостей, достатнім рівнем знань, уявлень та переконань, адекватним рівнем домагань, мотиваційної сфери, ціннісних орієнтацій, спрямованих на прогресивний розвиток, у майбутнє.

На основі проведеного аналізу робиться висновок про те, що проблема розвитку особистісної зрілості старшокласників щодо подружнього життя є недостатньо вивченою, та обґрунтовується актуальність її дослідження.

Вивчення загального стану проблеми методів і методик дослідження особистісної зрілості, показало, що існуючі окремі методи і методики (експеримент, спостереження, бесіди, анкетування, стандартизовані опитувальники та психодіагностичні методики вивчення особистості не дають можливості повною мірою визначити розвиток особистісної зрілості старшокласників щодо подружнього життя, її детермінанти, тому вибір методів і методик нашого дослідження зумовлювався потребою комплексного охоплення якнайширшого діапазону основних аспектів виявлення параметрів особистісної зрілості старшокласників щодо майбутнього подружнього життя.

У другому розділі дисертації «Статево-вікові особливості розвитку особистісної зрілості старшокласників щодо подружнього життя» викладено результати констатувального експерименту дослідження стосовно особливостей вияву компонентів особистісної зрілості та їх елементів (які до них входять), простежено зв’язки всіх складників особистісної зрілості щодо майбутнього подружнього життя у ранньому юнацькому віці; виявлено наявність статевих відмінностей; визначено особливості становлення особистісної зрілості за місцем проживання.

Наше дослідження показало, що розвиток окремих елементів особистісної зрілості щодо майбутнього подружнього життя нерівномірний і має свої особливості.

Встановлено, що сучасні старшокласники мають чіткі, але не завжди правильні знання, уявлення та переконання щодо необхідних умов щасливого подружнього життя, стосунків між партнерами, якостей сім’янина тощо. А тому в нашому контексті пізнавальна сфера у 66,0% учнів має середній, у 30,0% - низький і лише у 4,0% - високий рівень розвитку, а за статевою ознакою та місцем проживання старшокласників – слабо диференційована.

Мотиваційно-ціннісні орієнтації досліджуваних старшокласників за статевою ознакою слабо диференційовані та не залежать від зовнішніх умов соціалізації (слабка диференціація за проживанням учнів у місті і селі). Загалом, у 68,0% учнів мотиваційно-ціннісні орієнтації складають середній рівень розвитку, у 32,0% молоді виявили низький їх рівень сформованості.

Щодо емпатійності, то у 61,7% всіх досліджуваних спостерігається середній, у 25,2% - високий і у 13,1% - низький її рівень. Рівень показників емпатійності диференціюється за статевою ознакою (дівчата більш емпатійні, ніж хлопці) та за ознакою зовнішніх умов соціалізації (сільські учні мають вищий її рівень).

Стосовно емоційної стійкості досліджуваних старшокласників, то 38,2% всіх учнів мають середній, 59,2% - низький та 2,6% - високий рівень її розвитку. Результати нашого дослідження продемонстрували, що рівні розвитку емоційної стійкості розрізняються за статевою ознакою (хлопці емоційно стійкіші, ніж дівчата), а в залежності від зовнішніх умов соціалізації молоді – диференціація емоційної стійкості не спостерігається.

Високий рівень вольової саморегуляції мають 42,0% хлопців-старшокласників (більшість). Протилежні результати спостерігаються у дівчат – 64,0% мають низький рівень вольової саморегуляції. Під впливом зовнішніх умов соціалізації це явище не набуло специфічних ознак.

Встановлено, що 63,0% всіх досліджуваних учнів характеризуються середнім рівнем відповідальності; 36,0% - низьким та 1,0% - високим рівнем; за статевою ознакою та місцем проживання спостерігається слабка диференціація.

Рівень самостійності у 29,0% досліджуваних учнів – середній, у 65,5% -низький, у 5,5% - високий. У міських хлопців рівень самостійності дещо вищий, ніж у міських дівчат, а в сільській місцевості навпаки – дівчата більш самостійні, ніж хлопці. Отже, результати показують, що рівень розвитку самостійності залежить від статі та зовнішніх умов соціалізації, але несуттєво.

Стосовно рівня розвитку комунікабельності, то 49,0% досліджуваних учнів мають середній рівень, 44,0% – низький рівень і в незначної частини молоді – високий рівень розвитку (7,0%). У дівчат загалом показники даного явища вищі, ніж у хлопців, і не залежать від зовнішніх умов соціалізації міста чи села.

Результати дослідження безконфліктності показали, що для більшості досліджуваних хлопців властивим є прагнення до компромісу (34,4%) та суперництва (24,7%), а для дівчат – до співробітництва (33,1%) та компромісу (31,0%). Отже, лише для 32,0% всіх учнів властивим способом розв’язання конфліктів є компроміс, для 23,5% - співробітництво, для 13,0% - суперництво, для 9,7% - компроміс та пристосування, для 8,4% - пристосування, для 6,7% - співробітництво та компроміс, для 3,0% - уникнення, для 2,1% - суперництво та співробітництво, для 1,3% - співробітництво та уникнення.

Вивчення рівнів розвитку елементів особистісної зрілості щодо подружнього життя, дозволило простежити чітку диференціацію за статевою ознакою (за такими елементами, як вольова саморегуляція, самостійність, емпатійність, емоційна стійкість, комунікабельність, безконфліктність) та диференціацію за ознакою зовнішніх умов соціалізації (за наступними елементами особистісної зрілості: самостійність, емпатійність).

Отже, внаслідок порівняння досліджуваних хлопців і дівчат раннього юнацького віку за результатами всіх елементів особистісної зрілості встановлено, що хлопці мають високий рівень вольової саморегуляції, вони більш наполегливі, самостійні, емоційно стійкіші, а дівчата мають низький рівень вольової саморегуляції, але більш емпатійні та комунікабельні. Водночас серед досліджуваних сільські дівчата більш самостійні, ніж хлопці, сільські учні більш емпатійні, ніж міські. Щодо способу поведінки в конфліктних ситуаціях, то досліджувані міські учні перевагу надають компромісу та співробітництву (лише дівчата), а серед досліджуваної сільської молоді спостерігається чітка диференціація: дівчата перевагу надають – співробітництву, а хлопці – суперництву і компромісу. Це є підставою думати, що переважна більшість досліджуваних старшокласників має середній, але недостатній рівень розвитку когнітивного компонента, мотиваційно-ціннісних орієнтацій, емоційної стійкості, відповідальності, комунікабельності, самостійності. Водночас досліджувані старшокласники демонструють достатній (високий) рівень емпатійності щодо своїх однокласників, прагнення до вищого рівня спілкування в навчальній групі та вказують на потребу в міжособистісному спілкуванні.

Кореляційний аналіз елементів особистісної зрілості щодо майбутнього подружнього життя показав, що у структурі взаємозв’язків спостерігається певна варіативність та інтегрованість залежно від статі та зовнішніх умов соціалізації (в дисертації конкретизовано). А для всіх досліджуваних старшокласників центральним елементом у структурі особистісної зрілості виступає вольова саморегуляція, з підвищенням рівня якої зростає емоційна стійкість, емпатійність, відповідальність, комунікабельність, безконфліктність. Також виділяються тісні взаємозв’язки між мотиваційно-ціннісними орієнтаціями, відповідальністю, самостійністю та системою знань, уявлень, переконань учнів. Із зростанням відповідальності зміцнюються не лише мотиваційно-ціннісні орієнтації та підвищується вольова саморегуляція, а й покращується рівень емоційної стійкості.

Таким чином, результати дослідження рівня розвитку особистісної зрілості старшокласників щодо подружнього життя засвідчили наявність високого, середнього та низького рівнів. В таблиці 1 зазначаються кількісні тенденції рівнів даного феномену: на високому рівні особистісної зрілості щодо майбутнього подружнього життя знаходиться лише 10,1% досліджуваних старшокласників, на середньому – 59,6%, на низькому – 30,3%. Порівнюючи досліджуваних міських хлопців та дівчат, а також сільських хлопців та дівчат, ми підкреслюємо, що загалом дівчата (як міські, так і сільські) особистісно дещо більш зрілі до подружнього життя, ніж хлопці (у дівчат раніше формуються знання, уявлення, переконання, необхідні для створення щасливого подружнього життя, механізми регуляції поведінкою, відповідальність, емпатійність, комунікабельність; у хлопців раніше, ніж у дівчат, формуються лише вольова саморегуляція, наполегливість, самовладання та емоційна стійкість).

Рівні визначались за попередньо встановленими і описаними в дисертації критеріями та показниками трикомпонентної структури особистісної зрілості старшокласників щодо майбутнього подружнього життя. Узагальнено знайомимо з цими показниками: 1) вияви пізнавальної та міжособистісної активності: прагнення до знань своїх особливостей (самоусвідомлення, самопізнання) з метою перевірки правильності своїх думок, уявлень про себе та інших, що має вияв у орієнтовних реакціях, зовнішніх виявах інтересів стосовно знань про себе та інших, а також своєї відповідності еталонам; 2) емоційна врівноваженість та розсудливість; доброзичливість, вираження жалю, чуйності, милосердя, готовності прийти на допомогу, що свідчить про властиву досліджуваним емпатійність. Вираження у відповідях інтересу до проблеми шлюбу, подружніх взаємин під час обговорення, виявлення чітких зрілих мотивів та цінування подружнього життя; 3) визначення цілей, розробки планів, сприйнятливості, що сприяє поглибленню знань про себе, встановленню відповідностей індивідуальних особливостей еталонним, а також вияви емоційної стійкості, урівноваженості, витримки, імпульсивності, послідовності; вміння помітити, виділити, виправити свої дії; схильність до виважування у розв’язанні конфліктів; легке встановлення контактів і міжособистісних зв’язків; наявність толерантності у комунікативному взаємодіянні; приклади досягнення мети; схильність брати на себе відповідальність за розв’язання власних проблем; самостійність у прийнятті рішень; точність, пунктуальність, послідовність особистості у виконанні обов’язків; постійний “звіт” перед собою про потрібні дії, форми поведінки; саморегуляція з метою самоперетворення у плані підготовки себе до подружнього життя.